Революція у Бангладеш. Як далеко заведе Глобальний Південь нова криза

П'ятого серпня стало відомо, що прем'єр-міністр Бангладеш, 76-річна Шейх Хасіна подала у відставку, після чого її та її молодшу сестру вивезли в "безпечне місце". Спочатку — в Індію, але в Нью-Делі не побажали мати справу зі скинутою диктаторкою, і вона вилетіла до Лондона. Втім, офіційно її місцезнаходження вважається невідомим.

Тим часом у Дацці тисячі демонстрантів увірвалися до офіційної резиденції прем'єр-міністра "Ганобхабана". Син Шейх Хасіни, Саджиб Вазед, який перебуває в США, закликав силовиків "блокувати будь-яку спробу захоплення влади" та "не дати узурпувати владу", але на його заклики всім було начхати. Нині армія, яка виступила в ролі третьої сили, формує новий уряд.

Передісторія

Заворушення в країні почалися 16 липня з вимоги студентів скасувати квоти на державні робочі місця. Суть конфлікту в тому, що хоча Бангладеш, де проживають 170 мільйонів людей, за Шейх Хасіні однією із економік із найшвидшими темпами зростання, це не привело до створення робочих місць для випускників університетів. Безробіття в країні взагалі досить високе – понад 10% населення, і загалом молоде. Причому серед випускників університетів рівень безробіття вищий, ніж серед їхніх менш освічених однолітків.

Причина в тому, що Бангладеш не стала розвивати передові технології, а без особливих витівок, у міру рівня освіти і мислення Шейх Хасін зайняла місце світового цеху пошиву. Країна займає на світовому ринку одягу нішу розміром $40 млрд на рік. Така робота передбачає низьку кваліфікацію, низьку оплату праці та повну відсутність кар'єрних перспектив. Єдиною надією на кар'єру, крім вузької ніші менеджменту на приватних підприємствах, стають державна служба та державний менеджмент. Але доступ до цих секторів тривалий час було перекрито системою квот, у рамках якої більше половини місць резервувалися для нащадків військових, які боролися за незалежність країни від Пакистану у 1970-х роках, жінок та людей із бідних районів.

Безпосереднім приводом для протестів став розгляд у Верховному суді позову уряду щодо відновлення високого рівня квот, скасованого у 2018 році, коли загальна кількість пільгових місць була знижена до 7%. 21 липня Верховний суд відновив скасовану у 2018 році норму квот, згідно з якою родичам ветеранів війни за незалежність резервувалося 30% місць у держсекторі, а також 10% для жінок, 10% для вихідців із бідних регіонів, 5% для меншин, 1% для інвалідів. Усього, таким чином, 56% замість 7%. Окреме обурення викликало рішення Верховного суду розширити поняття меншин, включивши до нього членів касти "хіджра", до якої належать трансгендери та особи з небінарною орієнтацією.

З цього моменту протести набули вибухового характеру. До студентів приєдналися усі верстви суспільства. Розширився і список претензій, оскільки за 20 років правління Хасіни до неї накопичилося багато питань. У відповідь влада впровадила з 22 липня по всій країні комендантську годину, відключила Інтернет і призупинила навчання в університетах. Шейх Хасіна звинуватила політичних опонентів -Націоналістичну партію Бангладеш (BNP) і партію "Джамат-і-Ісламі" — у розпалюванні ворожнечі та в потуранні насильству. Опоненти звинувачували її в авторитаризмі та придушенні свободи слова. Особливо обурило протестувальників те, що прем'єр привселюдно засмутилася розгромом станції метро, але не висловила жалю з приводу загибелі людей під час протестів.

Станом на ранок 5 серпня було звільнено політичних ув'язнених. По всій країні громили поліцейські дільниці. Загинули близько 300 людей, включаючи 14 поліцейських. Верховний суд погодився скасувати частину квот, але не міг опублікувати своє рішення, оскільки його сайт було заблоковано, а Інтернет у країні вимкнено.

Своею чергою координатор Антидискримінаційного студентського руху Хаснат Абдулла відкликав ультиматум про відміну квот. Натомість зажадав від влади скасування комендантської години, відновлення доступу до Інтернету, публічних вибачень, а також відкликання з університетів співробітників служби безпеки країни та відставки деяких міністрів, після чого — початку переговори з протестувальниками. Але Хасіна зайняла непримиренну позицію і не побажала йти на жодні поступки. Після цього події остаточно вийшли з-під її контролю, і прем'єрку просто змели.

Еволюція режиму: від автократії до диктатури

Безперечно, 20 років правління Хасіни (з перервами) перетворили Бангладеш у кращий бік. Було збудовано нові дороги, мости, фабрики, навіть метро в Дацці. Середній дохід душу населення протягом останнього десятиліття потроївся. За даними Світового банку зі злиднів було виведено понад 25 мільйонів осіб.

Але ці успіхи мали зворотний бік. Зростання добробуту розподілялося нерівномірно і залежало від політичної підтримки прем'єрки. У країні згорталися демократичні інституції, і так недосконалі, а корупція досягла надзвичайного рівня. В останні місяці в соціальних мережах Бангладеш наростав вал звинувачень у корупції, висунутих проти осіб з найближчого оточення Хасіни, включаючи колишнього командувача армії, колишнього начальника поліції, старших податкових інспекторів та державних посадових осіб з підбору кадрів. Але корупція була непереможною і невразливою. Сама Хасіна зізналася, що звільнила свою помічницю за підозрою в крадіжці $34 млн із державних коштів.

Також уряд звинувачували в придушенні будь-якого інакомислення та ув'язненні чи зникненні його найяскравіших критиків. Сили безпеки Бангладеш також давно звинувачуються у серйозних зловживаннях і тортурах, а 2021 року США запровадили санкції проти Батальйону швидкого реагування — елітного підрозділу поліції, звинувачуваного у скоєнні позасудових страт.

Окремим епізодом стали вибори, що відбулися 7 січня цього року з численними та очевидними порушеннями, на тлі жорсткого придушення опозиційних партій та активістів. Основна опозиція (BNP) бойкотувала їх як недемократичні. При цьому керівництво BNP було або ув'язнено, або перебувало у вигнанні. У грудні 2023 року Human Rights Watch повідомила, що щонайменше 10 000 активістів опозиції було заарештовано протягом місяця після мітингу 28 жовтня, організованого BNP, який переріс у насильство. Правозахисні групи та такі країни, як США, висловили стурбованість через відсутність рівних можливостей для всіх учасників виборів.

Що буде тепер у Бангладеш

Після втечі диктаторки на сцену вийшла армія, яка взяла на себе роль арбітра та центру формування нової влади. Головнокомандувач Вакер уз-Заман оголосив про формування тимчасового уряду і розпочав діалог із протестувальниками, пообіцявши у публічному зверненні до населення відновити порядок у країні — "якщо ви співпрацюватимете з нами" та "віритимете в армію". Разом з тим уз-Заман, будучи частиною колишньої влади, дуже обережний і явно сподівається на те, що протест видихнеться сам. Поки що він обіцяв лише розглянути вимоги протестувальників та розслідувати факти загибелі людей. Президент Мохаммед Шахабуддін оголосив у понеділок увечері після зустрічі з Вакер уз-Замамом та опозиційними політиками, що парламент буде розпущений якнайшвидше (його вже розпустили), що приведе до проведення нових виборів. Лідери протесту запропонували, щоб тимчасовий уряд очолив лауреат Нобелівської премії миру Мухаммад Юнус , який уже висловив свою згоду. Військові поки що тримають паузу, але Юнус — досить зручна та компромісна постать, яка, теоретично, не дратуватиме нікого. Юнус отримав Нобелівську премію у 2006 році за розробку концепції мікрокредитування. Він був звинувачений у корупції та відданий під суд під час правління Хасіни, але завжди заявляв, що звинувачення проти нього були мотивовані помстою.

Що у зовнішній політиці

Ймовірно, різких політичних рухів не буде. Хоча Бангладеш – переважно мусульманська країна, режим Шейх Хасін був проіндійським, що було природно, враховуючи складну історію відносин з Пакистаном. У країні є й антиіндійські рухи, але навряд чи новий уряд здійснить розворот від Індії. Індія також готова співпрацювати з будь-якою новою владою. Багато в чому з небажання загострювати майбутні відносини з нею вона й поспішила виставити з країни прем'єрку-втікачку. Але економічні труднощі й подальші внутрішні потрясіння можливі. Майже чверть індійських зовнішніх кредитів одержала Бангладеш.

"Росатом" реалізував у Бангладеш спільний з урядом країни проект будівництва АЕС "Руппур". АЕС знаходиться на стадії введення в експлуатацію, і немає підстав вважати, що новий уряд перешкоджатиме цьому. Як і у випадку з Індією, тривогу в Москві викликає тільки економічне питання: повернення кредиту в $12,5 млрд, взятого у Росії урядом Хасіни в 2011 році.

Також Росія продавала у Бангладеш великі об'єми зерна, включаючи вкрадене в Україні. Назад ішла швейна продукція і, як завжди, сірий експорт в обхід санкцій. Загальний обсяг торгівлі становив $2,7 млрд. на рік. Тут у Росії можуть виникнути труднощі: новий уряд, швидше за все, буде прозахіднішим, ніж попередній – з тих самих економічних міркувань. Однак з огляду на становище Бангладеш як глобальної текстильної фабрики та ймовірний відтік інвестицій унаслідок дестабілізації країни, на цей сегмент глобальної економіки може чекати потужний удар, який відчують кінцеві споживачі по всьому світу.

У той же час, потрясіння в густонаселеній країні з багатомільйонним населенням створює нову зону напруги в Азії і підвищує ризик виникнення чергової кризи. Для українського порядку денного це виклик, оскільки Глобальний Південь — і перш за все такі його флагмани, як Індія, може бути ще менш зацікавлений у підтримці Формули миру, ніж раніше.