Україна за дужками, Китай — проблема, Росія — ворог. Про що домовилися на саміті НАТО

Подорож трансатлантичного експресу триває. 14 червня в Брюсселі відбувся саміт лідерів країн — членів Організації Північноатлантичного договору (НАТО).

Він став логічним продовженням саміту "Великої сімки" (10-13 червня) і з очікуваним ухилом в розширення порядку денного корнуольської зустрічі в питаннях сфери безпеки і оборони.

Вчора лідери країн НАТО затвердили велике, всеосяжне комюніке з 79 пунктів, що підтверджує глобальність Альянсу і вкрай деталізуюче ключові напрямки його розвитку.

Левова частка уваги в документі приділяється РФ. Уже в третьому пункті комюніке союзники підкреслюють, що "агресивні дії Росії є загрозою для євроатлантичної безпеки".

І відразу ж — через крапку з комою — дії Росії прирівнюються до тероризму: "тероризм у всіх формах і проявах залишається незмінною загрозою для всіх нас".

При цьому, якщо вже РФ прямо названа загрозою НАТО, то "зростаючий вплив і міжнародна політика" Китаю, включаючи збільшення військового потенціалу і ядерного арсеналу, "можуть представляти виклики" для союзників.

Не загроза, але виклик. Це має на увазі готовність до діалогу, про що і йдеться в комюніке.

З Росією Альянс теж не проти вести діалог, наприклад, в рамках фактично мертвого формату "Рада Росія-НАТО", але є не одне або кілька, а ціла маса "але". І вони вкрай докладно описані в безлічі пунктах затвердженого в Брюсселі документа.

Пакет вимог

"Ми призупинили все практичне цивільне і військове співробітництво з Росією, залишивши при цьому відкритою можливість для політичного діалогу. До тих пір, поки Росія не продемонструє дотримання міжнародного права і своїх міжнародних зобов'язань і обов'язків, не може бути повернення до відносин "в звичайному режимі", — йдеться в документі.

Що за зобов'язання і обов'язки?

По-перше, НАТО вимагає від Москви припинити вже свої ігри з дипломатичними відносинами і скасувати позначення Чехії, де російські спецслужби влаштували вибухи на складах зі зброєю в 2014 р., а також США в якості "недружніх країн".

Другим "але" є постійне нарощування Росією військової потужності, в тому числі в окупованому Криму, а також в Чорному і Азовському морях; стягування техніки і живої сили до східних (та й не тільки) рубежів Північноатлантичного альянсу.

По-третє, Москві пригадали гібридні операції щодо країн НАТО: втручання у вибори, політичний та економічний тиск, масштабні кампанії дезінформації і кібератаки, діяльність ГРУ і СЗР в Європі.

По-четверте, Альянс турбує збільшення Росією свого ядерного арсеналу, включаючи комплекси ракети середньої і меншої дальності, з метою чинення тиску на нього.

"Ядерна стратегія Росії і комплексна модернізація, диверсифікація та розширення нею своїх систем ядерної зброї, включаючи якісне і кількісне збільшення нестратегічної ядерної зброї Росії, все більше підкріплюють агресивнішу побудову стратегічного залякування", — сказано в документі.

І все ж: так, Альянс, як і раніше, "відкритий для періодичного, предметного і доцільного діалогу з Росією".

Контрзаходи Альянсу

У той же час НАТО як би говорить: вибачайте, але ви ведете себе вкрай зухвало, точніше загрозливо (зухвало — це Китай), а тому ми маємо намір захищатися.

Власне, в документі наводяться конкретні механізми стримування російської агресії.

Наприклад, на нарощування Росією свого ядерного арсеналу союзники будуть відповідати дзеркально, поєднуючи ядерні, звичайні сили і засоби і протиракетну оборону.

До слова, система ПРО НАТО — старий тригер для Росії і одночасно привід виправдовувати свою агресію по відношенню до України або Грузії.

Союзники ж постійно твердять про те, що ПРО — не погроза Росії. Ось і за підсумками цього саміту Альянс безуспішно спробував нагадати Москві про те, що система не здатна перехоплювати російські балістичні ракети.

Але вона є і буде. Якраз через те, що російські "Іскандери" та інша техніка курсує біля кордонів Альянсу.

І мало того, НАТО буде в ще більшому ступені розвивати систему ПРО/ППО, оскільки кількість і рівень загроз як від держав, так і недержавних суб'єктів (терористичні угруповання, різні ПВК на кшталт "Вагнера") стає дедалі більше — від безпілотників до "найдосконаліших гіперзвукових ракет".

Навряд чи російські напрацювання можна віднести до "досконалих" або взагалі до реально існуючих гіперзвукових ракет, але союзники вважають за краще врахувати цю загрозу.

Це робота на перспективу, адже якщо не Росія, так хто-небудь з числа інших суперників досягне успіху в розробці даного озброєння. Ось тоді-то "прокачана" ПРО і стане в нагоді. Як і наявність ядерної зброї в якості стримуючого фактору.

Терміну давності, так би мовити, у ядерної програми НАТО немає. В Альянсі гранично ясно пояснили, що поки існує ядерна зброя, НАТО "буде залишатися ядерною союзницькою організацією".

Стратегічні ядерні сили НАТО формуються в першу чергу Сполученими Штатами, Великобританією, Францією.

Але це не означає, що інші країни Європи зможуть безоплатно користуватися ядерною парасолькою цих трьох країн, оскільки союзники також домагатимуться запровадження "механізмів розподілу ядерного тягаря". Таким чином цей сектор оборони і нападу Альянсу отримає більше коштів, а значить, і підвищиться його запас міцності.

НАТО, звичайно, не в захваті від потенційного ядерного конфлікту. Зрозуміло чому — в такому випадку світ зміниться назавжди і не в кращу сторону.

Однак "якщо виникне загроза основоположної безпеки будь-якої держави — члена організації, НАТО має сили і засоби, а також сповнена рішучості змусити противника піти на такі витрати, які будуть неприйнятні і набагато переважать переваги, яких будь-який противник міг би сподіватися досягти".

Простою мовою: якщо раптом хтось в Кремлі, Пхеньяні або Тегерані збожеволіє і вирішить завдати ядерного удару по країні — члену НАТО, то Альянс задіє 5-ту статтю Північноатлантичного договору (про колективну оборону) і випрасує вже противника.

Ще одним заходом стримування супротивників також є "поглиблення і розширення" використання Альянсом космосу "як однієї з оперативних сфер", оскільки швидкий прогрес у цій галузі природно впливає на безпеку НАТО.

П'ята стаття

До речі, про п'ятої статті — тієї самої, яка окреслює принцип колективної безпеки: напад на одного члена НАТО — це напад на весь Альянс.

Відтепер, згідно з вчорашнім комюніке, Північноатлантична рада залишає за собою право вводити в дію цю статтю в разі гібридної війни, яку ворожа сторона веде проти союзника.

Гібридна війна — поняття, як відомо, розмите. Вона включає в себе і кампанії дезінформації, і кібератаки, і диверсії спецслужб, і фінансування екстремістських і терористичних угруповань. Список не остаточний і буде доповнюватися в міру того, як Росія, Іран, Китай і інші будуть розширювати свій інструментарій впливу і дестабілізації.

Таке трактування в документі НАТО в першу чергу покликане продемонструвати підтримку і надати гарантії безпеки союзникам в Східній Європі — Польщі, Латвії, Литві та Естонії, які стикаються з безпосередньою загрозою з боку Росії.

Цій же меті служать прописані в комюніке плани модернізувати інфраструктуру збройних сил Альянсу (логістика, командування і т. д.) з метою максимально оперативного розгортання військ в рамках Ініціативи щодо посилення готовності НАТО (30 великих кораблів, 30 важких і середніх маневрених батальйонів, 30 бойових повітряних ескадрилей) на території країн Балтії у разі, якщо Росія раптом зробить якісь ворожі дії.

"З часу зустрічі на вищому рівні в Варшаві ми сформували передову присутність в східній частині Північноатлантичного союзу, — нагадують союзники. — Ми продовжуємо вдосконалювати нашу посилену передову присутність в Естонії, Латвії, Литві та Польщі за допомогою узгодження з планами і забезпечення здатності чотирьох боєздатних бойових груп діяти разом з національними внутрішніми силами оборони інтегрованим чином".

Очевидно, що 5-й статті, яка довгий час вважалася безглуздою зважаючи на апатичність союзників, повертають колишні смисли. Тепер НАТО може вдатися до неї не тільки при прямому конфлікті (на який сьогодні ніхто і не піде), але і в разі нападів в космосі, в разі гібридної війни, що включає в себе і кібератаки.

Що стосується кібератак і космосу, то Північноатлантична рада буде приймати рішення щодо 5-ї статті в кожному випадку окремо.

Реверанс перед ЄС

Сильний Євросоюз — сильна НАТО. Якщо раніше ЄС був перш за все міждержавним політичним і економічним об'єднанням, котре перебуває під захистом США, то тепер його статус зміниться.

В Альянсі вчора підкреслили, що ЄС "як і раніше є унікальним і важливим партнером НАТО", а тому Організація Північноатлантичного договору "визнає важливість більш міцної і спроможної європейської оборони".

НАТО і ЄС інтенсифікують співпрацю в сфері оборони і безпеки.

Тобто Європейський Союз отримає більше автономії, чого Париж і Берлін домагалися після приходу Дональда Трампа в Білий дім.

Тим часом Вашингтон традиційно дотримувався думки, що Європа не здатна забезпечити свою безпеку, а тому потребує в американських силах; а також побоювався, що оборонні проєкти ЄС будуть дублювати натовські.

При Джозефі Байдені підхід був кардинально переглянутий на користь заохочення Європи зміцнювати оборону, але під наглядом Сполучених Штатів і НАТО.

Так що Північноатлантичний альянс дійсно очікують масштабні структурні зміни. В кращу сторону: нинішній саміт фактично зафіксував подолання трансатлантичного розколу і примирення США з європейськими союзниками.

Ця єдність — в цивілізаційному її вимірі — демонструється, до слова, і двома пунктами, присвяченими "фемінізації" НАТО: Альянс задекларував намір домагатися дотримання прав жінок, реагуючи таким чином як на випадки сексуального насильства, так і глобальні соціальні тренди, виражені в рухах BLM і MeToo.

Природно, всі зміни вимагають істотних грошових вливань.

Бюджет НАТО стає дедалі більше: з 2014 р. додатковий його приріст в країнах Європи склав уже $260 млрд. Уже в поточному році витрати 10 країн Альянсу складуть 2% від ВВП, дві третини держав мають намір дійти до цієї позначки в 2024 р.

Отже, гроші на все або більшість амбітних задумів союзників знайдуться.