Історична порожнеча. Як Байден багатослівно примудрився не сказати нічого

Президент США Джо Байден відвідав Польщу із дводенним візитом. 25 березня він прилетів у польський Жешув (Ряшев) за сто кілометрів від польського кордону, де зустрівся з польським президентом Анджеєм Дудою. А 26-го у Варшаві Байден виступив із промовою щодо ситуації в Україні. Ця мова була широко анонсована, і навіть заявлена як історична — вірна ознака того, що в ній не прозвучить нічого нового. Так і сталося.

Безпосередньо перед виступом Байдена та після нього Росія обстріляла ракетами Львів. Це була гранично ясна відповідь Путіна і на візит Байдена до Польщі, і на його промову. Москва дала зрозуміти, що не має наміру йти на жодні компроміси.

Сама мова Байдена, як і належить, був емоційною та наповненою яскравими образами. У американського президента чудові спічрайтери. Цілком мова можна послухати на ютьюбі, є переклад українською мовою.

Є також варіант із російським перекладом.

Ми ж поговоримо про суть сказаного і не сказаного, відклавши емоції та краси убік.

Про що сказав Байден

Боротьба за свободу та демократію – довгий процес. Ми не здобудемо перемогу за пару днів або пару місяців, нам усім потрібно готувати себе до тривалої боротьби.

Українці – молодці, а Україна зараз – на передовій лінії у боротьбі за демократію та за свободу. Ну, так, ми знаємо.

Останніми роками у світі підняли голови автократичні режими. Ми також знаємо. А хто їм дозволив підняти голови своєю бездіяльністю? Ми знаємо, хто – а ви?

Боротьба за демократію не закінчилася із закінченням Холодної війни, деякі автократи за останні 30 років намагалися подолати верховенство права, сьогодні Росія задушила у себе демократію і намагається це зробити і в інших країнах. Росіяни фальшиво говорять про етнічну солідарність, а Путін сказав, що хоче денацифікувати Україну – це цинічна брехня.

А що робив Захід ці 30 років? Зміцнював свою енергетичну залежність від Росії та дозволяв багатіти російським олігархам?

Європа має звільнитися від російських енергоносіїв, і США готові їй допомогти.

НАТО захищає демократію, Альянс ніколи не загрожував Росії. Напередодні кризи США та НАТО протягом багатьох місяців намагалися співпрацювати з Росією та пропонували дипломатичні засоби врегулювання цієї проблеми. Росія від початку була схильна до насильства. Ми неодноразово говорили, що Росія готує вторгнення в Україну.

Ця війна стала стратегічним провалом для Росії. Дій Росії немає жодного виправдання. То був російський вибір — вибрати війну.

Ми діємо швидко і рішуче стосовно Росії. Ми запровадили жорсткі санкції проти російської економіки та ЦБ. Завдяки санкціям рубль перетворився на попіл, ми завдали удару в серце російської економіки, щоб вони не могли фінансувати війну. Сполучені Штати ввели санкції проти 148 російських олігархів, які є головними архітекторами цієї війни, та членів їхніх сімей. Ми захопили їхнє майно, їхні розкішні яхти, їхні будинки. Понад 400 міжнародних компаній повністю пішли із Росії. Американський долар коштує вже 200 російських карбованців. Взагалі-то 102 рублі, але не будемо чіплятися, і приймемо це як прогноз.

Світ об'єднався, щоби надати Україні величезні обсяги допомоги. Гуманітарна допомога надходить до України – але не до Маріуполя, оскільки російські сили блокують шляхи постачання. Але ми не припинимо спроб постачання гуманітарної допомоги.

Путін – тільки він винний у всьому, і точка. Росіяни нам не вороги – дозвольте мені це їм сказати, якщо вони здатні мене почути. Росіяни живуть під владою диктатора і лише за цей місяць двісті тисяч із них виїхали з Росії, вони не підтримують війну. Сьогодні росіяни відрізані від сучасного світу. Ви були країною ХХІ століття, тепер ви країна ХІХ століття.

Ми приймемо близько 100 тисяч українських біженців. 8 тисяч уже прибули. Як я заявив, 10 тисяч тонн допомоги та $1 млрд буде направлено Україні.

Неправда, що ми маємо намір розширювати НАТО. Це брехня, яку розповсюджує Росія. НАТО об'єдналося, щоб зупинити Росію.

Навіть не думайте розпочати війну хоча б проти однієї країни НАТО. Ми всі єдине ціле. Ми захищатимемо кожен дюйм території НАТО всією нашою об'єднаною силою. Ми збільшимо військові контингенти на межі прифронтових держав. Росія хотіла, щоб ми зменшили присутність НАТО на її кордонах, але зараз вона збільшена в рази;

Путін може і має закінчити цю війну. Але Путін не має залишитися при владі.

Те, що було у Другій Світовій, російська армія сьогодні робить в Україні. Росія ніколи не переможе Україну.

Про що не сказав Байден

Про передачу Україні зброї, здатної забезпечити повноцінну відсіч Росії: винищувачів, досить потужних та сучасних систем ППО, танків та бронетехніки, ракет середньої дальності.

Про миротворчу місію НАТО, у тому чи іншому вигляді: введення миротворців, закриття повітряного простору тощо.

Іншими словами, нічого з цього Україна не отримає. Допомога триватиме лише у колишніх видах та обсягах.

Що це означає

Як і очікувалося, мова Байдена, як і весь його візит, адресована виключно американській аудиторії. 8 листопада у США відбудуться вибори до Палати представників та до Сенату. Візит Байдена – частина передвиборчої кампанії Демократичної партії, він має продемонструвати його здатність упоратися з українською кризою.

По суті ж нічого нового Байден не сказав, і ефективно впоратися з війною в Україні він не в змозі. Точніше, з погляду ресурсів та можливостей, США може це зробити, але політично не готові йти на необхідні для цього ризики та витрати. Як наслідок, США прагматично використовуватиме кризу для зміцнення своїх позицій у Європі.

У рамках такого підходу США, як і раніше, роблять ставку на економічне удушення Росії. З урахуванням неминучих дірок у санкціях та відсутності в Росії демократії – тобто, за повної незалежності влади від думки більшості населення, це удушення не призведе до тотального обвалення російської економіки. Росія зможе продовжувати війну ще довго. Західні санкції, помножені на російську пропаганду, лише гуртуватимуть навколо Путіна російське суспільство, найбільш антипутинська частина якого зараз видавлюється за межі Росії.

НАТО не підтримуватиме Україну військовою силою. Прийом України до НАТО не стоїть на порядку денному, навіть у віддаленій перспективі. Одним словом, під натовську парасольку Україну не візьмуть. Тут взагалі треба сказати, що дієздатність НАТО як оборонного блоку викликає великі сумніви. Нам потрібно намагатися домовитися з окремими державами, у тому числі й членами НАТО, а переговори з НАТО загалом виглядають, на жаль, досить безперспективними.

США та країни НАТО/ЄС підтримуватимуть Україну лише економічно, а також постачанням озброєнь за обмеженим списком найменувань. Їхня мета — максимально вимотати Росію затяжною війною, не втручаючись у неї безпосередньо, але й не даючи Україні можливості жорстко відповісти Росії, завдавши шкоди її прикордонним районам, де зосереджуються війська для чергового удару. У разі ядерного удару по Україні НАТО теж не втрутиться – а тим часом такий сценарій цілком можливий. Це непогана стратегія з погляду максимального ослаблення Росії, шляхом накопичення невдоволення у суспільстві та виснаження ресурсів. Але така стратегія розрахована на гру довгу. З цієї причини, будучи непоганою для США та НАТО, вона виявляється вкрай поганою для України. Ми вже зазнали страшних економічних втрат. Ми маємо величезний відтік населення, зокрема працездатного. Працездатне населення, що залишилося, масово виявилося без роботи, з безлічі причин – від руйнування підприємств до неможливості дістатися до робочого місця через відсутність транспорту. Останнє актуально, якщо йдеться, наприклад, про Київ — велике місто, яке майже не обстрілюють. Тут, до речі, теж є суттєва різниця, між "не обстрілюють" та "майже не обстрілюють", але це вже до речі.

Наші нинішні труднощі лише початок. Починаючи з осені нам загрожуватиме натуральний голод. І оскільки продовольчі проблеми накриють увесь світ, немає підстав сподіватися, що продовольча допомога, надана нам, буде достатньо ефективною. А продовольчі проблеми світ безперечно накриють, адже Україна, розорена війною, і Росія, яка потрапила під санкції, постачали в сумі близько 30% світового врожаю зернових. Тут, до речі, намічається і пролом у санкціях, якою не забариться скористатися Росія.

І ще: нам допомагають тільки доти, поки ми воюємо з Росією, і з полегшенням забудуть про нас, щойно буде укладено перемир'я. Умови цього перемир'я нікого у світі не цікавитимуть.

Нині рівень підтримки російським суспільством війни в Україні, за різними оцінками, становить 70-80+ відсотків. Досить дивно звинувачувати у всьому одного тільки Путіна. Тут швидше треба говорити про назрілу і неминучу необхідність денацифікувати Росію. Можна назвати це дерашизацією, депутинізацією, і як завгодно – але це, по суті, саме денацифікація. І вона назріла. І вимагатиме повного зламу всього російського режиму, а не заміни Путіна на когось ще.

Тим часом, ні про яку спільну позицію Заходу щодо Росії немає й мови. Навпаки, антипутінська коаліція вкрай неміцна, а бажання налагодити стосунки з Москвою в обхід санкцій, під слушним "гуманітарним" приводом дуже велике.

Приклад: Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) вирішив відкрити офіс у Ростові-на-Дону, на території Росії країни-агресора. Про це глава організації Петер Маурер домовився із Сергієм Лавровим. Офіс буде призначений для українців, змушених тікати до РФ зі знищеного Маріуполя. При цьому МКЧХ не лише відмовився відкрити свій офіс у Маріуполі або десь ще в Україні, а й заборонив українській стороні використати свою символіку, мотивуючи тим, що його представництв в Україні немає. Тут треба також наголосити, що українці зовсім не біжать до РФ. Окупанти вивозять їх туди силоміць, по суті, як цивільні полонені, і поміщають у фільтраційні табори з метою пошуку "нацистів" – тобто українських патріотів, яких російська пропаганда прямо пропонує знищувати фізично. Таким чином, МКЧХ по суті підрядився прикривати російські військові злочини.

Приклад цей, слід сказати, не єдиний. Днями французький президент Еммануель Макрон заявив, що рішення про звільнення з Росії залишається на розсуд французьких фірм, які там працюють. Таким чином, він підтримав Renault, яка вирішила продовжувати роботу в Росії — переконати її зміг лише безпрецедентний громадський тиск. Усього ж рахунок обхідним маневрам, що нівелює санкції, пішов уже на десятки випадків, і, поза всяким сумнівом, скоро піде на сотні. Санкційний мішок, накинутий на Росію, виявився більш схожим на крупнокомірчасту мережу.

Загальний результат виглядає для нас вкрай сумно. Сьогодні на Заході немає глибокого розуміння процесів, що відбуваються в Росії. Зокрема там немає розуміння того факту, що на зміну Путіну в Росії може прийти тільки новий Путін. Для того, щоб на зміну Путіну прийшов хтось інший, Росія має бути піддана жорсткій денацифікації під наглядом окупаційної влади, як це було зроблено з Німеччиною після Гітлера. Інших варіантів немає.

Але Байден, навіть провівши у своїй промові паралелі з Другою світовою війною, не сказав головного – не констатував тотожності путінського та гітлерівського режимів. Хоч і назвав Путіна м'ясником. Тим часом, без розуміння цієї тотожності, неможливе і вироблення правильного курсу щодо Росії.

Загальна протидія новій нацистській орді, яка загрожує Європі зі Сходу, теж поки що не складається. Воно розпадається на безліч бюрократичних маневрів, за допомогою яких США та країни ЄС вирішують власні, нагальні проблеми в рамках поточної електоральної каденції та підготовки до чергових виборів.

Винятки – так, вони є. Це, насамперед, Польща, керівництво якої розуміє, з чим вона зіткнулася в особі Путіна та путінізму. Це країни Балтії. Це значною мірою Великобританія. Але, на жаль, список тих, хто розуміє на цьому вичерпаний. І навіть ці країни, пов'язані зобов'язаннями всередині НАТО, не можуть ухвалити рішень щодо надання Україні ефективної допомоги. Хоча б шляхом постачання тих видів озброєнь, у яких сьогодні нам відмовляють.

Отже, навіть якщо нам вдасться вистояти і перевести війну в більш-менш позиційну, ми зазнаємо втрат, які загрожують гуманітарною катастрофою. На це власне зараз і розраховує Москва, проваливши бліцкриг. Створивши між собою і Заходом зону перманентного гуманітарного лиха, і перетворивши Україну на європейський варіант Сомалі, Кремль шантажуватиме Київ, вимагаючи визнання анексії Криму, Луганської та Донбаської областей, і одночасно розхитувати ЄС, укладаючи сепаратні угоди з країнами, найбільш схильними до угоди з російським нацизмом у рамках меркельтильної Realpolitik.