Сербський ультиматум. Боснія і Герцеговина будоражить світ ймовірністю нової війни

Учора Рада із загальних питань ЄС ухвалила принципове рішення про розширення Союзу. Однак особливої радості першим кандидатам у черзі – Албанії та Північній Македонії – це не дало через відсутність чітких дат початку переговорів про вступ до ЄС. Але поки вони засмучуються, ще одна балканська країна – Боснія і Герцеговина – будоражить світ ймовірністю нової війни. Рестарт найкривавішого конфлікту в колишній Югославії вважається настільки небезпечним, що навіть наймізерніша можливість негативного сценарію викликає алармістські настрої у західних столицях.

Справді, останні події у самій Боснії та взагалі на Балканах дають підстави для занепокоєння та панічних прогнозів. Не виключено, що, прагнучи зберегти мир, Захід змушений буде домовляти і йти на дуже болісні компроміси.

Чергове загострення боснійської проблеми відбулося минулої п'ятниці, коли парламент сербської частини Боснії і Герцеговини, Республіки Сербської, запустив процес виходу із загальнодержавних інституцій. Депутати ухвалили резолюцію "про передачу повноважень від БіГ на рівень Республіки Сербської", що стосуються окремих видів оподаткування, правосуддя, оборони та безпеки.

Усі ці сфери є ключовими для функціонування держави, і їх передача на рівень окремого регіону – це децентралізація у поганому розумінні слова, коли йдеться вже про сепаратистські тенденції.

В ухваленій резолюції депутати посилаються на норми "Дейтонської" конституції Боснії і Герцеговини – Основний Закон БіГ був частиною Дейтонського мирного договору, підписаного 1995 р. Створення більш централізованої Боснії і Герцеговини, яке відбувалося останніми роками за участю Заходу, часом дійсно можна вважати своєрідним "відходом" від початкових умов Дейтона. Проте об'єднання країни стало символом нової Боснії, у якій серби, боснійці та хорвати живуть разом і мирно.

У ЄС та Великобританії, США та НАТО розцінювали формування більш централізованої та менш розділеної за етнічним принципом БіГ як показник розвитку країни. Як передбачалося, зрештою сторонам вдасться домовитися про "новий Дейтон", який зафіксує прогрес на шляху створення єдиної та стабільної Боснії і Герцеговини.

Ініційований Республікою Сербською розпад спільних структур і, головне, армії означає повернення до часів поділу Боснії і Герцеговини на етнічні анклави. Тобто весь досвід повоєнного примирення, спільного життя та співпраці відкидається, і країна провалюється у передвоєнну ситуацію початку 1990-х, коли серби проголосили тут створення своєї республіки.

Реальних кроків у цьому небезпечному напрямку зроблено за фактом небагато. Згідно з рішенням парламенту Республіки Сербської від 10 грудня лише через півроку планується розпочати розгляд нової конституції Республіки Сербської, яка має узаконити запропоновані "сепаратистські" зміни. Як передбачається, у новому Основному Законі якраз і буде зафіксовано розділення армії та інших загальнодержавних інституцій, повернення РС повноважень, які у попередні періоди було передано на загальнодержавний рівень. Зрештою, конституцію РС збираються виносити на референдум.

Тобто заплановано довгий шлях, і сповзання у 1990-ті, якщо воно справді відбуватиметься, стане не одномоментною катастрофою, а повільним посиленням кризи.

Така організація процесу говорить про те, що серби хочуть торгуватися, мають намір домовитися "по-доброму" і "дають шанс" міжнародному співтовариству знайти формулу, за якою будуть і вовки ситі, і вівці цілі, тобто серби отримають більше самостійності і Боснія і Герцеговина в існуючих межах залишиться на карті світу.

Проте повністю відкидати можливість розморожування конфлікту не можна.

По-перше, розділення армії свідчить, що серби теоретично готуються до прямого протистояння з іншими народами БіГ.

По-друге, активні контакти нинішнього керівництва боснійських сербів, Мілорада Додіка, з російським керівництвом (зокрема, безпосередньо з Володимиром Путіним) свідчать, що існує зовнішня загроза дестабілізації Боснії. Невідомо, чи достатньо в РФ для цього сил і коштів, але, пам'ятаючи про спробу перевороту в Чорногорії за участю російських агентів кілька років тому, такий варіант розвитку подій виключати не можна.

Зрозуміло, що сепаратистські наміри боснійських сербів можуть погано закінчитися і для Боснії, і для всього регіону. Захід, безперечно, має намір – і буде – протидіяти деструктивним тенденціям. Проте складається враження, що повністю нейтралізувати нинішній тренд на відмову від побудови унітарної Боснії та повернення до т. зв. "вихідному Дейтона", який зафіксував етнічний розділ БіГ, не вдасться. Найімовірніше, усім сторонам і міжнародній спільноті доведеться домовлятися і щось змінювати у принциповому підході до процесу державного будівництва Боснії і Герцеговини.

Головним фактором саме такого розвитку подій є вже не серби, а інший конституційний народ БіГ – хорвати.

Боснійські хорвати, на відміну від боснійських сербів, не мають свого окремого утворення в рамках БіГ. Створена під час війни Республіка Герцег Босна була скасована на етапі врегулювання збройного конфлікту, і в БіГ разом із сербською Республікою Сербською увійшла спільна хорватсько-боснійська Федерація Боснії і Герцеговини.

Боснійські хорвати сьогодні не виявляють бажання створити національну автономію і не роблять кроків, які можна було розцінити як сепаратистські. Однак вони, як і серби, вимагають повернення до "вихідного Дейтона", тому що вважають, що в процесі побудови єдиної Боснії права хорватів виявилися ущемленими.

Яскравим прикладом конфліктної ситуації є вибори члена "колективного президентства" БіГ. Нинішнього представника хорватів у цій інституції, Желька Комшича, було обрано переважно голосами боснійців. Значна частина хорватського населення Боснії і Герцеговини, лідери хорватських політичних партій БіГ і навіть офіційний Загреб не визнають легітимність такого голосування.

Зараз паралельно з активністю боснійських сербів має місце й активність боснійських хорватів, які вимагають змінити закон про вибори Боснії і Герцеговини, повернувшись до норм "вихідного Дейтона", згідно з якими органи влади БіГ формувалися на етнічних, а не цивільних принципах.

Враховуючи той факт, що таку позицію хорватів БіГ активно підтримує влада Хорватії, члена ЄС та НАТО, можна говорити про високу ймовірність ухвалення позитивного рішення щодо реформування системи виборів, а отже, і системи влади у Боснії і Герцеговині.

На сьогодні з цього питання у Брюсселі та інших західних столицях ще немає єдиної "прохорватської" думки, але у разі продовження кризи в БіГ вона може з'явитися.

Не можна виключати, що Захід може погодитися також на поступки боснійським сербам у частині передачі Республіці Сербській частини повноважень, щоб не загострювати, "аби не було війни"…

Але подібний компроміс означатиме зміну нинішньої концепції розвитку Боснії і Герцеговини.

Усі останні роки Захід разом із боснійськими політиками та політиками громадянського штибу всіх національностей намагалися подолати закладений Дейтоном принцип функціонування Боснії і Герцеговини як розділеної за етнічним принципом і від того нестабільної країни і створити більш міцну єдину громадянську державу. Проте все йде до того, що незабаром їм доведеться визнати свою поразку.