Радше у росіян виростуть нові кінцівки. Чому Путін виводить Росію з ДЗВЯВ

Російський диктатор Владімір Путін під час свого тоскного тригодинного виступу у Сочі на засіданні Валдайського клубу знов спробував підняти ставки у протистоянні із США та Європою: у комплексі з підтвердженням випробовування ракети "Бурєвєстнік" анонсував відкликання ратифікації Росією Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). І висловив "припущення" (а припущення Путіна в Росії – це вказівки), що це питання мають розглядати законодавці.

Наступного дня голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін козирнув і в своєму Telegram-каналі пообіцяв на наступному засіданні російського парламенту обговорити відкликання ратифікації, оскільки це все відповідає інтересам інтересам Росії і т.ін.

Аргументація Путіним виходу з ДВЗЯВ, змавпована і Володіним (тобто це чітко спланована кампанія) наступна: чому ми маємо його притримуватися, якщо США так і не ратифікували. Це, мовляв, дзеркальна відповідь Кремля Вашингтону.

По факту ж Путін та його оточення, як і завжди, перекладають на інших відповідальність за російську свідому безвідповідальність.

Сполучені Штати дійсно так і не ратифікували цей договір. Втім не тільки вони.

Але спершу все ж варто взагалі трохи зануритися в історію ухвалення цієї міжнародної угоди.

Шлях тривалістю 50 років

Процес почався одразу після Другої світової війни з ініціативи Великої Британії і Канади забезпечити контроль над ЯЗ. До ініціативи долучилася і адміністрація Гаррі Трумена, що у 1946 р. запропонувала створити відповідну міжнародну систему контролю за виробництвом атомної енергії ("план Баруха" — саме радник Трумена Бернард Барух виступив з такою пропозицію до світу) у вигляді відповідної міжнародної системи.

Однак параноїдальний СРСР Йосипа Сталіна пропозицію відкинув, адже вважав її навпаки спрямованою на зміцнення ядерного потенціалу Сполучених Штатів.

Сторони "загрузли" у перемовинах, тим часом випробування ЯЗ тривали. Зокрема, до 1963 р. їх було проведено 499 (219 – СРСР, 215 – США), що викликало все більше занепокоєнь у суспільства через ядерне забруднення як під водою, так і в атмосфері.

Хрущовська відлига посприяла початку нового раунду перемовин у 1955 р. за участі Штатів, Британії і Союзу. Власне, саме з ініціативи Микити Хрущова вони й почалися і закінчилися у 1963 р. ухваленням Договору про часткову заборону ядерних випробувань, до якого згодом приєдналися 123 держави.

Хоча знов-таки перемовини не були простими, оскільки Захід побоювався, що Москва все одно знайде спосіб таємно обійти норми цього договору і проводити випробування. Тобто загострилося питання саме системи виявлення і контролю. Зрозуміло, що наявні тоді технічні засоби не давали таких можливостей, які надають технології сьогодні. Тому йшлося про інспекції, які Москва, звісно ж, розглядала як засіб ведення американцями і британцями шпигунських операцій на території СРСР.

З рештою все ж договір було укладено, але повної заборони світ тоді не дочекався. Хоча дочекався, дійсно, зниження рівня забруднення повітря. Водночас це не свідчить про суттєве зменшення кількості випробувань ЯЗ. Насправді за 10 років після укладення ДЧЗЯВ їх було проведено навіть більше, аніж у період з 1945 по 1963 рр. – 436. Сторони банально "пішли під землю".

Згодом було зроблено ще кілька кроків до повної заборони ядерних випробувань через Договір про заборону випробувань (забороняв підземні тести ЯЗ потужністю понад 150 кілотонн) і Договір про мирні ядерні вибухи.

Паралельно у 1968 р. також було ухвалено Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який однак бойкотували деякі країни (Індія, Пакистан, Ізраїль), аргументувавши це його дискрімінаційністю з боку ядерних держав до неядерних.

Тотожні заяви лунали і у 90-х, коли процес інтенсифікувався після закінчення холодної війни і розпаду СРСР. Нові перемовини вже у межах Генасамблеї ООН розпочалися у 1993 р. Мета – всеосяжна заборона випробувань. І вже 10 вересня 1996 р. ГА ООН ухвалила ДВЗЯВ, а 24 вересня у Нью-Йорку відбулося його підписання 71 державою, серед яких США і Росія. Станом на 2023 р. кількість підписантів складає 182 країни. Не підписали досі Індія, КНДР і Пакистан. Не ратифікували окрім США також Китай, Єгипет, Іран і Ізраїль.

Пильне око

Втім тут є інший цікавий нюанс: згідно положенням Додатку 2 до ДВЗЯВ він набуде чинності за 180 днів після ратифікації документу 44 державами з цього додатку – державами, що брали участь у перемовинах у період з 1994 по 1996 р.

Іншими словами, ДЗВЯВ досі не набув чинності. Однак країни-підписанти і ті, які його ратифікували, все одно дотримуються його положень.

Звісно як і будь-який інший аналогічний договір ДВЗЯВ не міг базуватися лише на добрій волі і доброчесності учасників, тому сторони все ж зосередилися на створенні дійсно ефективної системи моніторингу і контролю. І на відміну від середини минулого століття на момент ухвалення ДВЗЯВ, а тим більше на сьогоднішній день, технологічний розвиток дозволив сформувати таку моніторингову систему.

Загалом за минулі роки було створено 337 станцій моніторингу у 89 країнах, у функціонуванні яких використовуються геофізичні, сейсмологічні, гідроакустичні, інфразвукові, радіонуклідні засоби моніторингу. Вся ця система здатна відстежувати ядерні випробування під водою, землею і у повітрі. І вона ж зафіксувала низку випробувань ЯЗ Індією, Пакистаном і КНДР у період з 1998 р. по 2017 р.

Серце і мозок всієї системи – Відень. Саме в столиці Австрії розташовано офіс Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (CTBTO) з щорічним бюджетом у $130 млн і 230 працівниками.

Що цікаво, Сполучені Штати, хоч і не ратифікували ДВЗЯВ, проте є найбільшим донором CTBTO – виділяють на її роботу щорічно близько $17 млн.

Обережність Вашингтону

А тепер власне про те, чому Сполучені Штати так і не ратифікували Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Тим більше з урахуванням їх неабияких зусиль досягти цього протягом півсторіччя.

Спроби були. І навіть після того, як у 1999 р. Конгрес відмовився ратифікувати ДВЗЯВ, президент США Барак Обама, у 2009 р., в межах політики "перезавантаження" відносин із Росією, намагався цього досягти, але зазнав невдачі. Його ініціатива не отримала достатньої підтримки.

І причини насправді досить прозаїчні.

По-перше, США дотримуються умов договору без ратифікації.

По-друге, нагадаємо, не всі країни погодились навіть підписати цей договір. І дві з цих країн – Іран та Північна Корея – входять до числа тих, хто регулярно погрожує знищити Сполучені Штати.

Тому Штати відмовилися і у 1999 р., і у 2000-х, ратифікувати ДВЗЯВ, побоюючись, що таким чином власноруч закують себе у зобов’язання, які ворожі актори навіть і не збираються на себе брати. Тобто поки в Штатах працювала б заборона на ядерні випробування, КНДР і Іран мали б можливість і надалі створювати і розвивати свій ядерний потенціал. І, завважимо, не без допомоги тієї ж Росії.

До того ж ДВЗЯВ, хоч і не набув чинності, все одно працював завдяки політичній волі, підсиленій глобальною системою моніторингу.

Тому заява Путіна про відкликання ратифікації – є, в принципі, дешевим сигналом Заходу. Кремль в контексті перманентного шантажу США та Європи з початку повномасштабної інвазії до України виходить з тих чи інших міжнародних договорів, пов’язаних зі зброєю та збройними силами.

28 лютого 2023 р. Росія призупинила участь у Договорі щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ДСНО чи СНО-3).

29 травня 2023 р. Росія вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), що регламентував кількість танків, ББМ, артилерії, авіації у Європі.

З рештою підійшла черга і ДВЗЯВ. І вочевидь Росія баритися з відповідним рішенням не буде. Як і у випадку з ДСНО і ДЗЗСЄ на формальності – процедури в обох палатах парламенту – ймовірно піде десь два тижні.

При цьому гіпотетичне поновлення випробувань ЯЗ Москвою має все одно невеликі перспективи з точку зору кардинальної зміни політики США чи Європи. Бо це насамперед чергова спроба залякати наших союзників останнім, на думку Кремля, ефективним засобом. Тому відкликання ратифікації радше матиме наслідки безпосередньо для росіян, якщо ж режим реалізує ідіотську пропозицію Маргаріти Сімоньян підірвати ЯЗ в небі над Сибіром.