Шантаж і фронда. Чим обернеться демарш України в ПАРЄ
Після червневого повернення російської делегації в ПАРЄ, який став яскравим прикладом політичної корупції (мабуть, більш важливим, ніж незграбні спроби Дональда Трампа зібрати компромат на Джозефа Байдена), відносини Києва і Страсбурга залишаються напруженими.
Шантаж...
Осіння сесія ПАРЄ, яка відбудеться з 30 вересня по 4 жовтня, ще до початку ознаменувалася скандалом, пов'язаним з реакцією Києва на повернення російської делегації. У секретаріаті організації попереджають, що в 11:30 ранку першого дня сесії Україна залишиться без представництва в організації — тоді спливають повноваження делегації від Верховної Ради VIII скликання. Ось тільки нинішня Рада нову делегацію все-таки сформувала, але її не визнають.
Втім, по порядку.
Як відомо, 25 червня ПАРЄ прийняла резолюцію про зміну санкційного механізму, в якій запросила Росію повернутися до роботи в ПАРЄ без обмежень права голосу. Незважаючи на нічний голосування, явка депутатів була вище звичайної. За резолюцію проголосували 118 осіб, 62 — проти, 10 — утрималися. З тих пір Україна воює з Асамблеєю. Хоча, треба сказати, шансів на перемогу немає: спокусившись, мабуть, на російський бакшиш, ПАРЄ навіть поміняла регламентні правила, так що тепер з неї нікого не виженеш.
2 липня в Україну прилітала делегація ПАРЄ, яка повинна була оцінити хід передвиборної кампанії в Україні. Але тодішній голова Верховної Ради Андрій Парубій скасував запрошення для представників від цієї організації. "Серед міжнародних спостерігачів не може бути представників країни-агресора — Росії, які будуть не спостерігачами, а агентами гібридної війни Путіна. Вплив Росії на українські вибори — будь-яким чином — неприпустимо", — зазначив Парубій. 3 липня президент ПАРЄ Ліліан Марі Паск'є у відповідь заявила, що в України є зобов'язання запрошувати Асамблею для спостереження за виборами. Після цього делегація ПАРЄ заявила, що достроково завершує роботу в Україні і залишає країну.
Конфлікт "по естафеті" продовжила нова Рада, до речі, сформувала у вересні новий склад делегації в ПАРЄ, але вона, судячи з усього, нікуди не поїде.
21 вересня керівник комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва, народний депутат від фракції "Слуги народу" Богдан Яременко також повідомив, що українська делегація не поїде на найближчу сесію ПАРЄ. За словами Яременка, в даний час увага буде зосереджена на підготовці делегації України в ПАРЄ та проведенні консультацій з іншими членами Ради Європи з метою розробки плану повернення довіри до ПАРЄ".
Через два дні очолює нову делегацію Єлизавета Ясько виступила з аналогічною заявою про відмову групи брати участь в осінній сесії. "Це буде способом реагування України на повернення Російської Федерації в сесійний зал ПАРЄ без виконання вимог резолюцій Асамблеї, схвалених у відповідь на російську агресію проти України", — зазначила вона.
Слідом за Яременко Ясько також заявила, що делегація буде проводити консультації з партнерами по Асамблеї "для пошуку спільних підходів і рішень, які дозволили б повернути ПАРЄ її репутацію важливого зразка демократії, верховенства права та захисту прав і свобод людини в Європі". Вона також звернулася до делегаціям країн — членів Ради Європи із закликом провести розширені консультації щодо наслідків відновлення участі РФ в ПАРЄ. Тобто це таке запрошення до заколоту в стінах організації.
27 вересня міністр закордонних справ України Вадим Пристайко провів зустріч з новим генеральним секретарем Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич. Предметом її було чергове обговорення повернення російської делегації в ПАРЄ і що з цим робити.
Пас з української сторони правильний — зрештою, проблему генерувала саме Асамблея, в яку, поряд з цивілізованими країнами, входять і цілком собі людожерські режими.
За підсумками зустрічі офіційно було заявлено, що "сторони обмінялися думками щодо наслідків рішення, яке дозволило безумовне повернення російської делегації в Парламентську асамблею Ради Європи в червні, і шляхів подолання кризи довіри". Але очевидно, що, крім жалю з цього приводу, Україна мало що може зробити. Крім одного, але суперечливого методу, вже застосованого: українського бойкоту сесії ПАРЄ.
Як водиться, глава МЗС України висловив сподівання на продовження конструктивного співробітництва з Радою Європи у сфері забезпечення аналізу національного законодавства на відповідність європейським нормам і стандартам. Ця нейтральна формулювання покликана, ймовірно, створити таке собі поле для маневру.
Зі свого боку, Рада Європи, за останні десятиліття перетворився на подобу гуманітарного департаменту ЄС, хоча і не є союзним інститутом, намагається якщо не отретушировать, то пом'якшити скандальну ситуацію. Ось тільки секретаріат Асамблеї і страсбурзька бюрократія почали виходити за рамки пристойності.
Так, згідно інформації, озвученої народним депутатом від "Європейської солідарності" Володимиром Ар'євим, який очолював делегацію Верховної Ради VIII скликання в ПАРЄ, політичне керівництво Асамблеї шантажує Україну, щоб та змирилася з поверненням Росії і припинила протестувати. А Україна, природно, не мириться і не припиняє, бо те, що відбулося в червні, спускати не можна. Тож нехай у Страсбурзі знаходять лазівки в процедурі і вважають, що "карають" Київ. Насправді себе карають. "Україна має повне право на демарш, і добре, якщо зможе бути не одна, — зараз це ключове завдання для нової делегації", — написав Ар'єв на своїй сторінці в соціальній мережі.
У той же час він підкреслив, що свою роботу з об'єднання союзників він зробив і справи наступникам передав. "А президент ПАРЄ з Макроном можуть навіть у будьонівці на сесію наступного тижня приїхати, гірше вже не буде", — саркастично додав нардеп.
Секретаріат ПАРЄ тим часом контратакував, надіславши на адресу делегації Ясько лист, в якому ставить під сумнів повноваження делегації Ар'єва, продовжує представляти Україну в Асамблеї.
...І фронда
В результаті виходить такий казус. Повноваження делегатів VIII Ради закінчуються, а делегати IX Ради формально ще не делегати, так як не набули повноваження, але як тільки вони їх отримають, це, по суті, припинить бойкот, який де-юре ще не починався.
Але при цьому Ясько звертається до Франції, головуючої в Комітеті міністрів Ради Європи, з пропозицією ініціювати консультації. Причому за участю президента Французької Республіки Емманюель Макрона і всіх зацікавлених сторін для "широкого обговорення шляхів повернення довіри до Ради Європи і інституційного, а також моральної кризи СЕ, що виник в результаті добровільного та безпідставної відмови Комітету міністрів та Асамблеї наполягати на дотриманні Росією принципів і стандартів Ради Європи".
Знайшли, звичайно, до кого звертатися, адже Франція і Німеччина і провернули це повернення. Тому відповідь на це цікава пропозиція може прозвучати так: "пишіть листи". Європейці, до речі, могли гідно вийти з ситуації — раз вигнати росіян з ПАРЄ не можна, то чому б не вчинити по-американськи, взявши і припинивши дію депутатських віз?
Але бажання такого немає. Та й Страсбург — не Вашингтон. А від вивезення російськими парламентарями ЄС сумок з готівкою можна дещо і відщипнути, чи не так?
Загалом, наявна правова колізія, і в секретаріаті ПАРЄ напевно спробують маніпулювати нібито наявністю двох українських делегацій з невизначеним статусом. Що, звичайно, досить дико. Але це ж ПАРЄ з її специфічними правилами. Чи вдасться таким чином похитнути українську зовнішньополітичну позицію? Думається, немає.
Тут варто зазначити, що в подібних іграх один у полі не воїн. Чотири місяці тому в знак протесту і солідарності з Києвом делегації шести держав — Польщі, Естонії, Литви, Латвії, України, Грузії — та частина словацьких парламентаріїв покинули засідання. Відверто кажучи, замало, але це може вказувати на контури нового об'єднання на сході Європи.
Що буде далі, сказати непросто. По суті, Україна опиняється в положенні Ізраїлю, у якого побиті горщики з низкою міжнародних організацій з-за солідарності мусульман і лівих навколо Палестини. Втім, Ізраїлю це не дуже заважає, швидше навпаки. Інша справа, що логічніше все-таки почати сесію і йти потім. Правда, і таким чином Україна віддасть трибуну в Страсбурзі Росії. Але наскільки цінна сьогодні страсбурзька трибуна? Єдиний інструмент ПАРЄ — моніторинг законодавства на відповідність стандартам захисту прав людини, і в цій сфері Києву варто очікувати дрібних і великих капостей. Правда, однак, полягає в тому, що час на зовнішньополітичному дворі стоїть прохолодне — всі ставлять власні інтереси вище інтересів колективних і абстрактних. Настав час і Україні почати діяти подібним чином.
