Санкції США проти російської труби. Чому вклинився Китай і мовчить Німеччина
Після голосування в Палаті представників США розширення санкцій повинні схвалити Сенат і Дональд Трамп
Палата представників Конгресу США 20 липня прийняла підтримку обох партій щодо поправки №842 до закону "Про національну оборону на 2021 р". (NDAA, National Defense Authorization Act), яка розширює дію санкцій щодо компаній, що беруть участь у реалізації проєкту будівництва газопроводу "Північний потік-2", який уже завершено на 90%.
Її представив демократ з Арізони Рубен Галльего, який є також одним з авторів закону "Про захист енергобезпеки Європи" від 2019 р.
Згідно тексту поправки під дію санкцій будуть підпадати компанії, які безпосередньо зайняті в прокладці труб, а саме ті, які надають послуги або засоби для модернізації технологій і обладнання, включаючи зварювальне; а також фірми, що надають портові послуги, послуги по сертифікації і страхування.
Порушникам заборонять в'їзд у Сполучені Штати, їх заарештують рахунки і згорнуть співпрацю.
Після голосування в нижній палаті Конгресу справа за верхньою – Сенатом, а після документ із внесеними змінами потрапить на стіл до президента Дональда Трампа.
Чи підпише він його?
Скоріше так, ніж ні. Ще 15 липня адміністрація продемонструвала готовність і наявність політичної волі через заяву держсекретаря Майкла Помпео.
Глава американської дипломатії повідомив, що його відомство виключає застереження, що звільняє трубопроводи "Північний потік-2" і "Турецький потік" від санкцій, передбачених розділом 232 закону "Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій" (CAATSA, Countering America's Adversaries Through Sanctions Act).
Деякі представники американського істеблішменту, зокрема, ексрадник директора Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) міністерства фінансів США Брайан О'тул та відомий дипломат, куратор політики санкцій в адміністрації Барака Обами Деніел Фрід у своїй статті для Atlantic Council закликали Трампа не розширювати санкції, щоб не сприяти зростанню напруги у відносинах з Німеччиною, а замість цього продовжити політику диверсифікації енергоресурсів на ринку Європи (постачати американський скраплений газ, розвивати інфраструктуру Польщі).
Утім, автори також висловили надію, що залишилася в документі Держдепу норма про координацію дій з союзниками буде працювати, тобто гіпотетично Німеччина може уникнути покарання, якщо переговори Берліна та Вашингтона будуть результативними.
Москва хорохориться
У Росії поки на самому високому рівні зберігають мовчання. На момент написання матеріалу коментаря прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова або речника МЗС РФ Марії Захарової ще не було.
Між тим оператор СП-2, компанія Nord Stream 2, поскаржилася, що санкції США "безпосередньо торкнуться більше 120 європейських компаній і ставлять під загрозу робочі місця в Європі".
"Більш того, ці санкції поставлять під удар близько 12 млрд євро інвестицій в енергетичну інфраструктуру ЄС, у тому числі близько 8 млрд євро, вкладених в будівництво "Північного потоку-2", 3 млрд євро, інвестованих європейськими компаніями в розвиток газотранспортної інфраструктури в Німеччині і 750 млн євро — в Чехії. Ця інфраструктура була побудована для доставки газу з "Північного потоку-2" на газові ринки по всій Європі", — додали в компанії.
Позицію уряду РФ же озвучив міністр фінансів Антон Силуанов в інтерв'ю американському телеканалу CNBC, яке вийшло 20 липня, тобто в день голосування.
Міністр намагався хорохоритись: мовляв, живемо в епоху санкцій, але це добре – вони роблять нас сильнішими.
Яким чином згортання проекту, покликаного збільшити прибуток від поставок газу, зробить сильнішими Росію, чия економіка намагається пережити ще і коронакризис, Силуанов не пояснював.
У самій Німеччині на голосування конгресменів також поки не відреагували.
Однак думка Берліна відома. На наступний день після заяви Помпео висловив його німецький колега Хайко Маас, який звинуватив Штати в ігноруванні права Європи купувати газ там, де їй хочеться.
За словами глави МЗС ФРН, енергополітика Європи повинна формуватися виключно в Європі.
У цьому його 17 липня підтримав верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. Він назвав санкції США, що суперечать міжнародному праву.
"ЄС глибоко стурбований зростанням кількості випадків застосування санкцій або погроз санкцій з боку США проти європейських компаній та їх інтересів. Ми бачимо цю тенденцію щодо Ірану, Куби, а віднедавна і "Північного потоку-2" і "Турецького потоку". Євросоюз твердо виступає проти будь-яких санкцій США щодо європейських компаній, що переслідують свої законні бізнес-інтереси, і вважає, що екстериторіальні обмеження суперечать міжнародному праву", — йдеться в заяві глави дипломатії ЄС.
На руку Пекіну
Сама по собі виявлена Боррелем солідарність з Німеччиною, лідером Євросоюзу, не дивує. А ось той факт, що його коментар медійно пов'язаний з реакцією Китаю, викликає питання.
20 липня спікер міністерства закордонних справ КНР Ван Венбинь також засудив дії Вашингтона і підкреслив, що Пекін прийняв до уваги заяву Євросоюзу.
Американські санкції, вторить Ван Боррелю, "порушили міжнародне право і основні норми міжнародних відносин, завдали шкоди законним правам та інтересам інших країн".
Одностайність представника МЗС Китаю і голови європейського зовнішньополітичного відомства змушує згадати матеріали The New York Times і Politico про те, як радник Борреля блокував публікацію доповіді про дезінформації з боку Китаю на тлі пандемії Covid-19. А також задуматися, наскільки тісно взагалі один з керівників ЄС співпрацює з Пекіном.
Що ж до ККД реакції Піднебесної конкретно для Москви, то не варто сприймати її всерйоз. Ніби Китай перейнявся бідою сателіта — Росії, яка вважає себе його партнером.
По-перше, Пекін і Вашингтон зараз на ножах. А відповідь на санкції — зайвий раз вколоти Трампа.
По-друге, тим самим Пекін робить реверанс перед більш значущими гравцями – Німеччиною та Євросоюзом у цілому.
По-третє, з кожним ударом США по російській економіці, Москва, прагнучи зберегти партнерські відносини з ким-то, йде на все більш вигідні для Китаю (і в збиток собі) проекти і домовленості.
Так що саме Москва у цій історії втрачає більше всіх.
З Німеччиною до кінця все ще неясно. З одного боку, низький рівень відносин між Трампом і Меркель – давно не секрет. З другого боку, Берлін зараз дещо віддаляється від Росії, що виражається у відмові виводити СП-2 з-під дії Газової директиви ЄС, так і в намірі ввести санкції за злом росіянами серверів Бундестагу.
Паралельно зауважимо, і в США готують санкції відносно РФ за кіберзлочини – за хакерські атаки на інститути і вчених країн Заходу, які працюють над вакциною проти Covid-19.