Геть Росію. Коли буде реформовано Радбез ООН

Зараз в Нью-Йорку проходить чергова, вже 77, сесія Генеральної Асамблеї ООН. Аналізуючи заяви, що там лунають, ми бачимо, точніше – не бачимо втоми від російсько-української війни в наших партнерів, хоча вона триває вже сім місяців, європейці зіштовхнулися з певними негативними наслідками путінської агресії (підвищення цін на енергоносії, наприклад), а Москва вкладає колосальні ресурси у підривну діяльність на теренах Європейського Союзу – через сателітів організовує чисельні мітинги і просування своїх наративів.

Натомість сесія Генасамблеї стала великою трибуною для висловлення проукранських, і, зрозуміло, антипутінських заяв та пропозицій.

З цієї трибуни з осудом імперської політики Кремля вже виступили Анджей Дуда, Олаф Шольц, Еммануель Макрон, Джо Байден та інші світові лідери, і висловили також підтримку Україні.

Очевидно ще більше "пожвавитися" українських партнерів могли змусити кілька причин:

Перша – успішний блискавичний наступ українських військ на Харківщині, що деякі військові експерти зі США називають однією з найкращих операцій з часів Другої світової.

Друга – в принципі, самогубне рішення Путіна оголосити тимчасову мобілізацію в Росії, що дезавуює офіційні заяви Москви про надзвичайну ефективність російських збройних сил. Адже Кремлю чомусь потрібні ще 300 тис. солдат.

Тому сесія ГА ООН як платформа для декларації власної позиції була використана партнерами Києва вже з урахуванням нових викликів з боку Росії. В цьому плані вона була показова.

Але все ж варто виокремити найважливіші кілька трендів 77-ої сесії ГА ООН.

Перший і чи найважливіший – це катастрофічне падіння рівня підтримки Москви у світі.

Стрімке падіння не те, що навіть рівня підтримки, а, в принципі, бажання мати будь-які контакти з Росією вже де-факто перетворило її на ізгоя. Путіна ж – на лідера, що розгубив залишки авторитету.

Разом з деміфологізацією сили російської армії те саме трапилося і з державою та її президентом, вплив яких тримався на плечах ЗС та енергоносіїв. Перші – розбиті армією меншої країни. Другі не стали на 100% ефективною зброєю, бо Європа вже різко знижує нарешті свою енергозалежність від Росії.

І варто зауважити, що ГА ООН лише підсилила тренд на втрату Путіним поваги і авторитету, адже куди виразніше це споглядалося під час саміту Шанхайської організації співробітництва в Самарканді, тобто в середовищі, яке начебто має бути більш привітним до Путіна. Проте ні. Інші учасники саміту ввічливо, але демонстрували зміну ставлення до російського очільника, як до горезвісного Акели, що вже точно промахнувся. І ніяка мобілізація того не виправить.

Йдемо далі, до виступів Байдена та прем’єр-міністра Японії Фуміо Кісіди.

Чому важливі промови саме цих двох лідерів?

Байден. Зміст його заяви важливий, бо це ключовий союзник України у війні з Росією. А президент США на трибуні ГА ООН, де він виступав вже з відкоригованою під путінську мобілізацію промовою, був спокійний і впевнений, хоча Путін знов погрожував світові ядерною зброєю, якщо цей самий світ не визнає "референдуми" в ОРДЛО, на Херсонщині і Запоріжжі (а він не визнає) і допомагатиме українцям звільнювати свої території.

Ядерна війна, нагадав Байден, не матиме переможця. І її взагалі не варто розпочинати, додав він.

Сполучені Штати не відмовляться від допомоги Україні, бо Росія, член Ради Безпеки ООН, прагне знищити її як суверену державу. Це неприйнятно, є злочином, порушенням міжнародного права і уставу ООН. Війна закінчиться на прийнятних для України умовах, а доти Вашингтон підтримуватиме Київ. "І крапка", — сказав Байден.

Щодо членства Росії в Радбезі ООН. І тут ми переходимо до заяви Фуміо Кісіди. Очільник японського уряду зазначив, що проблему присутності Росії, агресора, у РБ ООН час вже вирішити через реформування цього органу згідно принципам ООН, що зробити треба було вже давно.

Прем’єр закликав розширити склад РБ із урахуванням сучасної ситуації у світі, яка дуже змінилася з того, часу як було сформовано ООН та Радбез.

Японія, нагадаємо, як одна з найсильніших економік, цей тихоокеанський тигр, прагне приєднатися до Радбезу на постійній основі. І не тільки вона, але й Бразилія, Індія, Німеччина, тощо.

На сьогодні, в плані економічної і політичної потужності, окрім Японії має право точно вимагати членства в Радбезі ООН Німеччина. Про ще в ГА ООН і говорив канцлер Олаф Шольц.

І ще варто зауважити, що разом з закликами до реформ в ООН партнери України також просувають наш наратив про необхідність виключення Росії з Радбезу, де вона знаходиться незаконно, до того ж порушила купу пунктів Уставу ООН.

Отже поточна масштабна криза – війна Росії проти України – може стати тим поштовхом до реформування РБ ООН, якого не вистачало раніше. Це позитивно позначиться на системі міжнародного порядку через її осучаснення, і призведе окрім того до ще більшої ізоляції Росії, яка сама себе деінтегрувала з цієї системи.