Реанімація трупа. Що Макрон за допомогою Трампа може зробити з "Нормандського формату"
Події останніх тижнів вказують на те, що Захід активно педалює реанімацію "Нормандського формату переговорів з російсько-українського конфлікту, який заснув було у зв'язку з непередбаченими змінами у Вашингтоні і проходила в зимово-весняний період "битвою за Європу".
Нагадаємо, що цей формат включає, на різних рівнях представництва, Німеччину, Францію, Україну і Росію. З моменту пам'ятної берлінської зустрічі в жовтні минулого року Франсуа Олланда в кріслі президента Франції змінив енергійний Еммануель Макрон, на першому ж "побаченні" швидко поставив на місце російського диктатора Володимира Путіна, екстрено прибув у Париж вибачатися за підтримку суперниці Макрона Марін Ле Пен.
Як відомо, два основні битви – а це виборчі кампанії у Нідерландах і Франції – Москвою були програні (Кремль ставив на євроскептиків). Наближається третє – федеральні вибори в Німеччині – теж не обіцяє ніяких виграшів російського лобі. З цього, принаймні, випливає, що позиції путінського режиму всередині "Нормандської четвірки" послаблено.
Такий стан речей як би підкреслюється прихильником жорсткої лінії (якщо винести за дужки близькосхідний питання) по відношенню до Росії Макроном, коли він заявляє, що виступає за "прямий діалог заради конкретних дій". У той же час самі по собі телефонні переговори лідерів "нормандських держав", схоже, нічого нового не виявили – Україна (зрозуміло, єдиним голосом з Німеччиною і Францією) вимагає дотримання режиму припинення вогню, який ніколи не дотримувався. Путін, у свою чергу, "ліпить горбатого", озвучуючи підготовлену своїм апаратом методичку про "серйозні збої" у виконанні Мінських угод. Які угоди теж ніколи не виконувалися, – хіба що періодично самою Україною і, як правило, на шкоду собі, але ніколи — російською стороною. Втім, можна "зарахувати" в актив Росії перехоплене українськими спецслужбами вказівку ФСБ російським військовим здавати під розписку паспорта РФ і отримувати документи ЛНР і ДНР. Ймовірно, таким чином Кремль намагається продемонструвати, що скорочує пряму військову діяльність "для захисту мирних громадян ЛНР і ДНР", якою мотивував свою присутність на території України черговий взятий в полон українцями російський військовий Віктор Агєєв.
Але якщо обійтися без сарказму (що, погодьтеся, важко) з приводу як Мінських угод, так і "Нормандського формату", то підстави для якоїсь надії на конструктивність прийдешніх незабаром зустрічей "четвірки" є. Однак ці підстави, на жаль, генеруються ззовні самого по собі "Нормандського формату".
По-перше, слід звернути увагу на інтенсивність і зміст заяв спеціального представника США по Україні (якщо практично скоротити назву його посади) Курта Волкера. Зокрема, посол Волкер озвучив як перспективу розширення участі США у вирішенні російсько-українського конфлікту, так і ввів у лексикон дипломатичної активності Заходу формулу "не заморожений, а гарячий конфлікт". Це можна трактувати як перетин певного рубежу, і, судячи з усього, навмисне загострення риторики "глибоким державою" в американському уряді (зокрема, в Держдепі) по відношенню до Росії.
Мотивація такого транзиту читається досить легко – це перехід до Вашингтона "нео-бушистским" елементів зовнішньої політики по відношенню до Європи. Досить випадково, але в одній конкретній точці збіглися інтереси економічного націоналіста Трампа та його ультраконсервативної групи радників, обох системних партій у Сенаті і Палаті представників, їх лобі в великому американському бізнесі і "глобалістської" бюрократії в апараті федерального уряду.
І це, по-друге, новий, довгостроковий та історичний у правовому сенсі пакет санкцій проти Росії, Ірану і Північної Кореї, який днями Конгрес підтримає і, як обіцяв, підпише президент Трамп.
Це, з одного боку, досить вагома обставина, для того щоб схилити РФ до прогресу у виконанні Мінських угод в рамках переговорів у "Нормандському форматі".
З іншого боку, це свіжий, і досить суттєвий привід для того, щоб Росія знову спробувала розколоти трансатлантична єдність, і без того переживає не найкращі часи, а також європейців між собою. Стогони Західної Європи на адресу наслідків нового витка санкцій – втім, дещо пом'якшені як раз з оглядкою на західноєвропейські інтереси – підтверджують, що деякі шанси на це у Москви є. Зрештою, сеанс лицемірного самобичування німецької корпорації "Сіменс", яка, як виявилося, вибудувала в Росії корпоративну систему в масштабах, порівнянних з горезвісним кооперативом "Озеро", продемонстрував усю глибину негожих російсько-європейських ділових зв'язків, які пережили всі попередні раунди санкцій.
Тому, по-третє, на майбутньому етапі "прямого діалогу заради конкретних дій" україна має жорстко дотримуватися позиції "спочатку безпека, контроль над кордоном, а потім — все інше" і відсувати питання "реінтеграції по-мінськ" у туманне майбутнє. І, зрозуміло, кивати на поки що "невидимого учасника" нормандського діалогу – Сполучені Штати. Адже період "параноїдальною русофобії" у Вашингтоні, як висловився глава МЗС РФ Сергій Лавров (зауважимо, вкрай небезпідставною), сьогодні неминуче проектується і на "Нормандський формат", а це об'єктивно посилює українські позиції.
Таке положення речей, при якому в переговорах беруть участь як мінімум дві країни, нехай і різною мірою постраждали від гібридної російської агресії, а саме Україна та Франція, Київ зобов'язаний використовувати на повну котушку. Схоже, те обставина, що вимагати якихось поступок від України на користь Росії в нормандському чи, мінському чи "форматі" є не лише аморальним, але й безперспективним – нині можна вважати загальним місцем. І нашій вихідною позицією.
