Збирач земель югославських. Навіщо Путіну вбивати прем'єра Сербії

Кремль, очевидно, вже реалізовує на Балканах натяк, що прозвучав з вуст Володимира Путіна на недавньому засіданні Валдайського клубу. Виступаючи 27 жовтня на цьому форумі, російський президент згадав про розвал Югославії. Таким чином, він фактично виправдовував свої дії в інших країнах, вказуючи на аналогічну, на його думку, політику Заходу в свій час.

Не секрет, що Росія катастрофічними темпами втрачає свою присутність і вплив на Балканському півострові. Держави, розташовані там, або вже інтегровані в Євросоюз, або в кроці від членства в ЄС та НАТО. Використовуючи свої ще досить сильні зв'язки з окремими країнами регіону, Москва починає нову гру в спробі не тільки зберегти свої позиції, але й хоч трохи "прищучити" Вашингтон і Брюссель. Під прицілом опинилася Сербія - країна, яка до останнього часу була останнім союзником Росії на Балканському півострові.

30 жовтня міністр внутрішніх справ Сербії, Нейбоша Стефанович заявив про виявлення складу зі зброєю, включаючи автомати і гранатомет, біля ділянки дороги, де авто прем'єр-міністра Олександра Вучича йшло б з мінімальною швидкістю. "Дуже турбує те, що приховане зброю знаходилося на цьому повороті, де машина прем'єр-міністра повинна була сповільнитися до мінімальної швидкості. Це ідеальне відстань, всього 50 метрів, для такої зброї, яку повинні були використовувати", - сказав Стефанович 30 жовтня, додавши, що прем'єра перевели в безпечне місце.

Белград припускає, що на главу уряду, ймовірно, готувався замах. І якщо поглянути ширше, то горезвісний склад із зброєю може означати підготовку до державного перевороту. Або, принаймні, спробу дестабілізації, щоб отримати більш поступливого балканського одного. Правда, і версію з постановкою теж не можна скидати з рахунків. У нинішній ситуації, коли Москва не в захваті від його дій, з боку Вучича було б правильним виходом розіграти спробу замаху, щоб консолідувати прихильників.

У будь-якому випадку сам факт виявлення цього складу та активно обговорюване відбулася замах на прем'єра вже призвели до певної дестабілізації. Її результатом буде або подальше зближення Сербії з Європою, або повернення країни під протекторат Москви, яка вже наслідила на півострові.

А зав'язкою сценарію по утриманню Балкан Росією стала невдала спроба державного перевороту в Чорногорії, яка сталася якраз на тлі парламентських виборів 16 жовтня, перемогу на яких здобув виверткий і хитромудрий Мило Джуканович.

16 жовтня директор управління поліції республіки Славко Стоянович заявив про затримання 20 громадян Сербії, яких підозрюють у підготовці терактів у день проведення виборів. "Вони підозрюються в тому, що прибули в Чорногорію і планували спочатку отримати автоматичну зброю, а потім ввечері вчинити напад на державні інститути, поліцію і представників держорганів, не виключаючи можливості нападу на високопоставлених державних діячів", - розповів подробиці Стоянович.

Джуканович через десять днів відповідальність поклав на Росію, сказавши, що цілком може бути причетна до спроби перевороту. Логіка в таких заявах є, враховуючи, яке роздратування у Москви викликало травневе підписання протоколу про приєднання Чорногорії до НАТО. Тоді балакучі голови в РФ погрожували кулаком і обіцяли відплата - припинити інвестувати, відкликати своїх туристів, які годують цілу країну і т. д. Стандартний набір інструментів. Все це було видно на прикладі тієї ж Туреччини.

Багато хто вважає події в Подгориці кульмінацією, а не зав'язкою стратегії Москви, спрямованої на повернення блудної Чорногорії. Безумовно, кремлівська верхівка бажала б зірвати зближення Чорногорії з Євросоюзом і фактичне завершення процесу вступу до НАТО. Але. Це дуже витратний проект, який не обіцяє ні 100-відсоткового, ні хоча б 60-відсоткового результату. І назвемо це програмою максимум.

А метою програми-мінімум є Сербія. Белград - найбільш проросійська серед балканських столиць, а можливо і всіх європейських, але останнім часом його намагання дистанціюватися від Кремля все більш помітні. З одного боку, серби не бажають розсердити і розірвати відносини з Москвою, а з іншого, якщо Вучич не буде рухатися шляхом євроінтеграції, може втратити владу. Та й Москві підтримувати лояльність Белграда звичними методами все важче через поглиблення економічних проблем.

Що маємо в сухому залишку. Є Чорногорія, яка чітко і всупереч позиції Кремля, позначила свій зовнішньополітичний курс. І є Сербія, яка з надією поглядає на Захід, але з побоюванням, або навіть острахом озирається на Москву. Не дивно, адже Путін під час засідання "Валдая" ясно дав зрозуміти, що не відмовиться від Балкан, коли згадував про розпад Югославії. Першими з неї вийшли в 1991 році Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія. Югославія проіснувала до 2003 року, коли перетворилася в Державний союз Сербії і Чорногорії. Остаточний розрив і здобуття незалежності двома країнами відбулися після референдуму 2006 року. Причому чорногорці бажали відділення багато більше, ніж в Сербії.

Джуканович контролює країну майже чверть століття, то з'являючись на сцені, то зникаючи на деякий час за куліси, але залишаючись при цьому тим, хто смикає за ниточки. Так і зараз він вирішив піти. Вибори пройшли успішно в цілому. Так, більшості немає, і його доведеться формувати наступнику - віце-прем'єру Душко Марковичу, однак з настільки тривалим перебуванням у владі, навіть така перемога на виборах - це успіх.

Чому ж Джуканович вирішив піти? Це рішення підозріло перегукується з недопереворотом в Подгориці і Сербією, зокрема, з позицією Вучича. Будь він на всі сто відданий Росії, то не оголосив би публічно про депортацію з Сербії кількох росіян, які відповідали за підготовку терактів в Чорногорії. За словами сербського прем'єра, є докази, що вони стежили за кожним кроком його чорногорського колеги. Фактично Белград зробив вибір - на користь Чорногорії та ЄС, намагаючись нівелювати отриманий репутаційний збиток.

Вся Європа в курсі зв'язку Белграда з Москвою. І коли з'являється інформація, що в Чорногорії, країні, марить Євросоюзом, орудували серби, імідж всієї країни ще більш негативний, ніж раніше. Тому-то Вучич вирішується піти проти Кремля, який очевидно намагався прив'язкою до Чорногорії відвадити Сербію від Євросоюзу і втримати в своїх руках.

Демарш сербського прем'єра стало неприємним сюрпризом для Москви. У столиці Сербії терміново прибув секретар Радбезу РФ Микола Патрушев, формально - щоб залагодити дипломатичний скандал з депортацією, а насправді - достукатися до Вучича, який явно подумує змінити табір.

Патрушев в Белграді запропонував сербам посилити співпрацю силових структур. Знову-таки, такий меморандум ще тісніше прив'язала б Сербію до Росії і відштовхнув від Європи. Це питання принципове: дозволити собі зовсім позбутися присутності на Балканах Москва не може.

Тому посилення тиску Москвою на Белград виглядає ще як найбільш позитивний наслідок конфлікту РФ і Сербії. Не виключено, що замах на Вучича насправді планувалося, як і антизахідний переворот. І не дивно, що при такому розкладі Джуканович вирішив управляти державними процесами з тіні.

Подальша гра багато в чому буде залежати від мотивації та сили Вучича як лідера. Свого часу Москва вже намагалася підім'яти під себе Югославію. Йосип Сталін разом Георгієм Димитровим і Иосипом Тіто планували Балканську федерацію, в яку також повинні були увійти Болгарія та Албанія через митні союзи (привіт, МС). Не зрослося. Албанці заартачились, а потім і Тіто послав Сталіна подалі. Сербія - безумовно, не Югославія, так і Вучич - аж ніяк не авторитарний Тіто. Так що ризик, що Белград прогнеться, існує. Але він істотно знизиться, якщо Брюссель запропонує сербам досить об'ємистий пакет гарантій, обіцянок і компенсацій, а головне захист. Давати Кремлю можливість безперешкодно творити чого душа забажає, практично на території ЄС, європейським лідерам не можна. У прихильників єдиної Європи вже вистачає проблем з євроскептиками і лобістами Путіна.