Газу – на гамуз. Для кого ХАМАС підпалює Близький Схід

Сполучені Штати наклали вето на резолюцію Радбезу ООН, причиною скликання якого став приліт ракети лікарнею в Газі. Запропонований Бразилією текст, який закликав до "гуманітарних пауз" для доставки допомоги мирним жителям сектору Гази, підтримали 12 із 15 членів Ради безпеки. Росія та Великобританія утрималися. Посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд пояснила вето тим, що резолюція не згадувала право Ізраїлю на самооборону. З тієї ж причини утрималася і Великобританія, яка також зажадала вказати, що ХАМАС, який контролює Газу, використовує цивільних осіб як живий щит. До початку голосування Рада безпеки відхилила дві поправки, запропоновані Росією, із закликом до "негайного, тривалого і повного припинення вогню і припинення нападів на мирних жителів", які фактично ставили Ізраїль у становище винної сторони.

Хто і навіщо вдарив по лікарні у Газі?

Ракетного удару по лікарні Аль-Ахлі в Газі було завдано увечері, 17 жовтня. ХАМАС звинуватив у ньому Ізраїль, заявивши, що загинуло 500 людей і цю версію підхопила половина світу. Друга половина взяла паузу, оскільки Ізраїлю не було сенсу бити по лікарні, або попадання його ракети було випадковістю – або ракета була не ізраїльською. Наразі встановлено, що ракета, яка вразила лікарню, була випущена "Палестинським ісламським джихадом" — відносно невеликим угрупованням, яке є більш радикальним, ніж ХАМАС. Чергова версія – випадковий сход з траєкторії/ невдалий пуск із території лікарні.

Абревіатура ПІД щодо палестинських джихадистів чомусь не прижилася, але в чому проблема? Була ж ПІДЕ – і, нічого, порядок був. Тож далі за текстом замість "Палестинський ісламський джихад" буде ПІД для кратності.

Випадковість удару, завданого ПІД по лікарні, не встановлена, а передбачається виходячи з презумпції невинності. Навмисний удар із розрахунком повісити трагедію на Ізраїль, можливий, але прямих доказів немає, хоча подальші постановки могли б зійти за непрямі. А інтерв'ю в оточенні тіл загиблих з мертвою дитиною на руках — це постановка з метою відключити у глядачів критичне мислення, залишивши голі емоції. Аналогічні постановки: убити самим та звинуватити Ізраїль, палестинці організовували вже багато разів. Це одразу ставить крапку на будь-яких спробах зрівнювання їх із ізраїльтянами.

Постановний характер відео та фотоматеріалів із Гази: спочатку живий щит із цивільних, своїх чи чужих, потім демонстрація трупів – їхня спільна риса. Керівників ХАМАС та ПІД навчали та вчать російські інструктори, а росіяни тільки так і працюють.

Заявлена кількість жертв також викликає великі сумніви, а перевірити її неможливо. ООНівці, які працюють у Газі, тупо відпрацьовують номер, повторюючи дані ХАМАС. Іншої інформації, а тим більше списків загиблих, вони не мають і не прагнуть отримати. Ознак вибуху, здатного вбити 500 людей, що призвело б і до великих руйнувань будівлі, також немає. Зважаючи на все, кількість загиблих ХАМАС завищила раз на десять. Звичайно, і 50 загиблих — теж трагедія, але, як би там не було, Ізраїль у даному випадку по лікарні не завдав удару. Крім того, Ізраїль взагалі не став би завдавати ударів по сектору Гази, якби його не атакували ХАМАС та ПІД. Це означає, що вина за всі жертви серед цивільного населення лежить на ХАМАС та його молодшому партнері.

Звинуватити Ізраїль за будь-яку ціну!

Але невинність Ізраїлю нікого не зацікавила. Світ залишився поділеним на дві частини. Одна з них підтримує ізраїльський план: знищити терористів та закрити проблему ХАМАС у секторі Гази. Друга намагається знайти виправдання ХАМАС, спираючись на наслідки "ізраїльської окупації" і таким чином просунути чергове компромісне перемир'я. Перша половина вітає продовження операції, визнаючи неминучість витрат, включаючи жертв серед мирного населення. Друга наголошує на тому, що 2,5 мільйона людей, які населяють сектор Гази, не можуть бути терористами поголовно. І якщо мирні жителі, потрапивши в гущавину бойових дій, страждають, з цим потрібно щось робити. Наприклад, виводити їх із зони конфлікту – але тут з'ясовується, що виводити їх нема куди. Ніхто не хоче приймати палестинців, принаймні у тих місцях, куди такі маси людей можна було б оперативно вивести. Місць, власне, два: Єгипет, і з великими труднощами Йорданія: через гуманітарний коридор по ізраїльській території та Західний берег річки Йордан.

Події в секторі Гази спричинили спалах ненависті до Ізраїлю в усьому арабському світі на народному рівні — те, що війну розпочав ХАМАС, там нікого не цікавить. Позиція ісламських політиків не така однозначна, але ті з них, хто з різних причин, схильний підтримати швидше Ізраїль, ніж ХАМАС, не можуть не зважати, тією чи іншою мірою, на настрої свого населення. Одним арабським світом підтримка Гази не обмежується. Туреччина зайняла подвійну позицію, в Європі є великі мусульманські громади, а також відбиті на всю голову ліваки, які проводять зараз демонстрації на підтримку Гази, що страждає. Такі демонстрації мають і міцну підставу у вигляді права "арабського народу Палестини" на свою державу зафіксоване резолюціями ООН. У США теж знайшлися ліваки та вихідці з Близького Сходу: у Конгресі було внесено резолюцію із закликом до адміністрації Байдена про негайну деескалацію та припинення вогню в "окупованій Ізраїлем Палестині", а до будівлі Капітолію прорвалися з аналогічними вимогами однаково.

Оскільки тема палестинсько-ізраїльського конфлікту вкрай заболтана і втоплена в нагальних інтересах безлічі політичних сил, розібратися в ній можна, лише розглянувши ситуацію щодо елементів та деталей. Почнемо, мабуть, із "мирних жителів Гази".

Дуже умовні мирні жителі

Значна частина жителів сектору Гази, формально мирних, є готовим резервом ХАМАС.

Нагадаю, що ХАМАС захопив владу в секторі Гази військовим шляхом у 2007 році, знищивши активних прихильників помірнішого руху ФАТХ і залякавши інших. Із 2006 року там не було виборів. ХАМАС здійснював у секторі громадянську владу та займався розподілом гуманітарної допомоги, без якої у Газі, позбавленої нормальної економіки, не вижити.

Згідно з опитуванням, проведеним Палестинським центром політичних досліджень з 8 по 11 березня 2023 року, якби в секторі Гази відбулися вибори, 45% жителів підтримали б ХАМАС, який відкрито проголошує метою знищення Ізраїлю військовим шляхом, а за більш поміркований ФАТХ, що допускає існування двох держав, палестинського та єврейського, проголосували б лише 32%.

Втім, поміркованість прихильників ФАТХ, судячи з того ж таки опитування, відстає від радикалізму ХАМАС на 5-10% максимум. Так, 71% опитаних у секторі Газа та 66% на Західному Березі, де при владі знаходиться ФАТХ, підтримали створення збройних угруповань, що атакують Ізраїль, а 87% вважають, що влада Палестинської автономії не повинна заважати цим угрупованням.

У секторі Гази більше половини мешканців молодше 18 років, і вся система освіти: і школи, і Ісламський університет Гази контролюється ХАМАС.

Не дивно, що у погромах кібуців на півдні Ізраїлю брали участь не лише бойовики, а й формально мирні жителі. Це з'ясував BILD, опитавши ізраїльтян, що вижили. Мирні діти, жінки та старі, йшли другою хвилею, добиваючи поранених і знущаючись над трупами.

Кібуци на кордоні із сектором Гази були дуже лівими. Вони підтримували контакти з палестинськими сусідами, багато жителів Гази у них працювали: безробіття для вікової категорії 19-29 років у секторі Гази – 70%. "Ми ходили до них на весілля, завжди відстоювали їхні права. Весь кібуц виходив на демонстрації за Газу, а вони так ударили нам у спину", — розповів чоловік, який кілька годин просидів із сім'єю за сталевими дверима у притулку, якого мирні жителі не змогли зламати і намагалися залити під неї горючу рідину, щоб спалити притулок з його мешканцями, але не досягли успіху. Бойовики, мабуть, справилися б, але на всі притулки їх не вистачило.

Можна, звичайно, сказати, що це були інші палестинці, не ті, хто підтримував із мешканцями постраждалих кібуців дружні стосунки. Але свідчення людей, які вижили, і фото, зроблені вцілілими камерами спостереження в майже поголовно вирізаному кібуці Беері, цього не підтверджують. А ті, що вижили, розповіли, що чули з притулків радісні голоси знайомих їм жінок і дітей, які грабували їхні будинки, і чули, як вони добивали поранених, кричачи їм "Хаг самеах!" — "Щасливого свята!".

Це пояснює категоричне небажання Єгипту організувати на Синайському півострові табори, де могло б сховатися мирне населення, поки Ізраїль розбирається з ХАМАС. Проблема в тому, що немає надійних критеріїв, що дозволяють відокремити "мирних палестинців", які теж є, напевно, хоч це не точно, від діяльних прихильників терористів. А жупел "стражденних мирних жителів" давно став зброєю в інформаційній війні проти Ізраїлю. Крім того, єгиптяни побоюються, що Ізраїль не допустить біженців із Гази назад – а в Єгипті вистачає своїх ісламських екстремістів. Схожа ситуація і в Йорданії.

Недоліки та міфи

- Чи можливе виконання резолюції ООН 1947 року?

Ні не можливо. Палестинці як народ не мають соціальної бази для державного будівництва. Створена на основі Угод Осло 1993-95 р.р., Палестинська автономія розвалилася на два ворогуючі анклави, що живуть за рахунок гуманітарної допомоги. Більшість їх населення вважає за мету №1 знищення Ізраїлю. Дієздатних державних структур за 30 років палестинці не вибудували, їхня автономія – просто шлунок, який перетравлює гуманітарку, тоді як мозок думає, як завдати Ізраїлю найбільшої шкоди.

Іншими словами, створення палестинської держави насамперед не хочуть самі палестинці – їм, зайнятим ненавистю до Ізраїлю та розпилом гуманітарки, просто не до цього. А в другу чергу, його не хочуть сусідні Єгипет та Йорданія, які прагнуть вибудувати добрі відносини із Заходом, і розуміють, що таке "держава", якщо її все-таки створять коштом сторонніх спонсорів, неминуче стане розсадником тероризму.

- А що "народ Палестини", він існує?

Зараз – так. "Народ-біженець", хронічно знедолений, скривджений, гнаний, поколіннями, що живе в таборах без шансів поліпшити свою долю будь-яким способом, крім еміграції — а емігрувати важко, — свідомо створений арабськими країнами та СРСР як постійний резервуар, здатний породжувати радикальні елементи, що використовуються проти Заходу. Згодом із цього виріс увесь ісламський тероризм.

Тим, хто бачить у палестинцях лише жертви непереборних зовнішніх обставин, варто згадати, що таку ж долю готували і для єврейських поселенців. Якщо в сектор Гази 1948 року прибуло 200 тисяч біженців-арабів з території нинішнього Ізраїлю, то в майбутній Ізраїль тоді ж прибули 200 тисяч біженців-євреїв з усього арабського світу. Але ізраїльське ополчення відбилося від сусідів, які намагалися окупувати його території, а біженці-євреї інтегрувалися до ізраїльського суспільства. До речі, араби, які не втекли з Ізраїлю, також отримали ізраїльське громадянство і теж не хочуть мати в сусідах "палестинську державу". І мешканці ПА його не хочуть, про що свідчать опитування. Вони розуміють, що їхнє становище – гуманітарний рай, порівняно з тим пеклом, яке їм влаштують вчорашні терористи, які отримали державне визнання у повному обсязі. Кастровська Куба — приклад такої трансформації, але на Близькому Сході, який звик до крові, все буде жорсткішим, ніж на розслабленому острові в теплому морі. Тут найближчим прикладом буде скоріше Кампучія у Пол Поті.

Кому вигідно нинішній виток конфлікту?

ХАМАС тривалий час фінансували Туреччина та країни Затоки. Але останніми роками вони стали налагоджувати стосунки з Ізраїлем, і ХАМАС став їм не потрібен. Щоправда, ХАМАС підгодовують Іран та Росія, але вони вимагають практичних результатів. І ХАМАС, прагнучи зберегти політичний бізнес, зіграв ва-банк, змушуючи Ізраїль на жорстку відповідь для того, щоб мусульманські країни, які почали нормалізацію відносин з Ізраїлем, були змушені хоча б частково згорнути її, зважаючи на настрої власного населення. Надалі ХАМАС сподівається вийти на черговий переговорний пат.

Росія потребує відкриття другого фронту, який відтягнув би на себе частину військової та економічної допомоги, що надається Заходом Україні. Вона щедро проспонсувала операцію ХАМАС, перевівши йому через контрольовану Москвою криптобіржу Garantex, що спеціалізується на фінансуванні тероризму, близько $100 млн. І хоча близькосхідна авантюра, швидше за все, лише прискорить переведення західної економіки на військові рейки, через усвідомлення неминучості великої війни, тимчасові труднощі з постачанням України вона, безперечно, створить. Розраховуючи на них, Росія намагається зараз перейти у контрнаступ під Авдіївкою.

У Тегерані з тривогою спостерігали за успіхами США у підготовці угоди, яка б дозволила Саудівській Аравії нормалізувати відносини з Ізраїлем в обмін на американські гарантії безпеки. Це посилило б позиції саудитів, які змагаються з Іраном за регіональний контроль. Вибух ситуації щонайменше заморозить переговори на тривалий термін.

Напад на Ізраїль стався на тлі тривалої боротьби навколо судової реформи, що розколола країну, і великих проблем у Нетаньяху, до того ж, не лише політичного, а й кримінального характеру. Те, що ізраїльські спецслужби проспали напад, посилило ці проблеми ще більше. Остаточне вирішення питання з ХАМАС та сектором Гази згуртувало б країну, а лаври переможця списали б з Нетаньяху більшу частину його гріхів.

Хто і навіщо ломиться у переговірники?

Нині у ролі посередників та модераторів переговорного процесу лідирують США. Байден намагається посадити за один стіл прем'єра Ізраїлю Нетаньяху, короля Йорданії Абдаллу II, президента Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі та президента Палестини Махмуда Аббаса. План так собі з багатьох причин, але кращого сьогодні не запропонувати. У міру його реалізації можуть дозріти корективи. Втім, реальні перспективи палестино-ізраїльського врегулювання – це окрема тема.

До переговорів хочуть підключитися Туреччина та Катар. Туреччина – потіснивши США та посівши позицію посередника між палестинцями та Ізраїлем, причому палестинці в даному випадку – не тільки, і не стільки Аббас, якому 88 років, і який у ПА не дуже популярний. Катар, ще один "гуманітарний" спонсор ХАМАС – як посередник між іншими можливими лідерами ПА та США, як місток, що вводить їх у переговори. І, нарешті, до посередників рветься Росія. За великого успіху – сподіваючись трохи потіснити США. При меншій – як представник найрадикальніших палестинських угруповань, чиї інтереси вона буде готова обміняти на поступки на свою користь по Україні.

Прогноз на найближчий період

Наземна операція Ізраїлю в Газі, не так кривава, як затяжна, а й кривава теж, неминуча. Створення зони безпеки для типу мирних жителів на півдні сектора Гази, на кордоні з Єгиптом — ймовірно. Туди дадуть воду та електроенергію. На тлі цього будуть йти мляві, фактично тупикові переговори.

Деяке зниження пріоритету України у світовому порядку вже відбулося і, швидше за все, продовжиться. Це, на жаль, стало прямим виграшем Москви.

Великої війни, проте, поки що не почнеться. Хоча два ТВД – українське та близькосхідне, — безперечні ТВД однієї війни, в якій антизахідний блок Росія-Іран-КНДР-КНР протистоїть ліберально-ринковому Заходу.