Відволікаючий маневр. Навіщо путінські маріонетки качають Балкани
Раптові пости президента Сербії Александара Вучича в кількох соціальних мережах про "важкі дні для країни та її мешканців" і про готовність сербів "боротися і перемогти", що припали якраз на 25-річчя повітряних ударів НАТО по Белграду, явно перегукуються з терактом у "Крокусі". Втім, не лише з ним.
У сумі все це схоже на початок комбінації, розробленої в Кремлі, метою якої є хвиля ісламського терору в Європі та нова війна на Балканах.
В історії з Вучичем все досить прозоро: прокремлівський президент Сербії грає в пас зі своїм міньйоном, президентом Республіки Сербської у складі Боснії та Герцеговини, Мілорадом Додіком, теж цілком прокремлівським. Додік пішов на конфлікт через внесення технічних змін до Закону про вибори БіГ, зроблених верховним представником у Боснії та Герцеговині Крістіаном Шмідтом, який спостерігає за дотриманням Дейтонських угод. Шмідт вніс їх із метою знизити рівень фальсифікацій та вкидів на виборах до БіГ. Додік, з причин, про які неважко здогадатися, цього не стерпів і заявив, що Шмідт йому не указ, а Вучич негайно підтримав Додіка.
Але й вибори були певною мірою приводом, оскільки є привід ще важливіший. На голосування Генасамблеї ООН винесено питання про визнання подій 11 липня 1995 року в Сребрениці геноцидом мусульман з боку сербів і, за попередньою інформацією, більшість у ініціаторів голосування в Генасамблеї наразі є. Визнання ж Республіки Сербської та сербів із Сербії, які незмінно підтримували їх, стороною, відповідальною за геноцид, матиме безліч наслідків. Включаючи повнорозмірне визнання Косова та анулювання статусу РС у складі Боснії та Герцеговини. Загалом приводів зіграти на загострення у Вучича з Додіком більш ніж достатньо.
Це цілком узгоджується з планами Путіна, так що ще одним елементом політичного паззла, який ми зараз намагаємося скласти, є теракт у "Крокус Сіті холі", і, що ще важливіше, дії російської влади у відповідь.
Сам теракт, поза всякими сумнівами, був інспірований ФСБ. Доказів цьому безліч, до того ж, спливають нові, і нові, і нові. У справі заарештовано вже 11 осіб і явно будуть нові арешти. Очевидно, що ніхто із заарештованих із цієї м'ясорубки живим не піде. При цьому, що також очевидно, всі вони, включаючи четвірку нібито безпосередніх виконавців, — випадкові люди. ІДІЛ-Хорасан, який погодився, напевно, за серйозну винагороду, взяти відповідальність за теракт на себе, виконує в цій виставі роль проміжного прикриття, страхуючи російських організаторів від викриття західними спецслужбами. Хоча ще ймовірніше, що на Заході добре знають про московських замовників, але не хочуть доводити протистояння з Росією до фіналу, коли її визнання терористичною державою буде неминуче. При цьому Захід знову, вкотре вже робить свою звичайну помилку: зволікає, перебуваючи в нерішучості, і даючи Кремлю можливість зіграти на випередження. У цьому випадку звинуватити в теракті Україну та її "західних кураторів, насамперед Велику Британію". На внутрішньому інформаційному полі Росії ця версія вже стала загальноприйнятою та цілком офіційною, хоча сам Путін не заявив про неї прямо, доручивши цю місію своїм холопам. Але й із холопами виходить прокол на проколі. Депутат Держдуми РФ Леонід Калашніков — член фракції КПРФ, голова комітету ГД у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками, особистість медійно досить відома, ляпнув у прямому ефірі федерального державного телеканалу, що Росія ніяк не може бути об'єктом атаки для ІДІЛ, оскільки ІДІЛ Росія підтримує…
Таким чином, і теракт, і наступні дії влади були суто постановочними та режисувалися лише Кремлем. І тут є кілька дивних, принаймні на перший погляд, моментів. Зокрема, це публічні, на камеру, які явно свідомо транслюються по всіх телеканалах і в ТГ, тортури заарештованих таджиків-мусульман. У країні з дуже великим відсотком мусульманського населення, і з майже виключно мусульманською міграцією, що підтримує спад умовних "слов'ян", що "стачуються" вже в нуль від алкоголізму та бойових втрат — а саме такою країною і є Росія, подібні уявлення здатні спровокувати спочатку міжнаціональні конфлікти, які вже почалися, а потім повноцінну громадянську війну. При цьому історія з четвіркою таджиків зачіпає відразу кілька чутливих точок російської дійсності. Звичайно, є і кадировські преторіанці-мусульмани, але все одно гра це ризикована. І може мати безліч неприємних для Кремля наслідків.
По-перше, дуже суттєво те, що мігранти – саме таджики. Таджицькі економічні мігранти та натуралізовані таджики становлять понад 10% від реальних російських трудових ресурсів. Дефіцит робочих рук у Росії – на рівні 23%, а надії на залучення китайців та північних корейців не справдилися. У Китаї значно вищі зарплати, а в Північній Кореї — незрівнянно найкращі умови праці, що перекривають зарплатну різницю, яка в останні роки сильно скоротилася. До того ж, з урахуванням споживчих цін цей розрив і зовсім ефемерний. Чи розумно сваритися з країною, жителі якої можуть знайти привабливіші місця для трудової міграції, і цим обрушити і так кризовий трудовий ринок? Таджики, в принципі, і зараз знаходять альтернативи все частіше, але струмок робочої сили поки тече. Якщо ситуація кардинально не зміниться, його вистачить років на 10. Який же сенс так розгойдувати і без того утловий човен?
А по-друге, хоча захоплені таджики (саме захоплені, за сфабрикованим звинуваченням, зовсім не законно заарештовані) і не є членами ІДІЛ, ІДІЛ-Хорасан узяв на себе відповідальність за теракт. В очах усього світу, включаючи інші вигляди ІДІЛ, а ІДІЛ — це дуже пухка організація, зовсім не строго вертикальна, вони — мученики мусульманської справи. Яких навіть не судять неправедним кяфірським судом, а просто беззаконно та жорстоко катують. І це вже привід для помсти.
Очевидно, ставки у цій грі великі та виправдовують такі ризики.
По-третє, тортури мусульман не у всіх викликають відторгнення. Багатьом вони сподобаються, і породять якщо не пряме наслідування – тут справа така, багатьом захочеться повторити, але не всі будуть мати такі можливості, то, як мінімум, схвальне обговорення. І не лише у Росії. А, наприклад, і у Сербії. І в Республіці Сербській, у якої зараз, за підсумками голосування в Генасамблеї, загострюються стосунки з сусідами-мусульманами. І у мусульманському світі це обов'язково помітять. І цим обуряться.
Нарешті, по-четверте, самій Росії є чим відкупитися від ІДІЛ, причому від усіх його виглядів. Росія нагромадила величезний досвід співпраці з терористами, їх навчання, озброєння та фінансування. Отже, обурення тортурами мусульман Кремль приглушить, а обурення схваленням цих тортур зможе перенаправити на Балкани. Перемноживши його на освіжену пам'ять про геноцид у Сребрениці.
Бінґо. Паззл склався.
