Саміт G7: "Сімка" перекроює світ. Про що говорять результати корнуоллського саміту
Зустріч лідерів країн G7 з усіх трьох самітів вже стала найважливішою
Перша партія геополітичного виступу за участю провідних семи економік світу, яка має всі шанси суттєво змінити всю структуру трансатлантичного партнерства, завершилася.
Вона тривала три дні. І 14 червня частина лідерів країн "Групи семи" (Великобританії, Німеччини, Італії, Канади, Франції, Японії та США), а також керівництво Єврокомісії (Урсула фон дер Ляйен) і Євроради (Шарль Мішель) прибули до Брюсселя — в штаб-квартиру організації Північноатлантичного договору (НАТО), щоб вже більш предметно поговорити про питання безпеки і оборони.
Але визначати цю дискусію буде якраз триденний корнуоллській марафон, за підсумками якого було затверджено і оприлюднено комюніке з низкою ключових напрямків.
Ключ, До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля проти Сі
Без сумнівів головним з них є рішення "Великої сімки" перейти до активної фази протистояння з Китаєм, що планомірно розширює свій вплив в Європі.
Таким чином, G7 прийняла і підтримала внутрішньоамериканський вектор зовнішньої політики, що природно проектується зовні. Як відомо, адміністрація Джозефа Байдена, як і адміністрація Дональда Трампа, саме Піднебесну вважає головним суперником Сполучених Штатів.
Крім зміцнення відносин з ключовими союзниками і альянсами, в тому числі в Індо-Тихоокеанському регіоні під егідою байденовской концепції "Демократії проти автократії", Вашингтон робить ставку на економічний елемент, тобто на стримування Пекіна, по суті, його ж методами.
Проекція сили Пекіна здійснюється завдяки дієвим вливанням колосальних сум в економіку та інфраструктури країн, що лежать між ним і Європою, в рамках ініціативи "Один пояс, один шлях"; а також в країни Африки.
Ось і Байден під час своєї першої прес-конференції в якості президента оголосив про плани "підняти" американську інфраструктуру, використовуючи досягнення Китаю як тригер для співгромадян і аргумент на користь його намірів масово ремонтувати дороги, мости, інвестувати кошти в науку і т.п.
В рамках же G7 китайська політика Білого дому виходить на новий рівень — на саміті в Корнуоллі прийнято рішення про запуск альтернативи "Одному поясу, одному шляху". Вона, серед іншого, має на увазі створення фонду підтримки інфраструктурних проектів для країн, що розвиваються. Простою мовою: найбільші економіки світу виходять на фінансовий поле Китаю і починають боротьбу за політичний, економічний, ідеологічний вплив в країнах, де вже давно працює Пекін.
Чи судилося фонду замінити "Пояс"? Скоріше за все, ні. З тієї простої причини, що КНР готова, коли це необхідно, обходити, порушувати чи створювати власні правила гри. Країни "Сімки" теж аж ніяк не без гріха, але все ж вони в загальному випадку дотримуються більш класичної, навіть утопічної моделі взаємин — відповідно до критеріїв прозорості, законності і прав людини. Простіше кажучи, обидві сторони сповідують принцип "хто дівчину вечеряв, той її і танцювати буде", але КНР при цьому не особливо турбує її моральне обличчя. Так що якщо Пекін вирішить використовувати корупційну складову для забезпечення лояльності керівництва тієї чи іншої країни, висока ймовірність, що G7 в цій державі йому поступиться.
З іншого боку, саме прозорість і гарантії законності стануть потужним стимулом для великих гравців з бізнесу і політикуму, котрі не хочуть потонути в корупційному болоті, невизначеності і нестабільності.
Як же без Росії
Було б дивно, якби "Сімка" раптом забула про режим Володимира Путіна, який хай і не може похвалитися такими ж ресурсами, як Сі Цзіньпін, проте займає "почесне" друге місце в списку загроз для цивілізованого світу.
У комюніке G7 лідери країн відзначили: вони зацікавлені в стабілізації відносин з РФ і готові співпрацювати з Москвою в тих сферах, в яких це можливо (наприклад, в питаннях контролю над озброєннями).
У той же час, вони очікувано зажадали від Москви повернутися в цивілізоване поле, відмовившись від втручання в справи інших країн і інших "зловмисних дій". У тому числі і щодо сусідів, а саме Білорусі, яку Кремль зміг сильно підім'яти під себе після жорсткої реакції режиму Лукашенка на масові акції протесту, що стала стіною між Мінськом і Європою.
Про Білорусь Захід не забув. І, схоже, розраховує, що змінити баланс сил в країні і регіоні вдасться за допомогою нових президентських виборів, які пройдуть прозоро і без порушень.
Ясна річ, що розраховувати на це — на розсудливість Путіна і Лукашенка — зараз і в доступному для огляду майбутньому було б наївно.
Другий, може, і радий би помиритися з Заходом, однак провести прозорі вибори для нього означає позбавлення влади. І не факт, що його місце займе хтось із числа тих персон, хто буде миліше оку США і ЄС. Оскільки в будь-якому випадку втручання Москви буде колосальним. Вона винесла уроки з української революції і не може дозволити собі втратити ще й Білорусь.
Тому "Сімка" не розслабляється і чистить кулемет. Палити він, як дала зрозуміти президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен, буде по організаторам дезінформації і кібератак на західні інститути на кшталт торішнього наймасштабнішого нападу російських хакерів, афілійованих з СВР РФ, на відомства і компанії в США і інших країнах.
Природно, Україна, яка перебуває на вістрі боротьби з російською експансією, отримала нові запевнення в підтримці Заходом. G7, як повідомила президент ЄК, продовжить допомагати Києву з реформами і в стримуванні агресії Кремля.
Новий порядок
Ще один цікавий момент з полів саміту: Урсула фон дер Ляйен, по суті, стала одним з головних спікерів події, розкривши основні позиції учасників заходу. Що важливо, оскільки президент Єврокомісії явно намагається вийти з тіні, канцлера ФРН Ангели Меркель, що йде в цьому році на пенсію, в чиєму уряді вона працювала, перш ніж перебратися в Брюссель.
На лідерство всередині Німеччини фон дер Ляйен розраховувати поки не доводиться, беручи до уваги жорстоку боротьбу в таборі меркелевского Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Але пост президента ЄК як головного рупора ЄС — це відмінний заділ на майбутнє.
Тому фон дер Ляйен наполегливо бореться за вплив в Євросоюзі з Шарлем Мішелем. І її ж амбіції, мабуть, служать причиною для конфлікту між Брюсселем і Берліном через оскарження Федеральних конституційним судом Німеччини рішень європейського суду.
Той факт, що фон дер Ляйен вже відкрито йде проти своєї політичної альма-матер, говорить багато про що.
Це послаблює позиції Берліна, що намагається на пару з Парижем вибратися з-під парасольки США. І, до речі, цьому сприяє війна президента ЄК з Мішелем, якого вважають креатурою Франції.
При цьому Білий дім має намір здійснити кардинальний розворот у своїй політиці стосовно більшої військової автономії Євросоюзу. Адміністрація Байдена має намір дати Брюсселю (читаємо: Парижу і Берліну) більше свободи, але, на відміну від Трампа, зробити це таким чином, щоб не втратити союзників, залишивши їх під власним наглядом.
І не тільки своїм, відзначимо. Але і головного союзника Штатів в Європі — Великобританії, яка після Brexit реалізує концепцію "Глобальної Британії".
У графстві Корнуолл за день до старту саміту "Сімки" відбулася зустріч Джо Байдена і прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона. За її підсумками лідери підписали "нову Атлантичну хартію" — документ з далекосяжними наслідками. Це пряме відсилання до Атлантичної хартії, підписаної в 1941 р. британським прем'єром Уїнстоном Черчиллем і 32-м президентом США Франкліном Рузвельтом.
Та хартія була покликана визначити основні принципи міжнародної політики після перемоги у Другій світовій війні.
Аналогічні смисли закладаються і в нову хартію. На сцені все ті ж гравці — США і Великобританія. І вони стоять біля витоків нового світового порядку, який буде спиратися на можливості НАТО і вже формується у відповідь на нові загрози і виклики — з боку Пекіна і Москви. Фактично ж він задав тон всьому саміту "Групи семи". А той у свою чергу, як вже зазначалося на початку статті, вже визначає хід саміту НАТО.
Питання, включаючи питання безпеки і оборони, безумовно обговорювалися "не під запис", на сьогоднішній зустрічі в Брюсселі знайдуть більш чіткі форми. Судячи з того, як синхронно з закінченням саміту G7 генсек Альянсу Йенс Столтенберг дав відразу два інтерв'ю (американському CNBC і британської радіостанції Times Radio), в якому оголосив про нарощування НАТО оборонного потенціалу, зустріч союзників покликана закріпити угоди, досягнуту в Корнуоллі.
