Росія-2024. Чи зможе війна в Україні виснажити російську економіку

Запроваджені РФ у 2022-2023 рр. заходи фіскального, монетарного та адміністративного характеру, урядові дії (пов’язані із зовнішньополітичною та зовнішньоекономічною активністю) сприяли стабілізації макроекономічної ситуації в цілому і дали змогу повернути загальну керованість економічної системи.

Накладені на РФ санкції (як виявилось) "сконструйовані" таким чином, щоб сприяти різкому падінню імпорту та менш суттєвому падінню експорту країни. Це дало Росії можливість уникнути економічного "шоку", аналогічного тому, що спостерігається в умовах фінансові кризи. У низці випадків економічні показники РФ у 2022-2023 рр. були кращими за показники ковідного 2019 р.

Девальвація рубля у 2023 році була чітко спланованою стратегією, спрямованою на покращення показників платіжного балансу та бюджетного дефіциту. І в цілому виправдала себе.

Згортання економічної взаємодії із західним світом обумовило мінімізацію частки розрахунків у доларах США та євро (з 65-85% до 20-25%) і значне розширення частки юаня та рубля у зовнішніх торговельних операціях РФ.

У 2024 році РФ доведеться більше розраховувати на власні золотовалютні резерви та операції по розміщенню ОВДП, слід чекати на контрольовану девальвацію на рівні 15-20%. Загалом макроекономічна ситуація буде досить стійкою, що дозволить певним чином збільшити грошову масу.

Макроекономічна стабільність у РФ забезпечується, насамперед, через зниження рівня життя населення. У 2022-2023 рр. спостерігалось зниження темпів зростання середнього чеку за широким спектром споживчих товарів, у 2024 р. очікується падіння номінального рівня середнього чеку попри високий рівень споживчої інфляції.

Частка нафтогазових доходів у прибутковій частині федерального бюджету за 10 місяців 2023 р. знизилася до 31,2% проти 41,6%, частка ненафтогазових доходів перебувала на рівні 69% проти 59% роком раніше. Така динаміка є наслідком зростання доходів у обробному секторі економіки на тлі певної стагнації у добувній галузі.

Влада РФ використовує соціальну політику для зниження напруги через проведення "СВО", тому витрати за цим напрямком впродовж останніх двох років зростають. Однак враховуючи те, що рівень втрат на фронті у РФ є відносно сталим, як і кількість нових ветеранів, асигнування за цим напрямком у 2024 р. суттєво збільшуватися не будуть.

У 2024 р. на оборону та безпеку буде витрачено майже 40% усього федерального бюджету. Попри девальвацію національної валюти у 2023-му військовий бюджет РФ зростає —оборонна сфера Росії відносно мало залежить від імпорту і є досить закритою, тому девальваційні процеси дуже повільно відображаються на зростанні цін у виробничих ланцюгах оборонних підприємств. У 2024-му витрати на оборону та на проведення соціальної політики мають практично зрівнятися, що означає фактичний перехід системи державних фінансів РФ на режим військового стану.

Показники виробництва нафти та її переробки у останні два роки у РФ залишались на сталому рівні, у подальшому, після помірного зниження, очікується невелике зростання об’ємів видобутку, переробки та експорту (західний напрямок був заміщений переважно Китаєм, Індією, Туреччиною тощо).

За 9 місяців 2023-го у РФ було вироблено 458,8 млрд.куб.м. природного газу, що на 9% менше порівняно з аналогічним періодом 2022 р. При цьому з кінця літа-початку осені спостерігається стабілізація обсягів видобутку природного газу. За результатами 2023-го видобуток природного газу РФ зменшиться усього на 5-7% порівняно з 2022 р. А з 2024-го, вірогідно, буде спостерігатися помірне відновлення виробництва – приблизно на 1-2%.

Російський експорт енергетичного вугілля знизиться в 2023 році до 133 млн т зі 151 млн т у 2022 році, а коксівного вугілля — до 41 млн т з 42 млн т роком перед тим. Експорт вугілля з Росії буде стабільним до 2050 р., але для збереження його обсягів російським компаніям доведеться переорієнтувати постачання з Китаю на інші азійські ринки.

Практично весь об’єм електроенергії, що виробляється в РФ, споживається всередині держави, подальша динаміка її виробництва та споживання напряму залежить від динаміки ВВП. У найближчі роки очікуються позитивні тенденції на рівні 1-2%.

ВВП Росії у 2022-му, за даними Росстату, в абсолютному вираженні становив 151,5 трлн руб. ($2,2 трлн) у поточних цінах. Спад економіки становив 2,1% – менше, ніж передбачав прогноз соціально-економічного розвитку Росії (мінус 2,9%). "Банк Росії" також оцінював спад ВВП на рівні близькому до 3%. Тобто зниження ВВП РФ через санкції виявилося не таким глибоким, як у пандемійному 2020 р. (тоді показник скоротився на 2,7%).

У галузевому розрізі зростання індексу фізичного обсягу виробництва показали: сільське, лісове господарство, мисливство, рибальство (усі зростали трохи більше 6,0%), будівництво (на 5%), готелі та ресторани (на 4,4%), державне управління (на 4,1%), інформація та зв'язок (на 0,6%), видобуток корисних копалин (на 0,4%). Зниженню показника сприяли скорочення: в оптовій та роздрібній торгівлі (на 12,7%), водопостачання, водовідведення та утилізація відходів (на 6,8%), падіння в обробній промисловості (на 2,4%).

По-суті, у 2022-му економіка РФ зазнала помірного спаду. При цьому низка галузей економіки змогла наростити фізичне виробництво на суттєвому рівні. Пояснення цьому феномену слід шукати у декількох складових, що сприяли стабілізації економічної ситуації Росії у 2022 р., зокрема:

• злагоджені дії уряду та ЦБ РФ;
• можливості експорту енергоносіїв;
• спрямування грошової маси у банківський сектор економіки;
• розвиток паралельного імпорту за посередництва дружніх країн.

Дії уряду та ЦБ РФ

Так, ЦБ РФ з 24 лютого 2022 (у перший день військових дій в Україні) почав валютні інтервенції, але вже 28 лютого змушений був відмовитися від них після того, як влада США, Євросоюзу, Великобританії та Японії заблокувала операції з валютними резервами. Натомість Мінфін та ЦБ РФ ввели для компаній-експортерів норму щодо продажу валюти на внутрішньому ринку. Йдеться про 80% виручки, отриманої за зовнішньоторговельними договорами. Тоді ж ЦБ РФ підняв облікову ставку з 9,5% до 20%. ЦБ також заборонив брокерам продавати цінні папери за дорученнями іноземних клієнтів: фізичних та юридичних осіб. Усього за два місяці (березень-квітень 2022 р.) рубль девальвував проти долару США майже в 2 рази й встиг повернутися на довоєнний рівень.

Експорт енергоносіїв

Експорт нафти та газу, як і раніше, давав можливість уряду РФ підтримувати цілісність економічної системи. За підрахунками Bloomberg у 2022 р. РФ мала отримати від експорту енергоносіїв $285 млрд, що майже на 17% більше, ніж у 2021 р. Нарощення доходу від енергоресурсів було пов’язане, насамперед, з підвищенням світових цін на нафту, а також з переорієнтацією експорту у азійському напрямку (станом на кінець 2022 р. частка азійських країн сягнула 30%, левова частка припадає на Китай). Крім того, у РФ було зроблено ставку на підтримку видобутку нафти, попри дисконти, що сягали 35%. Що стосується природного газу, то хоча у короткостроковій перспективі його потоки переорієнтувати неможливо, Європа, за даними S&P Global Commodity Insights, купила у 2022-му 62 млрд куб. м, що на 78 млрд куб. м менше порівняно з

2021-м. І водночас наростила імпорт скрапленого природного газу на 42% (на рівні 2 млрд куб. м).

Ситуація з поставками вугілля в Європу схожа на ту, що спостерігається з нафтою: у 2021 р. сюди було поставлено приблизно 22,6% усього експорту з РФ, однак з 10 серпня 2022-го імпорт вугілля до ЄС заборонений, що обумовило необхідність пошуку нових ринків. РФ змогла частково перенаправити ці об’єми до Китаю та Індії, меншою мірою до країн Африки та Близького Сходу.        

За даними Росстату у структурі основних компонентів ВВП у 2022 р. зросла частка чистого експорту (з 9,3 до 12,8%) за рахунок суттєвого перевищення цін паливно-енергетичних продуктів, що експортуються, над цінами імпорту. У сухому залишку РФ у 2022 р. отримала за експорт енергоносії суму співставну з попереднім роком, а за даними митниці РФ вона навіть збільшилась, такими чином формуючи базис для підтримання макроекономічної рівноваги.

Спрямування грошової маси у банківський сектор економіки.

Накачування економіки грошовою масою, що мало місце у 2022 р. (грошова маса за рік зросла на 24,4%), мало за мету: підтримку системотворчих корпорацій на федеральному рівні та важливих, часто містоутворюючих підприємств на місцевому рівні (крупні суми державних кредитів отримали "Газпром", "Аерофлот", Фонд розвитку ЖКГ); підтримка оборонного сектору економіки (підприємства сектору та пов’язані державні банки почали отримувати досить великі об’єми рефінансування від ЦБ РФ); реалізація національних проектів, спрямованих на вирішення певних соціальних проблем за рахунок бюджетних коштів; розбудову транспортної інфраструктури задля нарощення експорту у азійському напрямку (ставка на крупні магістральні та залізничні проекти). З осені 2022-го були запущені нові кредитні програми для середнього та малого бізнесу, що має на меті зберегти робочі місця в потенційно банкрутуючих організаціях; розгортання імпортозаміщення, що по суті означає для РФ заміну більш якісних зарубіжних товарів, товарами гіршої якості за цінами імпортних товарів, а у низці випадків ще й дорожчими за імпорт.

Розвиток паралельного імпорту за посередництва дружніх країн.

З 6 травня 2022 року у Росії офіційно дозволили паралельний імпорт товарів – ввезення в країну продукції без згоди правовласників. А на початку липня того ж року набрав чинності Федеральний закон від 28.06.2022 № 213-ФЗ, що легалізував паралельний імпорт. Це відразу сприяло зниженню економічної та соціальної напруги, пов’язаної з обривом ланцюгів постачання різноманітних промислових та споживчих товарів.

Усі запроваджені заходи сприяли підтриманню основи макроекономічної стабільності відкритої економіки – надлишку притоку іноземної валюти до країни у порівнянні з її відтоком. 

Тобто експорт із РФ за 2022 р. підскочив на 19,9% — до $591,5 млрд., імпорт до РФ, навпаки, впав на 11,7%, до $259,1 млрд. Сальдо за торгівлею товарами, що сформувалося на рівні $332 млрд, перекрило відтік капіталу на рівні $243 млрд.

Відразу слід відзначити і роль санкцій у макроекономічних процесах РФ. Запроваджені санкції були "сконструйовані" таким чином, щоб сприяти різкому падінню імпорту РФ, але не експорту. Це обумовлено тим, що ЄС не був готовий відразу відмовлятися від імпорту енергоносіїв (через занепокоєння формування енергетичної кризи схожої на ту, що США переживали у 1973 р.) та кольорових металів з РФ (США також не обкладали санкціями кольорові метали з Росії). Через це економіка РФ не зазнала фінансового "шоку" — уряд отримав можливість через підтримання експорту та нарощення внутрішнього виробництва стабілізувати ситуацію ціною зниження рівня життя населення (частка витрат домашніх господарств на кінцеве споживання скоротилася до 46,9% у 2022 р. порівняно з 49,2% у 2021-му, випливає з даних Росстату) та погіршення бізнес-умов у деяких секторах економіки. Витративши при цьому номінально досить незначний об’єм золотовалютних резервів на загальну макроекономічну стійкість: їхній рівень знизився за 2022-й усього на 10%, з $630 до $577 млрд (якщо не брати до уваги заморожені закордонні активи), що, враховуючи безпрецедентний санкційний тиск, є досить гарним показником.

З початку 2023-го у РФ спостерігалася девальвація рубля. Динаміка цих процесів, що розтягнулась майже на увесь рік, свідчить, що вони були виваженими і керованими з боку уряду та ЦБ РФ. Чисті продажі валюти в РФ, як і сальдо торгівлі товарами, з початку 2023-го почали суттєво знижуватися і тут, судячи з усього, керманичі РФ вирішили вдруге за два роки "розміняти" показники якості життя населення на золотовалютні резерви та збалансування федерального бюджету.

Вдатися до контрольованої девальвації рубля РФ нарешті змусили кумулятивні наслідки санкційної політики. ЄС зміг досить швидко переорієнтувати свій енергетичний сектор на поставки природного газу, нафти, нафтопродуктів з інших країн, підвищивши завантаження власних електрогенеруючих потужностей (зокрема атомних станцій), почав отримувати "дивіденди" від "зеленого курсу" та інвестицій в енергоефективність. За підсумками дев'яти місяців 2023 р. експорт із РФ до Європи скоротився з $216,7 млрд до $65,3 млрд, тобто на 70%.

Саме вклад ЄС був основним у зменшенні за 9 місяців 2023 р. експорту РФ на 29% у порівнянні з аналогічним періодом 2022 року (з $448,9 млрд до $316,9 млрд).

В той же час імпорт РФ за 9 місяців 2023 р. зріс на 18% порівняно з 2022 роком — до $213 млрд. З азійських країн імпортовано до Росії на 40% більше (на суму $139,7 млрд) у вартісному вираженні у порівнянні з 2022 роком. Зміни напрямків товарних потоків РФ на макроекономічному рівні видно з динаміки структури валютних платежів за експортними і імпортними операціями РФ.

Зменшення питомої ваги євро у експорті товарів з РФ та фактично співставне збільшення у імпорті юаню означає потужний зовнішньоторговельний розворот Росії в бік Китаю. І це підтверджують дані про значне нарощення імпорту товарів з азійського напрямку.

Фактично Китай включився у конкуренцію за ринки РФ, особливо ринки з найвищою доданою вартістю. Експорт до РФ автомобільної техніки, обладнання для сфери телекомунікацій, гаджетів, комп’ютерної та побутової техніки, електричного обладнання демонструють запаморочливі темпи зростання. Ці групи товарів складають 60% усього експорту з Китаю до РФ. Крім того, Китай є крупним постачальником виробів з дерева, чорних металів, хімії, пластику, що також вважають товарами з середньою/високою доданою вартістю.

Внаслідок таких економічних процесів профіцит торговельного балансу по товарах за 9 місяців 2023-го становив $103,6 млрд, що майже в 2,6 рази менше, ніж у січні-вересні 2022 року ($268,7 млрд). При тому, що відтік капіталу з РФ за результатами 2023-го очікується на рівні $125 млрд, тобто співставний з профіцитом торговельного балансу у грошовому виразі.

Для більш повної картини макроекономічних процесів у РФ у 2023 р. слід навести дані щодо динаміки грошової маси РФ – річні темпи її зростання склали 20,5%, що у цілому є адекватним показнику девальвації рубля на 30%.

Таким чином, керована девальвація 2023 р. дала можливість уряду та ЦБ РФ наростити грошову масу, що рівносильно посиленню кредиторської спроможності банківської системи та зниженню ризиків системи державних фінансів – за 8 місяців 2023-го залишки на рахунках державних організацій зросли на 41,2%, і це без суттєвих втрат золотовалютних резервів, що за 11 місяців 2023 р. навіть зросли (номінально) з $577 млрд до $592,9 млрд США (на 2,6%). Крім того, у жовтні 2023 р. експерти Інституту Гайдара писали: "У 2022-му Банк Росії на підставі стрес-тестування оцінював потребу банківського сектору в докапіталізації у 700 млрд руб. ($11 млрд). Однак своєчасні заходи уряду та ЦБ РФ сприяли стабілізації кредитно-фінансової сфери, і зараз лише невелика кількість банків має проблеми з достатністю капіталу".

Загалом же упродовж 2022-2023 рр. макроекономічна політика керманичів РФ еволюціонувала від впровадження надзвичайних та невідкладних заходів з економічної стабілізації до курсового таргетування як інструменту послідовної політики перерозподілу ВВП у пріоритетному напрямку з погляду імперії. У мінусі, за такого підходу, залишається кінцевий споживач або населення.

Впродовж найближчих років слід чекати на нарощення економічної взаємодії з Китаєм та подальше помірне згортання взаємодії з західним світом. Що означає продовження тенденції до більш суттєвих темпів нарощення імпорту над експортом товарів з вірогідним підвищенням темпів відтоку капіталу з РФ. Звісно, ця тенденція певним чином стримуватиметься відновленням обробної промисловості РФ, яка, втім, близька до піку через брак людських ресурсів та обмеження на отримання високоякісного виробничого обладнання та технологій. Фактор девальвації також себе вичерпав, оскільки має значний вплив на інфляцію (читай — соціальне напруження). Хоча офіційні структури РФ, судячи з усього, намагаються її вправно замаскувати, "розмазуючи" серед товарів споживчої корзини, що не відображають реальну структуру споживання населення.

Вже у 2024-2025 рр. уряду та ЦБ РФ, вірогідно, доведеться більшою мірою розраховувати на золотовалютні резерви (або ФНБ) та в меншій – на девальваційно-інфляційний чинник, спрямовуючи федеративні ресурси на пріоритетні цілі більш директивним шляхом, а не через м’які фіскально-монетарні процедури. У найближчі два роки темп зростання економіки РФ буде, вірогідно, перебувати поблизу символічного 1%, досягнутого шляхом маніпуляції статистикою на урядовому рівні. У будь-якому випадку, без суттєвих потрясінь в межах глобальної фінансової системи економіка РФ має базис для стабілізації щонайменше на два роки.

Аналіз показників реальних доходів та споживання населення РФ слід розпочати з дослідження динаміки та особливостей показника інфляції в РФ впродовж останніх двох років. За даними ЦБ РФ, рівень інфляції становив 11,94% (на 3,55 б.п. більше, ніж у 2021 р.), у 2023-му ЦБ РФ прогнозує інфляцію на рівні 6-7%.

Тобто рівень інфляції у РФ підскочив до 19,9% у 2022-му і потім почав знижуватися. Варто звернути увагу на те, що індекс інфляції — досить грубий інструмент вимірювання реальної динаміки цін. У країнах з високим та низьким рівнем доходів він має досить різні тлумачення. У РФ у 2022-му, за даними Росстату, медіанна (тобто серединний рівень) заробітна плата складала 40,4 тис. руб.($546).

Динаміка середнього рівня доходів у РФ почала суттєво погірішуватися у 2023 р., що зумовлено девальваційними процесами та подорожчанням низки товарів через їхній дефіцит або імпортування з використанням сірих схем. Така динаміка доходів передбачає те, що у структурі витрат населення питома вага витрат, пов’язаних із задоволенням базових потреб суттєво вища, ніж передбачає стандартний індекс споживчих цін. З кожним витком інфляційної спіралі (за умови відставання реального рівня доходів) питома вага саме харчових продуктів зростає більше за інші статті витрат. Після досить потужної інфляції у 2022-му і девальвації у 2023-му рівень доходів РФ суттєво знизився. Для розуміння реального рівня знецінення доходів населення слід звертати увагу на динаміку цін на продовольство. 

Ці дані свідчать, що рівень зростання цін на продовольчі товари в РФ у другій половині року суттєво перевищує декларовані 6-7%, що є основним наслідком, за нашими оцінками, запущених девальваційних процесів з початку 2023 р. та погіршення загальної ділової активності в країні.

Проілюструвати процеси, що відбуваються зі споживчими товарами в РФ, можна завдяки наступним даним. У вересні 2023-го газета "Новые известия" писала: "Дорожчають усі продукти харчування. Особливо сильно здорожчала курятина (+23,16% з початку року та +4,57% з початку місяця), свинина (+9,98% та 1,21% відповідно), баранина (13,03% та 1,08%), а також цукор (+18,08% та -0,83%) та риба (6,23% та 0,17%)". За даними Росстату з початку жовтня 2023 р. до початку грудня 2023 р. ціна за десяток курячих яєць у середньому по країні зросла на 34% – з майже 87 до 116,5 руб. У вересні 2023-го в аграрному секторі РФ очікували подорожчання соняшникової олії на 10-15%. За період із січня 2022-го до жовтня 2023 року ціна за кілограм хліба, в середньому, зросла: у Москві з 83 до 101 рубля, у Свердловській області — з 72 до 81, у Татарстані — з 54 до 60, а в цілому по Росії — з 63 до 73.

Зростання споживчих цін в РФ супроводжується "сповзанням" попиту на товари: станом на середину 2023-го у РФ спостерігалось зростання середнього чеку, рівень якого при цьому суттєво нижчий за рівень девальвації та зростання цін на продовольчі товари. Тобто реальне споживання в країні має тенденцію до звуження, хоча наразі ця тенденція доволі латентна. Так, за період січень-липень 2023 р, порівняно з аналогічним періодом 2022-го, середній чек зріс у спеціалізованих продуктових магазинах на 13% (556 рублів), квіткових магазинах — на 12% (1467 рублів), кафе — на 11% (523 рублі). Середній чек магазинів біля будинку зріс на 9% (375 рублів), пивних магазинів — на 8% (415 рублів), магазинів одягу — на 8% (2464 рублів), їдалень — на 7% (335 рублів), салонів краси ― на 7% (2197 рублів), кав'ярень ― на 7% (281 рубль), тютюнових магазинів ― на 7% (504 рублі). Найменше за півріччя середній чек збільшився в таких сегментах, як господарські магазини — на 4% (513 рублів), готелі — 3% (5 965 рублів), м'ясні крамниці — на 3% (689 рублів), кіоски вуличної їжі — на 2 % (358 рублів), магазини автотоварів — на 1% (2823 рубля).

Споживання у РФ почало ще більше знижуватись восени 2023-го: прострочена заборгованість із заробітної плати в Росії на 1 листопада 2023 року склала 459,9 млн. рублів, порівняно з 1 жовтня 2023 року вона зросла на 84,0 млн. рублів (на 22,3%).

Наслідком погіршення платоспроможності населення стає зростання попиту на споживчі кредити. За 8 місяців 2023 р. темпи приросту кредитів населенню показали суттєву динаміку за усіма основними групами.

Ці темпи були суттєво вищими навіть за номінальне зростання доходів населення. Зокрема, така тенденція спостерігається на ринку нерухомості, де на 1 жовтня приріст іпотеки становив понад 32%, тоді як номінальні середньодушові доходи за підсумками ІІ кварталу 2023 р. збільшились лише на 8,2%. І якщо зростання споживчих кредитів пояснюється браком коштів на базові речі (у першій половині 2023-го кількість неплатників за банківськими кредитами в Росії досягла 17,7 млн., що на 3,3 млн. більше, ніж за такий же період роком раніше), то зростання іпотечного кредитування відбувається на тлі очікувань населення по згортанню державної програми по здешевленню іпотеки та знецінення рубля і, відповідно, зростання номінальних доходів. Це підтверджується тим, що сама якість портфелю іпотечних кредитів в РФ має тенденцію до швидкого погіршення, і вже у 2024-му буде демонструвати ознаки "токсичності". Щодо автокредитування, то загальна тенденція також не надто оптимістична: за результатами 9 місяців 2023-го 51% усіх нових автомобілів в РФ, що купили фізичні особи, були продані у кредит. Роком раніше цей відсоток складав 40,1%. І це при тому, що загальний рівень цін на автомобілі в РФ знизився у доларовому еквіваленті через переорієнтацію на автівки китайського та внутрішнього виробництва.

Для ілюстрації загальної ситуації із заощадженнями та споживанням в Росії доцільно навести дані опитувань Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ) річної давнини. Відповідно до них, станом на початок 2022-го лише 33% громадян зазначали, що мають заощадження, тоді як 64% повідомили, що не мають заощаджень. Вірогідно, у 2023-му тенденція лише погіршилась.

Загалом у 2023-му платоспроможність населення РФ значно погіршилась. Наразі це компенсується шляхом вірогідного зменшення заощаджень і підвищенням попиту на кредити. У 2024-му з подальшою девальвацією рубля навіть в межах 15-20% слід очікувати тенденції до номінального падіння рівня середнього чеку (не у фізичних об’ємах споживання, як у 2023 р., а у грошових показниках) за більшістю груп споживчих товарів. Це буде супроводжуватися зростанням попиту, відсоткових ставок на споживчі кредити, а також збільшенням питомої ваги "токсичних" позик за всіма напрямками кредитування населення. Певним чином підтримувати рівень споживання буде відродження обробної промисловості та АПК. Однак цей ефект буде вкрай обмеженим через орієнтацію обробної промисловості на ВПК та проблеми з нарощенням виробництва якісних продуктів АПК. Крім того, виробництво споживчих товарів в РФ обмежується певним технологічним укладом, що означає відставання кінцевого продукту на десятки років від передових аналогів. Тобто підтримка внутрішнього споживання за рахунок власного виробництва можлива лише за умови примирення споживача з тим, що він купує товар низької якості за ціною не набагато нижчою за імпортний товар. Китайський чинник в умовах падіння реальних доходів також має обмежений вплив на споживання: Китай може заповнити порожні полиці товарами, але не може забезпечити зниження цін на них.

Бюджетні показники РФ у 2022-2024 рр.

Санкційний тиск та зміна політичного ландшафту навкруги РФ не спричинили значних потрясінь у системі державних фінансів країни. Видатки федерального бюджету РФ у 2022 р. сягнули 31 трлн руб., але й доходи підвищились майже до 28 трлн руб. (ця сума включає перевиконання бюджету на 2,8 трлн рубл.). Таким чином Дефіцит федерального бюджету РФ у 2022 р. сягнув 3,3 трлн. руб. або 2,3% ВВП – рівень навіть менший за той, що спостерігався в РФ під час COVID-2019 (тоді він становив 4,1 трлн руб).

Частка нафтогазових надходжень у загальному обсязі доходів федерального бюджету 2022 р. становила 41,6% проти 35,8% у 2021-му. З урахуванням 10%-го зростання середньої ціни нафти та зміцнення курсу рубля щодо долара на 7,2% у 2022-му можна стверджувати, що Росії вдалося розширити альтернативні західним ринки сирої нафти у азійському напрямку. В іншому випадку нафтогазові надходження до федерального бюджету від експортних мит були б скромнішими. На ненафтогазові доходи РФ у 2022-му припадало трохи менше 60% доходної частини бюджету. Надходження від ПДВ формували більше половини усіх ненафтогазових доходів РФ — попри погіршення макроекономічних показників у 2022-му ПДВ у номінальному виразі навіть зріс на 3,7%.

Обсяг видатків федерального бюджету-2022 становив 31,1 трлн руб., чи 20,5% ВВП, що на 6,3 трлн руб. вище за обсяги попереднього року. Найбільше збільшення видатків федерального бюджету від затверджених початково зазнали наступні напрямки: соціальна політика, національна оборона та національна економіка – на 3,0, 1,9 та 1,3 трлн руб. відповідно, що пов'язано з проведенням військових дій, розширенням заходів соціальної підтримки окремих категорій громадян та підтримкою бізнесу.

У 2022-му показники федерального бюджету РФ були досить стійкими. У цей період не спостерігалось значного перенавантаження системи державних фінансів Росії. Найбільших втрат зазнали золотовалютні резерви, що у період з кінця 2021-го по кінець 2022-го зменшились з $630 млрд до $577,5 млрд у номінальному виразі, або на 9%. Фактично ж РФ втратила доступ до 50% своїх золотовалютних резервів через "заморозку" $280 млрд активів, що перебували на рахунках західних фінансових установ. Це важливий, але не критичний момент.

Доходи федерального бюджету за січень-жовтень 2023-го склали 23,1 трлн руб., що співставно з показником попереднього року у номінальному виразі. При цьому обсяг нафтогазових доходів скоротився на 2,6 трлн руб. (2,8 п.п. ВВП) переважно через зниження ціни на нафту до середнього рівня 61,8 $/бар проти 79,6 $/бар. за аналогічний період 2022-го. Частка нафтогазових доходів у загальному обсязі бюджетних доходів також знизилася – до 31,2% проти 41,6% у січні-жовтні 2022 р. Частка ненафтогазових доходів була на рівні 69% проти 59% роком раніше.

Ці дані слід розглядати разом із статистикою щодо динаміки валютного курсу рубля до дол. США. У номінальному виразі доходи федерального бюджету РФ за 10 місяців 2023-го зросли всього приблизно на 5% (зокрема нафтогазові зменшились на 27%, а ненафтогазові збільшились на 23%), тоді як рівень девальвації рубля до дол.США за 10 місяців 2023-го перевищив 30%. Це тисне на рівень цін і сприяє підвищенню надходжень до федерального бюджету, зокрема через збільшення сум непрямих податків, що спрямовуються до федерального бюджету. Тому левова частка збільшення ненафтогазових доходів федерального бюджету РФ у 2023-му пов’язана саме з девальваційними процесами. Понад те, девальвація стала одним з чинників зменшення дефіциту федерального бюджету РФ з 3 трлн руб. у квітні 2023-го до 1,2 трлн руб. у жовтні 2023-го, таким чином сприяючи бюджетній стабілізації на кінець 2023 року.

Структура витрат федерального бюджету РФ на 2023-й зазнала корекції. Зокрема, військовий бюджет виріс на 60% порівняно з попереднім роком. Витрати на національну економіку відійшли на четверту позицію, поступившись видаткам на національну безпеку та правоохоронну діяльність. Рівень інших видатків, порівняно з 2022-м, змінився несуттєво – 23% усіх видатків федерального бюджету засекречені (безпрецедентний показник для РФ).

Відсутність у відкритому доступі даних щодо видатків у функціональному розрізі за розглянутий період не дозволяє оцінити зміну їхньої структури, але з урахуванням випереджаючого фінансування силових витрат протягом 2023-го існує велика ймовірність деякого зниження частки продуктивних витрат у загальному обсязі видатків федерального бюджету.

Ще одним основним джерелом погашення бюджетного дефіциту продовжують залишатися внутрішні запозичення. Їхній накопичений обсяг, станом на 1 листопада 2023 року, склав 20,4 трлн руб. (10% ВВП). Рівень вилучень з Фонду національного добробуту за 10 місяців 2023-го становив 560,7 млрд руб., а обсяг коштів на його рахунках разом – 13,6 трлн руб. проти 10,4 трлн руб. на початок року. Тобто зростання Фонду національного добробуту було зумовлене не лише девальвацією рубля, а й співставне з її рівнем.

Таким чином, монетарна політика ЦБ РФ 2023 р. була одним з основних чинників збалансування федерального бюджету без суттєвих зменшень золотовалютних резервів в цілому та фінансових ресурсів Фонду національного добробуту зокрема. Девальвація рубля та "вимивання" грошей із фінансової системи задля покриття дефіциту федерального бюджету створює потужні економічні "перекоси", через які страждають, у першу чергу, ринкова ділова активність та соціально-економічні показники.

Завдяки проведенню відповідної монетарної та фіскальної політики проблеми державних фінансів РФ було перенесено на 2024-2025 рр. Найближчим часом частка ненафтогазових доходів федерального бюджету буде зменшуватися через відсутність можливості стрімкої переорієнтації потоків природного газу РФ із західного напрямку на східний, а також через протидію західних країн тіньовим схемам експорту підакційної сировини РФ. Це відбуватиметься на тлі відновлення переробних галузей РФ, спрямованих на задоволення оборонної та пов’язаних галузей. Помірне зниження грошових потоків від енергетичного експорту вже з 2024-го формуватиме додатковий тиск на систему державних фінансів, обмежуватиме можливості нарощення грошової маси, змушуватиме розширювати інструментарій "вичавлювання" ліквідності з економіки до федерального бюджету.

В цілому наші оцінки співпадають з даними Держдуми стосовно джерел фінансування бюджету РФ на 2024 р.: "Доходи у 2024 році становитимуть 35 трлн руб. Для збалансованості федерального бюджету-2024 будуть використані кошти ФНБ у вигляді 1,3 трлн руб. Крім ФНБ, основними джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету в 2024-2026 роках будуть виступати державні запозичення РФ". От тільки загальна економічна динаміка Росії підказує, що і у 2024-му в країні буде спостерігатися девальвація рубля на рівні 15-20%, що і дасть можливість виконати доходну частину федерального бюджету.

Динаміка витрат федерального бюджету на соціальні потреби у 2022-2024 рр.

У попередньому розділі було проаналізовано загальну динаміку показників федерального бюджету РФ. Тут буде проаналізовано чинники, що сприяють стабілізації платоспроможності населення РФ. Зокрема – бюджетні витрати на освіту, систему охорони здоров’я, соціальні виплати.

Отже, рівень витрат на освіту впродовж останніх років майже не змінюється. Витрати на охорону здоров’я мають тенденцію до помірного зростання. Можна стверджувати, що ці напрямки перебувають у стагнації. Вочевидь, після здорожчання імпорту та девальвації рубля серед працівників цих галузей спостерігається зниження купівельної спроможності. У випадку системи охорони здоров’я, вірогідно, відчувається брак імпортних ліків, витратних матеріалів, обладнання. При цьому, як свідчать дані, фактичне зниження витрат держави на освіту та охорону здоров’я не компенсується підвищенням приватних витрат за цими напрямками. Кількість купівель медичних послуг у Росії в 2022-му впала на 21%, обсяг продажів у грошовому виразі знизився на 12%, а темпи зростання ринку освітніх послуг у Росії скоротилися з 70% до 18%. У 2023-му ця тенденція тривала.

Фактично, підтримка питомої ваги витрат за соціально важливими напрямками у структурі витрат федерального бюджету РФ відбувається за рахунок зростання асигнувань на "Соціальну політику", що показали майже 50% зростання у 2022-му. Це зростання забезпечується завдяки перегляду рівня пенсійного забезпечення в РФ. За останні роки у РФ декілька разів підвищували рівень пенсійного забезпечення: так, з 1 січня 2024-го страхові пенсії за старістю зростуть на 7,5%, це рішення буде стосуватися понад 32 млн. громадян. Крім того, у РФ було збільшено виплати ветеранам військової служби, виплати сім’ям постраждалим від проведення "СВО". Як сказано на сайті Соціального фонду Росії: "Період участі у СВО для мобілізованих, добровольців та контрактників враховується у подвійному розмірі з розрахунку 3,6 пенсійних коефіцієнта на рік. Військовослужбовцям, які отримали інвалідність, виплачуються: пенсії з інвалідності, щомісячна компенсація, а також щомісячне матеріальне забезпечення з військової травми. Для сімей мобілізованих передбачено спрощене призначення дитячої допомоги. Соціальним фондом виплачується додаткова пенсія за втратою годувальника, щомісячна грошова компенсація та щомісячна допомога на дітей. Також сім'ям померлих або зниклих безвісти військовослужбовців надано компенсацію послуг ЖКГ, відшкодовується 60% витрат на оплату щомісячних комунальних платежів. Соціальний фонд також продовжує здійснювати щомісячні грошові виплати ветеранам бойових дій". Таким чином, влада РФ використовує напрям "Соціальна політика" задля зниження соціальної напруги через проведення "СВО" і саме витрати, пов’язані з "підсолоджуванням пігулки", є основою розростання витрат за напрямком "Соціальна політика" впродовж останніх років. Разом з тим, враховуючи, що рівень втрат на фронті у РФ є відносно сталим, як і кількість нових ветеранів, асигнування за цим напрямком у 2024-му суттєво збільшуватися не будуть. 

З початку так званої "спеціальної воєнної операції" витрати РФ на оборону мали тенденцію до суттєвого зростання.

У 2024-му ці витрати мають практично зрівнятися, що означає перехід системи державних фінансів РФ на режим витрат, орієнтований на потреби військової машини (на оборону та безпеку буде витрачено майже 40% усього федерального бюджету). Тут також слід відзначити, що попри девальвацію національної валюти у 2023-му військовий бюджет РФ зростав. Це пов’язано з тим, що оборонна сфера РФ відносно мало залежить від імпорту і є досить закритою у собі, тож девальваційні процеси дуже повільно відображаються на зростанні цін у виробничих ланцюгах оборонних підприємств. Нарощування оборонного бюджету у 2024-му буде виливатися у розгортання відповідних виробництв, покращення забезпечення військовослужбовців, розширення можливостей по здійсненню ремонту військової техніки тощо. Іншим наслідком нарощування оборонних витрат буде подальше загострення дефіциту на ринку праці і зростання заробітних плат в окремих сегментах ринку праці. Йдеться про те, що рекрутинг до лав загарбників не лише відтягує кадри з ринку праці, а й створює ситуацію, за якої родичі військовослужбовців часто відмовляються працювати за низьку заробітну плату, таким чином погіршуючи ситуацію на ринку робочої сили в країні. У 2024 р. цей фактор буде одним з основних чинників гальмування економічного зростання.

Загальна динаміка в рамках виробничого сектору РФ у 2022-2024 рр.

У жовні та листопаді 2023-го Індекс виробничої активності (PMI) РФ, що складається S&P Global, сягнув найвищих показників з 2017-го та перебував на рівні 53-54 базисних пунктів. Поштовх надало прискорення зростання обсягів виробництва та збільшення нових замовлень із січня 2017 року. При цьому слід підкреслити, що PMI бере до уваги переважно кількісні, а не якісні параметри.

У липні 2023-го у РФ з’явився ще один показник, що характеризує пожвавлення у реальному секторі економіки. За даними ЦБ РФ завантаження виробничих потужностей РФ сягнуло історичного максимуму – 80,9%, тоді як у 1 кварталі 2023-го цей показник становив 80,3%. Це результати дослідження центробанку, що охоплюють 14,5 тис. підприємств не фінансового сектору. За даними ЦБ, рекордних рівнів, зокрема, досягло завантаження у видобутку корисних копалин (82,6%), обробного виробництва (75,6%) та у будівництві (77,7%). 

Інститут економічної політики імені Є.Т. Гайдара, що проводить щомісячні кон'юнктурні опитування підприємств, надає дещо інші дані. Середнє завантаження потужностей за підсумками двох кварталів 2023 року становило 76,7%, що відповідає рівню минулого року (76,5%). Але ці дані також є максимумом за всю історію спостережень – інститут проводить опитування підприємств із 1993 року.

Дані ЦБ РФ за результатами опитування листопада 2023 р. також свідчать про відновлення промислового виробництва РФ, що з певними флуктуаціями, спостерігається з весни 2022 р.

Що стосується показника промислового виробництва, то в середині 2023-го Інститут економіки РАН опублікував свій прогноз, за яким у 2023-му передбачався спад на рівні 0,9%, а у 2024-му — зростання на рівні 1,7%. Тоді як квітневий прогноз Мінекономіки РФ передбачав зростання промислового виробництва у 2023 р. на 0,2%, а в 2024 р. – на 2,5%.

За даними видання Bloomberg, станом на кінець листопада 2023-го загальний обсяг промислового виробництва РФ зростав шість місяців поспіль, збільшившись на 5,4% у серпні порівняно з попереднім роком. Це перевищило консенсус-оцінку аналітиків, опитаних агентством Bloomberg, на 4,5%. Згідно з прогнозом Мінекономіки, зростання виробництва повернеться до доковідних темпів попри скорочення видобутку у гірничодобувній галузі.

З урахуванням наведених даних можна зробити висновок, що після економічного спаду початку 2022-го виробничий сектор РФ у 2022-2023 рр. демонструє ознаки помірного відновлення виробництва. Нижче приведено дані щодо економічних процесів в окремих сферах виробничої активності РФ.

Навесні 2023-го Мінпромторг РФ покращив очікування щодо зростання обробної промисловості на цей рік до 2% з 1%. Тоді ж академіки РАН РФ говорили про динаміку в обробній промисловості на нульовому рівні. На початку серпня 2023-го керівник Мінпромторга РФ заявив, що зростання в обробній промисловості РФ за результатами 2023 перевищує 2%. Наприкінці листопада 2023-го прем’єр Мішустін відзначив, що найбільш суттєва позитивна динаміка серед галузей економіки РФ у січні-жовтні 2023 р. спостерігалась у обробній промисловості – 7,5%.

Очікується, що галузі які виробляють товари для військових, збільшать свій випуск майже на третину в 2023 році — це урядові прогнози на три роки, з якими ознайомилося агентство Bloomberg News. Виробництво таких товарів, як комп'ютери, електроніка та оптика, категорія, що включає, зокрема, деталі для авіаційних і ракетних двигунів, а також оптичні приціли, зросте на 34% порівняно з попереднім роком. За даними Федеральної служби статистики, зростання виробництва цих товарів було значним, в окремі місяці воно збільшувалось на 40-65%. Виробництво металопродукції знову прискорилося у серпні 2023 р., після уповільнення упродовж кількох попередніх місяців.

При цьому станом на вересень 2023-го обробна промисловість має суттєві проблеми з імпортними виробничими компонентами: 41% компаній, що використовували імпорт у виробництві (взагалі не використовували імпорт сировини 21% компаній, обладнання — 26%), зіткнулися з припиненням поставок, 15% не бачать можливостей для покращення ситуації. Серед тих, хто планував імпорт обладнання, 29% призупинили інвестпроекти, 66% посунули їхній термін, 14% повністю від них відмовилися. На відміну від проміжних товарів, обладнання зі США та Японії у 2023 році не збирався закуповувати за паралельним імпортом майже ніхто, 18% розраховували на постачання з ЄС, решта орієнтувалися або на російські, або на китайсько-індійські поставки.

Як наслідок, обробна промисловість РФ відновлюється саме за рахунок, так званого випуску інвестиційних товарів (тобто не споживчих у класичному розумінні), до яких входять, насамперед, обладнання для фабрик і заводів, транспортні засоби промислового (військового) призначення, сировина для промислового виробництва тощо. Разом з тим, виробництво споживчих товарів стагнує.

У відповідь на санкційний тиск та потребу у розширенні виробництва товарів військового спрямування у РФ почали нарощувати капітальні інвестиції промислового призначення (потужну динаміку показали вкладення в капітал в у 2 квартали 2023 р. (+12,6% р/р). У структурі джерел фінансування зростає частка бюджетних коштів (16,7% у 1 півріччі 2023 проти 15,6% за аналогічний період 2022), що покликано розширити виробничі можливості країни, удосконалити транспортну інфраструктуру і знизити критичний рівень завантаженості виробничих потужностей від імпорту. Нарощення виробництва інвестиційних товарів, насамперед покликане забезпечити постачання виробів військового призначення, але у більш віддаленій перспективі зможе сприяти розширенню пропозиції товарів широкого споживання, хоча, вірогідно, і більш низької якості порівняно з західними та китайськими аналогами.

Загалом же низка галузей обробної промисловості РФ, на думку вчених РАН РФ, навіть у 2024-му не зможе вийти на позитивні показники зростання. Серед них — обробка деревини, виробництво паперу, електрообладнання, автотранспортних засобів, інших машин та устаткування (таких, як турбіни, насоси, гідравліка, трубопровідна арматура).

Висновок щодо зростання обробного сектору РФ за рахунок, насамперед, підприємств військового призначення та суміжних підприємств, підтверджується і даними щодо економічного зростання на регіональному рівні. Так, з осені 2022-го почалося випереджальне зростання регіонів з великою часткою підприємств військово-промислового комплексу (ВПК), а 2023-го воно стало ще помітнішим. Це третина областей Центру (Тульська, Рязанська та інші, зростання на 9–19%), Удмуртія (21%), Пензенська (15%), Свердловська та Челябінська (10%), Омська (9%) області. Зростання обробних галузей збереглося і в регіонах з високою часткою харчової промисловості (Краснодарський край майже на 13%). У регіонах, де значне місце займають галузі, пригнічені санкціями, ситуація є різною. Повільніше виходять зі спаду регіони Північного Заходу зі спеціалізацією на лісопереробній галузі, дещо швидше — регіони чорної металургії. Найсильніший спад відбувається у регіонах автомобільної промисловості, звідки пішли закордонні компанії (Калузька та Калінінградська області – спад у обробній промисловості на 16–17%).

Таким чином, у обробній сфері РФ є певне промислове ядро, динаміка відновлення якого демонструє надвисокі темпи, в той час як більшість підприємств, задіяних у виробництві продукції широкого споживання, а також інших сфер, де спостерігається перевиробництво товарів, в умовах санкційного тиску переживають стагнацію. І саме надвисока виробнича динаміка декількох сотень підприємств виробничої галузі забезпечує загальне високе зростання цієї економічної сфери. І ця тенденція буде лише поглиблюватися в 2024-2025 роках.

У 2022 році російський АПК показав значне зростання у 10,2%, насамперед — через рекордний врожай зерна у 153,8 млн.т. У 2023-му у РФ прогнозується другий рекордний врожай зернових за всю історію спостережень. Загалом, згідно з оцінками "ПроЗерно", виробництво зерна в РФ у 2023-му прогнозується на рівні 140,2 млн т, зокрема пшениці — 90,1 млн т, ячменю — 20,8 млн.т.

Сектор АПК РФ задовольняє потреби країни, що визначені Доктриною продовольчої безпеки, затвердженою у 2020 р., а за деякими позиціями РФ може дозволити собі нарощувати експорт.

Разом з тим, у цій сфері протягом 2023-го почали формуватися потужні негативні чинники, що вже у 2024 р. можуть мати суттєвий негативний вплив на усю галузь. Зокрема, йдеться про ті компоненти виробничої системи АПК, де РФ має суттєву залежність.

У 2023-му спостерігалось відчутне здорожчення обслуговування та експлуатації с/г техніки. Іноземні виробники відключають станції техобслуговування від своїх програм забезпечення, суттєво дорожчають запасні частини та комплектуючі, що постачаються через треті країни, а нові машини з ЄС та США в РФ вже не надходять.

Є певні складнощі і з елітним насінням. Особливо соняшника, кукурудзи та цукрового буряка. В останні роки в РФ три чверті насіння цих культур так званої "еліти" та "супереліти" були іноземного виробництва. Гібриди за своєю ефективністю наразі помітно поступаються кращим світовим продуктам (йдеться не лише про врожайність, а й, наприклад, про стійкість до різних бактерій та рослин-паразитів).

А за такими позиціями, як вітаміни для тварин, ветеринарні вакцини, кормові антибіотики, кормові ферменти, органічні мікроелементи РФ практично повністю залежить від імпорту і у низці випадків Китай не може сформувати пропозицію, адекватну західним аналогам.

Тому очікується, що найближчі роки сектор АПК у РФ демонструватиме нерівномірні темпи зростання з погіршенням загальної ефективності виробництва і падінням якості продукції. Яєчна криза, яка охопила РФ наприкінці 2023 року і яку вдалось вирішити виключно завдяки імпортним поставкам, є лише першим сигналом. Окрім зростання цін практично на всі види продукції, РФ зіткнеться з погіршенням якості продукції, насамперед у виробництві товарів із м’яса.

У РФ найбільш потужними сферами послуг є будівництво – лідер за об’ємами виручки (3,74 трлн. руб.), транспорт – лідер за об’ємами замовлень (до 30% від усіх замовлень у сфері послуг РФ), у сфері "краса та здоров’я" сконцентровано найбільше спеціалістів сфери послуг (13% або 735 тис. провайдерів).

У липні 2022-го індекс S&P Global PMI у російській сфері послуг виріс за підсумками липня до 54,7 пунктів (результат індексу вище 50 означає розширення сектору), найвищі темпи після червня 2021-го. У цей період у бізнесу РФ почали відновлюватися ділові настрої після санкційного шоку початку 2022-го. Водночас спостерігається гальмування зростання цін на тлі збільшення витрат бізнесу, що також сприяло покращенню загальних бізнесових сентиментів.

Обсяг робіт у російській будівельній галузі за підсумками 2022 р. досяг 12,9 трлн рублів, що на 5,2% більше, ніж роком раніше. Цьому сприяли державні замовлення та проекти будівництва житла. Лідером зі зростання обсягу будівельних робіт у порівнянних цінах (на 12%, до 3,68 трлн руб) у 2022 році став Центральний федеральний округ, що було пов'язане з активним інфраструктурним будівництвом у Москві, Московській та Володимирській областях. Оборот компаній будівельної сфери в 2022 році склав 11,69 трлн. руб., що на 13,9% більше в поточних цінах, ніж у попередньому році.

Зростання будівельної галузі у РФ за 2023 склало близько 8%. За словами заступника керівника уряду РФ: "З початку року введено 79,7 млн кв. м житла, при цьому обсяг багатоквартирних будинків зріс на 5,5% порівняно з минулим роком. За дев'ять місяців було видано 1,45 млн. кредитів – це на 62% більше, ніж минулого року. Видано 657,3 тис. кредитів із держпідтримкою — приріст 84% порівняно з аналогічним періодом минулого року". За дев'ять місяців було запущено 33,6 млн. кв. м нових проектів, що на 15% більше, ніж у 2022 р.    

Вочевидь, влада РФ використовує китайський досвід перетворення будівельної сфери на локомотив внутрішньої економіки. У галузі мінімальна залежність від імпорту, фактично відсутній дефіцит імпортних складових (Китай та Туреччина компенсують європейські поставки). Тож будівництво є одним із економічних стовпів Росії, що сприяє стабільній роботі великої кількості підприємств різноманітної спрямованості. За словами керівника уряду РФ, разом із суміжними сферами та ЖКГ вклад галузі у валовий внутрішній продукт перевищив 13%, тобто займає 3 місце після добувної та обробної промисловості.

Враховуючи циклічність будівельної галузі та розгортання програм будівництва в РФ, у найближчі роки тут напевне буде спостерігатися досить позитивна динаміка. Водночас вона знижуватиметься щодо показників 2023-го, переважно через проблеми з кваліфікованими робітниками та зменшення попиту на приватну і комерційну нерухомість внаслідок падіння рівня платоспроможності населення (вже у 2023 р. іпотеку отримала велика кількість суб’єктів із слабкими показниками доходів, тож 2023-й може стати піковим роком іпотечного кредитування).

Сфера логістики РФ також демонструє досить непогані показники. За даними біржі вантажних перевезень ATI.SU, у 2022 р. кількість заявок на внутрішні автоперевезення зросла на 7%. Імпортні перевезення також у 2022 р. показали значний підйом. Після спаду навесні зростання відновилось із серпня та прискорилось у кінці року: у листопаді кількість заявок зросла на 28%, у грудні – на 22%. Білорусь і Казахстан, що традиційно лідирують за кількістю заявок на доставку вантажів до Росії, помітно зросли – на 34 і 109% відповідно за підсумками року. Ще більш вражаючу динаміку показали Азербайджан (зростання на 286%), Вірменія (на 265%), Туреччина (на 244%) та Іран (на 204%). Також суттєво зріс попит на перевезення з Узбекистану, Киргизії, Грузії та Китаю.

У січні-червні 2023 р. попит на автомобільні вантажоперевезення Росією зріс на 61%, при цьому лише в травні-червні в річному вираженні він збільшився приблизно вдвічі. Зростання попиту напряму пов'язане із прискоренням процесів імпортозаміщення та перебудови виробничих ланцюжків. Кількість заявок на перевезення з європейських країн різко знизилася (на 60–80%), збільшившись із Білорусі (на 106%), Монголії (на 139%) та Китаю (на 85%). Стосовно експорту — відбулося падіння на всіх європейських напрямах, а найбільше зростання показали Китай, Туреччина, Узбекистан і Казахстан.

Лише показники торгівлі серед крупних сегментів ринку послуг зазнали падіння у РФ у 2023 р. Згідно з даними статистики, оборот роздрібної торгівлі склав 98,4% від показника 2022 р. Оборот роздрібної торгівлі за січень-липень 2023 р. становив 190 трлн. руб., що у товарній масі на 4,4% менше, ніж січень-липень 2022 р. Разом з тим, у ІІІ кварталі оборот роздрібної торгівлі у грошовому виразі зріс на 11,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року, за дев'ять місяців – на 4,7% (це явно нижче за інфляцію і свідчить про падіння купівельної спроможності). Щодо роздрібної торгівлі, то вона продовжить падіння і середній чек буде зменшуватися.

При цьому показник індексу S&P Global PMI у російській сфері послуг продовжує триматися на високих рівнях — у серпні 2023-го він сягнув 56,7 пунктів. Позначку у 60 пунктів в Росії перевищували ще до фінансової кризи 2008-2009 рр. Тенденція до зростання зумовлена підвищенням внутрішнього попиту на послуги у РФ.

Виробництво та продаж нафти та нафтопродуктів

З весни 2022-го західні країни почали активно обкладати санкціями нафтодобувний та нафтопереробний сектори економіки РФ. На кінець 2023-го ЄС заборонив імпорт сирої нафти з РФ, що доставляється морським шляхом, та очищених нафтопродуктів (ця заборона стосується 90% імпорту нафти ЄС з РФ). Крім того, західні країни заборонили експорт певних нафтопереробних технологій та обладнання до РФ, інвестиції у енергетичний сектор РФ, встановили максимальну ціну на нафту та нафтопродукти, за якою ці товари можуть продаватися на світовому ринку.

Результати такої санкційної політики вкрай неоднозначні. Якщо говорити про фізичні показники видобутку нафти у РФ у 2022-2023 рр., то у 2022-му у Росії було видобуто на 2% більше нафти, ніж 2021 р., тоді як у 2023 р. очікується, що видобуток зменшиться на 2%.

Запроваджені санкції практично не вплинули на фізичні показники виробництва нафти у РФ за останні два роки. Якщо розглядати доходи від експорту нафти та нафтопродуктів, то тут ситуація дещо інша. Після пікового показника, що спостерігався у березні 2022 р. й становив $22 млрд, нафтогазові експортні доходи почали скорочуватися.          

При цьому у вересні та жовтні 2023-го експортні доходи РФ від нафти та нафтопродуктів повернулись до рівня $18,3 млрд — непоганий показник для країни з безпрецедентним санкційним тиском.

Фактично, упродовж останніх 18-20 місяців РФ спромоглася замістити ринками Китаю та Індії частку ринку сирої нафти у фізичному вимірі, що припадала на ЄС — доля російської нафти і нафтопродуктів в загальному обсязі імпорту в країни ЄС за підсумками II кварталу 2023-го скоротилася до 2,3%, а виручка від експорту російської нафти в Європу в січні–червні минулого року впала майже в 10 разів порівняно з першим півріччям 2022-м і склала 3,9 млрд євро. За купівлею продуктів нафтопереробки у ТОПі Туреччина, Китай та Саудівська Аравія. Тож падіння експортних доходів РФ від нафти та нафтопродуктів було обумовлено, в цілому, зниженням експортних цін (зниження еталонної Brent та продаж Urals з дисконтом на рівні 7,5-20% у 2023-му).

Переробка нафти в РФ також демонструє досить стабільний рівень, підтверджуючи загальну оцінки щодо стійкості нафтового та нафтопереробного секторів Росії протягом 2022-2023 рр.

Що стосується перспектив нафтодобувної та переробної галузей РФ, то ця галузь є доволі "інерційною", тобто може продовжувати операційну діяльність протягом тривалого часу навіть за умови відсутності суттєвих капіталовкладень у підтримання належної роботи виробничих фондів та у пошукові роботи. Водночас, за словами російських експертів, у 2024-2030 рр. для збереження рівня видобутку нафти в Росії щорічно необхідно суттєво нарощувати інвестиції. Kasatkin Consulting наводить три сценарії розвитку ситуації із видобутком нафти у 2024-2030 роках: видобуток нафти вдасться зберегти лише на рівні 2023 р. за умови, що інвестиції наростять на 62 млрд.руб (434 млрд.руб. за весь період); обсяг виробництва нафти знизиться на 20,2% до 411 млн.т. до 2030 року за збереження інвестицій на сьогоднішньому рівні; видобуток нафти зросте на 11% у разі зростання вкладень на 90 млрд.руб. на рік та досягненні рівня 2,3 трлн.руб. щорічно до 2030 року. Згідно з прогнозами цієї консалтингової компанії, інвестиції "Роснефть" у 2023 р. зростуть усього на 10%, тобто в 2024 році РФ буде рухатися за найгіршим для себе сценарієм.

При цьому РФ покриває власні потреби в обладнанні для нафтогазової галузі на 65%, ще 15% може забезпечити Китай, що дає можливість говорити про досить високий рівень достатності у цій сфері і можливість підтримувати виробництво нафти на високому рівні як мінімум у середньостроковій перспективі за умови належного фінансування.

Що стосується нафтопереробної галузі, то тут також є суттєві проблеми. Серед них: брак доступу до нафтопереробних технологій та обладнання, проблеми з капітальними інвестиціями та наростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів. Наразі глибина пероробки нафти в РФ на рівні 84% є досить низьким показником (світові лідери галузі демонструють глибину переробки на рівні 90-96%), найближчими роками не передбачається суттєвого покращення показників ефективності НПЗ РФ. Разом з тим, попит на продукти нафтопереробки на зовнішніх ринках традиційних покупців РФ залишатиметься стійким, заходи з його зниженню не матимуть значних результатів без зміни санкційних підходів.

Виробництво та продаж природного газу та СПГ у РФ у 2022-2024 рр.

У 2022-му через обмеження можливостей експортної інфраструктури фізичні обсяги російського експорту впали на чверть порівняно з 2021 роком, а обсяги видобутку скоротилися на 12%: "Газпром" скоротив свій видобуток на 20%, а решта учасників ринку збільшила сукупний видобуток на 6%. Всього у 2022-му у країні було видобуто 673,8 млрд куб. м природного газу, що на 12% менше, аніж рік перед тим. Зменшення виробництва пов’язане зі значним спадом попиту на природний газ з боку європейських країн, а також з виведенням з ладу "Південного потоку-1" та "Південного потоку-2".

Коливання попиту як внутрішнього, так і зовнішнього, як правило, має негативний вплив на "Газпром", що є балансуючим гравцем на російському газовому ринку. Так, на обсяги видобутку "НОВАТЕКу", "Роснєфті" та інших газових компаній зміни попиту майже не вплинули. Натомість частка "Газпрому" у видобутку знизилася з 68% у 2021 р. до 61% у 2022-му на тлі зростання обсягів видобутку інших гравців.

За 9 місяців 2023-го у РФ було вироблено 458,8 млрд куб. м природного газу, що на 9% менше порівняно з аналогічним періодом 2022-го. При цьому, як свідчать статистичні дані РФ, з кінця літа-початку осені 2023-го спостерігається стабілізація обсягів видобутку природного газу.

За результатами 2023-го видобуток природного газу РФ зменшиться усього на 5-7% у порівнянні з 2022 р. А з 2024 р., вірогідно, буде спостерігатись помірне відновлення виробництва – приблизно на 1-2%.

Експорт природного газу РФ у 2022-му знизився з 206 млрд куб. м до 122 млрд куб. м. У 2023 р. очікується подальше зниження експорту природного газу по трубам до рівня 97 млрд куб. м. Після запровадження санкцій експорт природного газу у західному напрямку продовжується тільки через Україну та однією з ниток "Турецького потоку". В інших напрямках РФ постачає газ до Туреччини по другій нитці "Турецького потоку" та по газопроводу "Блакитний потік", а до Китаю – по "Силі Сибіру". Але поставки за "альтернативними" напрямками не компенсують РФ об’єми попиту, що вона втратила на європейському ринку. Що стосується скрапленого газу, то у 2022-му зростання експортних об’ємів становило 8% і досягло 44,2 млрд куб. м, а у 2023-му вони збільшились ще приблизно на 1 млрд куб. м. Вихід на рівень експорту у 105 млрд куб. м на рік можливий до 2030 року за умови запуску нових заводів. У 2022 р. найбільшими імпортерами російського СПГ у Європі були: Франція – 7,9 млрд куб. м (збільшила імпорт на 44% до рівня 2021-го), Бельгія – 6 млрд куб. м (зростання у 2,3 рази), Іспанія –

5 млрд куб. м (+44%) та Нідерланди – 2,4 млрд куб. м (-18%). У 2023 р. серед основних покупців СПГ були Китай, Іспанія, Японія, Бельгія, Франція.

Що стосується внутрішнього споживання природного газу, то за результатами 2022-го його рівень зріс у порівнянні з попереднім на 3% і сягнув 484 млрд куб. м, тобто 72% усього природного газу, виробленого в країні. За результатами 2023-го очікується приблизно такий же рівень споживання. У структурі споживання приблизно третина газу припадає на енергетику, ще трохи більше третини – на реальний сектор економіки, населення та ЖКГ споживає приблизно 20% природного газу, що виробляється в державі.

У найближчі роки очікується поступове відновлення виробництва природного газу, його експорту як трубопроводами, так і морем, внутрішнє споживання буде дещо зростати. Наразі немає підстав говорити про те, що санкції мають суттєвий вплив на виробництво природнього газу в РФ. Компанії сфери підтримують капітальні інвестиції, погіршення фінансового стану "Газпрому" матиме наслідки для виробничих показників у віддаленій перспективи. У сучасних умовах віднволення експорту трубами відбуватиметься за рахунок нарощення відповідної інфраструктури у східному напрямку (хоча наразі остаточного рішення щодо будівництва газогону "Сила Сибіру – 2" немає, цей проект все ж, вірогідно, у найближчі роки почне розгортатися). Нарощення експорту СПГ пов’язане з розгортанням відповідної інфраструктури – тут є підстави говорити, що РФ зможе досягти поставлених цілей. Внутрішнє споживання в Росії розглядається як один з основних напрямків використання надлишкового ресурсу. Газифікація країни є серед основних соціальних програм, покликаних підтримувати рейтинги федеральної влади у регіонах, а також напрямком, для реалізації якого вистачає помірних асигнувань із центрального і місцевих бюджетів.

Виробництво і реалізація вугілля в РФ у 2022-2024 рр.

Видобуток вугілля в РФ у 2022 р. склав 443,6 млн т. (співставно з показником 2021-го). У 2023 р. Міненерго РФ заявляло, що видобуток вугілля складе 440 млн т. Вугільна промисловість РФ представлена ​​56 шахтами та 133 розрізами, приблизно половина з яких введена в експлуатацію після 2000 р. Як видно з рисунку, в РФ видобуток вугілля навіть зріс за окремими категоріями (антрацит, коксівне вугілля), лише виробництво певних категорій кам’яного вугілля зазнало помірного зниження.

Така ситуація пояснюється особливостями структури споживання вугілля в РФ, а також вдалими заходами, спрямованими на розширення зовнішніх ринків. В Росії щороку споживається приблизно 200 млн т вугілля (або трохи менше 50% усього видобутку). Структура споживання має наступний вигляд: 50% — ТЕС, 19% — металургія, транспорт, інші споживачі, 16% — коксохімічні підприємства, 13% — населення та комунальні служби. У 2022-2023 рр. споживання ТЕС та ЖКГ разом з населенням практично не змінилось, були зміни у споживанні металургів і, відповідно, коксохімічних підприємств, але це вугілля досить активно затребуване в азійських країнах, чим і скористались в РФ.

Експорт вугілля з РФ у 2022 р. склав 210 млн т (менше лише на 7,5% у порівнянні з 2021 р.), у 2023 р. експорт буде на рівні 190 млн т. При цьому попит саме на коксівне вугілля, яке країни-імпортери використовують переважно для виплавки металів.

За підсумками 2022-го до КНР було відправлено 67,3 млн т російського вугілля. Це на 25,6% більше, ніж роком раніше. В Індію було експортовано 20,1 млн т, що втричі більше за обсяг поставок 2021 року. Таким чином, на ці дві країни припало 40% експорту російського вугілля. Азіатсько-Тихоокеанський регіон залишається головним одержувачем вугілля з Росії. У 202"-му до країн АТР було відправлено 140 млн т (проти 125 млн т у 2021 році). Частка експорту до країн АТР минулого року збільшилася на 7,3% (з 56 до 63,3%). У 2023-му частка ключових імпортерів вугілля з Росії значно не змінилась. Так, за даними CREA, у вересні 2023-го до топ-3 покупців потрапили Китай (45% російського експорту вугілля), Індія (17%), Південна Корея (12%). Вартість вугілля, що постачається в КНР, перевищує 8 млрд €, в Індію — понад 3 млрд €, до Південної Кореї — 2 млрд €. До Туреччини ж поставляється вугілля, обсяг якого оцінюється майже в 2 млрд. €.

За розрахунками Міністерства промисловості, науки і ресурсів Австралії, російський експорт енергетичного вугілля знизиться в 2023 році до 133 млн т зі 151 млн т у 2022-му, а коксівного вугілля – до 41 млн т проти 42 млн т у 2022-му. У доповіді міністерства йдеться про те, що російський експорт, який вже постраждав від санкцій, зіткнувся з новими проблемами. Витрати на страхування морських перевезень зросли, а деякі судноплавні компанії відмовилися від участі в них через ризики, пов’язані з навігацією в Чорному морі.

У майбутньому експорт вугілля (енергетичного та металургійного) з Росії буде стабільним до 2050 р., але для збереження його обсягів російським компаніям доведеться переорієнтувати постачання з Китаю на інші азійські ринки. Така оцінка наводиться у дослідженні консалтингової компанії "Яків та партнери" (раніше – McKinsey у Росії). У базовому сценарії експорт російського вугілля (енергетичного та металургійного) у 2030 р. становитиме 219 млн т, що на 0,9% менше, ніж у 2022 р. У 2050 р. постачання ще трохи знизиться – до 218 млн т (-1,4% до 2022 р.). Внутрішнє виробництво у довгостроковій перспективі буде становити близько 200 млн т на рік.

Виробництво та реалізація електроенергії в РФ у 2022-2024 рр.

У 2022-му виробництво електроенергії у РФ збільшилось на 0,6% до 1,121 трлн кВт·год. Виробництво електроенергії у 2023 р. зросло на 1% до 1,150 трлн. кВт·год.

Основою виробництва е/е в РФ є ТЕС. На них припадає 66% встановлених потужностей та 60% виробленої електроенергнії. На другому місці за встановленими потужностями ГЕС (20%), на третьому АЕС (12%). Усього встановлені потужності станом на початок 2023 р. – 247,6 ГВт.

До електроенергетичного комплексу ЄЕС Росії входить 911 електростанцій потужністю понад 5 МВт кожна. Станом на 1 січня 2022 року загальна встановлена ​​потужність електростанцій ЄЕС Росії склала 247 МВт.

Специфіка сектору виробництва електроенергії полягає у тому, що об’єми його генерації мають чітко відповідати об’ємам споживання (за виключенням мережевих втрат), що є визначальним у контексті виробництва цього продукту.

Динаміка споживання е/е свідчить про те, що практично увесь об’єм, що виробляється в РФ, споживається всередині країни і подальша динаміка виробництва та споживання напряму залежить від динаміки ВВП держави (зокрема, таких галузей економіки, як переробна промисловість, будівництво, транспорт та IT). Тобто у найближчі роки очікується, що виробництво, як і споживання електроенергії, у РФ буде зростати в межах 1-2%.

Структура споживання е/е в РФ має наступний вигляд: промисловість (31%), ЖКГ (26%), транспорт (23%), послуги (8%), с/г (2%), інші (10%).

Окремо слід згадати розвиток виробництва е/е в РФ із альтернативних джерел. Упродовж 2023-2028 рр. 74% нових встановлених потужностей з виробництва е/е буде припадати на вітрові та сонячні електростанції. У результаті чого доля ВЕС та СЕС у структурі виробництва е/е збільшаться з 0,53% в 2023 р. до 4,72% у 2028 р.

Що стосується експорту е/е енергії з РФ, то цей показник не є важливим для галузі – він знаходиться на рівні 2% від виробленої в країні. У 2022 р. сальдо перетікань електроенергії (експорт з Росії за вирахуванням імпорту) склало 15,2 млрд кВт·год. Показник знизився на 36% через зниження експорту до Фінляндії та Прибалтики навесні 2022 року. У найближчій перспективі основним імпортером е/е з РФ буде Китай для підтримання енергетичного балансу у прикордонних з РФ областях. На початку 2023-го в "Интер РАО" розраховували, що Росія зможе у 2023 р. поставити до європейських країн

6,4 млрд кВт·год: до Фінляндії до 4 млрд кВт·год, а до країн Балтії (Латвія, Литва та Естонія) — 2,4 млрд кВт·год. Усього за кордон планувалось спрямувати до 12,9 млрд кВт·год. Без поставок до країн Євросоюзу у російських експортерів залишається шість напрямків продажу: Грузія, Південна Осетія, Білорусь, Казахстан, Монголія та Китай. Туди 2023 р. мало надійти лише 6,4 млрд кВт·год. Лідерами передбачуваних закупівель є Китай (4 млрд кВт·год) та Казахстан (1,25 млрд кВт·год).

В цілому сектор виробництва е/е є досить стійким до зовнішніх чинників. Підтримання слабкої динаміки ВВП дає йому можливість працювати у звичайному режимі, а експортні ринки для цієї сфери є скоріше комплементарними. Відновлення обробної промисловості в РФ та цінова стабільність на е/е дає можливість говорити про підтримання сталого попиту як у короткостроковій, так і у середньостроковій перспективі. Нарощення "зеленого" компоненту в енергетиці РФ, попри заяви урядовців, не є в пріоритеті, а сам відхід від використання викопного палива у Росії розглядається як західна антиросійська енергетична стратегія.

Інерційний сценарій

Інерційний сценарій передбачає продовження існуючої лінії влади РФ, спрямованої на підтримання агресії проти України і нарощення економічних потужностей задля розбудови оборонного сектору Росії в умовах збереження макроекономічної рівноваги.

Цей сценарій передбачає фокусування на підтримці позитивного платіжного балансу та мінімізації дефіциту федерального бюджету. Для досягнення першої мети у РФ буде продовжено курс на експорт сировини будь-якими можливими каналами та за будь-яку більш-менш прийнятну ціну. Іншим напрямком досягнення цієї цілі є розвиток власної обробної промисловості, що має створювати готові продукти не лише для оборонки, а й для задоволення внутрішнього споживчого попиту. Як показують дані 2023-го, обробна промисловість у РФ показала суттєві темпи зростання, а деякі підприємства вийшли на повну завантаженість. Таким чином, у 2024 р. показники виробництва і експорту сировини РФ будуть демонструвати динаміку близьку до тієї, що спостерігалась у 2023 р. Разом з тим обробна галузь матиме позитивну динаміку на рівні 1-2% завдяки розгортанню матеріальної бази, що була профінансована у 2022-2023 рр. При цьому будуть вкрай нерівні показники розвитку: певні підприємства (електроніка, оптика, спеціальні метали, станкобудування та інші) демонструватимуть високі темпи зростанні, тоді як інші будуть в занепаді через брак капітальних інвестицій та тиск з боку китайських товарів.

Окремо слід відзначити енергетичний сектор – тут динаміка на найближчі роки досить зрозуміла. Виробництво нафти, під впливом зовнішніх обмежень, може знизитись, але вірогідніш за все нарощення санкційного тиску матиме більше впливу на ціну реалізації сировини, аніж на її обсяги. Те ж стосується і нафтопродуктів – РФ замістила європейський ринок ринками Туреччини, Китаю, Саудівської Аравії. Тому у найближчій перспективі, навіть нестача капітальних інвестицій, технологій та кадрів не призведе до різкого падіння виробництва. У виробництві природного газу (після падіння 2023 р. на 5-7%) вже у 2024 р. слід очікувати помірне зростання на 1-2%. Що буде викликане переважно внутрішніми чинниками, пов’язаними з розширенням використання газу всередині країни (внаслідок реалізації програми газифікації). Що стосується вугілля, то тут, попри просідання внутрішнього попиту (коксівне вугілля) та експорту в західному напрямку, спостерігається підвищення попиту з боку Китаю, Індії та Південної Кореї, що підтримуватиме видобуток на певному рівні. Крім того, внутрішній попит на вугілля зберігається на високому рівні. Виробництво е/е тісно пов’язане з показником ВВП країни – в цілому, без значних економічних спадів (та в умовах певного зростання в обробній промисловості) це виробництво буде демонструвати невеликі темпи зростання у середньостроковій перспективі.

Нарощення видаткової частини федерального бюджету в умовах наднизької економічної динаміки дає можливість говорити про те, що для виконання бюджету уряду та ЦБ РФ доведеться тісно взаємодіяти та координувати свої зусилля. Окрім вже заявлених витрат із ФНБ та розширення внутрішньої емісії, слід очікувати чергового помірного рівня девальвації у 2024 р. Девальвація вирішує відразу два завдання – сприяє покращенню показників як платіжного балансу, так і федерального бюджету.

Найважче для уряду РФ у 2024 р. буде підтримувати певний рівень реальних соціальних показників. Девальвація рубля, відсутність реального зростання витрат на освіту та медицину, помірне підвищення пенсій та операції по залученню ліквідності на відкритому грошовому ринку означають, що основна маса населення, не пов’язана безпосередньо з загарбницькою кампанією, буде відчувати зниження реальних доходів та погіршення якості життя. "Висмоктування" фінансових ресурсів з системи, в першу чергу, буде тиснути на малий та середній бізнес, що може розглядатися владою як потенційний ресурс для поповнення лав військовослужбовців, а також персоналу для промисловості, орієнтованої на військовий сектор.

Що стосується соціальних наслідків роздування військових та пов’язаних витрат, то у результаті цього процесу очікується подальше соціальне розшарування – армія пропонує надвисокі (за мірками РФ) виплати безпосереднім учасникам, а соціальні фонди – ветеранам та їх родичам. Все це сприяє погіршенню динаміки на ринку праці, формуючи демографічний кластер, не схильний до участі у виробничих процесах. І саме показники ринку праці будуть одними з основних чинників гальмування економічного відновлення в РФ у 2024 р.   

Початок переговорного процесу у 2024 р. та відмова від силового курсу

У разі, якщо розпочнеться реальний переговорний процес з поетапною зміною санкцій, вірогідність серйозної демілітаризації російської економіки виглядає малореалістично. В той же час, за такого сценарію в економіку Росії можуть зайти 1-2 трлн рублів від послаблення санкцій, що дозволить Кремлю збалансувати бюджет і навіть повернутися до росту соціальних вливань.

Різке підвищення інтенсивності бойових дій та посилення силового курсу

За умови, якщо керівництво Кремля матиме наміри підвищити інтенсивність бойових дій з метою захоплення України, то у РФ відразу постане питання дефіциту ресурсів.

Зокрема йдеться про те, що підвищення інтенсивності бойових дій потребуватиме нарощення масштабів рекрутингу до війська. Враховуючи те, що станом на кінець 2023 р. у РФ вже спостерігався найнижчий за останні десятиліття показник безробіття, розширення мобілізації буде означати необхідність залучення до війська людського ресурсу у збиток виробничим показникам. Іншим дефіцитним ресурсом, у випадку розширення кількості мобілізованих, вірогідно, буде нестача техніки, амуніції та зброї. Необхідність розширення бюджетних видатків в таких умовах створить ситуацію, за якої золотовалютні резерви країни будуть використовуватися для імпорту всього необхідного для армії, а бюджет наповнюватиметься за рахунок девальвації рубля щонайменше на 50% (вже у середині-кінці 2024 р).

Більш агресивна позиція РФ створить додаткові аргументи для розширення санкцій, конфіскації заморожених активів, тиску з боку західних країн на Китай, Індію, Туреччину, країни Середньої Азії, Близького Сходу та Африки з метою зниження їх економічної взаємодії з РФ. За результатом чого валютні надходження до Росії ще більш суттєво звузяться з відповідною перспективою збереження макроекономічної рівноваги і підтримання реальних доходів населення.

В цілому, це сценарій економічного колапсу РФ і за такого розвитку подій врятувати країну зможе лише масштабне втручання Китаю у процеси.

 Матеріал є частиною дослідження "Росія-2024. Політичні, економічні та соціальні перспективи", підготовленого за участі "ДС".