Рожеві окуляри ООН. Чому правозахисники заступилися за канали Медведчука

Проросійські та російські ресурси зараз активно поширюють критичну заяву Моніторингової місії ООН з прав людини, опубліковане в Facebook, щодо вирішення Києва заблокувати роботу ряду медіаресурсів, афілійованих з близькими до Кремля людьми.

Сама по собі заява — це цитування двох пунктів з обігу спецдоповідачки ООН з питань промоції та захисту права на свободу вираження поглядів Айрін Хан; а також заклик до українського уряду розглянути "зазначені зауваження" пані Хан.

А саме:

• Рішення закрити три телеканали — 112 Україна, NewsOne і ZiK — що ретранслюють кремлівські наративи, на думку спецдоповідачки, "може обмежувати право на свободу вираження та право на інформацію".
• Також рішення про введення санкцій відносно власників каналів, мовляв, "не демонструє необхідність і пропорційності конкретних прийнятих дій, зокрема, чітко не вказує на конкретні загрози, які можуть представляти телевізійні канали для національної безпеки".

Варто зазначити, що її звернення датоване ще 21 червня, проте заяву Місії опубліковано 23 серпня. Тобто під 30-у річницю відновлення незалежності України, мабуть, з метою або залучити більше уваги Києва до оцінки Хан, або, банально, це горезвісна ложка дьогтю.

У самому ж зверненні пані Айрін Хан зі стурбованістю відзначає, що санкції "зробили серйозний негативний вплив на право на свободу вираження поглядів, включаючи право на інформацію".

"Зачепитися" ж за це рішення їй дозволив обраний Банковою механізм прийняття рішень — через РНБО і без відповідних постанов суду. По суті ряд з цих рішень відповідають національним інтересам, але за формою — не були дотримані всі процедурні вимоги, а це і стало "слабким місцем" даних рішень, по якому б'ють як і кремлівська агентура, так і міжнародні організації, діючи за принципом "За все хороше, проти всього поганого".

Відштовхуючись від процесуальних огріх Києва, та ж Хан може дозволити собі заявити, що обмеження права на інформацію не допомагають захисту "інтересів держав в боротьбі з тероризмом і не вирішують проблему дезінформації".

За її словами, журналісти і не тільки мають право критикувати владу, бути до неї в опозиції. І, безумовно, тут вона права на всі 100%, але при цьому важливо пам'ятати про те, що дезінформація і опозиційність — це мухи і котлети, і сьогодні їх дуже складно відокремити один від одного.

Хоча Айрін Хан як профільна спецдоповідачка ООН чудово розбирається в тому, що таке дезінформація, які її масштаби і вплив сьогодні — її доповідь від 13 квітня 2021 р. присвячена саме цій темі.

Знову-таки, вона визнає, що онлайн-дезінформація завдає значної шкоди демократії і прав людини — наприклад, поширювана під час виборів або пандемії Covid-19.

Але. Далі констатує, що дуже складно знайти адекватні відповіді на дезінформацію. І замість пропозицій або роздумів про те, як знайти цю саму адекватну відповідь, пропонує, грубо кажучи, "не смикатися", оскільки спроби урядів все ж якось побороти дезінформацію призводять в результаті до порушення прав людини.

Чи не читала, але засуджую

Аналогічний — половинчастий — підхід спостерігається і щодо України.

Правозахисників ООН стурбували санкції проти проросійських ресурсів, але, виходячи же з обігу Айрін Хан, детально розібратися в питанні вони теж не наважилися.

Точніше буде сказати, що спецдоповідачка спершу засудила і розкритикувала український уряд, а вже потім, в кінці звернення, попросила Київ протягом 60 днів надати їй детальну інформацію про рішення щодо трьох телеканалів — на підставі чого (які дії власників ЗМІ викликали таку реакцію) і як воно приймалося.

Це, в свою чергу, посилює враження про дане звернення як про відверте наївне і надмірно ідеалістичне для сучасного світу.

У Місії — і ООН в цілому — прагнуть балансувати між правом на свободу вираження поглядів та протидією дезінформації. І виходить погано, не дивлячись на те, що ефекти дезінформації руйнівні і для самої організації.

Результатом такої політики стають подвійні стандарти. З одного боку, 9 липня 2021 року відбувається засідання Ради ООН з прав людини, на якому підкреслюється збиток і роль російський дезінформації на ситуацію в Криму, а з іншого боку, в тій же Організації Об'єднаних Націй вимагають плюралізму думок, як ніби світ — система з чіткими правилами, які ніхто не порушує.

У цьому світі представники ООН хочуть виконувати лише роль NPC з відеоігри, не намагаючись навіть переглянути власні протоколи.

Тільки ось сьогоднішній світ куди складніше. Він переживає нову холодну війну, і вона відрізняється від першої. Тепер московський пропаганді куди легше проникнути на Захід. Студент або випускник якогось російського педагогічного вузу з знанням англійської може за одну хвилину "виявитися" в Австралії, щоб підігріти антиковідні протести, або в США — щоб підстьобнути прихильників Трампа штурмувати Капітолій.

Однак окремі чиновники ООН вважають за краще жити в своєму міхурі зі слонової кістки, звідки безпечно судити і вимагати, лише консервуючи організацію, головний орган якого паралізований російським і китайським правом вето, в її архаїчності й геополітичній непластичності. Цим повною мірою і до свого задоволення користуються ворожі актори начебто Росії або Китаю.