Самі з вусами. Чому патріоти заважають Лукашенко боротися з Москвою

Глава Білорусі Олександр Лукашенко наважився назвати речі своїми іменами. Тобто, АТО в Україні - війною за незалежність. І якщо тут війна із застосуванням зброї, то, за словами глави Білорусі, його країна поки захищає суверенітет на економічному фронті. А оскільки на Україну ніхто, крім Росії не нападав, а у Мінська економічне протистояння теж з Москвою, немає нічого дивного, що російські ж ЗМІ вже назвали цей виступ Лукашенка зрадою.

Інформаційна війна проти Білорусі взагалі і Олександра Григоровича зокрема за останній місяць досягла того етапу, коли білоруський правитель перестав робити вигляд, що конфлікт з Кремлем не носить системного характеру.

Так 27 січня, виступаючи перед науковими і науково-педагогічними працівниками, Лукашенко заявив: "Нам незалежність дуже дешево дісталася: всі народи воювали, сьогодні воює наша братська Україна. Нам не можна допустити того, щоб воювати. Ми народ миролюбний. Напевно, Бог перед нами поставив ці важкі завдання, щоб ми відчували, що таке незалежність. Подолати все це ми можемо лише об'єднавшись. І, слава Богу, головний напрямок нашої боротьби за незалежність проходить через економіку - не у військовій сфері, не в політичній", - передає державне офіційне агентство БелТА.

Загалом, "брат" біля воріт, єднаймося ж. Уявити таке ще півроку тому було просто неможливо.

Нагадаємо, цій події передували кілька місяців протистояння Москви і Мінська, антибелорусская кампанія в російських медіа та інформація про те, що в середині року Міноборони РФ має намір перекинути в Білорусь більше 4 тисяч вагонів військових вантажів. Білоруські експерти вважають, що, якщо останнє станеться, то це буде означати фактично окупацію Білорусі. І хоча місцеві спостерігачі по-різному оцінюють серйозність того, що відбувається, але всі визнають, що багаторічний білоруський правитель відчуває якусь небезпеку і хотів би якось дистанціюватися від Росії.

Дійшло до того, що після двох спроб спростувати інформацію про тих самих вагонах з військовими вантажами (мовляв, не 4 тис, а 400), "нагорі" вирішили її все-таки підтвердити вустами провладних експертів. І ось на початку року вийшла доповідь Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень "Односторонні дії Російської Федерації щодо Республіки Білорусь у 2017 році", у якому РФ представляється як потенційний агресор, Лукашенко постає як захисник білоруського суверенітету. Олександр Григорович там просто невинне ягня. Не знав, не бачив, що все проти його волі. Ось лише кілька цитат із документа:

"Узгоджена з білоруською стороною план Москви щодо відправлення в Білорусь в 2017 році 4162 вагонів з вантажами військового призначення (у 20 разів більше, ніж під час навчань "Захід-2013"), що побічно свідчить про односторонніх приготуваннях до заходів стратегічного розгортання збройних сил Російської Федерації на білоруській території".

"Заплановане Міністерством оборони Росії збільшення вантажних перевезень в напрямку Білорусі (що свідчить про намір Москви розмістити в Білорусі більше 2 дивізій військ) було нібито узгоджена з білоруською стороною. Однак білоруська сторона не була поінформована про такі плани російських колег і, зрозуміло, згоди на даний крок не давала (і, очевидно, не дасть)".

Таким чином, по-перше, про 4000 вагонів можна забути, по-друге, велика ймовірність того, що керівництво Білорусі відмовиться від участі в "повчаннях" та спробує не пустити на свою територію росіян, що в свою чергу ще більше загострить ситуацію у двосторонніх відносинах. Втім, ніяких ілюзій на рахунок сусіда, навіть у підвладних аналітиків більше немає:

"В даний час ймовірність того, що російське керівництво прийме (або прийняло рішення про провокації внутрішнього конфлікту і/або насильницької зміни конституційного ладу в Республіці Білорусь, є високою. При цьому слід зазначити, що ризики, що випливають з подібних дій російської сторони, для неї самої є мінімальними.

Швидкість її реалізації пов'язана, насамперед, з обмеженістю можливостей, а не відсутністю волі білоруської сторони. Імовірність же того, що країни Заходу зможуть різко наростити підтримку білоруському керівництву у разі відкритого протистояння з Москвою, прагне до нуля. Можливості Китайської Народної Республіки в даній сфері також звужуються в силу особливостей поточної економічної та міжнародної динаміки. З точки ж зору внутрішньополітичної динаміки російська сторона володіє достатньою кількістю і якістю активів у Білорусі для того, щоб утримувати контроль над білоруською стороною в умовах майже будь-яких нових політичних реалій".

Характерно при цьому, що, описуючи інструментарій ведення Росією гібридних воєн, у тому числі і терористичну загрозу, автори доповіді різко змінюють оцінку білоруської опозиції. Якщо два десятиліття людей незгодних з "владою" лукашенківські (а інших там майже немає) ЗМІ зараховували до агентів Заходу, то в даному документі вони постають інструментами впливу саме Росії. Тут доречно нагадати, що російські засоби масової пропаганди вже протягом мінімум півроку лякають Лукашенко і своїх обивателів саме "українським сценарієм". Тобто, нібито в годину Х пасіонарії вийдуть на вулицю, щоб повалити владу. Таким чином, крім всього іншого в умовах стрімкого падіння рівня життя в Білорусі, створюється ідеологічна грунт для жорстоких придушень антилукашенківських виступів. Тільки тепер майбутні демонстранти вже, можливо, повинні виступити в госпропаганде в ролі колаборационистов, які вчинили замах на незалежність і суверенітет на догоду Москві.

Загалом, очевидно, що якщо Лукашенко і вирішив піти в остаточний клінч з Кремлем, то робити ставку на патріотично налаштоване населення він не має наміру.

"Наратив першого типу може полягати в тому, що діюче керівництво Республіки Білорусь нібито стало жертвою виступів "прозахідної націоналістичної опозиції", а Російська Федерація, втручаючись у ситуацію, "сприяє відновленню законної влади і конституційного порядку". Наратив другого типу може полягати в тому, що діюче керівництво Республіки Білорусь саме відвернулося від Росії і стала союзником Заходу проти Москви. В такому випадку Російська Федерація буде просто захищати свої національні інтереси. Слід зазначити, що перший з цих двох наративів простіше в трансляції і є більш переконливим. Однак дії в рамках другого з названих наративів також можливі. Крім того, межі між ними можуть стиратися (активізація "прозахідної опозиції" може представлятися як наслідок "повороту на Захід", як це уявлялося щодо політичної ситуації в Україні при Ст. Януковича)", - сказано в документі.

Створюється враження, що в Мінську реально щось знають про плани Кремля щодо себе, не панікують, і не тільки готуються до майбутніх подій, але і паралельно готують базу для ще більшого посилення свого режиму. Так чи інакше, але спокійне життя для білорусів закінчилася і в найближчі кілька місяців їх точно чекають історичні події, значніше яких не було більше двадцяти років.