Російські мігелі. Чому Москва підняла свій шпигунський резерв і до чого тут Бразилія

Останній тиждень у шпигунському світі був вельми насиченим подіями. І насиченим саме в контексті, скажімо прямо, цивілізаційного протистояння між країнами Заходу і Росією.

По-перше, 1 липня Румунія повідомила про вислання спеціальним рейсом 40 дипломатів та співробітників посольства Росії в Бухаресті: дипломатична робота є звичним прикриттям для діяльності агентів російських спецслужб. Чисельність персоналу російської дипмісії зменшено більш ніж вдвічі.

По-друге, наприкінці червня було оприлюднено доповіді спецслужб двох європейських країн – Німеччини і Швейцарії.

У звіті Федерального відомства з охорони конституції Німеччини (BfV), зокрема, повідомляється про значне збільшення операцій спецслужб РФ у ФРН минулого року. Цьогоріч, за прогнозами німецької контррозвідки, активність росіян буде ще більшою. Що цілком логічно, зважаючи на проблеми росіян на фронті, та й уже і в себе вдома – після спроби заколоту Євгена Пригожина. Власне, це під час презентації доповіді завважила міністерка внутрішніх справ ФРН Ненсі Фезер: "Війна Росії проти України також знаменує собою поворотний момент для внутрішньої безпеки. Особливо під час війни керівництво в Кремлі покладається на роботу спецслужб".

Ще один пункт – помітне зростання активності ультраправих рухів у Німеччині на кшталт "Альтернативи для Німеччини" або "Рейхсбюргерів", які мають тривалу історію теплих взаємин із Кремлем та зараз розхитують країну вже не наративами, пов’язаними з пандемією Covid-19, а просуванням тез про необхідність припинити надавати Києву військову допомогу.

Не забули у BfV також про загрози з боку Китаю. У звіті зазначається, що агентура китайських спецслужб минулого року зосередилася, і продовжить це робити, на промисловому шпигунстві, а також на зборі інформації про наукові та військові установи, зокрема і через кібератаки на відповідні компанії та відомства.

Схожі оцінки поточної ситуації містяться і в доповіді Федеральної служби розвідки Швейцарії (NdB якщо німецькою). Окрім, хіба діяльності ультраправих. Хоча з іншого боку швейцарська спецслужба не виключає нових терактів у Європі, вчинених саме ультраправими.

Щодо Росії, то NdB констатувала: Швейцарія і досі лишається одним з великих осередків діяльності агентури РФ і почасти Китаю. Зокрема, десятки шпигунів, замасковані під дипломатів, досі діють у посольстві РФ у Берні. І попри те, що інші країни Заходу з ентузіазмом скидали з себе ці "шпигунські воші", у Швейцарії їх кількість залишалася стабільною, визнали у NdB.

Характерно, що приблизно за тиждень після оприлюднення вищезгаданої доповіді стало відомо про появу у даркнеті адрес швейцарських міністрів і даних розвідки, в тому числі конфіденційних, які, наприклад, стосувалися заходів безпеки дипломатів, посольств, осіб та установ, що перебувають під захистом уряду Швейцарії. Хто стояв за крадіжкою даних і їх витоком – секрет Полішинеля. Ще 14 червня Національний центр кібербезпеки Швейцарії поінформував про вкрай інтенсивні кібератаки з боку афілійованої з РФ хакерського угрупування NoName.

Тож нейтралітет, як бачимо, не є панацеєю від надмірної уваги недружніх країн. Якщо не привертає навіть більшої їх уваги. Китай, до речі, теж "присутній" у Швейцарії, згідно із звітом, проте кількість шпигунів КНР менша, бо їм, наприклад, важче мімікрувати під місцевих науковців, журналістів, бізнесменів, незважаючи на мультикультурність Європи, як то робить Росія.

Глибоке прикриття

Дійсно в цьому плані Росія має певну перевагу над китайськими колегами, яку зараз – під час інтенсифікації шпигунських війн – прагне використати максимально. До того ж тренд на видворення російських "дипломатів" спричиняє опосередкований кадровий голод, тому ГРУ чи СЗР вимушені залучати "резерви" — сплячих під глибоким прикриттям і тільки-но навернутих.

Гарний приклад маємо з Польщі, де, нагадаємо, не так давно було розкрито мережу російських агентів, що стежили за аеродромом у Жешуві (головний хаб для військової допомоги Україні). Так, 30 червня Агенція внутрішньої безпеки Польщі (ABW) повідомила про арешт 11 червня російського спортсмена за підозрою у шпигунстві. Прізвище не оприлюднювалося, але за даними видання "Агенство", це, ймовірно, гравець хокейного клубу "Заглембе Сосновець" Максим Сергеєв, батько якого працює у КБ "Туполєв". В межах розслідування також було затримано ще 14 осіб.

Втім, російська мережа працює не тільки в країнах Європи, і які відомі своєю стійкою підтримкою України; але й у державах, подібних до Швейцарії, і в навіть таких, що можна віднести до дійсно нейтральних, якщо не умовно лояльних до Москви в деяких питаннях.

Бразильський кейс

В цьому контексті дуже показовим прикладом є Бразилія, президент якої, Лула да Сілва, запам’ятався нам двозначною позицією щодо війни РФ проти України. Бразилія начебто засуджує війну. Водночас да Сілва спочатку просував наративи, ближчі до кремлівських (війну розв’язали США; Україна й РФ мають сідати за стіл перемовин, тощо), але після кількох дипломатичних раундів з Україною та нашими партнерами, все ж дещо змінив свою позицію.

Водночас Бразилія зараз перебуває під пильною увагою Північноатлантичної спільноти не стільки вже через спірний "мирний план", скільки саме через діяльність російських шпигунів в Бразилії.

І діяльність ця вельми неординарна, адже, як зазначив The Wall Street Journal, Бразилія стала "інкубатором" для агентів російських спецслужб.

Почалося все з арешту у квітні 2022 р. в Амстердамі особи з бразильским паспортом – Віктора Мюллера Феррейри. Виявилося, що Феррейра – це громадянин Росії Сергій Черкасов, який намагався інкорпоруватися до Міжнародного кримінального суду у Гаазі (того самого, що згодом видав ордер на арешт Путіна і Львової-Бєлової) в якості стажера.

Згідно з розслідуванням спецслужб Нідерландів, США та Бразилії, Черкасов насправді є агентом ГРУ. Його бразильське посвідчення особи, як писало ще у травні 2023 р. BBC, було підробленим. Сам Черкасов-Феррейра, який відбуває у Бразилії 15-річний термін за фальшиві документі й перебуває під слідством за звинуваченням у шпигунстві, визнає, що документи – фальшивка, але заперечує свою причетність до ГРУ.

Вищезгадані ЗМІ провели відповідні розслідування з посиланням на відкриті і поінформовані джерела, і встановили, що посвідчення особи Черкасов отримав шахрайським шляхом – заплатив посереднику намистом вартістю $400 за свідоцтво про народження на ім’я Віктора Мюллера Феррейри, який народився у 1989 р. Що сталося зі справжнім Феррейрою, якщо він взагалі існував, наразі невідомо. Під час обшуків у Черкасова знайшли лист з детальним описом процедури отримання фальшивих документів, чим могли скористатися інші його колеги.

Тому Черкасов і не заперечує фальшування документів, але намагається відмежуватися від російських спецслужб. Власне, як і Росія, яка вимагає його екстрадиції, називаючи наркоторговцем. Втім, конкуренцію РФ склали Сполучені Штати. ФБР теж хоче його депортації, оскільки Черкасов за підробленими документами заїжджав до країни і навіть діяв як агент під час аспірантури у Вашингтоні.

Черкасов – не єдиний такий російський агент, який використовує підроблені документи, аби мати змогу легше досягати країн, які цікавлять Кремль.

Знов-таки минулого року, в жовтні, вже у Норвегії було затримано Жозе Ассіса Джаммарію, наукового співробітника Університету Тромсе – вишу у місті, над аеропортом якого росіяни теж у 2022 р. запускали дрони.

Звісно ж Джаммарія був аж ніяк не громадянином Бразилії, а російським шпигуном Міхаїлом Мікушиним. Як і Черкасов, підроблені документи він отримав у Бразилії. Проте ще раніше – він роками переховувався під цієї особою і встиг навіть попрацювати також в канадських університетах.

Документи на ім’я Джаммарії, який начебто народився у 1984 р. в родині бізнесмена італійського походження (поліція припускає, що особа реальна, але його доля теж невідома), він отримав у маленькому, 30-тисячному містечку Падре-Бернарду. Водночас посадовці мерії Падре-Бернарду, та й місцеві нотаріуси кажуть, що ніколи про нього чи батьків не чули.

І ще один приклад псевдобразильця, який, втім, встиг вчасно накивати п’ятами (під час поїздку до Малайзії), – буцімто австрійського походження — Герхарда Даніеля Кампоса Віттіха, власника компанії з 3D друку в Ріо-де-Жанейро, який надавав послуги командуванню армії, флоту та Міністерству культури Бразилії.

Грецька розвідка, за даними The Guardian, з’ясувала, що насправді це черговий співробітник ГРУ на прізвище Шмирьов. До чого тут спецслужба Греції? До того, що вона встановила: цей "Герхард Шмирьов" є чоловіком Ірини Шмирьової (Романової), теж співробітниці ГРУ, яка видавала себе за грецько-мексиканського фотографа Марію Цаллу. Подружжя шпигунів, що незвично, діяло роками окремо в різних країнах і навіть мало місцевих партнерів. Але коли, вірогідно, їх легенди почали сипатися, вони у січні втекли з країн свого перебуванням в якості агентів.

Але чому російські спецслужби так полюбили саме Бразилію?

BBC з посиланням на місцевих експертів і джерела у спецслужбах пише, що чинників три.

Перший: історія незалучення Бразилії до міжнародних конфліктів обумовлює позитивніше ставлення відповідних органів в інших кранах до бразильского паспорту.

Другий: змішане населення, що дозволяє росіянину видавати себе за бразильця, навіть попри сильний акцент.

Третій: хаос і недоліки у системі видачі та контролю документів. Маючи свідоцтво про народження, особа у Бразилії дуже легко може отримати повний пакет документів. Плюсом тут є політики країни щодо груп громадян з найвіддаленіших куточків, спрямованої на спрощення отримання документів особам з ізольованих спільнот. Водночас у Бразилії відсутня єдина електрона база, між містами в цьому плані просто немає якогось зв’язку. Тобто в одному містечку достатньо знайти корумпованого посадовця, який надасть документи, а далі вже можна науковим співробітником чи ще кимось їхати до Штатів або Європи.

Знайти і відповісти

Це лише три випадки з тих, про які дізналися спецслужби Бразилії, США та європейських країн. Реальна чисельність російських агентів під глибоким прикриттям у Бразилії наразі невідома.

З іншого боку, це створює певний політико-дипломатичний тиск на керівництво Бразилії. Що важливо в контексті інтенсифікації роботи США, Європи (в тому числі України) з Глобальним Півднем щодо залучення до підтримки української Формули миру.

І так, не можна не зважити на певну паралель: окрім да Сілви свій, вигідний Кремлю, "мирний план" також нещодавно пропонував президент ПАР Сіріл Рамафоса. Власне, коли його рух у бік РФ став надмірно відвертим, у ЗМІ з’явилися розслідування про те, що ПАР, ймовірно, допомагала зброєю Росії. Ми і наші партнери отримали важелі впливу на позицію ПАР і на співпрацю окремих країн Глобального Півдня з Москвою.

Втім, окрім проблеми агентури російських спецслужб, яку Кремль активізує, прагнучі опосередковано вплинути на хід війни, а отже і спробувати сформувати вигідніші для себе умови для перемовин, сам факт, що подібні шпигунські схеми РФ виявляють, свідчить про те, що контррозвідка на Заході теж не спить.

Ба більше. Як зазначив напередодні директор ЦРУ Вільям Бернс, невдоволення еліт діями керівництва РФ через провальну війну, а віднедавна й через спробу заколоту Пригожина, надає Бюро унікальний шанс ("один раз на покоління") для вербування шпигунів в Росії. І Бернс налаштований не проґавити цю можливість.

Дійсно, Пригожин наніс нищівного удару не тільки репутації Путіна всередині країни і посилив розбрат, але й спонукав Захід до рішучіших дій. Адже момент ідеальний – еліти отримали колосальну порцію зневіри в свого президента. Тож шпигунські війни цього і наступного року будуть ще запеклішими.