Небезнадежный партнер. Як пройшли оглядини Зеленського в Туреччині
Президент Володимир Зеленський здійснив свій перший офіційний вояж по той бік Чорного моря. Напрямок вибрано правильно, але перш ніж розібратися, як пройшла його зустріч з турецьким президентом Реджепом Тайіпом Ердоганом, потрібно звернути увагу на багаж, з яким український гарант їхав в Туреччину.
Судячи з усього, порадники і радники президента напрацювали певний план дій. Його реалізація розпочалася з другого вже дзвінка Зеленського лідеру РФ Володимиру Путіну, приводом для якого стала загибель чотирьох українських морпіхів під Павлополем, перед зустріччю з Ердоганом, який раніше вже виступав посередником у переговорах про звільнення українських в'язнів Кремля. Ймовірно, Зеленський просив Путіна крім того, щоб той вплинув на "той бік", також повернути додому українських моряків.
Який результат цього телефонної розмови? З одного боку, можливе досягнення певного прогресу в цьому напрямку, враховуючи, що Зеленський відразу віддзвонив президенту Франції Еммануелю Макрону щодо організації зустрічі в нормандському форматі, "поки клієнт ще тепленький". З іншого боку, не виключено, що навпаки - Путін висунув зустрічні умови на чолобитну Зеленського. І той звернувся до Макрону, щоб запустити процес організації зустрічі "нормандської четвірки", яку Путін чи хто-небудь з Кремля з більшою часткою ймовірності проігнорують. Таким чином Київ показав би, що росіяни не бажають домовлятися...Ну і що? Яка практична користь від такого жесту, адже весь світ і так в курсі, що кремлівці недоговірноздатні?
Якщо вірна друга гіпотеза, то такий сценарій, безумовно, вплинув на хід переговорів з Ердоганом - з людиною, що має досвід спілкування з Путіним, так і провідним схожу політику. Зеленський сподівається на активнішу участь президента Туреччини в дозволі або хоча б згладжування гострих кутів між Україною і Росією, зокрема щодо звільнення політв'язнів, посилення тиску на Москву з метою домогтися припинення переслідування кримських татар і українців, активізації військово-морського співробітництва на противагу РФ в Чорному морі. Як заявили під час брифінгу обидва лідера, ці питання порушувалися під час їх особистої зустрічі, що тривала майже дві години, і в більш розширеному форматі.
До речі, про Крим як про одну з ключових і перспективних для України і Туреччини тим. Зеленський під час брифінгу сказав дуже цікаву пропозицію: "В майбутньому у нас буде дуже багато перемог і тому про Крим ми дуже довго говорили". Тобто якісь зрушення в цьому питанні все ж є, якісь плани і плани спільних дій. Швидше за все, вони стосуються безпосередньо статусу автономії та мови кримських татар, що перебуває в замороженому стані не тільки з-за агресії Росії, але й України та її бездіяльності останні чверть століття.
На це вказав і Ердоган, сказавши: "Довгі роки ми дотримувалися позиції вирішення кримськотатарського питання, але, на жаль, не було ніякого результату". При цьому додав, що Анкара продовжить працювати в цьому напрямку і очікує належного ентузіазму з боку нового президента Зеленського. "Вірю, що шановний пане Зеленський не безнадійний у цьому питанні", - сказав президент Туреччини. У слова "не безнадійний" явно негативне забарвлення, але це лише труднощі перекладу або, точніше, сприймання, як пояснив журналіст Осман Пашаєв. За його словами, "ümitsiz değil" дослівно перекладається "не безнадійний", а на турецькому має інший сенс: "коли ви вважаєте, що у третьої особи надія є".
Ти ще зелений
Так що Ердоган покладає певні надії на шостого президента України. Проте досяг успіху Зеленський в Анкарі? Чи зміг знайти потрібні слова і обіцянки для Ердогана? І яке взагалі враження справив на турецького лідера? Ряд заяв обох побічно вказують на те, що тріумф не відбувся. Для початку Зеленський заявив, що "ми знайшли спільну мову і заклали хороший фундамент для подальшого плідного діалогу". Якщо врахувати, що при Порошенко такий діалог між країнами вже був збудований, то в даному конкретному випадку мова йде про "фундаменті для діалогу" безпосередньо між Ердоганом і Зеленським.
Далі. Як політик, як лідер Зеленський явно не вразив суворого творця неоосманської імперії збереженні кам'яне обличчя практично весь час брифінгу. Саркастична усмішка ковзнула по губах президента Туреччини, коли він покартав українського колегу за зайву балакучість при відповіді на питання української журналістки, адресований їм обом: "Напевно мені вже нічого додати". І відразу ж підчепив Зеленського за його розповідь про браслетах з іменами українських моряків, які він поклявся носити, поки ті не будуть звільнені: "Якщо кожен раз надягати браслет на руку, скоро місця на руці не залишиться. Ми переживаємо багато подій, які можуть вимагати від нас надягання браслетів. У всьому світі люди відчувають борошна - від Керченської протоки до Палестини і М'янми". Зауважимо Ердоган дозволив собі такий подкол щодо людини, якого одним з перших привітав з перемогами на президентських і парламентських виборах.
Цим президент Туреччини дав зрозуміти Зеленському, що він тертий калач і браслетами (яким би символом вони не були) його не проймеш. І в той же час репліка може свідчити про неабиякою часткою розчарування у своєму візаві. Конкретна допомога, якої хоче від нього Зеленський, має досить конкретну плату. Одними непідкріпленими чіткими та реалістичними проектами обіцянками вивести зростання української економіки на 5-7% щорічно, провести велику приватизацію, створити ефективні правила роботи на енергетичних ринках і спростити правила ведення бізнесу, турецький бізнес в Україну на заманити.
Хотілки Ердогана
Так, сам Ердоган із завидною постійністю заговорює про $10 млрд торговельного обороту - від зустрічі до зустрічі з українськими президентами. Це вже увійшло в звичку. Можливо, навіть на автоматі він згадає горезвісні 10 млрд, коли торгівля (а раптом!) досягне $15 або 20 млрд. Але поки до цього показника країни все ніяк не доростають. І у турецького президента є певний набір вимог, які він озвучив чолі української держави.
По-перше, треба вже поставити крапку в створенні зони вільної торгівлі навроде визированной Зеленським перед візитом до Туреччини щодо Ізраїлю, який, на секундочку, "ображає" палестинців і разом з кіпріотами і греками ставить палиці в колеса Туреччини як експортера газу в Європу.
По-друге, Ердоган підкреслив (українські ЗМІ чомусь це проігнорували) необхідність збереження поточних тенденцій по вилову в Україні представників організації FETÖ проповідника Фетхуллаха Гюлена, обвинувачених у Туреччині у спробі здійснення державного перевороту. У чому, зауважимо, думки у Анкари і Вашингтона розходяться.
По-третє, турецькі агрохолдинги, очевидно, цікавить українська земля, ринок якої Зеленський на бізнес-форумі в Стамбулі пообіцяв відкрити в наступному році (щоправда, залишається незрозумілим, як це буде робитися без відповідним чином упорядкованого кадастру. Крім того, ця заява вказує сенсаційне намір обійтися без заборони на продаж землі іноземцям). Президент зазначив, що деякі турецькі компанії вже володіють землею в Україні, але їх повинно бути більше: "Сподіваюся таких компаній стане набагато більше, особливо в південній частині України, де є потреба у створенні і розвитку меліоративних систем. Тут ми також розглядаємо можливості для державно-приватного партнерства".
По-четверте, можлива участь турецького бізнесу в розвитку туристичної галузі та індустрії розваг на українському узбережжі України. Так, Зеленський на тому ж форумі оголосив про легалізацію азартних ігор в Україні та запросив турків "рости разом". До речі, в Туреччині ще відносно недавно діяла заборона на азартні ігри і зараз казино в цій країні не так вже й багато. Та й світочу мусульманського світу Ердогана така "зараза" не потрібна. Що не заважає заробити на ній, тільки по інший бік Чорного моря.
Ці побажання як публічні, так і залишилися за зачиненими дверима президент України, звичайно ж, спробує виконати. Аж надто цінна Туреччина як торговий партнер і політичний союзник.
В цілому ж "оглядини" Зеленського в принципі пройшли непогано. Для Ердогана. Президент Туреччини особисто побачив, почув і зрозумів, якого польоту перед ним птах, а головне, скільки пір'я можна видерти у неї при необхідності. Але не можна сказати, що Зеленський в програші. Такі візити і зустрічі зі стратегічними партнерами самі по собі дуже важливі. До того ж Анкара і без того зацікавлена в розвитку співпраці з Україною по ряду напрямів, а тому будь-які укладені угоди підуть у скарбничку Зеленського, критикованому за недосвідченість у зовнішній політиці.
