Рябенок проти імперії. Готові білоруси до закриття Лукашенко російських ЗМІ
Днями російське інформаційне агентство Regnum.ru опублікувало статтю "Білорусь йде з Російського світу нишком, з урахуванням українського досвіду". Даний матеріал став лише найвидатнішою часткою у низці відверто антибілоруських публікацій на російських чорносотенних ресурсах. Враховуючи міжнародну обстановку, дана обставина стала приводом для дискусії про необхідність для білоруської влади зайнятися інформаційною безпекою.
Зазначимо, що Regnum — найвпливовіше видання в ландшафті неофіційних імперських, вкрай радикальних ресурсів кшталт "Супутник і погром", "Імперія", "Дзвін Росії", "Російська правда", "Вільна преса". Впливовішими його хіба що газета Олександра Проханова "Завтра". Співзасновником цього агентства є Модест Колеров, у минулому радник президента Росії з міжрегіональних і культурних зв'язках і дійсний кавалер ордена Української православної церкви (Московського патріархату) преподобного Іллі Муромця. Йому заборонено в'їзд в Литву, Латвію, Естонію і Грузію.
Regnum.ru останні кілька років регулярно публікує матеріали, які сміливо можна назвати інформаційними атаками. У них засуджується белорусізація (від популяризації вишиванок до більш широкого вживання білоруської мови). З білорусів намагаються зліпити отаких бульбобандеровцев. Причому основний посил — білоруські влади сприяють активності місцевих націоналістів і ментально-культурному відходу білорусів від Росії.
Ось і в згаданій статті Білорусь названа "божевільним недодержавою", білоруси — не народом, а білоруська мова —діалектом російської.
Дані фантазії образили жителя міста Калинковичі Дениса Рябенка, який звернувся в прокуратуру з вимогою заблокувати цей ресурс. Мовляв, розпалює міжнаціональну ворожнечу.
Цей випадок насправді відмінний привід для керівника Білорусі Олександра Лукашенка зайнятися забезпеченням інформаційної безпеки підлеглої йому країни. Адже більшість білорусів десятиліттями живуть в інформаційному і культурному просторі РФ. Транслюються російські телеканали, продається російська преса, демонструються російські фільми. Ефір заповнений російською попсою.
Як розповів у коментарі для ДС білоруський кореспондент Radio France Internationale Геннадій Шарипкин, в опитуваннях на вулицях Мінська, які він проводив для радіо в розпал медиаистерии, дев'ять чоловік з десяти говорили буквально фразами з новин російського ТБ, оборотами Дмитра Кисельова.
Враховуючи наявність на території РБ російських військових баз, спроби Лукашенко метатися між Москвою і Євросоюзом і бажаність для Володимира Путіна нової "маленької переможної війни", як би Білорусі не стати новим Кримом і Донбасом.
Однак пікантність ситуації полягає в тому, що в таке становище себе і свою країну Лукашенко загнав сам. Більше того, він і до влади прийшов на проповідування ідей "русского мира", на них і культ "Великої Вітчизняної війни" утримувався.
Ми дивуємося рейтингах "Інтера" та швидкості, з якою розбирають в метро газету "Вести". При цьому у нас був Майдан, окупований Крим, йде війна. Але у білорусів всього цього поки що не було і немає. І сказати їм тепер "відмовляємося від російського"?
"Російський ТБ-продукт домінував у білоруському телевізорі, відповідно, все це обрушилося й на Білорусь — розіп'яті діти, ліквідація в Україні снігурів на користь проукраїнських синиць etc. А ось дії глави білоруської держави викликали очевидну розгубленість у білоруського ТБ-споживача: зустріч з Турчиновим, навіть компліменти на його адресу від Олександра Лукашенка, потім ще більш теплі зустрічі з Порошенком. А далі була і негативна оцінка "русского мира", і закиди на адресу освіти — мало білоруської мови в школах, і вишиванки стали трендом мало не на державному рівні. При цьому ж до білорусів, які приносили квіти до пам'ятника Шевченку під час київських подій, у білоруської міліції постійно виникали претензії", —каже він.
Якщо говорити про якесь послідовному, тотальному інформаційному протидії російській пропаганді, то його так і не з'явилося. Український телеканал, про трансляцію якого в Білорусі ще в грудні 2014 р. домовилися Лукашенко і Порошенко, не транслюється. Білоруські телеканали помітно збільшили український продукт у своєму мовленні, але це все розважальний контент.
"У Білорусі б'ють тривогу з приводу "регнумовских" статей лише опозиціонери. Влада просто спостерігають, ловлячи пропагандистські сигнали, як за рупором-агентством радикально-черносотенских російських сил", — зазначає у коментарі "ДС" білоруський політичний оглядач Кирило Позняк.
"Тим часом білоруська влада досить часто цензурят російський медійний контент, поширюваний на країну з Москви. Так, новини російських каналів не раз в період різних економічних воєн виходили з купюрами. Досі постійно з гумористичних передач вирізати сцени, в яких жартують про Лукашенка. По всій видимості, Мінськ має намір відповідати на інформаційні атаки контрпропагандою. Останнім часом в державних білоруських ЗМІ стали частіше з'являтися матеріали проти зазіхань на незалежність країни ззовні", —додає він.
Шарипкин в свою чергу зауважує, що просувати інформаційну безпеку Білорусі в державних ЗМІ нікому: "Ротації кадрів не помічено. Складно якось десятиліттями говорити про беззастережну братстві, а потім раптом згадувати про Великому князівстві Литовському і перемоги білоруської зброї під Оршею над московським військом. Вказівки зверху на зміну інформаційного курсу не було, тому белорусізація носить виключно декоративний характер, фольклорний, місцями лубочний.
Колишня формула "летіти на двох сніжних крилах" не змінюється. Тут ось вам трохи славної білоруської історії, тут — послухаємо московських братів про бандерівців і страшному Заході. Хоча навіть така білоруська складова в госСМИ може пом'якшити шок при, припустимо, відмову від російського медіапродукту. Якщо він раптом трапиться. Але для цього треба час. Також не варто забувати, що білоруська лібералізація — це дуже навіть оборотний процес, як дишло".
Таким чином, РФ залишається головним політичним і економічним партнером Білорусі, при цьому обидві країни в кризу. До закриття російських телеканалів, по всій видимості, справа не дійде, у всякому разі, при всіх складнощах відносин Мінська та Москви це зрозумілі Кремлю складності. Очевидно, що Мінськ нікуди йти не збирається, і в Кремлі це теж розуміють.
Тому замість судових позовів до Regnum ми бачимо суд над Едуардом Пальчисом, публиковавшем у себе на сайті нариси про вітчизняну історію і назвавшем Росію країною-агресором. Хлопця засудили умовно. Так, не посадили, але і Москві реверанс, і нового політв'язня не з'явилося. Ось така багатовекторність, розумієш.
