Позмагатися з Китаєм. Навіщо Індії "база" на Далекому Сході
Росія вже деякий час виступає країною-об'єктом в рамках глобального суперництва США і Китаю. Як мінімум Дональд Трамп, явно з подачі Генрі Кіссінджера, багато років розглядає Китай в якості головної загрози, саме так раціоналізує свої залицяння за Володимиром Путіним. Проте в подібній ролі РФ, на словах багато років ратовавшую за багатополярний світ, використовують і деякі інші держави.
Тихий жах інвестора
Активізація Москви в країнах - в тій чи іншій мірі двостороння - пов'язана з обмілінням фінансових потоків з країн першого світу. Приховати це обставина вже неможливо. Як відомо, 2018 р. став в Росії "роком інвестора" - за його підсумками інвестиції впали в 14 разів порівняно з 2017-му і в 30 разів по відношенню до докризового 2013 р. Тільки в третьому кварталі 2018-го з країни були виведені рекордні $5,3 млрд, чого не траплялося за всю історію квартальних спостережень ЦБ РФ. Причому йдуть з Росії як західні компанії, так і східні партнери.
Російська влада з моменту введення санкцій часто говорять про переорієнтацію на Схід, особливо на Китай, який в Москві називають "стратегічним партнером". Але, як з'ясувалося, китайські інвестори виводять гроші з Росії так само, як і "західні партнери". Більш того, за даними голови Російського економічного товариства Валентина Катасонова, Китаю немає в списку провідних інвесторів в Росію. Загальний обсяг китайських інвестицій, накопичених до середини 2018 р., становив усього $3,2 млрд (0,6% всіх іноземних інвестицій). "Це приблизно стільки ж, скільки на сьогодні становлять накопичені прямі іноземні інвестиції з США, що оголосили санкції", - підкреслив Катасонов.
За інформацією Банку Росії, за перше півріччя 2018 р. китайські інвестори вивели з Росії більше $1 млрд, причому 92% цієї суми ($921 млн) китайський бізнес вивів безпосередньо з капіталу російських компаній (участь у капіталі скоротилася з $2,5 млрд до $1,6 млрд). При цьому, за даними ООН, Китай залишається третьою країною у світі за обсягом вихідних іноземних інвестицій, але в Росії ці гроші "чомусь" не направляються. Відсутність китайських інвестицій в російській економіці Катасонов пояснює тим, що китайський бізнес не хоче "підставлятися під вторинні санкції Вашингтона". Однак слід зазначити, що і до введення санкцій Китай не був лідером серед інвесторів в РФ. Так що в цій площині "повороту на схід" не вийшло. Але дотримуються такої логіки і інші країни?
Характерно, що інвесторів лякають не тільки санкції, а й внутрішні проблеми РФ: стагнація в економіці, корупція, падіння доходів і попиту всередині країни, поганий діловий клімат, переслідування іноземних громадян, викрадення, рекет, організована через ЗМІ цькування бізнесу як професії, пропаганда сталінізму. Як виявилося, що Росія за останні чотири роки (з 2015-го по 2018-й) привернула найменше "справжніх" прямих іноземних інвестицій серед 23 основних ринків, визнавали раніше експерти Інституту міжнародних фінансів (IIF). За їх підрахунками, ПІІ в Росію в середньому за 2015-2018 рр. - без урахування реінвестованих доходів - становили лише 0,2% ВВП. Експерти визнають, що спеціально виключили з розрахунку компонент реінвестування, щоб сфокусуватися на "справжніх" вкладеннях.
Скоригований таким чином, показник виявився в результаті навіть нижче, ніж у Нігерії (0,3% ВВП), Венесуели (0,5% ВВП) і України (2,7% ВВП). За підсумками 2018 р. обсяг прямих інвестицій, за даними ЦБ, склав лише $1,9 млрд (менше, ніж в Україну за аналогічний період). Це найнижчий показник за 11 років.
За даними аналітиків NordeaBank, ПІІ стали скорочуватися після введення санкцій з 2014 р.: в 2005-2013 рр. середньоквартальний приплив становив $10,5 млрд, у 2014-2018 роках - $4,5 млрд. А тепер, можна сказати, перетворився в кинуте річкою русло, в якому подекуди миготять озера-стариці. Одним з таких озер є Східний форум у Владивостоці, який проводиться як раз з моменту введення санкцій і повинен був стати символом горезвісного "повороту на схід". Однак після недавнього вересневого заходи форум не без іронії стали називати "поворотом на південь".
Поворот на південь
Справа в тому, що руку допомоги потопає в болоті безперспективність Росії вирішив протягнути великий південний брат - Індія. Або так здається на перший погляд.
5 вересня в ході Східного економічного форуму (ВЕФ) Нью-Делі і Москва уклали п'ятдесят угод на $5 млрд. Крім того, Індія виділить Росії $1 млрд на розвиток далекосхідних регіонів.
"Це безпрецедентний випадок, це наша стартова площадка на Далекому Сході", - заявив прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді.
Моді зазначив, що його уряд "дуже активно працює в цьому регіоні". Але якщо поглянути на карту, то можна побачити, яку відстань (відчутна присутність Китаю, обох Корей і Японії на російському Далекому Сході в цьому сенсі зрозумілі) поділяє Індію і далекосхідні берега РФ. Які останнім часом стали неспокійні - місцеве населення настільки зубожіло, що не вдалося вигнати з влади партію Путіна, а задыхающаяся від санкцій Північна Корея перейшла до піратству. Що ж так вабить індусів в ці глухі краї, чиї величезні природні багатства вивозяться московським криміналітетом і гібридними китайськими колонізаторами?
В офіційній площині заявлено, що такий крок (кредит, треба розуміти, видається на пільгових умовах, викликаючи неконтрольоване слиновиділення у зголоднілих по валюті російських чиновників) сприятиме розвитку економічної дипломатії двох держав.
Разом з тим можна побачити, що, видавши Путіну мільярд доларів, Моді насправді не дав нічого. Тому що загальна заборгованість Індії перед Росією за кредитами на кінець 2018 р. становила не менше $1,1 млрд. До неї відносяться, крім усього іншого, кредити, взяті на закупівлю озброєнь ще у СРСР. Так що якщо РФ щось і направить на розвиток Далекого Сходу, яким Путін вже всім вуха прожужжали, то власні гроші. Тому що, як кажуть, на пару з профільним віце-прем'єром Юрієм Трутневим і втекли з Монако бізнесменом Дмитром Риболовлєва Путін в якихось особистих інтересах будує в регіоні логістичний хаб. До того ж, незважаючи на велику кількість двосторонніх міжвідомчих комісій, реальні інструменти контролю над витрачанням росіянами коштів у Нью-Делі відсутні.
Але тоді тут слід задатися низкою питань. Не є підписані угоди таким же "фуфломицином", як і кредит? І, незалежно від цього, що потрібно Нью-Делі в російському сегменті Азіатсько-Тихоокеанського регіону? Нарешті, що взагалі відбувається в індійсько-російських відносинах?
Ці три питання тісно між собою переплітаються. Велика кількість красивих слів і слоновою доза оптимізму - це рутинна дипломатична риторика Індії, маскуюча триває вже більше року криза на російському напрямку. Він пов'язаний з трьома факторами. Перше - з традиційного - це спроби Росії вставити копито у врегулювання афганського конфлікту (посилення Талібану буде означати посилення Пакистану, з яким Індія знову зчепилася в Кашмірі, а таких "кашмиров" чимало).
Друге - швидке перетворення РФ в сировинну колонію Китаю, і без того подкармливающего Пакистан аж до певної міри залежності. Ще один "Пакистан" Індії без потреби, і в Нью-Делі з тривогою спостерігають за тим, як Китай, якому все ще нічого протиставити індійського флоту, проривається до Північного морського шляху через АТР, перетворюючи малоразвитое східне узбережжя Росії в свою опорну базу.
У китайсько-російських відносинах індійців хвилює не тільки це, але, стосовно до регіону, - саме по собі китайське присутність. У Владивостоці Моді навіть видав свої думки, сказавши про те, що розглядає цю інвестицію як поява певної "бази". Не можна не подумати, що Путін розпродає тихоокеанське узбережжя подібно до того, як це робиться в Джібуті...
Третій фактор - деградація російського військово-промислового комплексу і ядерної галузі, вже доставили Індії чимало бід. Якщо раніше вона заморозила ряд військово-промислових контрактів, то тепер колісниця Шиви наздоганяє і саму козирну фішку російської зовнішньополітичної стратегії - атомників, яких досі неформально курирує перший заступник АП РФ Сергій Кирієнко.
Мільярди не шкода
У кінці серпня індійський державний замовник АЕС "Куданкулам" раптово запропонував замінити турбіни "Силових машин" для АЕС на японські. Компанія вже не вперше зіткнулася з проблемами в роботі турбінного обладнання, поставленого російською компанією (до речі кажучи, частково знаходиться під західними санкціями). На новому об'єкті "Росатому" в Індії вже можуть бути використані японські агрегати - якщо до будівництва цього об'єкта взагалі дійде справа, так само як і до завершення будівництва атомних станцій в Бангладеш і М'янмі, що входять в індійську зону впливу.
Тому на ВЕФ індійського керівництва, яке при Моді всіляко демонструє таку специфічну незалежність на арені міжнародних відносин, мовляв, національні інтереси насамперед, - довелося робити хорошу міну при поганій грі.
Адже поки що успіхів співробітництва в тій же військово-промислової галузі можна назвати лише відкриття в Індії в березні цього року заводу з виробництва автоматів Калашникова. Проект передбачає створення 750 тис. одиниць АК-203 з поетапної локалізації виробництва, тобто відбудеться перехід на індійські комплектуючі до автоматів. У лютому індійська газета The Economic Times з посиланням на джерела в уряді країни повідомила, що угода про виробництві 750 тис. автоматів оцінюється в $1,7 млрд. При цьому, за даними видання Indian Defence News, партія в 50 тис. одиниць АК-203 повинна була бути передана Індії відразу після підписання угоди для задоволення нагальної потреби її армії.
Також Індія нібито купила у Росії кілька дивізіонів С-400, притому що російські ЗРПК "Панцир-С" і ЗРС С-400 виявилися вразливими перед виробленими європейськими компаніями ракетами SPEAR-EW. У той же час від С-300 раптово відмовився навіть режим у Дамаску, побажавши поміняти їх на іранський аналог.
Головна ж проблема для Нью-Делі в тому, що - незважаючи на численні провали (до речі кажучи, тепер стає цікаво, хто ж збирав впав на Місяць індійський космічний корабель) - вся ця строката картина співробітництва за масштабом все одно сильно поступається китайсько-російської системі відносин.
Адже, як відомо, Китай і Росія нещодавно підписали ключова угода, що стосується чи не всіх мислимих коштів співробітництва. Особливо воно стосується оборонної галузі, нових технологій і логістики. Звичайно, в цьому бачиться протиріччя - адже чи не все, за що беруться росіяни, вони провалюють, а великих коштів китайці їм в руки давати не хочуть, і, тим не менш, договірна база розширюється. Але якщо поглянути на ситуацію під тим кутом, що КНР потрібно тільки сировину, безпечні території і порівняно покірні аборигени, на яких Народно-визвольна армія Китаю не буде витрачати занадто багато куль, - тоді все зрозуміло.
Індія ж розглядає цей хід подій як наростання впливу Китаю, що непогано б якщо не зупинити, то хоча б поспостерігати за ним - в тому ж Примор'я. Для цього не шкода віддати Росії взятий у борг СРСР мільярд, сказати багато теплих слів і підписати безліч меморандумів. Якою мірою ця мета дозволить закрити очі на халтуру і розкрадання російськими партнерами у вибухонебезпечних секторах, поки важко сказати, але правляча партія Індії в цьому році виграла вибори, і в найближчі роки їй з боку громадської думки побоюватися нічого. А на масові мітинги індійці вийдуть хіба що у випадку масштабного ядерного інциденту, та й то не факт.
Інша справа, що можливості Індії в тому, щоб перевершити Китай, - незважаючи на ті або інші сигнали уповільнення китайської економіки - поки що досить обмежені. Наприклад, той далеко попереду в космічній програмі, створив систему союзників або близький до цього, будує орбітальну супутникову угруповання (куди заводить начебто і Росію), штовхає вперед енергозбереження і чисті види енергетики (про що в Індії, здається, і не думають). Так і глобальний проект в Індії поки відсутня - і потрібен він їй, невідомо. Тому сьогодні Індія - просто дуже велика регіональна держава з ядерною зброєю, і чи зможе вона завадити Китаю досягти його цілей на Далекому Сході, та й сама там з'явитися, - велике питання. Але використовувати в реалізації своєї зовнішньої політики деградуючих Росію Індія, безумовно, може. Питання в тому, чи не занадто дорогою буде ціна подібного плану.
Чорнобилі на експорт
Департамент комунікацій "Росатому" пустив слух, що Індія лише намагається збити ціну на обладнання для нового проекту. Але на ділі все набагато серйозніше, оскільки проблеми з турбінним обладнанням від ПАТ "Силові машини" проявилися не тільки на АЕС "Куданкулам" (і станціях інших країн), але й на російських. В першу чергу на тих, де були встановлені нові енергоблоки: на Нововоронезької АЕС-2 і Ленінградської АЕС-2.
Від турбін Мордашова вже відмовився Китай (а це важливий сигнал для Індії, вона може ігнорувати США, але не такого сусіда), оскільки на енергоблоки АЕС "Тяньвань" приходив відвертий брак. Пекін направив Росатому близько 3 тис. рекламацій щодо якості обладнання.
До речі кажучи, років шість тому виник звіт Рахункової палати РФ про всіх цих вражаючих уяву зарубіжних будівництвах "Росатому", який тодішній керівник аудиторів Сергій Степашин засекретив. Що і дозволило йому тихо вийти на пенсію і зайнятися справами Імператорського Палестинського товариства - ще одним дахом для зовнішньополітичної діяльності особливого роду.
Хто ж поставив під удар всю амбітну програму "Росатому": не шкодуючи коштів, забудувати весь світ своїми реакторами, перетворивши їх в неприступні бастіони, подібно американським військовим базам, але куди практичніше?
По гарячих слідах цього скандалу Служба економічної безпеки ФСБ (сьогодні найбільш багата і впливова організація в Росії після центробанку) з'ясувала, що обладнання для АЕС робилося з більш дешевих марок сталі, а виручку від афер ділили керівники декількох великих компаній "Росатому". Незабаром під арешт пішов директор по закупкам машинобудівного заводу "ЗиО-Подольск" Сергій Шутов. А ось генеральний директор компанії "Атом-Індустрія" Дмитро Голубєв пустився навтьоки.
Розкрадання були поставлені на потік. "Атом-Індустрія" постачала заготовки з дешевих марок металу на "ЗиО-Подольск", а далі неліквідний продукція йшла "Росатому" і іноземцям протягом 12 років.
Неякісні матеріали, зокрема, застосовувалися при виробництві обладнання для болгарської АЕС "Козлодуй" та індійської "Куданкулам". У травні 2014 р. на останній прогримів вибух, постраждали шестеро співробітників. З тих пір перший енергоблок "Куданкулама" кілька разів відключався від мережі через проблеми з турбіною.
Завод "ЗиО-Подольск" також був викритий і постачання бракованих перемикачів на Калінінську АЕС - команди включення і виключення були переплутані! При цьому, що характерно, в 2008 р. росіяни намагалися звинуватити в неякісних постачання Харківський машинобудівний завод, але в слідчі органи РФ прийшов папір з Харкова, що завод до цієї халтури відношення не має, а сертифікати теж виявилися підробленими.
