Російських дипломатів геть. Чому Чехії та Європі потрібно йти далі

Журналіст-фрілансер Вільям Неттресс в статті для EUobserver пише про те, наскільки сильно проникла Росія у внутрішні справи країн Вишеградської четвірки і що з цим потрібно робити.

Нині в Чехії неспокійно. Тільки країна в минулому місяці, здавалося б, готова була придбати російську вакцину "Супутник V", як цей "дрейф на Схід" був зупинений найбільшим з часів падіння комунізму конфліктом держави з Москвою.

Сьогодні всіх турбують масштаби російського впливу в чеському суспільстві відразу по декількох напрямках — від вакцин до іноземних інвестицій.

17 квітня прем'єр-міністр Чехії Андрій Бабіш скликав екстрену прес-конференцію, щоб оголосити про наявність "неспростовних доказів" того, що російські спецагенти причетні до потужного вибуху, що стався на складі зброї поблизу моравського села Врбетіце в 2014 р.

В результаті вибуху загинули двоє робітників. Чеські політики вважають його актом "державного тероризму". За атакою, як вважається, стояли оперативники підрозділу ГРУ №29155, які відповідальні за отруєння в Солсбері (Великобританія) в 2018 р.

Після цих заяв 81 співробітнику посольства Росії в Празі наказали покинути країну.

Видворення дипломатів, пов'язаних з іноземною розвідкою, схоже, підтвердило давні побоювання про те, що посольство діє як центр для проведення Росією секретних операцій. І є думка, що інші країни регіону стикаються з аналогічними проблемами.

За словами наукового співробітника Чеської асоціації з міжнародних справ Павела Гавлічека, "російське посольство в Празі занадто велике, як і інші в Центральній Європі. Свідоцтва таємної діяльності Росії тут повинні стати тривожним сигналом для всього регіону".

Розкол у Вишеградській четвірці

Хоча у Вишеградської четвірки (Чеської Республіки, Угорщини, Польщі та Словаччини) є досвід об'єднання заради боротьби з нібито посяганням на суверенітет з боку Брюсселя, організувати спільну відповідь на ворожі дії Росії для них виявилося, на здивування, складно.

Угорщина відмовилася вислати російських дипломатів через кейса в Врбетіці і наполягала на більш м'якій заяві Вишеградської четвірки в підтримку Чехії.

Як зазначив директор з досліджень в Празькому університеті міжнародних відносин Еміль Аслан: "Розбіжності через Росію, ймовірно, зараз посиляться. Польща і Чехія, швидше за все, будуть ближче до ЄС і НАТО, а Угорщина при уряді Орбана продовжить слідувати більш проросійської позиції" .

Багатьох в регіоні турбує те, що, коли мова йде про ворожий вплив Сходу, його развіддіяльність залишається лише верхівкою айсберга. За словами Гавлічек, зв'язок різних радикальних воєнізованих організацій з Кремлем є серйозним приводом для занепокоєння у всій Центральній Європі.

"Є побоювання, що воєнізовані формування в Чехії і Словаччині співпрацюють зі Сходом проти держави, — говорить він. — Його присутність в суспільстві набагато глибше, ніж просто величезні за чисельністю посольства".

Цілий ряд таких воєнізованих формувань в Центральній Європі було сформовано після анексії Криму Росією в 2014 р.

У Чехії, наприклад, група так званих "чехословацьких армійських резервістів за мир" пов'язана з прокремлівськими сепаратистами в Україні і, поряд з іншими аналогічними організаціями, для неї характерна агресивна антиєвропейська, антинатовська і антиглобалістська ідеологія.

У Словаччині сумнозвісна група "Словацькі призовники" з байкерським клубом "Нічні вовки", афільованим з Кремлем.

Такі воєнізовані організації разом з крайніми правими політичними партіями намагаються зруйнувати зв'язки із західними організаціями, пропагуючи панслов'янські проросійські настрої.

Також є думка, що збільшення присутності антизахідних сил пов'язано і з усталеною російською економічною присутністю, до якої зараз відносяться зі зростаючою недовірою.

"Бізнесмени" або агенти?

Їржі Пехе, колишній глава політичного кабінету (при президенті Вацлава Гавела, — "ДС"), директор Нью-Йоркського університету в Празі, звертає увагу на ймовірний зв'язок між непрозорими бізнес-операціями і діяльністю по відмиванню грошей в Росії, стверджуючи, що "велика кількість російських "підприємців", що працюють в Чехії, ймовірно дбають про державні інтереси Росії".

За словами Пехе, загрозу для внутрішньої безпеки можна буде усунути лише після ретельного викорінення даних економічних і соціальних сил. "Якщо ми хочемо говорити про суверенітет в Чеській Республіці, вигнання кількох російських оперативників з посольства недостатньо".

І ознаки контрнаступу на економічний вплив Москви вже є: Росатом виключать з проекту розвитку ядерної енергетики вартістю 6 млрд євро.

І все ж, нехай Чехія і намагається позбутися від впливу Сходу, включаючи раптовий розворот на 180 градусів в питанні покупки "Супутника V", все більш очевидним стає те, що для серйозної реакції слід врахувати набагато ширший спектр політичних і соціальних факторів, що сприяли посиленню впливу Росії в країні в останні роки.

Коли ж мова заходить про захист суверенітету в Центральній Європі, є одна очевидна річ.

Як і в інших країнах регіону, чехи вибирають між стурбованістю через безпеку проекту газопроводу "Північний потік-2" і обіцяними економічними вигодами.

"Безпека і політичні наслідки реалізації "Північного потоку-2" очевидні, — каже Гавлічек. — Але Чехія буде у виграші, тому тут є рівновага. Але є і парадокс: ми відкриваємо двері для російського впливу, одночасно роблячи дипломатичні дії проти Москви".

Депутати Європарламенту, демонструючи солідарність з Чехією, недавно прийняли резолюцію, в якій, поряд з висилкою російських дипломатів з усіх країн ЄС, міститься заклик зупинити будівництво "Північного потоку-2".

Однак, як зазначає Гавлічек, проект майже завершено, і без кардинальної зміни позиції Німеччини здається очевидним прийдешнє посилення енергетичної залежності від Росії.

Розкол у відносинах між Прагою і Москвою змусив звернути увагу на масштаби впливу Росії на всю чеську політику і суспільство, що викликають тривогу. Видворення дипломатів, пов'язаних з діяльністю розвідслужб, — це перший крок, який поклав кінець ще до недавнього часу дрейфу країни на Схід.

Але вплив Росії в Чехії і в інших країнах Центральної Європи — це довгострокова проблема, і багато нині стривожені тим, що, можливо, вже занадто пізно боротися з глибоко вкоріненими в суспільстві ворожими російськими силами.