Дональд Трамп, сатаністи і привид комунізму. Чого хочуть і чого бояться виборці в США?

У США розпалюються передвиборчі пристрасті. Навіть провідні американські політологи не беруться передбачити можливі підсумки голосування 3 листопада, відзначаючи лише надзвичайно високий рівень поляризації суспільства. Тим часом обидві сторони вже дали зрозуміти, що в разі своєї поразки не визнають підсумки президентських виборів.

Загострення пристрастей на виборах в США

Так, колишній радник Дональда Трампа Роджер Стоун, раніше звільнений їм з в'язниці, рекомендував президенту ввести в країні надзвичайний стан в разі поразки на виборах і, якщо потрібно, "використовувати фізичну силу", задіявши ФБР, службу федеральних маршалів та інших силовиків. Відповідальний за зв'язки з громадськістю в міністерстві охорони здоров'я і соціальних служб США Майкл Капуто тим часом закликав прихильників Трампа озброюватися, щоб бути готовими до зростання насильства після президентських виборів. Також він звинуватив урядових вчених в тому, що вони підривають боротьбу з коронавірусом заради перемоги Джо Байдена, суперника чинного президента.

Тим часом сам Дональд Трамп заявив, що "заслуговує" переобрання не тільки на другий, а й на третій президентський термін, до чого його послідовники поставилися дуже серйозно. У свою чергу, екскандидат в президенти Гілларі Клінтон закликала Джо Байдена "не визнавати поразки ні за яких обставин", що він, схоже, і має намір зробити — принаймні, на правовому рівні. Як повідомляє "Голос Америки", команда Байдена найняла сотні юристів для виборчих баталій. Однак, судячи з настрою найближчого оточення кандидатів і їх найбільш радикальних послідовників, оскарження результатів виборів не обмежиться судовими спорами і може перерости як мінімум в локальні збройні сутички в окремих штатах.

Що стосується соціологічних опитувань, за різними даними, розрив між Трампом і Байденом становить від 4 до 7% на користь останнього, все більше скорочуючись в останні місяці. З огляду на двоступеневу систему виборів в США, можливу нещирість частини опитаних і ситуацію, що стрімко змінюється, ці дані не дають ніякої можливості передбачити майбутній результат виборів.

Очевидно, що основними факторами, які на даний момент найбільше турбують виборців, є базова безпека, відчуття якої у багатьох американців суттєво похитнулося на тлі безперервних протестів; пандемія коронавіруса і економічна ситуація. Крім цього, існує ряд дрібніших факторів, що відрізняють нинішню виборчу кампанію від 2016 р. Спробуємо проаналізувати, що принципово змінилося в риториці та підході обох партій, а також в очікуваннях і відчуттях виборців.

Вибори в США: надія чи страх?

Першою серйозною відмінністю від 2016 р. можна назвати поліпшення ставлення до обох кандидатів. Якщо минулі президентські вибори називали "голосуванням антирейтингів", то зараз більшість американців симпатизують кандидату, за якого збираються віддати голос. Наприклад, якщо за станом на початок 2016 р. рейтинг Трампа в самій Республіканській партії ледь перевищив 40% і після виборів багато хто зізнавався, що голосували за нього лише в якості альтернативи Гілларі Клінтон, то вже в червні 2018 р. про свою підтримку президента заявили 90% республіканців. Джо Байден не користується надто високою популярністю серед прихильників демократів, проте в очах більшості американців не володіє таким антирейтингом, як його попередниця.

По-друге, за чотири роки дещо змінилося співвідношення позитивних і негативних стимулів робити вибір. Говорячи про Республіканську партію, можна відзначити, що в 2016 р. її кампанія хоча і грала на великій кількості страхів, все ж наголошувала скоріше на "позитивній" повістці. Сюди відносилися в першу чергу обіцянки в сфері економіки: підвищення загального рівня добробуту, підтримка середнього класу і американських виробників, створення нових робочих місць в поєднанні зі скороченням рівня імміграції і так далі.

При цьому страхи, на яких грали Трамп і його команда, мали досить умоглядний характер. Республіканці лякали виборців падінням рівня життя, руйнуванням традиційних підвалин, засиллям бюрократичного болота, керованого корумпованими елітами і спецслужбами, неминучим наступом диктатури політкоректності, привидом комунізму і т.д. Для деяких виборців, особливо похилого віку, ці побоювання дійсно мали вирішальне значення, але для багатьох був важливий в першу чергу економічний фактор.

Сьогодні ж, коли зростання економіки було істотно підірване коронакризою, а в перспективі очікується її подальший спад, економічний фактор перестав бути основним. Звичайно, Дональд Трамп періодично ставить собі в заслугу високий рівень економічного розвитку країни до пандемії. Також він наголошує на вже прийнятих і пропонованих в майбутньому заходах підтримки підприємців та інших американських громадян, які найбільше постраждали від карантину. Однак ця картина істотно підточується поточною кризою і небезпідставними звинуваченнями в тому, що саме запізніла реакція президента на пандемію стала причиною не тільки величезного числа заражень і високої смертності, але й економічних проблем.

Певні зовнішньополітичні успіхи і постійне посилення імміграційних правил також скоріше мають значення для прихильників президента, ніж для тих виборців, які вагаються. А ось страхи, здатні підштовхнути в обійми республіканців американців, які не визначилися, навпаки, набули набагато більш реальний і виразний характер. На тлі триваючої протестної активності, яка періодично супроводжується заворушеннями, зростанням насильницьких злочинів і стихійним створенням нових, які не приймаються частиною суспільства, соціальних норм, все більше простих американців бояться, що при демократах країна може остаточно зануритися в хаос. Білі всерйоз побоюються не тільки зростання насильства, а й обмеження своїх прав з введенням "позитивної дискримінації" на користь афроамериканців. Серед прихильників Трампа також досить поширена думка, що його суперник Джо Байден в силу віку не зможе виконувати свої обов'язки довго і йому на зміну прийде "радикально ліве" крило Демпартії, яке принесе Америці злидні за прикладом комуністичних країн.

У свою чергу, прихильники демократів неодноразово підкреслювали, що Дональду Трампу вигідні протести і він свідомо загострює протистояння, не намагаючись насправді придушити насильство. Яскравим прикладом цього може служити діяльність представників спецназу міністерства внутрішньої безпеки в Портленді в липні, яка призвела, за словами мера міста Теда Вілера, до нової хвилі вуличного протистояння. У будь-якому випадку не можна заперечувати, що Трамп активно користується ситуацією для демонстрації того, якою, на його думку, може стати "Америка Байдена".

Трамп проти Байдена: де "менше зло"

Говорячи про Демократичну партію, можна відзначити, що її акценти, навпаки, змістилися з гри на страхах перед майбутнім до критики сьогодення (що цілком логічно після чотирьох років перебування в опозиції). Трампа критикують за провали в боротьбі з коронавірусом, руйнування відносин з традиційними союзниками в поєднанні з симпатіями до авторитарних режимів, управлінський хаос і безліч обвинувальних вироків суду щодо людей з його найближчого оточення. Дорікають Трампу і в створенні ситуації, що викликала розкол суспільства. Однак можна констатувати, що у глави Білого дому, який офіційно дотримується гасла "Закон і порядок", виходить розігрувати "протестну" карту успішніше, ніж у його супротивників.

Крім цього, до цих пір досить високий відсоток людей, у яких особистість і поведінка президента викликають більше негативних реакцій, ніж, власне, його політика. Як і чотири роки тому, противники Трампа впевнені, що дії президента часом становлять загрозу для національної безпеки. Критики також знаходять його поведінку несумісною з базовими американськими цінностями і вважають, що властиве Трампу втручання в роботу правосуддя зруйнувало систему стримувань і противаг влади.

З іншого боку, демократам сьогодні набагато важче використовувати ті страхи, на яких вони наголошували під час попередньої кампанії. Зокрема, раніше ліберальні ЗМІ пророкували, що епоха Трампа обернеться фашизмом, диктатурою, репресіями на адресу інакомислячих, цензурою в пресі і іншими формами придушення американських свобод. Практика показала, що за минулі роки диктаторські замашки Трампа, так само як і його нападки на пресу і спецслужби, нікуди не зникли, проте вони не призвели до кримінального переслідування інакомислячих, закриття ЗМІ і інших радикальних наслідків. Так що деякі з тих, хто ніколи не симпатизував Трампу, починають вважати його "меншим злом", вважаючи, що небезпека його президентства сильно перебільшена.

Російська загроза і змова сатаністів

Перераховані зміни привели до зрушення в області конспірологічних теорій, поширених в республіканському середовищі. Оскільки страх "розрухи і соціалізму" перемістився зі сфери абстрактних передбачень в сферу цілком реальної для багатьох і підкріпленої картинкою з сьогоднішніх вулиць загрози, місце умоглядної конспірології зайняли більш радикальні концепції. В першу чергу тут, звичайно, потрібно назвати QAnon — теорію, поширювану анонімом Q, нібито "інсайдером з адміністрації Трампа". Її апологети вірять, що Дональд Трамп таємно протистоїть еліті педофілів-сатаністів (за деякими версіями — ще і канібалів) з числа верхівки Демпартії і голлівудських зірок. В останній рік ця теорія також ввібрала конспірологію ковід-дисидентів про "чіпування через вакцинацію" і вишках 5G і в такому вигляді почала поширюватися навіть в Європі.

Що стосується демократів, то, як і чотири роки тому, вони вважають за краще робити наголос не на конспірологічні теорії, а на скандали. При цьому схоже, що вони так і не засвоїли уроку минулої президентської кампанії, який наочно показав, що скандал неминуче програє конспірології. Справа в тому, що конспірологія, на відміну від скандалу, створює струнку і досить логічну систему поглядів, спрямовану на формування віри. Скандал же за своєю суттю віри не вимагає. Його завдання — привернути увагу, розігріти інтерес і вкинути "смажену" інформацію, не піклуючись про її правдивість. Він не здатний створити стрункої і логічної системи, однак може стати вирішальним поштовхом при прийнятті якогось рішення. При цьому головна слабкість "скандального" підходу полягає в тому, що його авторам самим досить важко передбачити, яким буде його результат.

Ще одним ударом по демократам стало знецінення теми російського інформаційного втручання. Це не означає відсутності фактора зовнішньої загрози. Однак її сприйняття обивателями істотно змінилося як мінімум з трьох причин. По-перше, з теми зник ефект новизни. По-друге, згідно із заявою голови Національного центру контррозвідки і безпеки США Вільяма Еваніни, вплинути на виборців намагається не тільки Росія, а й Китай з Іраном. При цьому, за словами Еваніни, якщо Росія намагається підірвати позиції Джо Байдена, то Китай і Іран намагаються перешкодити обранню президентом Дональда Трампа.

По-третє, після перших висновків американської розвідки про російське втручання на рубежі 2016-2017 рр. цю тему підхопили безліч журналістів, активістів, політиків та інших людей, які не є професіоналами в області безпеки. Вони очікувано почали абсолютизувати зовнішню загрозу, намагаючись пояснити нею в тому числі і об'єктивні внутрішні процеси. Закономірно, що дилетантські спроби пояснити складні політичні та соціальні явища лише "підступами ворогів" призвели до дискредитації теми іноземного втручання як такої. Особливо неправдоподібною абсолютизація зовнішньої загрози виглядає на тлі активної участі американських еліт в розколі суспільства шляхом подання своїх супротивників як "екзистенціальної загрози", яка в разі перемоги неминуче знищить країну.

Всі ці фактори свідчать про те, що у Дональда Трампа залишаються високі шанси на переобрання навіть на тлі коронакризи і нового витка передвиборчих скандалів. Однак незалежно від того, хто здобуде перемогу в листопадовому голосуванні, очевидно, що це лише поглибить розкол американського суспільства.