Саміт у замку Mimi пройшов успішно. Але як справи у самій Молдові?

Європейська політична спільнота (EPC) – міжурядовий форум для політичних та стратегічних дискусій про майбутнє Європи, створений у 2022 році, після вторгнення Росії до України. Ініціатором виступив Еммануель Макрон – великий любитель поговорити. Перший саміт відбувся у жовтні 2022 року у Празі за участю представників 44 європейських країн, а також президентів Європейської ради та Європейської комісії. За протоколом саміти ЄДС мають відбуватися двічі на рік, причому один раз – у країні, що входить до ЄС, та один раз – у країні, до якої ЄС має інтерес. Жовтневий саміт пройде в Іспанії, а перший із самітів 2024 року – у Великій Британії.

З-поміж запрошених країн скасували візити Туреччина та Сан-Марино. Чому не приїхав Ердоган? Швидше за все, через втому від виборного марафону та проблеми зі здоров'ям. Це виключало активну роботу в кулуарах саміту, а протокольний порядок денний Ердогану був не цікавим. Втім, він збирався приїхати і скасував візит вже в останню хвилину. Чому не було Сан-Марино – на жаль, невідомо.

Не було запрошено представників Росії та Білорусі, диктатори яких самі викреслили свої країни з Європи. До того ж Путін перебуває у розшуку МКС.

Втім, Росія знайшла спосіб нагадати про себе, вкинувши фейк про те, що в ході саміту Майя Санду заявила про готовність надати територію Молдови ЗСУ для ведення військових дій проти Придністров'я. Фейка відразу ж спростували, як українською, так і молдавською стороною, але кремлівські пропагандисти відпрацювали його за повною програмою. Вони продовжують жувати і обсмоктувати його навіть зараз, через добу.

У штатному режимі

Загалом у саміті брали участь президенти та прем'єр-міністри 49 держав плюс ключові функціонери Євросоюзу. З країн-нечленів ЄС, окрім Молдови (Майя Санду), були представлені Великобританія (Ріші Сунак), Азербайджан (Ільхам Алієв), Грузія (Іраклій Гарібашвілі), Косово (Вьоса Османі), Монако (П'єр Дарту), Швейцарія (Ален Берсе), Республіка Сербська (у складі Боснії та Герцеговини, Желька Цвіянович), Андорра (Ксав'єр Еспот Замора), Ісландія (Катрін Якобсдоуттир), Північна Македонія (Димитар Ковачевський), Чорногорія (Яков Мілатович), Вірменія (Нікол Пашин ), Ліхтенштейн (Даніель Ріш), Норвегія (Йонас Гар Стере), Сербія (Олександр Вучич) та Україна (Володимир Зеленський). Список цей — хороший, до речі, привід освіжити у пам'яті складний устрій Європи у всьому його різноманітті.

Було зроблено всі очікувані заяви, прийнято всі очікувані резолюції та проведено всі очікувані кулуарні зустрічі на полях саміту, суворо за планом, без будь-яких подій. Загальний тон заяв — як завжди. Було засвідчено вкотре підтримку України. Війна в Україні була однією з найважливіших тем, а авіація НАТО (як стверджують деякі джерела спільно з ППО ЗСУ) на час проведення саміту взяла повітряний простір Молдови під свій контроль. Власного ППО у нашої сусідки немає, і вона не прагне їм придбати, хоча російські ракети і завдають через нього ударів по Україні. До Придністров'я, з російським військовим контингентом, що знаходиться там, від замку Mimi всього близько 10 кілометрів. До воюючої України – близько 20-ї.

Володимир Зеленський у своєму виступі знову нагадав про те, як необхідні Україні F-16 та додаткові комплекси Patriot. Що, безперечно, було правильно – нагадувати про такі речі потрібно постійно. Ряд кулуарних зустрічей із союзниками та партнерами України, судячи з активності Офісу Президента у соціальних мережах, також були цілком успішними. Словом, саміт пройшов так, як і мав відбутися.

А ось у самій Молдові, яка приймала саміт, щось, безперечно, було не зовсім так, як треба.

Що не так у Молдові?

У Кишиневі дуже намагалися провести саміт із вищого розряду. Так сильно, що це нагадувало придуману Станіславом Лемом африканську країну Лямблію з оповідання "Професор А.Донда", яка з місця в кар'єру рванула до прогресу. Чим це закінчилося в Лямблії, краще прочитати в оповіданні, а в Молдові все вийшло як завжди. Чим більше зусиль докладала влада, щоб продемонструвати своє ідеальне європейське обличчя, тим виразніше лізли на світ разухабісті пики пізньорадянських комсомольців.

Найбільше у Кишиневі боялися масових протестів у день саміту. Протести йдуть там у режимі нон-стоп уже півроку, і влада нічого не може з ними вдіяти. Вони проплачені партією "Шор" і цього ніхто не приховує. Але зупинити завезення кешу молдавська поліція не в змозі, і це можна пояснити лише одним: тим, що поліція теж куплена Іланом Шором.

Цю проблему вирішили радикально: 1 та 2 червня оголосили вихідними, а до Кишинева звезли поліцію з усієї країни та наглухо перекрили центр. Справа в тому, що гості прибували через кишинівський аеропорт починаючи з 17 години 31 травня, і організувати їхнє розміщення одразу в Mimi не було можливості, оскільки це не готель, а питний заклад — "винзавод-фортеця", згідно з формулюванням гугл-перекладача. Іншими словами, хоча "замок Mimi" розташований далеко від Кишинева, гостям могли зіпсувати враження — і було вжито заходів, щоб не допустити цього. Ну, а щоб місто не виглядало зовсім вимерлим, уздовж доріг розставили симпатичних дівчат-студенток у білих футболках.

Все це було дуже mi-mi-mi, але за прикрасою, так-сяк наведеною в центрі столиці, ховалися речі менш приємні. Центральна влада Молдови слабо контролює країну, і навіть Кишинів контролює лише з деякими застереженнями.

Про Придністров'я, яке коли це вигідно Кишиневу — Молдова, а коли не вигідно — "це не наш собака, перший раз його бачимо", і говорилося і писалося вже десятки разів. Але фрагментація Молдови продовжується. Так, за день до саміту портал Gagauznews.md — Новини Гагаузії — розмістив матеріал, у якому стверджувалося, що українських дітей нелегально вивозять із Росії до Німеччини. Інформація була заснована на повідомленні РІА "Новости" про громадянку України, яка намагалася вивезти дітей-сиріт з Херсонської області до Німеччини, " за завданням фонду Save Ukraine, пов'язаного зі Службою безпеки України". Сама Херсонська область у своїй розглядалася як частина Росії. Все це з усіма наративами російської пропаганди і відтворив гагаузький портал. У Кишиневі, який фактично не має влади в автономії, цю історію воліли не помітити.

Якби вона була єдиною – це було б півбіди, але історія ця – цілком системна. Молдова, по суті, перетворилася на пухке утворення, яку утримує разом лише формально-державний дах та корупційні схеми. Склався міцний корупційний тандем Молдова-ПМР, але Гагаузія, бачачи, як ослабла влада в Кишиневі, претендує стати третьою частиною цього конгломерату. Точніше, не сама Гагаузія, позбавлена політичної суб'єктності, а авантюрист-карний злочинець Ілан Шор, але це вже деталі. Важливо інше: влада в Кишиневі із Шором нічого зробити не може. А з Тирасполем – і не хоче нічого робити, оскільки електрогазові схеми продовжуються і приносять їх учасникам мільярди.

І, ось, на тлі цього розвалу Молдову перебувають у країнах-кандидатах у ЄС. Її обирають місцем проведення саміту ЄПС, хоча говорити про реальну підтримку здебільшого молдавського суспільства європейських реформ, можна лише важко, і з застереженнями. І навіть говорити про підтримку європейських реформ меншою частиною суспільства теж складно, оскільки громадянське суспільство в Молдові залишилося в зародковому стані. "Протоєвропейці" та "єврокритики", при уважному погляді не відрізняються один від одного. Їхні думки легко піддаються корекції, і зараз поділені між колективною Сандою та колективним Ігорем Додоном. Перша втілює "прагнення в Європу", друга — "повернення в орбіту Росії". Жодне, ні інше не має до реальності відношення. Боротьба PAS Санду і ПСРМ Додона – лише боротьба двох корупційних кланів, що маневрують у геополітичних течіях і вітрах. Більше того, жодному з них не потрібна повна перемога – вона позбавить переможця свободи маневру. Отже, боротьба їх теж досить умовна, яка постійно перетікає у співпрацю та обмін кадрами. Але, оскільки на Санду зараз робить ставку ЄС, то будь-яка заява про її провальність, як політика, і про те, що її уряд – це її рідня плюс купка злодійкуватих махінаторів, запрошених по довшому ланцюжку родинних зв'язків, легко оголосити "спробою дестабілізувати ситуацію в країні".

Зрозуміло, бувають режими й гірші, ніж нинішній молдавський. І будь-який інший режим у Молдові, реально можливий, а не намальований в уяві, буде не кращим за режим Санду, просто через загальне соціальне нездоров'я. Гірше можливо, але краще ні.

І ЄС поблизу своїх кордонів доводиться працювати із тим, що є. Але все ж таки, чи не надто великі аванси отримує Молдова фактично ні за що? Точніше, завдяки виграшному для неї географічному положенню в тилу України. Так, проти географії не попреш, але чи потрібна Молдова в ЄС за всяку ціну, та ще й у комплекті з Придністров'ям?

Про те, що комбінація щодо впровадження невизнаного ПМР під молдавським дахом у ЄС цілком можлива, я вже писав, і не раз.

І, схоже, мій прогноз почав збуватися. Глава МЗС ЄС Жозеп Боррель заявив на полях саміту, що придністровський питання не є перешкодою для вступу до Євросоюзу: "Молдова має самостійно вирішити, що робити з придністровським регіоном. Кіпр став членом ЄС, незважаючи на територіальні проблеми. І Молдова може зробити те саме ".

Самостійно? Ну тоді немає сумнівів у тому, як Молдова це вирішить. Тандем визнаної Молдови та невизнаної ПМР став мільярдним бізнесом, і в Кишиневі хочуть зберегти його. Репресії у ПМР, відсутність демократії, агресивно-рашистська ідеологія — все це кишинівська влада не бентежить. Швидше, навпаки, викликає заздрість: молдавські політики й хотіли б кидати у в'язницю неугодних так само легко, як це роблять у Тирасполі, але європейське реноме не дозволяє їм цього. У всякому разі, зараз, поки їм потрібно зберігати пристойний вигляд, щоб прийняли в ЄС. А там уже як вийде.