Лякаючий саміт. Чи зруйнує Трамп НАТО?
Саміт НАТО вже нагенерировал безліч новин. Багато анонси були несприятливі для України. Але ближче до події ситуація почала вирівнюватися.
Пов'язані несприятливі анонси були насамперед з позицією Угорщини, яка загрожувала блокувати всі євро - та євроатлантичних просування України з-за "мовний статті" освітнього закону (як вже неодноразово писала "ДС", що з'явилася з-за піар-зусиль представників депутатського корпусу). І зусилля української сторони, спрямовані на згладжування протиріч, не давали результатів. Так, за тиждень до саміту НАТО посол України при цій організації Вадим Пристайко повідомив: "Фактично всього через два дні після зустрічі міністрів освіти і закордонних справ наших країн у Закарпатті 23 червня, яка, за нашим переконанням, була ефективною і результативною, угорська сторона заявила, що Україна не запропонувала ніяких рішень відомої мовної проблеми. І тому блокування засідань комісії Україна-НАТО на високому політичному рівні з боку Будапешта триває". У зв'язку з цим український дипломат прийшов до висновку, що Угорщина "не демонструє бажання вирішити питання". А, навпаки, усвідомлюючи, що "саміт НАТО - це зручний привід нав'язати нам свій порядок денний" намагається впливати на Україну.
Найважливішими результатами такої протидії Угорщини євроатлантичним прагненням України вже стали звістки про те, що під час саміту не відбудеться засідання Комісії Україна-НАТО, і про те, що нашій країні не буде запропоновано приєднатися до програми Enhance Opportunity Program (хоча ряд українських експертів вважає, що як мінімум не-запрошення України у Програму розширених можливостей НАТО, в якій беруть участь Австралія, Грузія, Йорданія, Фінляндія і Швеція, пов'язано з тим, що наша країна дуже сильно відстає у плані проведення необхідних для розширення партнерства з Альянсом реформ).
Але ближче до початку саміту стало відомо, що в ході його все ж відбудуться важливі заходи за участю України, оскільки Києву вдалося обійти блокування Будапештом участі нашої країни у зустрічі лідерів країн -членів Альянсу. 8 липня той же Вадим Пристайко заявив: "Завдяки взаємодії з союзниками по НАТО нам вдалося переступити через блок, який встановлює Угорщина, намагаючись скористатися принципом консенсусу, який існує в НАТО. Варіант, який був визначений, - це спільне засідання з Грузією... Ми збираємося знову з Альянсом і будемо обговорювати, яким чином за цей час Україна і Грузія просунулися, що ще треба зробити і яка допомога Альянсу може обом країнам вступити".
Правда, він не виключив, що Угорщина і надалі буде протидіяти Україні (а тепер вже і Грузії), блокуючи заяви засідання Україна-Грузія-НАТО, але висловив упевненість в тому, що в заяві генерального секретаря Альянсу та в декларації саміту, що "є значно більш важливим, тому що декларація саміту - це документ, за яким живе Альянс від саміту до саміту", а також у підсумковому комюніке "будуть зафіксовані всі необхідні для України речі". Також посол України при НАТО додав, що "головною перемогою для нас буде підтримка НАТО у протистоянні з Росією" і висловив надію на розблокування військово-технічного співробітництва. "Джавелины" нам дуже допомогли, тому зараз ми говоримо з членами Альянсу про те, що нам потрібна деяка допомога: дещо ми готові купувати, а деякі технології нам потрібні для того, щоб наша армія стала сильнішою", - резюмував він.
Існує версія, що поступливість Угорщини, завдяки якій Петро Порошенко не тільки візьме участь в саміті, але і буде сидіти за столом поруч з Дональдом Трампом (про можливість повторення ситуації 2002 р., коли організатори празького саміту НАТО перейшли на французьку для недопущення сусідства Джорджа Буша-молодшого з Леонідом Кучмою, якого підозрювали в постачаннях радіолокаційних станцій "Кольчуга" Саддаму Хусейну, поки не кажуть), стала результатом зусиль не тільки (або навіть не стільки) українських дипломатів. Адже пом'якшення позицій Будапешта почалося в контексті травневого візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сиярто у Вашингтон, в ході якого Держсекретар США Майк Помпео закликав свого угорського колегу підтримати співпрацю між нашою країною і НАТО, а також "протистояти ворожому впливу Росії в Центральній Європі". І є припущення, що цей візит міг не відбутися через неконструктивну позицію Будапешта, і став можливим тільки після того, як напередодні візиту Петер Сиярто заявив, що його країна готова розблокувати переговори з Україною, а також ініціює створення міжурядової робочої групи, що й проявилося 23 червня у вигляді зустрічі міністрів освіти і закордонних справ наших країн у Берегово. Деякі ЗМІ прямо пишуть, грунтуючись на своїх інформаторів з дипломатичних кіл, що у Вашингтоні були дуже незадоволені Будапештом і досить рішуче схиляли його до більшого миролюбства по відношенню до Києва.
Але сподівання українських дипломатів на позитивні для нашої країни результати саміту можуть не збутися і не тільки за "угорської" причини. Адже якщо "приборкати" трохи Угорщину Україні допомогла Америка, то як "приборкувати" саму Америку, президент якої все частіше веде себе так само, як угорський прем'єр та інші популісти, лідери країн НАТО поки що, швидше за все, не знають. Багато хто побоюється повторення подій місячної давності, тобто практично хамської поведінки американського президента на зустрічі з партнерами (в той раз - по "Великій сімці"), з подальшим красованием на зустрічі з диктатором.
Адже плановий саміт вже давно почав програвати в інформаційному просторі зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним в Гельсінкі. І знаючи непередбачуваний характер американської зовнішньої політики в її трамповской варіації, експерти пророкують яскраві "кульбіти" глави Білого дому, на тлі яких торішні відсунення чорногірського лідера на задній план спільної фотографії здасться дрібницею. І навіть називають можливу тему основного конфлікту на саміті - протиріччя між США і Німеччиною. Адже не так давно (5 липня), виступаючи в штаті Монтана, Трамп уже заявив, що США в збиток собі платять за безпеку Німеччини, а ця країна готова платити Москві мільярди за "Північний потік-2". І пообіцяв вимагати не тільки в Німеччині, але й у інших країн-членів НАТО збільшити витрати на безпеку і оборону у відповідності із зобов'язаннями, прийнятими на уельському саміті НАТО 2014 р. Я скажу НАТО: "Ви повинні почати платити за рахунками. США не будуть за все платити", - заявив він.
Якщо американський президент їде на саміт лише з цією метою, то зустріч може вилитися в постійні скандали, які починаються з обвинувачень Трампа в адресу інших країн-членів НАТО в недофінансування сектора безпеки і в спробі його опонентів пояснити, чому ситуація з невиконанням взятих на себе в Уельсі зобов'язань має місце бути. Адже дійсно, далеко не всі члени Альянсу виділяють на оборону 2% свого ВВП і навіть не збираються досягти цього рівня в найближчі роки. В результаті чого, по-перше, США реально фінансують близько 2/3 загального бюджету НАТО. А по-друге, стан збройних сил таких країн, як Німеччина, виділяє на оборонні потреби всього лише 1,2% ВВП (і планує довести цей рівень навіть не до 2%, а всього лише до 1,5 % лише до 2025-го) залишає бажати кращого, так як, наприклад, готовими до застосування Бундесвером в 2016 р. були тільки 67 з 207 бойових літаків "Єврофайтер" і "Торнадо", всього сім з 43 бойових вертольотів "Тайгер" і лише 10 з 61 транспортних вертольотів (схожа ситуація, тобто зовсім не-порядок в танкових частинах).
Так що у Дональнда Трампа дійсно є законні приводи критикувати своїх європейських союзників по НАТО. І якщо він захоче зірвати саміт або зробити його безрезультативним (щоб догодити, як припускають конспірологи, кремлівському куратору перед зустріччю з ним), то цілком може і досягти успіхів. Але є деталі, що дозволяють припустити, що жорстка (часом полухамская) риторика Трампа є лише частиною його стратегії щодо примушення європейців до більш активного вдосконалення своєї та загальносвітової системи безпеки. А злі випади або навіть погрози - частина переговорного механізму, спрямованого на "ошарашивание" опонентів, покликаний зробити їх більш поступливими (багато згадують пікірування перших місяців минулого року з Китаєм, яке закінчилося досить конструктивною флоридської зустріччю).
Серед цих деталей - підготовка Сполученими Штатами наймасштабнішою за останні роки (деякі стверджують, що і взагалі в історії порядку денного саміту. І питання збільшення оборонних бюджетів - лише один (хоча і досить важливий) її пункт. Серед інших, за словами помічника держсекретаря США з питань європейської та євразійської політики Уэсса Мітчелла, значаться зміцнення оборони і можливостей НАТО до стримування розширення дій у боротьбі з тероризмом і забезпечення "стабільності на півдні", ініціативи щодо поліпшення процесу прийняття рішень і стану готовності та мобільності збройних сил НАТО, питання єдності в багатосторонніх відповідях країн-членів Альянсу викликам, питання протидії гібридним загрозам, кіберзагрозам і тероризму (насамперед - в Афганістані), а також можливість заснування нової місії в Іраку.
При всій ексцентричності Трампа важко припустити, що він буде зривати саміт і заважати просуванню таких важливих для його країни ініціатив. Швидше зробить все для того, щоб висунути перед своїми виборцями "вибиті" з європейських партнерів обіцянки прискореними темпами довести оборонні витрати до належного рівня, а решту віддасть на виконання іншим членам американської делегації. І укатит з чистою совістю на зустріч у Гельсінкі, яку "злі язики" вже охрестили "зустріччю рудого клоуна з блідим клоуном". Хочеться лише сподіватися, що вона пройде близько до канонами циркового мистецтва, адже, згідно з ним, рудий постійно б'є блідого. А саме до останнього у нашої країни більше претензій.
