Підтримати, але не втручатися. Як на саміті НАТО банальності говорили

У Брюсселі відбувся позачерговий саміт НАТО, скликаний у зв'язку з військовою агресією Росії проти України.

На саміті з відеозв'язку також виступив президент України Володимир Зеленський. Виступив добре. Головне, звичайно, щоб була користь від красномовства та чудово підготовлених тез, враховуючи, що деякі наші європейські партнери від таких виступів просто відмахуються бурхливими оваціями, а потім згадують бідних росіян, які страждають від санкцій.

Але що важливо, своїм виступом Зеленський по суті спростував натяки деяких представників влади, які викликають занепокоєння, де-факто відмови української влади від євроатлантичного курсу.

Не менш важливо те, що та частина виступу, що містить заклики до НАТО бути рішучою у питанні боротьби з російським агресором, була позбавлена інфантильності.

Зеленський не сипав звинуваченнями на адресу НАТО ("І я не звинувачую НАТО — хочу, щоб ви мене зрозуміли. Ви не винні. Це не ваші ракети, це не ваші бомби руйнують наші міста"), але тиснув на те, що найбільше у світі оборонний союз, який захищає конкретні демократичні цінності, повинен відповідати своєму статусу і дійсно захищати ці цінності. А не ховати в голову в пісок, наївно вважаючи, що Путін зупиниться в Україні і, у разі перемоги, не рушить далі, увірувавши в слабкість НАТО та нездатність постояти за себе та союзників.

І так, російський диктатор уже довів, що його абсолютно не турбують і не зупиняють будь-які міжнародні угоди, якщо вони суперечать його цілям.

А що ж це НАТО?

НАТО, будемо відвертими, доки не наважилася дістати голову з піску. Усередині Альянсу йдуть дуже складні процеси та гарячі дискусії між тими, хто (Польща, країни Балтії) виступають за активнішу протидію РФ та захист України, і тими, хто роками наївно сподівався утихомирити Кремль.

Отже. Організація Північноатлантичного договору у своїй заяві за підсумками саміту закликала Путіна:

• забезпечити гуманітарні та евакуаційні коридори, зокрема у Маріуполі;
• припинити війну та вивести своїх вояків з України;
• Білорусь – припинити співучасть у війні.

Пообіцяли:

• посилювати боротьбу з кремлівською дезою;
• суворі наслідки за потенційне застосування Росією неконвенційної зброї: хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної;
• продовжувати тиснути на Росію санкціями;
• сформувати чотири додаткові багатонаціональні бойові групи у Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині.

Тепер розшифруємо.

НАТО з нами – безперечний факт. Постачання зброї, а також допомога іншого продовжаться. Генсек НАТО Єнс Столтенберг уже пообіцяв Україні засоби захисту від біологічної, хімічної та ядерної зброї, а також від кібератак.

Але далі цих заходів поки що Північноатлантичний Альянс точно не піде. Жодного відправлення миротворців НАТО в Україну для захисту мирних громадян, як пропонувала Варшава, не буде, очевидно тому, що, як висловився в інтерв'ю Polska Times лідер ПіС Ярослав Качинський, у Західній Європі домінує принцип "Росія – передусім".

Чекаємо ще трохи

Союзники в НАТО (не всі, знову-таки) роблять ставку на те, що Росію вдасться знекровити безпрецедентними санкціями та постійним політичним тиском.

Але. Санкції працюють – це так. А ось політичний тиск, усі ці заклики, засудження, погрози, на жаль, ні. Адже мешканцю бункеру на Уралі, який втратив зв'язок з реальністю, до них немає справи. Путін грає по-крупному — пан або пропав, без будь-яких варіантів відходу (хіба що за "допомоги" когось з найближчого кола).

Російському диктатору начхати і на жертви серед мирного населення в Україні, і на тяготи співгромадян, що ллють крокодилячі сльози над непрацюючим "інстаграмом" та порожніми полицями з цукром.

Таким чином, санкції насправді можуть зруйнувати російську економіку, а разом із нею і державу. І водночас на це піде чимало часу, оскільки "м'яса" на забій у Росії достатньо, як і військової техніки, нехай і безнадійно застарілої; та й гроші поки що є.

Тільки за цей час загинуть ще тисячі українців. І багато тисяч втечуть до країн НАТО, яким доведеться виділяти на біженців додаткові кошти.

Зменшити втрати України НАТО під силу. Наприклад, рішенням передати більше систем ППО і, можливо, і нарешті ті ж польські МіГи, компенсувавши їх Польщі, готовій їх відправити до України, сучаснішими винищувачами виробництва США або, скажімо, Великобританії.

Чи зважиться на такий крок Північноатлантичний Альянс, важко сказати. Поки що він розраховує на ефект від санкцій і, звичайно ж, на стійкість українських захисників.

Але також намагається хоч якось змінити баланс сил зверненням до Китаю долучитися до процесу врегулювання конфлікту. У НАТО намагаються внести Піднебесну у рівняння як інструмент тиску на залежну від КНР Росію.