Без порожнечі. Чому G7 не ввела нові санкції проти Росії

Міністри закордонних справ країн-членів "Великої сімки", які зібралися на саміт у італійському місті Лукка, не дали ходу нових санкцій стосовно військового керівництва Росії та Сирії у зв'язку з хімічної атакою, виробленої на минулого тижня.

Першим про це повідомив брюссельський кореспондент "Радіо Свобода" Рікард Йозвяк. "Санкції ЄС щодо військовослужбовців з Росії у зв'язку з подіями в Сирії не будуть обговорюватися завтра, коли зустрінуться члени ЄС", - написав він у дві години ночі в Twitter. Потім про це ж пише агентство Bloomberg. А ще через деякий час з'явилося офіційне підтвердження з вуст міністра закордонних справ Франції Жан-Марка Ейро. Але, підкреслив він, так, Башар Асад не може бути частиною майбутнього Сирії.

Сам питання нових санкцій виник ще 7 квітня, коли міністр фінансів США Стівен Мнучин, коментуючи застосування зарину в сирійській провінції Ідліб, запевнив, що Вашингтон "в найближчому майбутньому" подумає про нові санкції проти Сирії. Дамаск вже раніше отримував на горіхи - обмежувальні заходи вводили адміністрація Джорджа Буша і Барака Обами. Тепер, ймовірно, настав час адміністрації Дональда Трампа.

Але про Росії тоді ще не говорили, надавши можливість вщипнути Кремль британському міністрові закордонних справ Борису Джонсону, якого раніше помічали в суспільстві російського мільярдера Євгенія Лебедєва.

Газета The Times, що належить одному Трампа Руперту Мердоку, написала раніше, що колишній мер Лондона їде в Італію не з порожніми руками, а з величезним бажанням домогтися посилення санкцій не тільки проти Сирії, але і Росії. Він годину спілкувався з держсекретарем Рексом Тиллерсоном, а потім продовжив обробляти представників Німеччини, Італії, Канади, Франції і Японії. До обговорення у вівторок підключилися і ключові союзники США - Саудівська Аравія, Йорданія, Катар і Туреччина.

І все це відбувалося при активній участі Тіллерсона, який вже в середу повинен зустрітися з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим, але не з Володимиром Путіним. З ним зустріч Кремль скасував.

Сама загроза санкцій, на яких наполягав той самий Джонсон, вже стала серйозним аргументом в діалозі держсекретаря з Лавровим, давши відчутну перевагу. Але з санкціями не зрослося. З тієї простої причини, що представники "Сімки" розійшлися в думках. Деякі просто не бачили в цьому необхідності

Очікувано не спостерігався ентузіазм у німецької та італійської сторін. Наприклад, Зігмар Габріель, не так давно обраний на пост глави МЗС Німеччини, обтічно порадив переконати Росію в її "непорушної вірності" Асаду. За словами лідера есдеків, "потрібно зробити все можливе для того, щоб Москва припинила співпрацю з Асадом".

А журналіст AP став свідком розмови італійського та японського міністрів Анджеліно Альфано і Фуміо Кишиды в кулуарах саміту. Вони обговорювали Північну Корею і, звичайно, ж Сирію. Обидва при цьому погодились, що Росія повинна брати участь у будь вирішенні кризи в Сирії. Японці, зауважимо, ще сподіваються досягти певного прогресу в питанні Курильських островів. А що до Альфано, то Рим разом з есдеками Габріеля входять в групу путинферштехеров - "розуміючих Путіна".

Так, близький до Сильвіо Берлусконі сенатор Мауріціо Гаспаррі навіть виступив з пропозицією до президента Італії Серджо Маттарелле під час візиту в РФ запросити Путіна на саміт G-7 у Таорміні (Сицилія), який буде проходити 25-27 травня. "Потрібно негайно скасувати згубні економічні санкції, прийняті Заходом, зробити з Італії провідну силу в діалозі і співробітництві між Америкою, НАТО і Російською Федерацією, як це сталося в 2002 р. в Пратике-ді-Маре за ініціативою Берлусконі", - заявив сенатор.

Франція...Францію останнім часом не можна віднести до лобістам інтересів Москви в ЄС. Мова, звичайно, про Франсуа Олланда і його союзників. Єлисейський палац не в захваті від кибердеятельности росіян в країні та активної підтримки лідера "Нацфронта" Марін Ле Пен або кандидата республіканців Франсуа Фійона. Але з іншого боку, саме наближаються президентські вибори займають всю увагу Парижа. Французам зараз просто не до того, щоб вмонтувати новий важіль тиску на Москву.

Канада підтримала нові санкції. Прем'єр-міністр Джастін Трюдо, перебуваючи з візитом у Франції, заявив: "Слід поставити Росію в популярність про її відповідальність за криваві дії режиму Асада минулого тижня. Тому ми завжди відкриті до співпраці з нашими друзями, союзниками і партнерами заради відправки Росії посила з допомогою санкцій і інших заходів".

Знову-таки, за даними преси Мердока, Тиллерсону є чим оперувати, ставлячи умови Москві. Можливо, європейські союзники вирішили, що раз є чим тиснути, то санкції можна відкласти до кращих часів.

Звичайно ж, новий пакет заборонних заходів став би важкою кіннотою для Тіллерсона. Штатам теоретично ще є кому бити в Росії. Приміром, під санкції цілком міг би потрапити вірний союзник Путіна, міністр оборони Сергій Шойгу, який перебуває з 2015 р. в чорному списку України. Ще один претендент - генерал-полковник Андрій Картаполов, який 19 грудня очолив Угруповання російських військ в Сирії. Він вже знаходиться в списку санкцій Європи з 16 лютого 2015 р., коли він був заступником начальника Генштабу. Або безпосередньо батько гібридної війни і глава Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов, проти якого навесні 2014 р. ввели санкції ЄС і Канада.

Крім Картаполова, можна виділити цілу групу так званих "сирійських генералів". До них відносяться: головнокомандувач ВКЗ генерал-полковник Віктор Бондарєв, який керує авіаційної групою в Сирії, командувач Дальньої авіації генерал-лейтенант Сергій Кобылаш; заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу генерал-лейтенант Станіслав Гаджимагомедов; начальник Національного центру управління обороною генерал-лейтенант Михайло Мізинців, налагодив міжвідомчу роботу по організації дій військ в Сирії; "говорящая голова" - начальник Головного оперативного управління Генштабу генерал-полковник Сергій Рудської; начальник інженерних військ генерал-лейтенант Юрій Ставицький, який керував розмінуванням Пальміри.

Однак важливо розуміти, що санкції відносно військових чиновників, про що говорив Джонсон, по своїй суті мають лише символічне значення

Так, обидва режими спираються на військову еліту. Але в цьому-то й заковика - сам статус усіх цих генералів, по суті, замикає їх всередині країни, а активи або надійно заховані в офшорах, або залишаються недосяжними для Заходу на території РФ. Так що загроза глави МЗС Британії, як і скасування його поїздки до Москви 10 квітня, - не більш ніж маловитратні натяки Кремлю.

І по-друге, Берлін і Рим дотримуються думки, що перед тим, як карати Кремль, потрібно провести незалежне розслідування атаки в Хан-Шейхуні, щоб з'ясувати всі деталі трагедії. Тобто вони засуджують і розуміють мотив Вашингтона, але обережні. Адже одна справа - звинуватити режим і покартати Москву, а з іншого боку - зважитися на такий кардинальний крок, як запровадження нового пакету санкцій додатково до кримським і тим, що були введені Штатами за втручання у вибори.