На болтах з Піднебесної. Російський ВПК з китайською начинкою
Незважаючи на пафос заяв керівництва Росії щодо успішності процесу імпортозаміщення, насправді не так все гладко, як це в більшості випадків подається російському народу. Політика заміни імпортного вітчизняним, проголошена Кремлем після початку агресії проти України та зважаючи на погіршення відносин із Заходом, не змогла вирішити наявні проблеми. Ну не виходить у російських підприємств навідріз відмовитися від іноземних закупівель. Придбання РФ імпортного обладнання продовжується, при цьому далеко не останнє місце тут займає китайська продукція. Причому навіть у такому сегменті, як оборонно-промисловий комплекс.
Те, що ситуація з російською промисловістю непроста, на початку лютого 2018 р. у своєму лютневому "моніторинг" повідомили фахівці Російської академії народного господарства і державної служби при президенті РФ (РАНХиГС). За їх оцінками, залежність російської промисловості від імпорту зросла до 92-93%. Як показали опитування академії, які проводилися протягом трьох останніх років, найгірше йдуть справи з обладнанням. Якщо у 2015 р. 30% підприємств висловлювали готовність скоротити або повністю згорнути закупівлі за кордоном машин, верстатів і технологічних рішень, то до 2017 р. таких залишилося лише 7%.
Основною перешкодою для відмови від зарубіжних закупівель було і досі залишається відсутність російських аналогів будь-якої якості. Причому гострота проблеми наростає. Як говориться у звіті РАНХиГ, якщо в 2015 р. 62% російських підприємств визнали неможливість припинити закупівлі за кордоном з-за того, що в Росії в принципі не проводиться потрібна їм продукція, то в 2017 р. їх частка зросла до 69%. Крім того, з 35% до 37% збільшилася кількість топ-менеджерів, які потенційно були б готові до заміщенню імпорту, але не задоволені якістю вітчизняних аналогів.
Фактично реальність виявилася такою, що до самодостатності і, зокрема, її промисловості, ще далеко. На тлі втрати можливості отримувати західне устаткування і технології Москві довелося не тільки шукати внутрішні резерви, але і переорієнтуватися на Китай, який може запропонувати значний перелік товарів, хоч і з гіршими характеристиками. Купити китайське для РФ, незважаючи на дискомфорт та біль сприйняття, стало вигідніше, ніж витрачати сили і кошти на організацію та здійснення виробництва в умовах скорочення доходів бюджету. Адже відновлення промисловості, створення нових високотехнологічних і найголовніше - конкурентних виробів, непроста і жахливо важка задача.
Ось і виходить, що після 2014 р. Китай став ледь не ключовим (якщо розглядати по конкретним країнам) торговим партнером РФ. Причому не без відбитка подій в Україні. Так, якщо в 2014 р. товарообіг між країнами склав $95,28 млрд, де китайський експорт в Росію був на рівні $53,68 млрд, то за підсумками 2015 р. оборот скоротився на $20 млрд і становив $68,065 млрд. Далі ситуація почала поступово змінюватися. За підсумками вже 2016 р. товарообіг між країнами зріс до $69,525 млрд., при цьому китайський експорт в Росію був на рівні $37,297 млрд, а імпорт з Росії впав на 3,1%, до $32,228 млрд. Минулий 2017 р. продемонстрував значне зростання.
Мабуть, РФ, переконавшись у тому, що своїми силами не вирішити шквал наявних проблем, і що європейські можливості залишаються недоступними, вирішила все ж більше імпортувати з Китаю. Загальний обсяг двосторонньої торгівлі за підсумками минулого року склав уже $84 млрд. Китайський експорт в Росію зріс до $42,9 млрд, а імпорт з Росії збільшився до $41,2 млрд (Для порівняння: товарообіг РФ з усіма країнами ЄС, до якого входять 28 країн, за підсумками 2017 р. склав близько $300 млрд)
Труднощі в російській промисловості стосуються не тільки цивільного, а й військового сегментів виробництва. Тут, якщо раніше торгівля між країнами носила більше односторонній характер - "ви нам гроші, ми вам стільці", то останнім часом ситуація змінилася.
З одного боку, Росія продовжує продавати озброєння в Китай, про що свідчать найсвіжіші контракти на постачання зенітних ракетних систем (ЗРС) ППО С-400, багатофункціональних винищувачів Су-35 і протикорабельних ракетних систем. З іншого - тепер вона імпортує все більше комплектуючих для військової техніки з Піднебесної.
Військово-технічне співробітництво Росії з КНР кілька разів з початку століття опинялося на межі розриву зважаючи неліцензійного копіювання промисловістю останньої російських зразків і "запозичення" технологій. Але в 2014 р. партнерство у цій чутливій сфері раптом стало вважатися менш ризиковим. Тепер офіційно оголошується, що ризики співробітництва з Китаєм, про яких багато років повторювали з екранів ТБ різні експерти, набагато менше, ніж було прийнято вважати раніше, а побоювання щодо "засилля китайців на схід від Уралу" занадто перебільшені. При цьому міністр оборони РФ генерал армії Сергій Шойгу став не тільки позитивно оцінювати військово-технічне співробітництво з Китаєм, але називати КНР "стратегічним партнером Росії"...
У результаті Пекін став серйозним постачальником певної кількості найменувань продукції, яка в подальшому стала використовуватися оборонними підприємствами Росії. Звичайно, справедливості заради варто відзначити, що масштаб закупівлі китайських військових технологій для потреб Збройних сил РФ поки невеликий. Але, тим не менш, через згаданого вище стану російської промисловості є підстави очікувати його зростання.
До кризи Пекін поставляв до Росії оптичне скло, яке після вторинної обробки встановлювалося в різні оптичні прилади, застосовувані російською армією. Сьогодні ж за рахунок китайської промисловості відшкодовується нестача кріпильних деталей (грубо кажучи, болтів з гайками), помп, радіодеталей, мікропроцесорної техніки, а також двигунів. Звичайно, за обсягами це не йде в порівняння з поставками великих вже готових виробів, щодо яких прийнято більшою мірою заявляти публічно. Однак без цих комплектуючих не буде літати, ходити і їздити вже готова продукція. Причому це вже відбилося на ряді тем для ВМФ РФ.
Так, із-за припинення поставок німецьких двигунів MTU 16V4000M90 для малих ракетних кораблів проекту 21631 (шифр "Буян-М") для ВМФ РФ ВАТ "Зеленодольська завод ім. А. М. Гіркого" був змушений закупити вісім китайських дизельних двигунів CHD622V20 у підприємства Henan Diesel Engine Industry Co.
АТ "Суднобудівний завод "Вимпел" при будівництві противодиверсионных катерів проекту 21980 (шифр "Грачонок") також замість німецьких використовував дизельні двигуни китайського виробництва HND TBD620V12 від тієї ж компанії Henan Diesel Engine Industry Co.
Правда, з таким імпортозаміщенням РФ вже довелося пошкодувати. Як написало 27 березня 2017 р. петербурзьке видання "Фонтанка" в матеріалі "За розвалені двигуни військового катера виробника оштрафували на 750 тис.", два китайських двигуна для противодиверсионного катери проекту 21980 зламалися в ході першого ж їх випробування. Управління Федеральної антимонопольної служби Петербурга вже встигло оштрафувати субпідрядника і заявити, що це перший штраф в історії структури за поставку неякісної продукції в рамках держоборонзамовлення. Чи То ще буде...
За деякими відомостями, ряд комплектуючих для перспективного літака п'ятого покоління ПАК ФА Т-50, зокрема, ключового елемента радара - активною фазованими антенними решітки (АФАР) - також закуповуються в Китаї. Як і деякі деталі для торпед і ще багато іншого. Номенклатуру комплектуючих з'ясувати нелегко, адже в Кремлі не прийнято говорити про проблеми і труднощі - тільки про успіхи і райдужні перспективи. А визнати деяку, навіть ситуативну залежність від Піднебесної Москві якось не комільфо. Хоча слід віддати належне китайцям, з кожним роком вони вдосконалюють свої можливості і підвищують якість виробів.
За фактом виходить, що за багатьма "успіхами" російського імпортозаміщення варто Пекін, зумів розумно підійти до розвитку своєї промисловості і економіки в цілому, на відміну від Білокам'яної. Так що Росії не треба видавати бажане за дійсне. Імпорт триває, і російський військово-промисловий комплекс з цієї тенденції не випадає, а як раз навпаки.
