Ракети, літаки та Кім. Чому у Росії раптом засвербів Радбез ООН
На тлі повідомлень про надання Україні ракет і швидшого прибуття F-16 Москва вирішила влаштувати цирк в Раді безпеки ООН
Росія терміново збирає на сьогодні чергове засідання Радбезу ООН (17:00 за київським часом), щоб висловити своє невдоволення іншим членам РБ через військову допомогу Україні.
Скаржитися Кремль планує не тільки і не стільки постійним членам (Великій Британії, США, Франції), скільки непостійним. Серед останніх є країни, що якимось чином, хоча б частково, можуть дослухатися до російської брехні. Це, наприклад, Бразилія (президент якої Лула да Сілва періодично пливе у фарватері інтересів Кремля), Габон (де після подій у Нігері теж відбувся переворот), Гана (з якою Москва посилює взаємодію, зокрема, у галузі автобудування), Мозамбік (чергова африканська країна, де "працювали" російські найманці), ОАЕ (один з ключових "сірих експортерів" до РФ). Винятками серед тимчасових членів РБ є Албанія, Еквадор, Мальта, Швейцарія та Японія, які засуджують війну Росії і послідовно підтримують Україну.
Втім дослухатися – не означає прийняти позицію, адже в ООН все ж існує певний консенсус щодо агресії РФ. Попередні засідання, скликані Росією через постачання зброї до України, закінчилися для нею безрезультатно. Скарги та "аргументи" Москви було відкинуто і жорстко розкритиковано нашими партнерами.
З іншого боку, варто все ж бути готовими до потенційних неприємних нам рефлексій окремих членів РБ з країн Глобального Півдня, яких активно "обробляють" Росія та Китай.
Але в контексті скликання засідання РБ ООН цікавішими є підстави, якими послуговуються Кремль. Адже воно відбувається на тлі повідомлень про певне прискорення процесів надання Україні винищувачів і ракет дальнього радіусу дії.
Так, як повідомив 10 вересня The Wall Street Journal з посиланням на власні джерела в Україні та на Заході, перші F-16 можуть бути готові до виконання бойових завдань вже у лютому наступного року. Йдеться, зокрема, про менш ніж 10 українських пілотів, які мають достатній рівень володіння англійською мовою і вирушають на льотну підготовку на авіабазу Національної гвардії Морріс у Тусоні (штат Арізона).
Того ж дня, 10 вересня, вже британська газета Financial Times пише, що президент США Джо Байден вже "наблизився до ухвалення рішення" про надання довгоочікуваних ракет ATACMS дальнього радіусу дії (до 306 км).
Окрім того, четверо американських посадовців повідомили агенції Reuters, що адміністрація Байдена розглядає варіант з постачання Києву реактивних снарядів до GMLRS з дальністю польоту 72 км та/або ATACMS, споряджених касетними бойовими частинами (вони довели свою ефективність на полі бою за використання українськими оборонцями 155-мм снарядів). В американських арсеналах 404 GMLRS з такими зарядами і близько 300 ATACMS.
Ці боєприпаси справді можуть мати значний вплив на ефективність українського наступу, адже вони дотягуватимуться до віддалених логістичних ланцюжків і складів росіян.
Хоча є сенс припустити, що адміністрація Байдена матиме умову – не застосовувати ATACMS по території Росії. Цим же послуговується і офіційний Берлін у питанні надання німецько-шведських далекобійних ракет Taurus. З тією різницею, що ФРН не готова нам їх передати. Про це на тлі повідомлень у пресі щодо ATACMS заявив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, зазначивши, що відповідні рішення США, а до цього — Британії (ракети Storm Shadow) і Франції (SCALP), не приведуть автоматично до згоди Берліна надати Києву Taurus, як це було, згадаймо, у випадку з танками західного виробництва. Проте "ні" Пісторіуса – не остаточне "ні", оскільки в його заяви є й "поки що".
Менше з тим, помітне випередження нашими союзниками графіків з надання винищувачів і ракет, а заразом танкових пострілів зі збідненим ураном, спричинили неабияке виття на північних болотах. І одразу за цим виттям Москва скликає Радбез. Вочевидь скарги і брехня Васілія Нєбєнзі та інших російських дипломатів під час засідання є лише прикриттям для певного торгу із Заходом.
Питання в тому, що взагалі Росія може запропонувати США та Європі в обмін на ненадання ракет чи сповільнення постачання F-16. Враховуючи, що кількість "товарів" на російській полиці неймовірно обмежена, а на виведення військ РФ годі й сподіватися. Повернення до Чорноморської зернової угоди? Навряд. Зерновий шантаж і знищення української продукції – надважливі для Москви. Зупинення наступу на лиманському напрямку? Це взагалі зі сфери фантастики.
Та й загалом не у традиціях Кремля вести цивілізований повноцінний політичний торг, особливо в умовах жорсткої конфронтації зі всім Заходом.
Радше Москва знов вимушено імітуватиме підвищення ставок. Попри те, що карт, окрім ядерної зброї, в неї вже не лишилося. Тож дуже ймовірно, що саме ядерним дрючком і погрожуватиме Росія сьогодні. Власне, відповідні погрози повторення 11 вересня, але з ядерною або біологічною зброєю вже пролунали від кремлівського неожириновського – Дмітрія Мєдвєдєва.
Плюс Москві зараз конче потрібно "забазікати" візит лідера Північної Кореї Кім Чен Ина до Владивостоку, куди він разом із представниками силових відомств прибув у вівторок вранці, і де в середу, після Східного економічного форуму, має зустрітися з Путіним.
Топ-тема перемовин двох диктаторів – постачання снарядів з КНДР Росії, що відчуває сьогодні помітний дефіцит. Ухвалення ними можливих відповідних угод буде черговим порушенням Росією санкцій ООН, введених щодо Пхеньяну, а до купи – проти Ірану. Обидві ці держави вже постачають зброю Москві.
Звісно, через страх перед реакцією ООН від північнокорейських пострілів Кремль не відмовиться. Втім, на ядерні погрози Кремля, а тим паче якогось Мєдвєдєва, на Заході вже давно ніхто не звертає особливої уваги. Тому засідання РБ ООН має насамперед медійну функцію – забити інформпростір РФ та країн Глобального Півдня звинуваченнями на адресу США та НАТО, які, буцімто, хочуть продовження війни "до останнього українця" і постійно ескалюють конфлікт.