Росія розгойдує Балкани. Як "Стара Європа" їй у цьому допомагає

Росія і її сателіти на Балканах знову дестабілізують цей регіон, користуючись відсутністю консолідованої позиції ЄС.

Зараз вже проглядається багаторівнева гра, в ході якої були створені кілька точок напруги.

Перша точка напруги. В кінці липня тодішній високий представник по Боснії та Герцеговині, австрійський дипломат Валентин Інцко ввів в кримінальне законодавство БіГ положення про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду в Сребрениці 1995 р.

Заборона ця стала тригером для боснійських сербів на чолі з членом президії БіГ Милорадом Додіком і сербів в цілому, які заперечують, що ця трагедія була геноцидом. І, власне, рішення Інцко і реакція сербів були використані Кремлем як каталізатор нинішньої соціально-політичної ескалації в регіоні.

Друга точка напруги. Знову-таки, у відповідь на крок Інцко керівництво Республіки Сербської почало бойкотувати роботу інститутів БіГ. А 27 вересня Додік повідомив про намір відкликати свою згоду на створення спільних збройних сил Боснії та Герцеговини і формуванні власної армії. Це дуже серйозна заява, яке загрожує руйнуванням всієї державної архітектури БіГ і новою кризою на Балканах.

Третя точка напруги - все більш натягнуті відносини між Косово і Сербією.

Сербські правоохоронці систематично відмовлялися пропускати в країну автомобілі з косовськими номерами. Приштина 19 вересня відреагувала змінами порядку перетину кордону, зобов'язавши сербів, які проживають на півночі Косова, змінити номерні знаки з сербських на косовські.

І події почали розвиватися дуже стрімко. Була запущена ланцюгова реакція недружніх взаємних кроків влади Косово і Сербії.

19 вересні на кордоні з Косово в пунктах "Брняк" і "Ярина" оперативно організувався протест проти рішення Приштини. Серби влаштували там наметове містечко, що змусило Косово посилити заходи безпеки.

Белград, а конкретно міністр оборони Небойша Стефанович (запам'ятайте це ім'я) у відповідь 23 вересня направив на кордон війська.

І на сьогоднішній день ситуація там, як і раніше, нестабільна. Вірніше буде сказати — вибухонебезпечна.

Прибрати Вучича

Нова криза в стосунках Белграда і Пріштіни стала причиною політичного змагання в дисципліні "Хто більший патріот Сербії".

У ньому періодично виконує соло президент Сербії Олександр Вучич. Коментуючи рішення Приштини щодо автомобільних номерів, Вучич, наприклад, обіцяє "не допустити приниження Сербії і її громадян". Але і інші представники сербської влади не відстають. Зокрема, той же міністр оборони Стефанович, який супроводжував (саме так це виглядає) посла РФ в Белграді Олександра Боца-Харченко та аташе з питань оборони генерал-майора Олександра Зінченка у візиті на військову базу під містом Рашка, яка знаходиться на кордоні між Сербією і Косово.

Примітно те, що на цю демонстрацію активної участі росіян в поточній події в команді Вучича відреагували несподівано різко.

Так, Драган Шормаз, депутат від Сербської прогресивної партії, лідером якої є Вучич, розкритикував цей візит росіян на базу сербських збройних сил і, як повідомляє Danas, звинуватив Москву в тому, що та своїм впливом дестабілізує Західні Балкани. Дестабілізує як такого роду візитами, так і організацією в Сербії протестів проти обмежувальних заходів в минулому році.

І заява, здавалося б, партнерів Кремля, а також новий тренд в російських ЗМІ на критику Вучича і звинувачення його в зраді (один із прикладів), свідчить про серйозний розкол у відносинах між Вучичем і Москвою.

Геополітичний шпагат сербського президента між Європою і Росією Кремлю явно набрид. Тому, судячи з усього, Росія зараз форсує події і веде гру проти Вучича по білоруському шаблону. Адже Олександр Лукашенко аналогічно довгі роки балансував між Росією і Європою, збираючи вершки з обох сторін і постійно запевняючи Путіна в своїй дружбі.

Але в 2020 р. Лукашенко, нарешті, потрапив в кремлівську пастку. Росія допомогла йому впоратися з масовими акціями протесту проти фальсифікації результатів президентських виборів, і в підсумку самопроголошений президент Білорусі капітулював, погодившись, нарешті, на завершення формування Союзної держави. Тепер Білорусь — російський форпост на кордоні з ЄС.

Те ж і з Вучичем. У Кремлі втомилися спостерігати за тим, як сербський президент веде подвійну гру, орієнтуючись, в тому числі, на свого виборця, який вкрай зацікавлений в збереженні тісної співпраці з ЄС.

Звідси і розвиток кризових ситуацій. В першу чергу, на кордоні з Косово, де, до речі, вже засвітилися російські агенти впливу: білорус Денис Большаков, росіянин Олег Деркач і ще один громадянин РФ Сергій Білоус, який свого часу поширював фейки і про війну на Донбасі.

При собі у них була різна техніка, яка викликала підозру у косовської поліції, яка в підсумку двох з них — Білоуса і Большакова — в країну не пропустила.

Це ще одне підтвердження того, наскільки велике значення для Кремля має поточна картина подій на Балканах.

Вучича планомірно занурюють в кризу. Питання в тому, чим завершиться це занурення: відкине допомогу Росії, і Кремль його "утопить", замінивши більш лояльною фігурою; або ж, подібно Лукашенко, він капітулює перед режимом Путіна.

Так чи інакше, у Росії є шанси на створення в регіоні пояса нестабільності, використовуючи сербів — як в Косово і Сербії, так і в БіГ.

Пояс нестабільності цей гіпотетично може сягати від Адріатичного і до Чорного моря, оскільки Болгарія, незважаючи на низку шпигунських скандалів, як і раніше, зберігає тісний економічний (товарообіг понад $4 млрд, багатомільярдні інвестиції РФ), енергетичний (поставки енергоресурсів) і політичний зв'язок з Росією.

Розбрід і хитання

Що стосується політичного зв'язку між Москвою і Софією, то її ілюстрацією може послужити поведінка Болгарії в питанні євроінтеграції Західних Балкан.

Софія, відзначимо, виступає проти євроінтеграції Північної Македонії, вимагаючи, щоб в Скоп'є визнали: македонська мова походить від болгарської.

Але ж не так давно шлях Північної Македонії перекривав інший член ЄС — Греція. Їх історична суперечка привела до того, що Північна Македонія, власне, погодилася стати Північною, а не просто Македонією.

І ось нова перешкода євроінтеграції, яка на руку Кремлю.

Та й взагалі Росія, слід визнати, вибрала вкрай вдалий момент для розгойдування Балкан, тому як європейські країни, в першу чергу "Стара Європа" (Данія, Німеччина, Франція, Нідерланди), як повідомляє Reuters з посиланням на переговори всередині ЄС, виступають проти інтеграції Албанії, Північної Македонії, Сербії, Чорногорії, побоюючись повторення наслідків прискореного вступу Болгарії та Румунії.

У протилежному таборі знаходяться Австрія, Італія, Латвія, Литва, Польща, Словенія, Хорватія, Чехія, Естонія — вони підтримують євроінтеграцію Західних Балкан.

І в членстві цих країн в ЄС багато хто бачить ефективний інструмент протидії російському впливу в регіоні.

Виходить, що Західна Європа, насамперед Берлін і Париж, прагнучи захистити своє бачення нової Європи за допомогою припинення розширення ЄС, лише допомагає Росії повернутися на Балкани — на задній двір Євросоюзу, звідки вона змогла б ще ефективніше дестабілізувати сам ЄС.