Останній генсек. Чому Путін згадав методички ЦК КПРС

Президент РФ Володимир Путін виступив, нарешті, сьогодні з посланням до Федеральних Зборів. Воно переносилося двічі з очевидним наміром приурочити найважливішу програмну заяву господаря Кремля — як і поточну ескалацію у відносинах з Україною — до певних подій і дат.

Однак "яструби", які очікували від свого ватажка жорсткої риторики із зовнішньополітичних питань, скоріше будуть розчаровані, адже промова Путіна більше нагадувала виступ генсека ЦК КПРС, заколисуюча законодавців і чиновників, що сиділи в залі.

Ні, звичайно, фактор зовнішньої загрози був присутній. Путін, зокрема, окреслив дві — це пандемія Covid-19 і, традиційно, "колективний Захід".

Однак більшу частину півторагодинного виступу Путін присвятив внутрішнім питанням: охороні здоров'я, соціальній політиці, економіці та зміни клімату.

Він поставив пандемію на чільне місце. Що, втім, було очікуване, оскільки його прес-секретар Дмитро Пєсков оголосив напередодні, що послання до Федеральних Зборів буде "постковідним".

Основний акцент Путін зробив на тому, що нехай коронавірус і є смертельною загрозою для всього світу, але владі і всім-всім-всім, а саме медикам, вченим, військовим (крупний план глави міноборони Сергія Шойгу), вдалося з цією загрозою впоратися.

І взагалі у нього "була тверда впевненість", що так і буде, тому що, по-перше, є три "надійні" вакцини, створені російськими вченими; по-друге, згуртованість нації, що стала можливою завдяки "духовним цінностям, про які в деяких країнах забувають".

При цьому, відзвітувавшись про успіхи, які і існують переважно тільки на папері, президент РФ закликав росіян не розслаблятися, тому що Covid-19 ще, як і раніше, загрожує демографічній ситуації в Росії. А "збереження народу Росії", звісно, є найвищим національним пріоритетом. Тому він також закликав усіх в масовому порядку робити щеплення російськими вакцинами, щоб до осені, тобто до виборів в Держдуму, вже виробився колективний імунітет.

Загалом, саме пандемію, а не "невелику звитяжну війну", Путін використав, щоб консолідувати росіян, чиї порожні животи і гаманці загарбницьких авантюр можуть і не переварити.

Втім, голодним добрий цар теж пообіцяв їх не залишати.

Економічної блок в його виступі був не менше ґрунтовним, ніж його "ковідная" частина. Путін сипав і сипав цифрами і деталями по майбутнім інфраструктурним об'єктам в безлічі регіонів РФ. Щоб уникнути в майбутньому ситуацій, аналогічних тій, яка сталася в Хабаровську, що вийшов на акції протесту на захист губернатора Сергія Фургала, Путін пообіцяв місцевій владі подачки.

Так, суб'єкти з високою комерційною заборгованістю зможуть свої борги "оформити" як бюджетні кредити, які повинні будуть погасити ще не скоро. Тобто регіони будуть рятувати за рахунок неабияк збіднілої скарбниці. Крім того, центр виділить місцевим властям кредити на інфраструктурні проекти з терміном погашення 15 років і процентними ставками 3-4% річних. Але отримати гроші зможуть лише ті, хто проводив "нормальну" фінансову політику. Ясна річ, що негласною вимогою буде і збереження лояльності до Кремля, якщо вже губернатор або мер захоче отримати доступ до скарбниці.

Простим смертним Путін теж надавав масу обіцянок, приділяючи дуже багато уваги молоді та її "вихованню". Що й зрозуміло: якщо він має намір правити країною ще 15 років, то чергове молоде покоління, до слова, яке не знає іншого президента, має бути абсолютно вірним і з високим рівнем ура-патріотизму.

Путін доручив уряду забезпечити зростання реальних доходів росіян, а також заспокоїв виборців планами регулювати за допомогою "ринкових механізмів" ціни, щоб не допустити "порожніх полиць" як в 80-90-х.

Матерям він "відсипав" грошей на допомогу по догляду за дітьми і засобів на лікування важкохворих дітей з фонду "Коло добра", який повинні наповнювати багаті росіяни; сім'ям в цілому — фінансування будівництва житла та газифікацією навіть самих забитих сіл і містечок; бізнесу — пільги, які дозволять швидше впоратися з наслідками пандемії.

Очевидно, що всі ці красиві обіцянки, що ще не стали конкретними урядовими програмами і розпорядженнями (хоча і це не означає, що прості росіяни отримають обіцяне), мають дві мети.

Перша — максимально знизити рівень протестної активності по лінії "замкадье проти Центру" і в зв'язку з ув'язненням Олексія Навального.

Друга — підвищення рейтингу "Єдиної Росії", яка, незважаючи на велику кількість нових проектів, створених Кремлем, залишається головною силою, що підтримує Путіна. Тому він, в основному намагаючись не озвучувати назву партії, в цей раз похвалив "єдиноросів" за один з економічних проектів.

Як і очікувалося, після вакцинації Путіна від Covid-19 він використовував послання Федеральним Зборам для запуску передвиборчої кампанії на підтримку лояльних сил, що йдуть під його стягом.

Зовнішньополітичний блок

У першій частині свого виступу Путін фактично пообіцяв співгромадянам годувати їх трохи краще, розуміючи, що скріпи вже давно стоять поперек горла.

Ніяких масштабних, амбітних проектів на кшталт "Третього Риму". Навпаки, Путін дав зрозуміти, що ще більш суворий ізоляціонізм — це найближче майбутнє всієї Росії. Ізоляціонізм в дусі "обложеної фортеці", звичайно ж. Ким обложеної? Природно, "колективним Заходом".

Насправді в цьому посиланні Путіна не було абсолютно ніякої новизни.

Він завів мову про те, що весь сенс зовнішньої політики РФ, мовляв, полягає в тому, щоб "забезпечити мир і безпеку для благополуччя наших громадян, для стабільного розвитку країни".

І власні інтереси у Москви теж є. Їх керівництво РФ захищає "в рамках міжнародного права". При цьому Путін сам собі суперечить. Чи не тому, що Росія порушила вже не один міжнародний нормативно-правовий акт або угоду, а тому що заявив: "Сподіваюся, ніхто не перейде червону межу в стосунках з Росією. А де вона буде проходити, це ми будемо визначати в кожному конкретному випадку самі ".

"Червона межа" — це, очевидно, те, що в Москві називають організацією "кольорових революцій" або ж "державних переворотів" в сусідніх країнах.

У цьому контексті Путін згадав Україну та Білорусь, формалізуючи білорусько-кремлівський фейк про нібито замах на Олександра Лукашенка.

Путін провів паралелі між білоруським диктатором і Віктором Януковичем, назвавши останнього "законним президентом України", якого, мовляв, теж збиралися убити в 2014 р.

Що характерно, господар Кремля ні словом не обмовився ні про нинішнього президента Володимира Зеленського та його вчорашнього відеозвернення до нього, ні в цілому про ситуацію на Донбасі, в Чорному морі і ескалації у відносинах з Україною.

Путін обмежився лише старою піснею про "держперевороті" 2014 року в Києві, лише одного разу згадавши окупований Крим, і то побічно — коли розповідав про туристичні проекти в Балаклавській бухті. І в той же час, реагуючи на зростаючий тиск з боку Заходу, яке він просто не міг залишити без відповіді, сказав: "Організатори будь-яких провокацій, які загрожують корінними інтересами нашої безпеки, пошкодують про скоєне так, як давно ні про що не шкодували".

Потім закликав Вашингтон і Брюссель до діалогу, граючи "лідерством" в сфері створення "бойових систем нового покоління" і розвитку "сучасних ядерних сил", згадавши міфічні "Циркони", "Буревісник", "Посейдони", "Кинджали" і т.п .

І все ж. Якраз те, що Путін "забув" про шантаж анексією ОРДЛО, а також значні шматки промови, присвячені боротьбі з пандемією і зміною клімату, свідчать про прагнення Кремля знизити градус протистояння з "колективним Заходом".

Тим більше що один з лідерів цього Заходу — президент США Джо Байден — запросив Путіна поряд з десятками інших президентів і прем'єрів взяти участь в кліматичному онлайн-саміті 22-23 квітня. І російський президент запрошення прийняв — про що, власне, і заявив в голос сьогодні. В цілому ж з його промови ясно, що холодильник в Росії почав перемагати не тільки телевізор, але і силовиків. І хоча Москва залишає за собою можливості для подальшого шантажу планети "ядерним попелом", її цілком влаштує "середовище безконфліктного співіснування на основі рівняння безпеки". Адже це не тільки про відновлення угод щодо обмеження озброєнь. Це заклик до формату мирного співіснування систем, що вперше сформульований ще ХХ з'їздом КПРС і надалі став основою для політики розрядки. Що не може не радувати: Росія слабшає. Але, на жаль, ще дуже недостатньо для відмови від імперської фанаберії.