Путін більше не хоче міняти Україну на Сирію

Я завжди вважав, і зараз я черговий раз впевнююсь, що головний психологічний комплекс Путіна – це не маленький зріст, а Карибська криза. Немає жодного смислу дошукуватися, хто саме вдовбав йому в голову думку про те, що якби Хрущов тоді не злякався, сьогодні не було б гегемонії Америки, а її місце міг би зайняти СРСР. Все що робить останніми роками Путін (активна фаза почалася в 2008 році з грузинською війною) – це спроба повернути історію назад, створити свою Карибську кризу і перемогти в ній.Сирія.

Парад перемог на три дні

Все те, що ми вчора бачили і чули про Сирію – це понти. Все це нагадує один американський фільм про кінні перегони в пустелі: старт, купа багатющих глядачів дивиться на красенів-коней і красенів-наїзників, король дає відмашку і всі зразу ж біжать галопом. Але за пару кілометрів всі призупиняються і починають повільний виснажливий марафон. І один із учасників говорить: "Я так і думав, це понти".

Офіційний початок російської війни в Сирії – це понти. Погрози США, "розбомблений" штаб ісламістів (опозиції Асада), твітер Рогозіна з патетичним "К победе" і т.д. Російські медіа відпрацювали все це на ура. І головний лейтмотив – жодного загиблого чи пораненого, ми показали США де їхнє місце і Росія знову змусила всіх з собою рахуватися.Проте, треба чітко розуміти: таких "великих перемог" у Росії в запасі є ще 2-3. Далі починається рутина, збиті американськими аналогами БУКів російські штурмовики чи бомбардувальники і, головне – на стороні сирійців почнуть воювати бійці Правого сектора. Правий сектор ще має зіграти свою роль в цій історії.

Яка короткострокова задача Путіна в Сирії? Змусити США залишити Асада в спокої. Вчорашня заява Керрі про те, що США готові розглянути можливість поступового заміщення Асада – це демонстрація того, що Обама наступає на граблі Меркель, які били її кілька разів під час і після анексії Крима. Як і тридцять років тому – американська розвідка в питаннях Росії неймовірно слабка. Можна навіть точніше сказати – вона майже не працює. Плюс, як і тридцять років тому, США боїться розвалу Росії, не розуміючи, що тільки це дозволить в майбутньому уникнути циклічного загострення імперських комплексів з відповідними локальними і світовими війнами. Власне це, і є головною силою Путіна – всередині його зняти поки неможливо, революції не буде, та й її ніхто не інспірує ззовні. Світ боїться, що буде утворено кілька ядерних державок, так само, як в 1990 році Буш-старший боявся появи незалежної України, Білорусі і Казахстана.Не піднімаючи ставок, Обама втягується в гру Путіна, де немає ніяких правил.

Путін буде тягти час

Зараз перед Обамою стоїть найскладніша задача за весь час його правління. Штати і союзники, де-факто підтримували якісь осколки опозиції Асада, які мали воювати і проти ісламської держави, і проти Асада. Росіяни вступили в війну під благородним гаслом боротьби з ІДІЛ, але де-факто, поки нанесли удари по опозиції Асада. США не можуть не розуміти, що Путін прекрасно пам'ятає Афганістан і зробить все від себе залежне, щоб мінімізувати кількість гробів в Росію.

Тому, очевидно, тактика Путіна в Сирії також полягатиме в затягуванні часу. І спробах черговий раз спробувати схилити шиїтський Іран відмовитися від преференцій, які йому відкриває вільна торгівля зі всім світом після знятих санкцій і почати війну проти сунітських монархій Перської затоки. Власне, Путін розуміє, що падіння цих монархій може різко змінити і баланси в усьому світі в цілому і ударить по позиціям США, зокрема. Але все це дуже довга перспектива. У росіян немає ресурсів для серйозних воєнних дій. І в них немає можливостей для того, щоб вести серйозні наземні операції. Тому Путін буде тягнути час. І шукати можливості для підняття ставок.

Що робитиме США

Як на все це відповість США? Судячи з усього так само, як і Путін, американці тягтимуть час. Для чого? Вони чекають обвалу економіки РФ. І обвал цей буде неминучим, але це не значить, що режим Путіна буде падати. Єдине, що робитиме США – це спробує створити пояс нестабільності навколо РФ. Перший дзвіночок – заява Азербайджана про можливу війну з Вірменією. Не треба забувати про початок війни ІДІЛ в Афганістані (пряма загроза Узбекистану). Можливим є і загострення ситуації в Таджикістані. Головне питання тільки в тому, наскільки ефективно американці зможуть розіграти цю карту.

Задачі для Донбасу

Головне питання, на яке всі ми маємо відповісти – чи відійшов Донбас для Путіна на другий план? Безумовно ні. Так, Путін відчув себе великим геостратегом, він вперше вийшов за межі пострадянського простору, але Донбас – це один з його головних пріорітетів. Зараз помиляються ті, хто вважає, що Путін хоче обміняти Сирію на Україну. Він це хотів позавчора, може вчора. Але сьогодні він вважає, що це нерівнозначний обмін. Він підняв ставки і тепер вважає, що Україну він має отримати і просто так, а Сирію він уже обміняє на щось інше. Наприклад, на повернення до вісімки чи повне зняття санкцій і підняття ціни на нафту.

Так, звичайно, він буде тиснути на план Мореля, говоритиме про хунту, про недодержаву і крадіжки газу, але наш великий плюс полягає в тому, що Путін поліз в геополітику. І це відкриває для нас і наших союзників ширше вікно дипломатичних можливостей – Путін поки не набуває нових друзів, він наживає лише ворогів. Як би це парадоксально не звучало, але нам вигідна тактика Путіна – ми також повинні тягнути час.