Російський приклад. Посадить ЄС на місце "встающую з колін" Польщу
У середу, 15 листопада, Європейський парламент після неодноразових попереджень більшістю голосів підтримав резолюцію щодо Польщі, яка може стати початком процедури введення санкцій проти неї.
Як вже писала "ДС" за документ проголосували 438 депутатів, проти - 152, 71 утримався. У ньому сказано, що "ситуація в Польщі створює явний ризик серйозного порушення європейських цінностей", із-за чого Європарламент, критикуючи погіршення дотримання норм ЄС, закликає польський уряд поважати верховенство права і засадничі права, закріплені в договорах.
Головною причиною гніву євродепутатів став нешироко освітлений в українських ЗМІ марш скандують "Геть Бандеру" та "Європа буде білою, або безлюдним" польських ультранаціоналістів, в якому також брали участь ультраправі з Угорщини та Словаччини. Хоча можливо він і став "останньою краплею", що переповнила чашу європейського терпіння, так як був згаданий у резолюції як "ксенофобський і расистський марш". При цьому в резолюції є заклик до Польщі поважати право на свободу зібрань, який, швидше за все, стосується не всього націоналістичного дійства, а однією примітною деталі: на 20 затриманих під час акції 11 листопада ультраправих довелося 45 затриманих противників маршу, які вийшли на акцію під гаслом "За вашу і нашу свободу" (один з головних гасел ОУН-УПА, до речі).
Основним приводом для Євросоюзу загрожувати Польщі санкціями став проект судової реформи, який викликає неоднозначні реакції і серед поляків. Підтвердженням чого є те, що депутати Європарламенту від польської опозиційної партії "Громадянська платформа" підтримали початок процесу накладання санкцій на сформоване "Право і справедливість" (Піс) польський уряд у відповідності з статтею 7 Лісабонського договору про ЄС (влітку проти цієї судової реформи в Польщі пройшли акції протесту, а також виступило багато громадських і політичних діячів на чолі з трьома колишніми президентами країни Лехом Валенсою, Олександром Кваснєвським і Броніславом Коморовським).
Не відповідають європейським цінностям, під якими Польща підписалася, вступаючи в ЄС, євродепутати вважають поправки до закону про судову систему. Вони збільшують вплив генпрокурора, змінюють порядок обрання суддів Верховного суду (передбачається також можливість їх відставки), підпорядковують Верховний суд Міністерству юстиції і посилюють вплив уряду на призначення суддів.
При цьому закликають поляків не скасувати ці закони, а не вводити їх в дію, поки не будуть гарантовані основи незалежності судів. Тому влаштована польськими делегатами від Піс в Європарламенті істерика про каталонських політв'язнів і зростання рівня цензури в німецьких ЗМІ дуже сильно нагадувала поведінку російських делегатів на різних міжнародних форумах. Ну і закінчилася тим же.
Так само, як і Росії в ПАРЄ, полякам у Європарламенті дали зрозуміти, що вступ в організацію дійсно веде за собою певне обмеження суверенітету КОЖНОЇ країни, яка вступає в неї країни. І як інші країни Європи обмежили свій суверенітет давши можливість тим же польським євродепутатам впливати на них, приймаючи обов'язкові для всіх європейських країн резолюції, так і Польща повинна приймати як належне вплив інших учасників ЄС на себе, а також рахуватися з ними і спільно виробленими нормами. Тим більше, що силою її в Євросоюз ніхто не тягнув, а умови, які вона виторгувала собі при вступі і так були безпрецедентно сприятливими. Ну, а якщо поляки після цього збираються посилювати виконавчу владу за рахунок інших гілок аж до побудови моделі, що нагадує авторитарну (контроль виконавчої влади над іншими, дійсно, одна з головних рис авторитаризму), то силою в ЄС нікого "не тримають".
І хоча резолюція Європейського парламенту не означає введення санкцій проти Польщі (про що вже бадьоро відрапортували російські ЗМІ), а тільки починає процедуру внесення пропозиції до Ради ЄС за визнанням загрози верховенства права в Польщі (тобто у "Права і справедливості" є час не тільки прислухатися до думки ЄП, але і довести, якщо це можливо, звичайно, свою правоту), реакція польського уряду виявилася надмірно нервової.
Прес-служба польського Міністерства закордонних справ розповсюдила заяву, в якій назвала висновки Європарламенту поверхневими, незважаючи на те, що "польський уряд надає вичерпні письмові відповіді на рекомендації Європейської комісії". Саме ж рішення Європарламенту польські дипломати збираються розглядати "як політичного інструменту тиску на Польщу". Вони не відкидають можливості діалогу з ЕП і навіть визнають його право на ухвалення таких резолюцій ("І на тому спасибі", - подумали, мабуть, у Брюсселі). "Ми поважаємо право Європарламенту як представницького органу в ЄС висловити свою думку. Однак резолюція, прийнята ЕП, є одностороннім документом, що ґрунтується на політичну оцінку, а не ретельному аналізі. Цей підхід шкодить процесу європейської інтеграції, оскільки тільки призводить до стигматизації держави-члена" - резюмує ситуацію заяву польського Мзс.
"Якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе," - казав Фрідріх Ніцше. Україна, звичайно ж дуже вдячна Польщі за допомогу в боротьбі проти російської агресії. Однак в останні роки нам все частіше доводиться констатувати, що поведінка західного сусіда, починає нагадувати поведінку східного. І справа тут не стільки в конспирологически-історичних підозри в тому, що поляки не люблять росіян за те, що вони стала тим, ким не змогли стати поляки. Тобто великою імперією зі статусом "бастіону християнського світу" на його східних межах. А у все більш чітко артикулируемом бажання бути хоч трошки "рівніші за інших" якщо не при прийнятті важливих міжнародних рішень, то хоча б у трактуванні їх на свій рахунок.
"Ви повинні враховувати нашу національну специфіку," - часто раніше говорили росіяни, коли їх звинувачували в недотриманні міжнародних норм, наприклад, в області захисту прав людини. Цю риторику радісно підхоплювали авторитарні або навіть полутоталитарные країни Центральної Азії. Можливо, щось подібне можна буде скоро почути і з країн Центральної Європи. Тим більше, що про російських спробах впливати на внутреннеполитическую ситуацію в країнах цього регіону (наприклад, на інспірацію польської активності в протистоянні з Україною з питання "Волинської трагедії"), написано вже чимало. І хоча, як вже передбачала "ДС", головним чинником успішності цього впливу є нинішня "розруха в головах" у багатьох європейців, не враховувати його не можна.
Будемо сподіватися, що поляки раніше, ніж росіяни зрозуміють необхідність "дотримання правил хорошого тону" у міжнародних відносинах. Хоча для України ця польська "Фронда" по відношенню до ЄС може принести позитивні результати. Адже не секрет, що Варшава дуже сильно "зав'язана" на економічні відносини з Берліном і на дотації від ЄС. А на наступний день після прийняття резолюції Європарламенту статс-секретар міністерства економіки ФРН Уве Бекмайер заявив, що його країна вважає необхідною прив'язку дотаційних виплат ЄС до дотримання європейських принципів правової держави. І в той самий день з'явилася заява голови німецького "Союзу вигнаних" Бернда Фабритиуса, в якому він підтримав встановлення в Берліні пам'ятника полякам, які стали жертвами під час Другої світової війни, але з умовою, що і Польщі буде встановлено пам'ятник німецьким цивільним жертвам Другої світової війни та повоєнної Польщі (з Західної Польщі було депортовано німецьке населення, на місце якого заселили зокрема українців - також жертв депортації, що відбувалася в рамках акції "Вісла").
Подібні дії не тільки сприятимуть поверненню польських націоналістів і популістів до більш адекватних моделей поведінки, але дадуть Україні кілька нових аргументів для дискусій з ними. А також, цілком можливо, допоможуть напрацювання Євросоюзом (та і Заходом в цілому) інструментарію для переконання в неправоті інших бажаючих відчувати себе "рівніші за інших" на міжнародній арені (і справа тут стосується не тільки Росії, але й Китаю, який під прикриттям російської агресії в Україні задирає своїх сусідів у Південній і Південно-Східній Азії).
Ще одним позитивним уроком для Києва має стати усвідомлення того, що договори з європейцями слід виконувати у повному обсязі, так як дозволяти "обманювати себе за свої ж гроші" Брюссель не має наміру.
