Кінець ракетного договору. Чому Путін цілив у США, а влучив у Китай
Сполучені Штати почнуть вихід з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД), починаючи з 2 лютого нинішнього року. Причина, за версією США, - фактичний вихід з ДРСМД самій Росії, що в Москві заперечують.
Як розвиваються події?
Про вихід США з ДРСМД, якому передували тривалі спроби домовитися, в середу повідомив "Голос Америки". Оскільки процес виходу не одномоментний, а займе якийсь час, то у Росії ще буде шість місяців, щоб при бажанні повернутися до його дотримання. Для цього їй необхідно зняти з бойового чергування і знищити крилаті ракети 9М729 (SSC-8) "Новатор". Втім, як заявила заступник держсекретаря США з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки Андреа Томпсон, будь-яких ознак, що свідчать про готовність Москви піти на цей крок, не спостерігається.
Зі свого боку, Росія не вважає, що SSC-8 виходять за рамки договору і висуває зустрічні претензії. Москва заявляє, що пускові установки Mark 41 Vertical Launching System, що входять до складу ПРО RIM-161 Standard Missile 3, які розгортаються в Європі, можуть бути використані і для крилатих ракет Tomahawk. Крім того, Росія підозрює США в прихованому випробування ракет СМД в ході пуску мішеней на випробуваннях систем ПРО.
Трохи історії: що таке ДРСМД?
Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності був укладений між СРСР і США і природно поширювався тільки на їх РСМД. Він був підписаний 8 грудня 1987 р. Рональдом Рейганом і Михайлом Горбачовим і набув чинності 1 червня 1988 р.
Згідно з договором підлягали ліквідації всі ракети сухопутного базування, а також їх пускові установки з дальністю від 500 до 5500 км
Договором передували складні багаторічні переговори. Сама проблема була створена СРСР в 1976 р., коли він розгорнув націлені на Європу SS-20 Sabre - мобільні балістичні ракети середньої дальності з роздільними ядерними боєголовками окремого наведення.
Спочатку США визнали, що їх стратегічне і авіаційне ЯО достатньо для стримування радянської агресії. Але в 1977 р. канцлер ФРН Гельмут Шмідт почав кампанію за перегляд цієї позиції. 12 грудня 1979 р. було запропоновано два шляхи вирішення проблеми - переговори або модернізація та посилення ядерних сил середньої дальності НАТО. Переговори на першому етапі ні до чого не привели, і, починаючи з грудня 1983-го, у Бельгії, Італії, Нідерландах і Великобританії почалося розгортання 420 крилатих ракет. У Москві поежились, і в березні 1986 р. переговори поновилися, окончившись підписанням ДРСМД.
До 1 червня 1991 р. ракети, подпадавшие під дію договору, були знищені. На частку США довелося 846 ракет, СРСР знищив 1846. Це згодом дало привід міркувати про нерівноправності домовленостей, але США і НАТО, розгортаючи відповідь на російські SS-20, прагнули не перевершити СРСР за кількістю РСМД, а лише створити достатній рівень відповідної загрози.
13 грудня 2001 р. Джордж Буш-молодший направив Росії шестимісячне повідомлення про намір виходу США з Договору по ПРО. Після початку розгортання систем ПРО 10 лютого 2007 р. Путін заявив, що ДРСМД вже не відповідає інтересам Росії. З цього моменту і стартував процес вмирання ДРСМД, який зараз, схоже, прийшов до фінішу.
Що зміниться після?
Розглядаючи ситуацію з ДРСМД, потрібно взяти до уваги кілька чинників.
По-перше, протягом 30 років, що пройшли з моменту вступу ДРСМД чинності, інші країни, не пов'язані їм, активно займалися розробкою і виробництвом носіїв цього класу. У першу чергу це відноситься до Китаю, не менше 80% ЯО якого, в силу особливостей його ймовірних театрів військових дій, розміщено саме на РСМД.
По-друге, змінилася структура озброєнь і виникли нові види зброї. Ударні безпілотники здатні взяти на себе значну частину функцій РСМД. Але є важливий нюанс: Росія, можливо, і зможе виробляти РСМД за технологіями 30-річної давності, але вона не зможе виробляти безпілотники в осяжному майбутньому. Залишаючи осторонь пропагандистські химери, начебто ракет, що літають зі швидкістю 27 Махов, або безпілотних підводних апаратів, розумних, як весь Рада Федерації, треба визнати, що Росія здатна зробити лише поодинокі екземпляри більш або менш сучасної зброї, більше схожі, втім, на виставкові макети і складаються здебільшого із зарубіжних комплектуючих. Але вона ще здатна запустити в дрібну серію розробки 1970-1980-х, приклеївши до них черговий новий шильдик - як правило, китайським клеєм.
Таким чином, вихід з ДРСМД, на перший погляд, розв'язує руки Росії і вигідний їй. Але Росія - вже не головний супротивник США, як це було 30 років тому. Вона прийшла в нікчемність і за великим рахунком США взагалі не бачать в ній серйозного противника. Хоча, природно, вони прораховують і неадекватність кремлівського карлика, і наявність у Москви якогось кількості зброї масового ураження, включаючи ядерну, і варіанти російської северокореизации з відходом під патронат Пекіна. Перешкодити такому догляду США навряд чи зможуть, але вони можуть його уповільнити та ускладнити. Як? Наприклад, змусивши Пекін прораховувати наявність у Росії нехай і морально застарілих, але все ж дещо літаючих РСМД, до яких у принципі можна прикрутити якесь ЯО, якщо воно, звичайно, є у наявності.
Але і з наявністю теж усе непросто. У зв'язку з процесами розпаду, що йдуть в бойовій частині, ядерні пристрої кожні п'ять-сім років доводиться фактично збирати заново: повністю демонтувати, збагачувати активна речовина, очищаючи від його продуктів розпаду, заново виготовляти активні елементи, заново збирати - що в цілому на 70-80% еквівалентно виробництву нового пристрою. Іншими словами, зміст ЯО на бойовому чергуванні - дуже дорога річ, чому багато країн, повідомляючи про кількість ЯО, яким вони нібито мають, або, що буває частіше, даючи витоку такого роду, впадають в перебільшення. Це створює ситуацію невизначеності, неабияк напружувати політиків і генштабистов по всьому світу.
Тим часом Китай Росії не друг і не союзник. Він, власне, нікому не союзник, він сам по собі і його завдання сьогодні - нагнути Росію під себе. Але в ході такого нагинання можуть виникати гострі моменти. Так от, сам факт того, що Росія зможе безперешкодно, не порушуючи жодних договорів, ставити на бойове чергування РСМД, кілька сповільнить китайську експансію - просто тому, що Пекіну доведеться вести себе обережніше.
І, нарешті, останнє: російські РСМД ніяк не загрожують США. Їх поява може стати додатковим головним болем тільки для Китаю, і для Європи. Але США зовсім не проти додати турбот Пекіну, а Європа останнім часом, на думку Вашингтона, взагалі погано себе веде. Вона заслужила головний біль, яка, до речі, може зробити її коммуникабельнее у спілкуванні з Вашингтоном.
Але просто рвати договір США теж не хотіли, це було чревате репутаційними втратами. Потрібен був переконливий привід і привід знайдено. Його реальність не має ніякого значення. Можливо, SSC-8 дійсно порушують ДРСМД. А можливо і ні, але це нічого не змінює.
У свою чергу, Росія висловлює невдоволення розірванням ДРСМД, по-перше, тому, що цього вимагає образ миротворця, а по-друге, тому, що це зайвий привід звинуватити США. Можна очікувати, що наступним кроком стануть російські інформаційні операції проти країн ЄС, вселяють виборцям, що з Москвою краще дружити, а не йти у фарватері США і не закликати до себе НАТО. А то по американській/натовської бази може раптом прилетіти страшна російська РСМД, зовсім ненароком зачепивши мирний бюргерський будинок, що стоїть по сусідству.
Природно, що стримане невдоволення, хоча і в дуже загальних виразах, висловлює і Пекін. Загальний висновок досить очевидна: договір віджив своє і, ставши неактуальним, помер природною смертю. Але його розірвання буде використано усіма сторонами - не тільки Росією і США, але і ЄС загалом, і окремими країнами ЄС і Китаєм - у світовій інформаційній війні, яка не закінчиться ніколи.
