Сербський тріумф Лаврова. Чому Белград майже відмовився від вступу в ЄС
Останній візит глави російського МЗС Сергія Лаврова у Сербію можна, без перебільшення, назвати блискучим успіхом, пише Depo.ua.
"Я не бачу ближче країни і ближче народу для Сербії, ніж Росія і чому російський народ, - заявив на зустрічі з Лавровим глава сербського МЗС Івіца Дачич. - Багато хто сьогодні в світі намагаються тиснути на Сербію - надати їй певні вигоди в обмін на проведення антиросійської політики, але Сербія ніколи не буде проводити антиросійську політику".
Після подібної заяви все, що залишається - хіба тільки поцілунок взасос. Від нього Він утримався, але суті події це не змінює. Такого прийому не отримав навіть російський міністр оборони Сергій Шойгу в жовтні минулого року. Хоча привіз з собою "подаруночок" у вигляді 6 винищувачів Міг-29, 30 танків Т-72 і 30 бронеавтомобілів БРДМ-2. Абсолютно безкоштовно, в знак дружби між двома братніми народами.
Якщо ж брати сухий залишок від цього красномовства, то він такий. Як президент Сербії Олександр Вучич, так і всі його підлеглі в один голос заявили, що Сербія ні при яких умовах не введе ніяких санкцій проти Росії.
Хоча не далі як два тижні тому комісар ЄС Йоханнес Хан назвав можливу дату вступу Сербії в ЄС (до 2025 року) - і чітко зазначив, що це станеться тільки в тому випадку, якщо Белград приєднається до режиму санкцій проти Росії.
Таким чином, белградський тріумф Лаврова виглядає практично як формальна відмова Бєлграда від європейської перспективи.
Незважаючи на виданих в Гаагу національних (які з точки зору трибуналу і здорового глузду були військовими злочинцями). Незважаючи на тісну співпрацю з НАТО і відмова від імперського реваншизму. Незважаючи на тривалий і цілеспрямований рух до Європи та прем'єр-міністра - відкриту лесбіянку, яку в "Російському світі" явно не зрозуміють.
Звичайно, сербсько-російська торгівля досить масштабна і при цьому динамічно зростає. Зокрема, за минулий рік товарообіг між країнами зріс на 16% і склав в сумі понад мільярд доларів. З іншого боку, у разі вступу в ЄС Сербія могла б легко компенсувати втрати від санкцій і припинення торгівлі. Так чому ж Вучич зробив те, що зробив?
Відповідь, вільний від конспірології, насправді напрошується тільки один.
У Белграді були розчаровані тривалим періодом, на який відстрочено вступ в ЄС, і кількістю вимог до змін в законодавстві і в багатьох сферах суспільного життя. Але рухатися до вступу в ЄС таки погодилися.
А раптовий напад сербсько-російської дружби - це не відмова Сербії від європейських перспектив. Це, швидше за все, спроба здійснення "багатовекторної" політики в стилі Леоніда Кучми.
У найближчі роки Сербія потроху буде приводити своє законодавство у відповідність з вимогами Брюсселя. Тихо сподіваючись при тому, що вимога про антиросійських санкції до 2025 року, коли питання буде поставлено руба, банально стане неактуальним. Ну, може, Путін піде з Донбасу, може, він помре, а може, ЄС відмовиться від політики санкцій. Белград задовольнить будь причина.
При цьому Сербія залишається час буде отримувати ще й торговельні преференції від Росії - і нові подарунки від Сергія Шойгу. Для збереження "братерства народів". А там, ближче до можливого вступу в ЄС, на крайній випадок можна буде і "удар в спину" завдати - спільного кордону все-таки немає. А поки обійми з Лавровим тривають. Як і часті навчання американських спецназівців з сербськими десантниками.