Росія не відмовиться від політики дестабілізації України в найближчому майбутньому, - експерт
Мова йде не тільки про економіку, але і, принаймні для Кремля, про геополітику, зазначає експерт-історик Німецької ради зовнішньої політики (DGAP) Вільфрід Йильге.
"Реакція російської напівдержавної компанії "Газпром" на рішення Міжнародного арбітражного суду в Стокгольмі показує сумнівне розуміння закону, проблемний підхід до міжнародного арбітражного суду і небажання Кремля будувати свої відносини з "ближнім зарубіжжям" на правилах і надійних угоди", - цитує експерта "ДС" з посиланням на Укрінформ.
Вільфрід Йильге зазначає, що через заяв "Газпрому" Росія втратила шанс зробити свій внесок у зміцнення довіри у зруйновані відносини з Україною і, можливо навіть, поліпшити переговорний клімат в інших конфліктних областях взаємних відносин.
На його думку, Росія цілком зберегла б особа, визнавши рішення міжнародного суду і таким чином створивши позитивну атмосферу. Вони, каже Йильге, могли б визнати, що є давній, що триває більше 10 років, суперечка між "Нафтогазом" і "Газпромом", крапку в якому повинен був поставити суд; з рішенням його російська сторона не згодна, але вона виплатить ці 2 млрд, ця сума Росію "не вб'є". Однак тим, як Москва повела себе, вона показала, що, імовірно, не відмовиться від політики дестабілізації України і в найближчому майбутньому.
Ситуацію березня 2018 року співрозмовник агентства оцінює як не таку критичну, як взимку 2009-го. Однак вибір саме цього часу для того, щоб зупинити вже оплачені Україною постачання газу, дуже потрібного Україні в умовах сильних холодів, і заявити про намір відмовитися від угод, цілком вписується в тезу про те, що Росія продовжує використовувати газ як політичну зброю.
На думку Федерального уряду Німеччини, обидві компанії мають тепер виконувати ці рішення суду, нагадує Йильге озвучену раніше позицію Берліна. Можна, каже він, зрозуміти і заклопотаність німецького уряду, оскільки загострення газового спору, спровокованого кроками "Газпрому", довелося на період особливо високого споживання газу в Європі. Єврокомісія повинна дотримуватися свого вже оприлюдненого пропозиції про посередництво між двома сторонами, додає Йильге.
Експерт у цілому порадив би німецькому уряду і Європейського Союзу зайняти більш критичну позицію в тому, що стосується енергетичної співпраці з РФ, у тому числі і в частині планів по будівництву проекту "Північний потік 2". І Берлін, і Брюссель зацікавлені в тому, щоб взаємовідносини базувалося на правилах і принцип надійності. У цій ситуації Росія показує себе ненадійним партнером, щонайменше, по відношенню до України, демонструє, що вона вкрай сумнівно обходиться з міжнародним правосуддям, а також сигналізує, що енергетична політика "продовжує залишатися засобом агресивного впливу на сусідів".
Однак, Йильге сумнівається в тому, що новітній розвиток подій внесе якісь суттєві корективи в плани щодо "Північного потоку 2". Прихильники в Німеччині та інших країнах ЄС стверджували, що це виключно економічний проект в інтересах енергетичної безпеки ЄС. Це цілком законно, проте більшість з них також завжди заявляли, що Україна в жодному разі не втратить своє значення як країна-транзитер газу, що її інтереси також повинні бути прийняті до уваги.
Якщо Росія, резюмує Йильге, ігнорує рішення Стокгольмського суду і продовжує ескалацію конфлікту, Німеччина і ЄС повинні серйозно переглянути свої енергетичні відносини, в тому числі і щодо "Північного потоку 2".