Розколотий ЄС, США і Китай. До чого тут убивство мальтійської журналістки
У вбивстві Дафне Каруани Галіції знайдений китайський слід
Не тільки в Україні можуть побити або вбити журналіста, який "суне свого носа" у справи політиків і бізнесменів. В Європі спорадично теж трапляється подібне.
Наприклад, 16 жовтня 2017 р. в результаті вибуху бомби в машині загинула мальтійська журналістка Дафне Каруана Галіція, яка займалася розслідуваннями корупції.
Рік по тому були застрелені словацький колега Галіції Ян Куцяк і його подруга Мартіна Кушнірова. Куцяк позбувся життя через те, що намагався розплутати корупційні клубки, де сплелися воєдино члени партії експрем'єра Роберта Фіцо і італійське мафіозне угруповання Ндрангета.
У випадку з убивством Каруани Галіції, як виявилося, ниточка теж тягнеться за кордон. Причому далеко за межі Європейського Союзу.
Журналісти Reuters, Times of Malta, Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) і німецької Süddeutsche Zeitung 29 березня опублікували розслідування, що стало продовженням роботи Каруани Галіції. Вони, зокрема, з'ясували, що їхня колега "полювала" на 43-річного шанхайця Чена Чена, який був "керуючим директором" енергетичного підрозділу аутсорсинг-компанії Accenture (офіс в Дубліні).
Також він у рамках китайської ініціативи "Один пояс, один шлях" вів переговори від імені китайської держкомпанії Shanghai Electric Power з чиновниками Мальти, а саме з колишнім главою адміністрації прем'єр-міністра Джозефа Мускату Кейт Шембрі і ексміністром енергетики Конрадом Міцці.
У схемі фігурували три фірми-прокладки: дві з гонконгською пропискою — Dow's Media Company і Macbridge International Development, і ще одна з офісом в Дубаї — 17 Black, пов'язана з мальтійськими чиновниками.
Вони використовувалися для транзакцій, грубо кажучи, багатомільйонні відкати в рамках угоди на суму 380 млн євро, укладеної між Мальтою і Shanghai Electric Power. Таку суму китайська компанія інвестувала в мальтійську енергетичну компанію Enemalta.
Власника 17 Black, магната Йоргена Фенека вважають замовником вбивства Каруани Галіції.
Чи причетний до вбивства Чен Чен, невідомо. Доказів того журналісти поки не знайшли. Однак очевидно, що йому було на руку усунення журналістки, яка була загрозою для корупційної оборудки і її учасників.
Один пояс, один шлях по-байденовськи
Важливий момент: розслідування журналістів опубліковане в непростий період для відносин між ЄС і Китаєм, коли Брюссель синхронно з США ввів санкції щодо Пекіна у зв'язку з порушенням прав людини в Сіньцзяні. І, зауважимо, на тлі зародження досить монолітного антикитайського альянсу, чому активно сприяє адміністрація Джозефа Байдена.
Поступово Китай медійно для Євросоюзу стає все більш токсичним, наближаючись до рівня Росії.
Поки в Білому домі був Дональд Трамп, ЄС міг загалом виглядати гідно, нехай європейські бюрократія і чиновники виявилися нездатними стримати під час пандемії потік китайських ЗІЗ, ввезених за підробленими сертифікатами.
Однак зараз в Овальний кабінет прийшов Байден — представник "класичної" американської політики і прихильник багаторівневих трансатлантичних і транстихоокеанських союзів.
Тому Брюсселю буде в рази складніше зберігати пристойний вигляд, виступаючи за все хороше і проти всього поганого, але із застереженнями. Ну, на кшталт того, як ЄС продовжує і вводить нові санкції щодо Росії, підтримуючи Україну, але при цьому окремі країни з числа лідерів Євросоюзу виступають за відновлення діалогу з Москвою.
Архітектура міжнародної політики зазнає сьогодні серйозних змін. І в Європі вже це розуміють.
Так, 25 березня один з тих, хто саме і пропонував "заглянути в очі" Путіну, — президент Франції Еммануель Макрон — констатував: Євросоюз "стоїть перед світовою війною нового типу", в тому числі через "прагнення Росії і Китаю впливати за допомогою вакцин".
Вакцини — інструмент "м'якої сили" цих двох країн, це вірно. Але це також лише один з елементів горезвісної "світової війни", яку Байден, говорячи про майбутні відносини з Китаєм, назвав "конкуренцією" на недавній пресконференції в Білому домі.
Для успішного "конкурування" з Китаєм адміністрація Байдена зараз і формує союз з Австралією, Японією, Індією, Південною Кореєю і Великобританією, яка після Brexit з головою занурилась в реалізацію концепції "Глобальної Британії", в рамках якої пішла на протистояння з Пекіном.
Ймовірно, одне з найбільш інтригуючих питань — це питання готовності Європейського Союзу, окремих його членів зі старої Європи, приєднатися до прожектів США.
Чи зможуть Вашингтон і Лондон "витягнути" Брюссель з геополітичного болота? З огляду на той факт, що саме засновники ЄС — Париж і Берлін — захопилися ідеєю автономії Євросоюзу і виходу з-під американської парасольки, скориставшись посіяним Трампом хаосом.
Принаймні в економічному напрямку адміністрація Байдена вже пропрацювала варіант повернення Європи у свою сферу впливу.
26 березня відбулася телефонна розмова президента США і британського прем'єра Бориса Джонсона, під час якої Байден озвучив ідею створити альтернативу китайському інфраструктурному, економічному та політичному проєкту "Один пояс, один шлях", до якої можна було б залучити демократичні країни.
Варто зазначити, що "конкурування" з Китаєм в баченні Байдена включає, звичайно ж, і економічне стримування і протистояння.
Під час недавньої пресконференції американський президент заявив, що Штати мають намір на противагу Китаю інвестувати більше в американських працівників і американську наукуі і підкреслив, що реакція на порушення прав людини в Сіньцзяні також буде важелем тиску на Пекін.
Будь-які фінансові та економічні зв'язки з Китаєм вже в недалекому майбутньому дійсно можуть стати вкрай токсичними.
Західні великі компанії вже зіткнулися з медійним тиском через їх співпрацю з КНР.
Наприклад, такі корпорації, як H&M, Burberry, Nike, Adidas та інші, наразі бойкотують, оскільки вони отримують сировину з Сіньцзяна.
Китай, у свою чергу, розуміючи, чим це пахне, вже звернувся до цих компаній із закликом "не робити необачних кроків" і не лізти в політику.
Битва за Європу
Чи стануть над- і міждержавні утворення, метою яких є стримування глобальної експансії, ultima ratio для Європейського Союзу, покаже час.
На сьогодні затії США, Британії, Японії та інших партнерів здаються досить перспективними.
Однак Європейський Союз не настільки консолідований. І вже давно. Спершу його єдність піддалася випробуванню популістами, потім пандемією і коронаскептиками; і весь цей час — "м'якою силою" Китаю та Росії.
До того ж і відродження Трансатлантичного партнерства, і "Глобальна Британія" входять в протиріччя як з "двошвидкісною Європою" Макрона і Меркель, так і з "Одним поясом, одним шляхом".
Прагнення Берліна і Парижа розділити ЄС на "успішних" і "не дуже" змушує діяти так званих новачків. Зокрема, Польщу та інші країни Вишеградської четвірки, а також Балтію.
Плани Меркель і Макрона щодо трансформації Євросоюзу вносять хаос в ЄС.
Тому в інтересах адміністрації Байдена і її згаданих вище союзників, щоб не допустити цього, як і руху Брюсселя в східному напрямку, буде зберегти тісні зв'язки зі Східною і Центрально-Східною Європою — насамперед з Польщею, яка надасть Штатам можливість "дресирувати" Берлін, з яким Варшава вже давно на ножах.
