Полупризнание провини. В Кремлі готуються зіскочити з справи МН17

Взаємні маневри прокуратури Нідерландів і того, що можна умовно назвати "російською стороною", наводять на думку про готовність Росії мало-помалу закрити цю сторінку, полупризнав провину і без особливого шуму виплативши компенсації родичам загиблих.

Справа МН17

Оскільки подробиці про нього широко відомі і доступні з мережі, згадаю лише ключові моменти. Отже, літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17 за маршрутом Амстердам - Куала-Лумпур, був збитий 17 липня 2014 р. недалеко Тореза Донецької області в ході російської збройної агресії на сході України. Уламки впали на територію, контрольовану сепаратистами.

З самого початку було очевидно, що лайнер збили випадково, прийнявши за український літак. Але визнання його випадкового знищення означало б визнання присутності російських військ, притому з важкою технікою, на території України, а Росія в той момент заперечувала. Звичайно, вона і зараз це заперечує, але тоді, влітку 2014-го, заяви Росії все ще приймали всерйоз. Крім того, відхід в глухе заперечення і розкрутка версій, в рамках яких загибелі лайнера звинувачувалася українська сторона, дозволяли, по-перше, протягнути час і, по-друге, нанести щонайменше ряд тактичних ударів по іміджу України.

Безсумнівно, в Кремлі з самого початку розуміли, що визнати провину рано чи пізно доведеться, але намагалися максимально відтягнути цей момент. Сенс такої відтягненні, безсумнівно, був. По-перше, з роками сприйняття трагедії блякло, а з ним тьмяніли і емоційна реакція на російську причетність. По-друге, Кремлю було вкрай важливо не допустити прямого удару по своїй репутації саме тоді, в 2014-му, в ході активної фази агресії.

Проте міжнародне розслідування крок за кроком встановило, що літак збитий зенітним ракетним комплексом "Бук" російського виробництва і що саме цей "Бук", з якого був зроблений постріл, належав 53-ї зенітної ракетної бригади з РФ. Що до ракети, то вона була трофеєм війни з Грузією 2008 р. і відстріляти який в ході агресії проти України вирішили серед іншого ще й для того, щоб максимально ускладнити її ідентифікацію і, оскільки Грузія отримала в 2008-му кілька "Буків" з боєзапасом від України, отримати можливість плутати сліди і стверджувати, що лайнер збила саме українська сторона.

Словом, розслідування крок за кроком встановило всю картину події, а заодно і близько 100 осіб, що мали те чи інше відношення до знищення МН17, і справу було готове до розгляду в суді. Але за минулі роки його інформаційна актуальність значно знизилася. Весь світ і так вже знає, що лайнер збила російський "Бук", і визнання цього факту в судовому порядку майже нічого в іміджі Росії не змінить. Навпаки, використовуючи юридичну казуїстику і здаючи безпосередніх виконавців, Кремль може навіть частково вигородити себе, поліпшивши свої інформаційні позиції.

Таким чином, сам факт початку суду Кремлю швидше вигідний. З відтяжок їм вже отримано всі, а з судового розгляду він цілком може отримати певні вигоди. Природно, що компенсацію за лайнер Росії доведеться сплатити, але ці витрати хвилюють Кремль менше всього. Йому важливі іміджеві набуття та втрати.

Останні руху по справі і навколо нього

Суд над чотирма підозрюваними у знищенні рейсу МН17: Ігорем Гиркиным ("Стрільців"), Сергію Дубинським ("Похмурий"), Олегом Пулатовым ("Гюрза" і "Халіф") і Леонідом Харченко ("Кріт") почнеться в Гаазі 9 березня. Один з них, Олег Юлдашевич Пулатов, вже виявив бажання добровільно прибути до Нідерландів для участі в судовому процесі. Його буде захищати група з трьох адвокатів, двох місцевих і одного російського. Російський адвокат, Олена Кутіна, вже знаходиться в тісному контакті з російськими ЗМІ.

З рештою трьома ясності поки немає. Гиркин і Дубинський вже заявили про відмову співпрацювати з судом і давати показання, що, втім, не виключає участі в процесі адвокатів, та й самі вони можуть змінити позицію. Громадянин України Леонід Харченко (позивний "Кріт"), найімовірніше, був ліквідований в Ростовській області. Втім, це чутки і здогади, і Харченко цілком ще може з'явитися живим, в залежності від того, як будуть розвиватися події на процесі. Немає ясності і з ключовим свідком у справі, Володимиром Цемахом, який був виданий Росії в порядку обміну, причому його видачею був обумовлений весь обмін. Потім Цемах зник: за одними даними, було вбито, за іншими - поїхав в окуповану частину України. Цемах теж може раптово з'явитися на суді, даючи показання, частково або повністю розходяться з показаннями, даними слідчих, допрашивавшим його перед видачею, і пояснюючи це тим, що, перебуваючи в Україні, він піддавався тиску.

Ймовірно, у Росії є в запасі і інші фігури, які за одних обставин можуть бути оголошені мертвими, а за інших - бути введені до процесу в тій або іншій якості. З іншого боку, і Гиркин з Дубинським, і навіть Пулатов теж можуть померти в будь-який потрібний момент.

Загальний прогноз виглядає не дуже обнадійливо. Росія готова в значній мірі перехопити ініціативу на процесі. Зрозуміло, що формально її визнають винною, але провину максимально розмажуть: знищення лайнера спишуть на трагічну випадковість і частково на провину України, не закрила зону конфлікту для польотів. Стрілянину з "Бука" оголосять результатом самодіяльності місцевих ополченців, що відбувалася взагалі поза всякою з Москвою. Не здивуюся, якщо і поява "Бука" в Україні буде подано як кримінальна історія, що сталася взагалі без участі російської влади і всупереч їх волі - так, корупція - страшна сила!

Звичайно, від визнання провини Росії не відкрутитися. Але інформаційний ефект від вироку, а саме він хвилює Кремль, в значній мірі буде нею ослаблений.

Крім того, не можна виключати і здачу своїх позицій українською стороною в силу відсутності в керівництві України політичної волі. Схильності президента і його команди до компромісів з Москвою, прямо межує з капітуляцією, цілком можуть привести до того, що вирок буде носити обопільний характер: частково винна Росія, частково - Україна. Ймовірність такого результату тим вище, що він найбільшою мірою влаштував би і європейських посередників у нормандському форматі, і Нідерланди, і Малайзію, з якими Москва вже давно вела і продовжує вести роботу, роблячи їм тіньові пропозиції, від яких майже неможливо відмовитися.