Авось не образиться. Путін встромив Алеппо Ердогану у спину

Трагедія в Алеппо стала ще більш масштабною, хоча здавалося, що гірше вже нікуди. В ході операції по захопленню східній частині сирійського міста сили Росії, Башара Асада, Ірану, іракських шиїтів і ліванської "Хезболли", як вони висловилися, "звільнили" 98% міста, звузивши ареал опозиційних груп до шести кілометрів. Кошмар, який панує на вулицях руїн, колись колишніх жвавим містом, сколихнув світ.

Повідомлення різних організацій, опозиційних груп в Сирії і чиновників свідчать про приблизно сотні загиблих тільки за останні три дні. Серед них багато дітей і жінок. У загальній складності, за місяць там загинула майже тисяча осіб.

Ситуація в Алеппо змінює геополітичну картину. Захід обурений. Але, визнаємо, обурення це беззубе. Ніхто в Радбезі ООН не заїкнувся про введення додаткових санкцій відносно Кремля за цю бійню. Всі в Європі і США шоковані і хочуть проявити свої почуття. У Парижі, наприклад, погасили Ейфелеву вежу в знак солідарності. Правда, багато користувачів соцмереж з близькосхідних країн зі злою іронією помітили, що цей жест - мертвому припарка.

Витіснення сил опозиції з Алеппо вносить корективи і в відносини Туреччини і Росії, про що особливо ніхто не поширюється. Причому істотні корективи і явно негативного характеру. Анкара опонує Асаду. У Реджепа Тайіпа Ердогана, як відомо, свої інтереси в Сирії, в тому числі пов'язані з курдами. Ще одне завдання - створити у прикордонній північної області Сирії буферну зону, щоб створити з південно-східній частині Туреччини, населеної переважно курдами і є "базою" для Робочої партії Курдистану, свого роду закриту резервацію з подальшою ліквідацією внутрішньої загрози.

24 серпня турецька армія розпочала операцію "Щит Євфрату" і під офіційним приводом війни з ІГ (втім, як і Росія) увійшла в північні райони Сирії. Але в зону інтересів Анкари входив і місто Алеппо - один з оплотів опозиції Асаду. Серед таких груп є ті, кого підтримує Туреччина - це Вільна армія Сирії, в яку входять представники Сирійських туркменських бригад". Анкара, як відомо, марить про тюркському світі, до якого відносяться і сирійські туркоманы (вони ж туркманы або туркмени). Це третя за чисельністю етногурт. Здебільшого вони проживають у провінції Латакія, Тартус, Хомс і Хама. І чимало їх в Алеппо. В кінці листопада турки заявили, що в місті були знищені всі квартали туркман. І звинуватили в цьому Асада з союзниками. Тобто розкол намітився вже тоді.

Ще на початку російського вторгнення в Сирію, нагадаємо, між Москвою та Анкарою був серйозний конфлікт через бомбардувань росіянами туркманов. Потім був Су-24, а вже в цьому році Ердоган і Путін з натягнутими посмішками потиснули один одному світ і викурили люльку миру.

Зараз же по всій видимості цього перемир'я, як і прогнозувала "ДС", настав кінець. Чи настане. Справа часу.

Москва погодилася на "Щит Євфрату" після зустрічі двох президентів. Очевидно, що тоді мав місце торг, а точніше переділ зон впливу в Сирії. Джераблус та інші сирійські міста в обмін на Алеппо, що має сакральне значення для Асада, і вже для Кремля. Єдине, чого бажав Ердоган - це зберегти обличчя, коли сирійці з росіянами будуть брати місто під контроль. Сюди входить безпечний коридор для ССА і особливо для туркман, які б надалі підключилися до турецьким силам на північний схід від Алеппо. Економічна столиця Сирії Ердогану більше не потрібна, оскільки у нього є власний великий плацдарм і лояльні місцеві угруповання.

Цього не сталося. У мене точно немає достатньої кількості ресурсів, щоб самостійно брати міста. Та й ситуація в підконтрольних режиму районах багато в чому залежить від Кремля. Тому пояснення "вийшло, як вийшло" не має права на життя. Отже, падіння Алеппо - справа рук Путіна. І ще один висновок: він діяв свідомо на шкоду Анкарі і досягнутим раніше домовленостям.

Що безумовно розлютило турків. Так, 13 грудня міністр у справах ЄС Туреччини і глава турецької делегації на переговорах з Євросоюзом Омер Челік заявив, що в Алеппо відбувається найбільший за століття геноцид. На відкриту конфронтацію в Туреччині вирішили поки не йти, тому звинувачення Анкари фігурували суто сили Асада, іранці, іракські шиїти і ліванці. Але сигнал був відправлений. І отриманий Москвою, але проігнорований.

Зараз в Туреччині спостерігається підвищена активізація. Так, 14 грудня ввечері Ердоган в терміновому порядку переговорив з Путіним, обговоривши ситуацію в Алеппо. У той же день глави турецького МЗС Мевлюту Чавушоглу подзвонив держсекретар США Джон Керрі. Тема все та ж.

В четвер вранці стало відомо про перемир'я між проіранськими шиїтами і опозицією, але, судячи за повідомленнями в ЗМІ, перші цю домовленість порушили, коли обстріляли автоконвой з жителями Алеппо. Були в цій колоні тільки мирні жителі, невідомо. Але турецька сторона була в люті. А Чавушоглу після цього переговорив з головним представником сирійської опозиції на мирних переговорах. Ситуація загострюється, оскільки сьогодні ж почалося заплановане в президентському палаці засідання Радбезу Туреччини, а міністр закордонних справ Туреччини поінформував про проведення в Москві 27 грудня тристоронньої зустрічі (Іран, Росія і Туреччина) щодо ситуації в Сирії.

Анкара поки утримується від прямих звинувачень на адресу Кремля, обмежуючись натяками. Серед іншого щодо економічних взаємовідносин. Так, 15 грудня міністр економіки Туреччини Ніхат Зейбекчи на турецько-татарському бізнес-форумі в Анкарі підкреслив, що російські інстанції затягують процес нормалізації зв'язків, тоді як Туреччина зробила термінові кроки в цьому напрямку. Не стане сюрпризом, якщо в информполе спливе тема "Турецького потоку".

Не можна сказати, що Кремль не замислювався про наслідки своїх дій в Алеппо в розрізі діалогу з Туреччиною. Але така вже природа російських еліт, які "беруть", якщо є така можливість, а то один в майбутньому її не буде. При цьому вони традиційно покладаються на "авось". На самій-то справі не було перешкод для забезпечення відходу лояльних Туреччини сил, але Путін вирішив, що всіх перехитрить і нічого за це не буде. Тому дає команду - рознести місто.

Виходить, що Ердоган отримав ножа в спину від росіян. От тільки питання - а турецький султан проковтне образу? Як у Москві тепер збираються будувати "Турецький потік"? Авось...

У цілому всі ці події дають зрозуміти, що довгострокової стратегії у Кремля немає. Москва фактично рефлексує з максимальним прогнозуванням на місяць, може два. Ні, мета, безумовно, є, але супутні проблеми вирішуються (або не вирішуються) по мірі виникнення. Ось взяти, наприклад, саму ідею захоплення Алеппо. Утримувати та розвивати місто ні в росіян, ні тим більше Асада ресурсів немає. Тому Кремль вирішує питання радикально - руйнує місто, а Чуркін в Радбезі ООН "посипає дітей пилом". Асад мовчить.

А йому нічого іншого не залишається. Як вірно помітила французька Le Monde, єдиним переможцем є тільки Путін, а Асаду залишаються лише знекровлені руїни, які так і не будуть відновлені. Така ж доля спіткала інше місто Сирії - Хомс, який нині заселяють афганськими біженцями, щоб компенсувати "дефіцит" корінного населення.