Згорів на роботі. Коли Ассанж перенесе штаб-квартиру "Вікілікс" на Луб'янку

У російських театрах є таке ноу-хау: щоб публіка чула шум голосів - обурених учасників дискусії або що-небудь - учасники масовки повинні на різний лад повторювати фразу "Що говорити, коли говорити нема чого". Цей прийом не без успіху переноситься і в медійний простір. Щоправда, часом трапляються незручні збої. Як, приміром, з черговим зливом Вікілікс "скандальної" інформації про інтерес ЦРУ до виборчого процесу у Франції в 2012 р.

Почнемо, мабуть, з написаного самим ресурсом, нібито борються за прозору і чесну політику: мовляв, американська розвідка стежила за допомогою як технічних засобів, так і агентів, за усіма провідними політичними партіями Франції. "Вели" також учасників виборів - від тодішнього президента Ніколя Саркозі і змінив його згодом Франсуа Олланда до Домініка Стросс-Кана і Марін ле Пен, яка знову катує щастя у нинішній гонці. Інтерес для Вашингтона представляло все: плани виборчих кампаній, хто кого підтримує, у кого яка думка з питань відносин з США та іншими країнами, включаючи Німеччину, Британію і Лівію, позиція у питанні грецької боргової кризи. Дається ряд прогнозів - на зразок того, що Саркозі, по всій видимості, другий термін не світить.

Підтверджується це якимсь документом, по всій видимості, не сфабрикованими, але мають дуже невисоку цінність. Не тому навіть, що він з усією очевидністю не є таким вже секретним і являє собою набір оцінок (очевидно, заснованих на відкритій інформації) і загальних рекомендацій. А тому, що нічого поганого цей документ не містить. Простіше кажучи, всі спецслужби роблять це. І навіть якщо за цим файлом відбудеться чергова лавина викриттів, особливо страшних таємниць, здатних знищити чиюсь кар'єру, там, швидше за все, не знайдеться - попередній досвід Вікілікс досить красномовно про це свідчить.

По всій видимості, саме через відсутність будь-якої скандальності цей викид виявився практично непоміченим французькими ЗМІ і публікою. Хоча, треба сказати, його дуже намагалися розкрутити контрольовані російськими властями ресурси на кшталт Sputnik і RT, а також ряд явно маргінальних майданчиків.

Втім, ніякої сенсації немає і тут: Вікілікс використовувалися в цій ролі і під час минулорічної президентської кампанії в США. Нагадаю, саме на ньому з'явився компромат на Хілларі Клінтон і документи, викрадені з серверів Демпартії, імовірно, російськими хакерами. Причому матеріали, що стосуються французьких політиків, з'явилися дещо пізніше, очевидно, повинні були, з одного боку, відвести підозри у виборчому характері викриттів на Вікілікс, а з іншого - враховуючи досить схвальні оцінки перспектив Марін Ле Пен, яка набрала російських кредитів на 9 млн євро, мали на меті зіграти на її іміжд.

А тепер поглянемо на календар. 25 січня розгорається скандал навколо кандидата від республіканців Франсуа Фійона, який 10 років платив своїй дружині зарплату з депутатських фондів, хоча навіть неясно, чи працювала вона або ж йдеться про банальну синекуру. Тут, втім, він згадується з іншого приводу: Фійон, хоч і "прагматично-позитивно" налаштований по відношенню до Росії, у другому турі, згідно з даними соціологів, не залишає Ле Пен ні найменшого шансу на перемогу. Так от, тепер сам Фійон опинився в підвішеному стані. Справою зацікавилася прокуратура, яка може його або зам'яти, або розслідувати з усім можливим пристрастю. Але найцікавіше, що про "витівки" Фійона розповів не самий звичайний, джерело - видання Le Canard Enchaine, що спеціалізується на політичній сатирі. Чим би скандал не завершився, зараз нам цікавий насамперед факт його виникнення, а не причини.

14 лютого виборчий штаб Еммануеля Макрона, ще одного кандидата, який, згідно з опитуваннями, беззастережно перемагає Ле Пен у другому турі, заявляє про спробу хакерської атаки. Рішар Ферран, генсек партії "Вперед!", від якої балотується Макрон, прямо заявив, що за атакою може стояти Росія, і звернувся до влади країни з вимогою вжити заходів, що гарантують відсутність іноземного втручання у виборчий процес. Американці, мовляв, побачили це - та було пізно.

Вже на наступний день Єлисейський палац відрапортував: Франсуа Олланд віддав відповідні розпорядження і зажадав до наступного засідання Радбезу представити конкретні заходи безпеки від кібератак, націлених на виборчий процес.

Нарешті, 16 числа глава МЗС Франції Жан-Марк Еро заявляє про готовність Парижа реагувати: "Ми не дозволимо якого б то не було втручання в наш виборчий процес, ні з боку Росії, ні з боку будь-якої іншої країни".

І тут - раз! Не проходить доби, як Вікілікс розряджається "викриттям" про інтерес ЦРУ у виборчий процес п'ятирічної давності. Досить прикласти дуже невеликі зусилля - грань між "шпигунством" і "втручанням" зникне. Але от невдача: сайт Ассанжа пропонує публіці тухлі консерви. По-перше, на дворі 2017 р. в США вже змінилася адміністрація, у Франції вона ось-ось зміниться.

А по-друге, Ассанж круто підставився ще з американськими виборами. Після цього і мейнстрімові французькі ЗМІ, і істеблішмент П'ятої республіки до його викриттів ставляться з обережністю. Але, ніби цього мало, зараз він зіграв за тим же шаблоном, який використовувався ще в кінці січня. Тоді Ассанж анонсував злив, що стосується трьох кандидатів в президенти Франції. Реакція французького медіапростору, тим не менш, виявилася такою ж млявою, як і зараз.

Як і зараз, розкруткою новини зайнялися вже згадувані російські агентства. В інтерв'ю "Известиям" Ассанж серед іншого заявив: він знайшов дуже цікавий матеріал на... Еммануеля Макрона. А знайшов він його (просто свято якесь)... в паперах Хілларі Клінтон! Бінго. Питається, навіщо Ассанжу так підставлятися? Вже чи не тому, що втрачати йому, за великим рахунком, нічого? Проект дезавуйований, чи не єдиним надійним його донором є Кремль. У той же час шанси Марін Ле Пен на переселення в Єлисейський палац настільки неоднозначні, що для їх поліпшення годяться будь-які засоби.

Втім, чим би не закінчився французький виборчий марафон, ясно одне: Вікілікс пора відкривати центральний офіс де-небудь на московській Луб'янці.