Туніський заліт. Навіщо Путін втручається у війну в Лівії

Днями влада Тунісу затримали в своєму порту судно з військовою технікою та амуніцією. Першими про це повідомили Maritime Bulletin ("Морський бюлетень") і агентство Agenzia Nova. За даними Maritime Bulletin, судно Ural ("Урал") під прапором Панами прямувало в Камерун. Оператор корабля —турецька компанія Akdeniz Roro. У туніський порт Сфакс корабель прибув на ремонт — за версією російського посольства у викладі ТАСС, судно потрапило в шторм і запросило захід у туніський порт. При огляді митниця виявила 24 контейнера з БМП, бульдозерами, уніформою, раціями та обладнанням супутникового зв'язку.

Агентство стверджує, що влада республіки, природно, вирішили перевірити екіпаж судна на причетність до тероризму. При цьому Maritime Bulletin називає маршрут Ural дивним: судно перетнуло Іонічне море, чого не потрібно, якщо йти в Камерун, потім підійшов до узбережжя Лівії, а після вирушило в Сфакс. Agenzia Nova також пише, що такий маршрут викликав підозру в Тунісі.

Пізніше з'ясувалося, знову-таки за відомостями від російських дипломатів, що загадковий вантажівка вийшов з чорноморського порту Новоросійськ. Однак ті ж дипломати заявили, що 20 лютого туніська влада не допустила їх на борт судна, хоча, як вони стверджують, російських громадян на ньому немає. Далі версія початку уточнюватися: "Судно, що належить турецькій компанії Akdeniz Roro, прямувало з Новоросійська в камерунський порту Дуала з вантажем, призначеним для влади Центрально-Африканської Республіки", — наводить агентство слова представника російської дипмісії. А ось "ситуація з судном", виявляється, "не зовсім така, як вона описана в "Морському бюлетені".

Ці дивацтва передбачувані. У зв'язку з цим згадується, що в січні африканський суховантаж протаранив йшов в Сирію російський військовий корабель "Ямал". Це судно раніше неодноразово давало Сирійську Арабську Республіку вантажі, у тому числі боєприпаси.

Тому маневри біля лівійських берегів "турецького судна", що вийшло з російського порту, порушили природні підозри: у Лівії, країні, переважно і складається — у демографічному сенсі — з одного узбережжя, триває громадянська війна. Неодноразово за останні два роки мелькала складно перевіряється інформація про наростаючому присутності в країні російських чи то військовослужбовців, то чи приватних військових компаній. Тим більше важко перевіряється, оскільки офіційно таких компаній не існує. А є, наприклад, фірма "Европолис", що має відношення до який став фаворитом американських ЗМІ та прокуратури кухареві-воєначальникові Євгену Пригожину, отдававшему накази з'єднанням батальйонного рівня по захопленню на території Сирії промислових об'єктів. Але вона наймає будівельників, сантехніків, електриків на роботу за кордоном. Чому обов'язково в Сирію? Чому не в нейтральну Фінляндію, благо туди з Пітера недалеко?

Правда, у Фінляндії Путін поки не може, та й не хоче розпалювати громадянську війну, а от у Лівії Кремль давно ставить на одну з сторін — генерала Халіфу Хафтара. Враховуючи, що постачання зброї до Лівії незаконні, секретність такий контрабандної місії очевидна, але от біда, економія або зловживання в ланцюжку підрядників, зафрахтовавших стареньке судно, призвели до такого конфузу. Турецька, порівняно дружня (хоча поруч, в сирійському Африне, банди Асада і Путіна стріляють у турків, що ховаються за місцевими гібридними загонами, причому обом сторонам, різною мірою, дістається від курдів) компанія, панамський прапор, хитромудрий офіційний маршрут.

Але чи допоможе ця маскування обдурити уряд першої та успішної революції "арабської весни", а також його болісно уважних французьких і американських партнерів?

На думку туніських силовиків, зброя призначалася для незаконних збройних формувань, і тепер справою займається підрозділ мін'юсту. Там вважають, що перевозиться цим флагманом флоту "ихтамнетов" обладнання та військова техніка призначені ні багато ні мало для створення військового табору. Відзначається, що екіпаж судна затриманий, проте його національний склад не озвучується.

Але тут слід повернутися на рік назад.

У березні 2017 р. агентство Reuters з посиланням на інсайдерські джерела з США і Єгипту повідомило, що Росія розмістила невелику групу сил спеціального призначення в Єгипті, поруч з лівійської кордоном. Мова (про це писала "ДС") йшла про авіабазі Сиди Баррани. Також були помічені російські транспортник і великий безпілотник. Чисельність групи складала 22 людини.

На початку лютого ця ж група була помічена на інший єгипетської базі — у місті Мерса-Матрух. Співрозмовники агентства припустили, що росіяни відправлені в Єгипет для підтримки лівійського фельдмаршала Халіфи Хафтара, так званого верховного головнокомандувача збройними силами Лівії. На нього, з перемінним успіхом воює з "Бригадами оборони Бенгазі" за контроль над нафтоналивними терміналами, в Кремлі, мабуть, зробили ставку. Правда, офіційна Москва дотримувалася лінії на заперечення своєї присутності в Лівії, поразка в якій у дні "арабської весни" боляче вдарила по самолюбству Путіна і мотивувало його форсувати своє повернення у президентське крісло.

Близькосхідні ЗМІ не виключають можливість того, що зброя на борту Ural призначалося Лівії, якомусь дружньому РФ польовому командирові, того, хто відвідував авіаносець "Адмірал Кузнєцов", — припускає головний редактор "Морського бюлетеня" Михайло Войтенко.

Цього опису відповідає Хафтар. Він опонує чолі уряду національної єдності Файезу Сараджу, якого підтримує Захід і світове співтовариство.

Раніше, в 2016 р., Хафтар двічі приїжджав з візитом до Москви, публічно зустрівшись з міністром оборони Сергієм Шойгу, секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим, а також з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим. У січні 2017 р., просуваючись на південь Лівії, сили Хафтара зіткнулися з силами, лояльними до уряду національної єдності, який Хафтар не визнає. Незабаром після цього, в серпні 2017 р., він провів нові переговори з Лавровим і Шойгу з приводу військової допомоги з боку РФ.

Але навіщо Москві третя війна поспіль? Та ще в умовах наростаючої напруги на афгано-таджицького кордону та Далекому Сході?

В Сирію Путін втручався з чотирьох причин. Це, по-перше, відволікання уваги плебсу від схожого на поразку Росії глухого кута на Донбасі.

По-друге, залякування Заходу підвищенням мілітаристських ставок і стимулювання виходу мігрантів з Близького Сходу в ЄС.

По-третє, це "монархічний" принцип цепляния за Асада.

Нарешті, по-четверте, економічний виграш для своїх придворних, таких як Сєчін або Пригожин, з паралельною комфортної утилізацією "ополченців".

Але Лівія?

Нагнітання ціни на нафту? Продовження підвищення ставок після того, як генеральські штани "анпиратора" з таким тріском лопнули на берегах Євфрату? Або знову нажива для царедворців і необхідність чимось зайняти неспокійних вояк? Банальна помста за епічне падіння Каддафі? Або просто певна інерція? Поодинці всі ці причини не грають, оскільки, приміром, від Сирії — в умовах чергового геноциду росіянами та іранцями населення передмістя Дамаска, Східної Гути — увага вже ніяк не відвернути. Тим більше, що 25 лютого в Тартус увійшов російський великий десантний корабель "Азов". Можливо, з новими підрозділами "відпускників", яких відправлять на штурм стікала кров'ю, як колись Алеппо, Східної Гути.

Між тим санкції продовжують посилюватися з інших мотивів і напрямами. А вплив лівійського нафтопромислу на світові ціни сьогодні мізерна. Але можна звернути увагу на те, що незадовго до нового року, 17 грудня, Хафтар виступив зі спеціальною заявою, в якій повідомив, що всі зусилля з політичного розв'язання кризи в Лівії зазнали невдачі і тепер настав час армії визначити майбутнє країни. Правда, в Лівії немає уряду з повноцінною легітимністю, вона розпалася на міста зі своїми ополченнями, племінні угруповання, банди і франшизи Ісламської держави і "Аль-Каїди".

Нічого, крім такого хаосу, як в Сирії, російські війська в цю країну не принесуть. Але, можливо, кривавий хаос з можливістю трохи підзаробити і округлити політичний та інформаційний капіталець і становить місію путінської Росії на самих далеких африканських підступах? Дивуватися вже нічому не доводиться, але розтягнутість фронту цієї кремлівської пародії на походи Батия вже занадто явна.

Слід, втім, при всьому співчутті до народів цих країн, полеглих жертвою інфантильності західних еліт, відзначити: чим глибше загрузне Росія в Сирії і, потенційно, у Лівії, тим легше буде українцям тримати свій фронт і вибивати ворога з захоплених їм територій. І все ж випадок чи, халтура, або спостережливість туніських прикордонників та їхніх союзників — це шанс мінімізувати збитки і кількість смертей, які Москва несе на Великий Близький Схід. І новий, придатний привід "впежить", як висловлювався нині опальний Володимир Якунін в телефонних розмовах з подільниками, Москві ще санкцій. Так що ловися "Урал" великий і маленький, а вже вилетіли, мабуть, в Туніс американські слідчі витрясуть з замаскованих російських шпигунів досить нової та цікавої інформації про злочини терориста номер один.