Розмова по душах. Навіщо посол США зустрічалася з Юлією Тимошенко
1 березня посол США в Україні Марі Йованович провела конфіденційну зустріч з лідером "Батьківщини" Юлією Тимошенко. Оскільки зустріч конфіденційна, то подробиць, ясна річ, поки що немає - втім, якщо коментувати її обидві сторони і будуть, то, як водиться, кожна у своїй версії. Так що простір для інтерпретацій досить широке.
З одного боку, захід досить рутинне - адже на відміну від дипломатів деяких інших країн для американців в порядку речей періодично зустрічатися не лише з представниками влади, але й з опозиційними політиками, формуючи для себе об'єктивне бачення відбуваються в тій чи іншій країні процесів.
З іншого боку, Юлія Тимошенко - знакова особистість, а от чи є вона лідером опозиції (якщо так - то наскільки) і що взагалі таке сьогодні в Україні опозиція - сказати непросто. Тим не менш, згідно з грудневим дослідженню народних симпатій КМІС, "Батьківщина" лідирує - інша справа, що для дострокових парламентських виборів підстав як не було, так і немає. Про що ж могла йти мова?
Слід розуміти, що пані Йованович - у певному сенсі посол-технократ, так як вона була призначена президентом Бараком Обамою під кінець його власної каденції, в дні, коли мало хто сумнівався в перемозі Хілларі Клінтон, а Дональд Трамп, як відомо, має намір призначити десятки власних послів. Втім, процес йде туго. Що ж стосується України, то якщо справа і дійде до зміни диппредставників, то з ймовірністю 50% це буде колишній військовий. Разом з тим холодна війна між Білим домом і Держдепом, хоч і може доставляти дискомфорт Йованович, але особисто зачіпає мало: вона просто робить свою роботу. А Україна є частиною її роботи протягом п'ятнадцяти років - її призначили послом неспроста, вона дуже глибоко занурена в українську тематику.
Але що в цьому зв'язку може торкнутися її персонально - так це гнів Білого дому з приводу дуже незручній для нього скандализации українських пригод Пола Манафорта і які заносять з чорного ходу проектів (точніше, прожектів) мирного врегулювання "українського питання". У зв'язку з чим, не може не виникати питання - після публічного (принаймні) провалу "плану Артеменко" - немає під скатертиною якогось мирного "плану Тимошенко"?
Втім, один нюанс не можна ігнорувати - у Тимошенко зовсім невелика фракція (по суті, без впливу на уряд), а вибори продовжують залишатися туманною перспективою, і якщо якийсь план і є, то його впровадження виявиться занадто складним. Так і в "Батьківщині" явно розраховували на перемогу Клінтон і навряд чи володіють зв'язками в тій вузькій середовищі, яка все ще впливає на Дональда Трампа (сама по собі ця група нова і для округу Колумбія).
Правда, незважаючи на агресивну патріотичну риторику Юлії Володимирівни, зв'язку повинні були залишитися в Москві, і з цієї точки зору вона не перестає хвилювати Вашингтон в самому різному сенсі. Адже якщо брати глобальний рівень, то згідно сильно порушені - демократи пішли, тіньові переговорники начебто Кіссінджера і фігури подрібніше просто "спалилися". Але навіть у такому ракурсі - промацування Тимошенко на предмет її потенціалу переговорів з Путіним - відбулася зустріч може виявитися не найкращим натяком для чинної влади.
Посольство США висловило стурбованість блокадою в частині закупівель вугілля, підтримання стабільності енергосистеми, гуманітарних питань та розвитку реформи в енергетичному секторі. І закликав сторони до переговорів.
Не натякає Вашингтон, крім іншого, на деяку свою втому від інституційної слабкості (називайте її зайвим демократизмом) української влади? Адже вийде у нього це чи ні, але Трамп явно має намір переглянути бюджет американської закордонної допомоги - неминучі і ревізії. Адвокатам України - в тому числі і серед американського дипломатичного істеблішменту - доведеться добре постаратися, щоб довести необхідність збереження обсягу і строків фінансових програм підтримки України. Тим більше що ближнє коло нового президента явно мріє перекинути частину цього багажу на Німеччину...
На відміну від політичних діячів, що з'явилися в 2014 р., Тимошенко в США добре знають, і, незважаючи на курйози, які мали місце навколо зустрічі в "вежі Трампа", вона для американців - персонаж зрозумілий. Не дарма ж в ході поширення повідомлень про арешт керівників одіозною панамської контори Mossack Fonseca раптом спливло повідомлення, що ФБР у свій час трясло цю фірму в контексті розслідувань пригод Павла Лазаренка. Звісно, про такі дрібниці посол не стала б прямо говорити з лідером опозиційної партії (особливо після багаторічної підривної роботи Wikileaks). І, швидше за все, мова і правда йшла про позицію партії, а головне, як не крути, - найрейтинговішого політика - щодо блокади. Можна собі уявити, звичайно, що ексцентрична екс-прем'єр могла наговорити, але зустріч для того і покрита мороком конфіденційності.
Тим не менш правлячої частини політикуму варто напружитися. Адже з представниками покритого коростою відторгнення "Опозиційного блоку" досвідчений в українських справах посол США явно не погодилася б зустрічатися, щонайменше - зустрічатися ось так, не без натяку, так і позицію цієї "партії" легко дізнатися в Москві. Не можна виключати, що американці з впливової групи кадрових дипломатів якраз хотіли б упевнитися, що казусів на кшталт "плану Артеменко" більше не станеться. І, зауважте, закінчилася та історія раптовим потеплінням у відносинах "радикалів" з владою.
Звичайно, для Тимошенко цей шлях, мабуть, закритий. Але ось "не розгойдувати човен" її попросити могли, так само, як і поцікавитися планами рейтингового кандидата, враховуючи любов українських коментаторів до пророцтв на тему дострокових виборів, коли об'єктивних умов для них немає. А хіба мало? Посольство має перевіряти подібну політично чутливу інформацію.
Так чи інакше, але пучок сигналів, породжений цією зустріччю, починає подорожувати по інформаційно-політичному полю. Він повинен змусити владу замислитися про тих слабких сторонах, які сьогодні ні в якому разі не можна підставляти Америці, шукає можливості перевести ситуацію на сході Європи в конструктивне русло. Щоб не допустити "конструктивних змін" за наш, український рахунок.
