"Північний потік-2" і Байден. Як німці будуть шукати "добру волю" Росії

Відразу кілька авторитетних видань — The Wall Street Journal, Financial Times, Bloomberg — 16 лютого повідомили про те, що адміністрація Джо Байдена почала переговори з Німеччиною про майбутнє російського газопроводу "Північний потік-2".

Як зазначає WSJ, у адміністрації ще 16 лютого був крайній термін оприлюднення переліку компаній, які Вашингтон може покарати санкціями за участь у будівництві СП-2.

Але тому що у Байдена в той же час прагнуть якось налагодити відносини з Берліном, то намагаються не рубати зопалу. Тому замість списку Білий дім, повідомляє видання з посиланням на німецького чиновника, почав переговори з Берліном, намагаючись знайти оптимальне вирішення проблеми.

Німеччина до такої позиції американської адміністрації поставилася позитивно і з ентузіазмом взялася готувати різні пропозиції, які могли б зацікавити Вашингтон.

Одна з них, за інформацією Bloomberg, — це банальний підкуп. Берлін нібито планує висловити підтримку імпорту американського скрапленого природного газу і будівництва терміналів СПГ.

З такою пропозицією ще пару років тому виступав німецький міністр економіки Петер Альтмаєр. У Трампа, може, і були б зацікавлені в просуванні американської сировини, але не настільки, щоб відмовитися від ідеї перерубити цей трубопровідний гордіїв вузол. Навряд чи можна очікувати протилежної реакції і від його наступника.

Розуміючи це, Берлін, як повідомляє Bloomberg, зараз щільно зайнявся пропозиціями для Штатів, які могли б їх підштовхнути до прийняття "правильного" (з точки зору німців) рішення щодо "Північного потоку-2".

Інформацію агентства підтверджує, посилаючись на свої джерела, британська Financial Times, журналістам якої вдалося дізнатися, що конкретно Німеччина хоче запропонувати адміністрації Байдена.

Ідея перша: це концепція "снепбеків". Мова не про кепки, ясна річ, а про механізми раптового як би відкату.

Простою мовою, Берлін, за даними FT, планує презентувати для Вашингтона (або вже це зробив) механізм, який дозволить ФРН швидко перекрити "Північний потік-2", якщо Росія чинитиме тиск на Україну, наприклад, за допомогою раптового припинення поставок газу через українську ГТС.

Ідея друга: введення Німеччиною мораторію на введення трубопроводу в експлуатацію до тих пір, поки "Росія не проявить доброї волі".

Спікер Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), депутат Нільс Шмід пояснив, що прояв доброї волі — це, наприклад звільнення Олексія Навального або ж поліпшення ситуації на Донбасі.

Непрацездатні механізми

Давайте проаналізуємо ці дві берлінські ініціативи.

"Снепбек". Перше питання полягає в тому, як взагалі даний механізм можна реалізувати.

Очевидно, що перекриття трубопроводу на прийом газу буде політичним рішенням. Рішенням, на яке Nord Stream AG може відреагувати позовом проти уряду ФРН.

Але спершу механізм потрібно буде дуже докладно прописати і домогтися його затвердження іншими політичними гравцями ФРН. А до СП-2 нерівно дихають і в обох найбільших партіях Бундестагу — в ХДС і в СДПН. Виникнуть тертя і суперечки.

Далі. Хто буде визначати, що саме є тиском на Україну або проявом Росією доброї волі? З огляду на те, що Україна і так постійно перебуває під пресингом з боку РФ.

Як взагалі буде визначатися рівень або масштаби тиску, що чиниться? Чи достатньо він буде потужним для того, щоб у Берліні заворушилися і все ж перекрили трубу?

Або ж це (що швидше за все так і є) не більше, ніж обіцянка і замилювання очей Вашингтону і Києву. Обидва механізми містять у собі ризики наявності різних трактувань можливих майбутніх подій.

Москва буде якимось чином тиснути на Україну, а в Берліні просто скажуть: "Та ні, це не тиск, а просто непорозуміння". Або ж: "У першу чергу потрібно оцінити ситуацію з усіх боків. Тому ми створимо спеціальну комісію, щоб встановити всі факти".

До слова, американські чиновники, виходячи з інформації FT, наполягають на тому, що Україна повинна брати участь в обговоренні будь-яких механізмів.

Те ж і з потенційною комісією. Берліну доведеться врахувати позицію Києва.

Москва, звичайно ж, обуриться (як у випадку зі збитим MH17) і зажадє вислухати її аргументи. На що Берлін: "Ой, Entschuldigen sie bitte, herr Putin! Звичайно, давайте свої аргументи".

У підсумку, експерти витратять місяці на розслідування і потім винесуть вердикт, який, якщо брати до уваги ситуацію в Німеччині з кон'юнктурою, то це цілком може бути не на користь України.

А ідея з "проявом доброї волі" — це взагалі той ще оксюморон.

Є складнощі з тим, як Німеччина буде визначати, що є поліпшенням ситуації на Донбасі. Тиждень без єдиного пострілу, два тижні, місяць?

Заради "Північного потоку-2" Москва цілком може змусити своїх маріонеток в ОРДЛО так сидіти тихо, як Янукович в Ростові. Як, утім, і випустити Навального, який став тригером для Європи і Берліна зокрема.

З двох механізмів лише перший здається більш-менш здійсненним. Але все залежить від його опрацювання за участю як Києва, так і Вашингтона.

У будь-якому випадку Німеччині доведеться чимось жертвувати, якщо вона хоче закінчити будівництво трубопроводу і потім його використовувати. Тобто готуватися платити росіянам за "снепбекі" через суди або зіткнутися все ж із загрозою санкцій, якщо Берлін буде "забовтувати" факти тиску Москви на Україну.

Безумовно, адміністрація Байдена бачить своїм пріоритетом ремонт трансатлантичного партнерства і своїх відносин з Німеччиною.

Але при цьому новий президент Сполучених Штатів сьогодні розтягнувся в шпагаті — між необхідністю поховати геополітичний проєкт СП-2, що представляє загрозу для України і Європи, а також бажанням помиритися з німцями.

І Байдену потрібно зважати на позицію американського істеблішменту. А в Конгресі на рівні обох партій існує гостре неприйняття СП-2.

Якщо президент США раптом відмовиться від санкцій, то його живцем зжеруть і демократи, і республіканці.

Між іншим, 17 лютого двопартійна група законодавців зажадала від держсекретаря Ентоні Блінкена повідомити їм про плани адміністрації стосовно введення санкцій проти учасників будівництва СП-2.

І пам'ятаємо про те, що Трамп не тільки врятований "слонами" від імпічменту, а й залишається лідером цієї партії. А значить, Байден ризикує отримати від нього неймовірно болісний удар на самому початку каденції.

Держдеп поки прохання конгресменів не прийняв. Однак ще ввечері 16 лютого, після появи публікацій WSJ, FT і Bloomberg про початок переговорів з Берліном, речник Білого дому Джен Псакі повідомила, що Байден вважає "Північний потік-2" "поганою угодою для Європи".

Це ще не доказ того, що Білий дім все ж введе санкції. Але якщо скласти докупи всі вищенаведені фактори, а також інформацію Reuters, отриману від п'яти джерел про те, що Держдепартамент ось-ось опублікує список компаній, які беруть участь у будівництві "Північного потоку-2", то швидше за все санкціям бути. Просто трохи пізніше.

Хоча вони, можливо, не торкнуться німецьких компаній, оскільки, як повідомляє Bloomberg, Блінкен спершу хотів би спробувати щастя в дипломатичних переговорах з Німеччиною.