Страшне послання. Як Шойгу розводить Путіна на гроші
Саму цю закріплену в законі традицію звернень до законодавчим зборам імпортував з США Борис Єльцин, і в ті часи готувалося послання до лютого на початку року, а при Путіні поступово з'їхало на грудень. Із занепадом демократії роль і самого документа, і церемонії його оголошення знижувалася. До нинішнього часу ставлення до послання красномовно характеризує той факт, що воно було відкладено майже на три місяці. Можливо, це пов'язано з нездужанням Путіна - судячи по зовнішньому вигляду, йому довелося нелегко, а зусилля лікарів, зокрема хірургів-косметологів, були героїчними. Датування виступу в будь-якому випадку пов'язана з ще декількома обставинами.
Перше - до дня виборів, переможець яких вже відомий навіть на думку начальника штабу Ксенії Собчак Ігоря Малашенка, залишилося практично два тижні. Нанесення головного удару чи то по мізках, то по вухах аудиторії за два тижні до голосування - це єдина аксіома, твердо зазублена російськими політтехнологами у американських вчителів. Все-таки гігантський відсоток, який "набере" Путін (зокрема, в Північній Осетії, за чутками з штабів КПРФ, беззмінний президент має "отримати" не менше 80% голосів), потрібно буде мотивувати для тих в Європі і США, хто "сам обманюватися радий". Адже шоу виборів влаштовано не тільки для самозадоволення вождя, але і для демонстрації Заходу, що санкції не працюють, тому що величезна більшість згуртувалося навколо нього.
Друга причина переносу - це надії на поступки з боку Заходу за цей період: в Сирії, в питанні формату присутності миротворців в ОРДЛО, в Стокгольмському арбітражі, надії на розкол консолідованої позиції демократичного світу, на звільнення Трампа від пут змовників-глобалістів, загалом, на приліт якихось щасливих для Кремля "чорних лебедів". Але замість таких лебедів прилетіли американські "ганшипы" і покришити на берегах Євфрату приватну армію Вагнера, яку координувало російське міністерство оборони. А потім подієвий потік перейшов у режим каскаду.
Послідував провал справи Пола Манафорта, в якому десь на глибині, під тоннами дореволюційного лобізму в користь української Партії регіонів, лежить ключ до системних зв'язків штабістів Трампа з Кремлем. Потім секс-скандал за участю Олега Дерипаски, як виявилося, залишався клієнтом Манафорта, і віце-прем'єра Сергія Приходько, куратора зовнішньої політики РФ. Далі - викриття та офіційне звинувачення фабрики тролів путінського мафіозного кухаря, крышевателя Вагнера і одного з найбільших державних підрядників Пригожина, в змові проти Сполучених Штатів Америки.
Каскад продовжився приниженням на Олімпіаді і феєричним кокаїновим скандалом, зачепила самі основи сучасної російської державності, якщо згадати, з чого саме починав свій зліт кооператив "Озеро". Зрештою, і зв'язок між Путіним і Медельинским картелем в дев'яностих лондонський суд визнав вірогідною, хоч і не цілком доведеною.
Нарешті, важке ураження в Стокгольмському арбітражному суді майже чотирирічне процесі проти "Нафтогазу України" підвів риску під періодом очікування дива в реальному житті за умови продовження тієї ж політики. В нагороду за терпіння Москва отримала лише діряву ложку від президента МОК Томаса Баха - національний олімпійський комітет Росії був відновлений в правах, правда, паралельно з забороною ВАДА проводити будь-які нові міжнародні заходи на території РФ. Втім, Путіну начебто поки залишають чемпіонат світу з футболу (дали ж хокеїстам виграти медалі - правда, як повідомляють, вдома їх "кинула" Управсправами президента, вручивши ключі від машин подешевше і старші обіцяних).
По-третє, Путін приймав віденського гостя Себастьяна Курця, а без віденських кулуарів на пострадянському просторі, з якого на Дунай переїхали мільярди доларів, тепер, схоже, серйозних рішень не приймають взагалі. Але нічого заспокійливого Курц Путіну не повідомив.
Тому не дивно, що адміністрації Путіна - в даному випадку таким персонажам, як Вайно (який теж скоро потрапить в американський список недоторканних) і Кирієнко, радників та помічників начебто Білоусова і Глазьєва, довелося довірити більшу частину підготовки послання військовим. Гуркіт вставний ядерної щелепою (яка, щоправда, за власним визнанням Путіна - має на 85% менше зубів, ніж у 1991 р.), демонстрація анімації з комп'ютерних ігор, турецьких мультфільмів і науково-популярних фільмів ОРТ п'ятирічної давності повинні були повалити в трепет м'якотілих західних політиків-авантюристів і схилити їх до переговорів. А багатомільйонну аудиторію федеральних каналів привести в стан патріотичного правця.
Про другому сказати щось напевно поки не представляється можливим, тим більше що ландскнехти Пригожина носяться по мережі в спробах дискредитувати масштабний, на півмільйона учасників опитування в Телеграмі", показав, що на чесних виборах полуничний мільйонер-комуніст Грудінін перемагає в першому турі. А от щодо першого очевидно, що ефект, найімовірніше, буде зворотним. Але спочатку поглянемо на нудну частину досить об'ємного послання (до старості Путіну стала змінювати не тільки здоровий глузд, але й колись знаменита лаконічність).
По-перше, він віддав данину стабільності основі свого правління, чимало, однак, розхитаної кризами 2008-2009 та 2014-2015 рр. і політичними протестами в 2011-2012 рр .. Але ключове слово було вимовлено.
По-друге, Путін собезьянничал у Петра Порошенка, оголосивши, що ідеї його послання взагалі не мають відношення до виборів, він, мовляв, взагалі вище їх. Прихопив російський президент в українського і рекламу розвитку морських портів.
По-третє, виявилося, що необхідно боротися з бідністю, з одного боку, і долати відставання від розвинутих країн - з іншого. Причому Путіну зі скрипом довелося визнати очевидне - народжуваність загасає, а трудових ресурсів взагалі немає.
Треба сказати, що статистику російський нацлідер перевирал просто безбожно, наприклад, помістивши РФ в п'ятірку провідних економік світу, а потім перерахував всі ті проблеми, які підкреслював в цих посланнях кожен рік, а особливо в періоди виборчих кампаній.
Виявляється, вони все ще не вирішені, незважаючи на те, що Москва, направляючи на перемогу над соціальними недугами мільярди рублів, просто знімає з себе останню сорочку. Так, Володимир Путін, мабуть, забув, що вже не раз обіцяв знизити процентні ставки по іпотечному кредитуванню, підтримати національного виробника, захистити вітчизняний спорт (в останньому випадку його досягнення набули глобального масштабу, а слава про них досягла навіть амазонської сельви і вершин Гімалаїв). З цього приводу їдкі коментатори вже призвели порівняння: "Путін заявив про необхідність продовжити роботу по зниженню кількості людей, які мають доходи нижче прожиткового мінімуму. Водночас, Путін доручив уряду підвищити якість і доступність сфери ритуальних послуг".
Перспективи майбутнього розвитку нового, на думку авторів промови, етапи історії намальовані так, ніби Микола Патрушев все ж врятував дорогоцінний аргентинський вантаж з рук Сергія Лаврова, чий барвистий захід на цій посаді змусив Кремль шукати на його місце резервну фігуру. На такі думки наштовхує і блок, присвячений "просторового розвитку" Росії і майбутніх успіхів у регіонах Причорномор'я. А в частині, присвяченій бурхливого зростання високотехнологічного сектора, так і залишилося незрозумілим, чи говорив Путін про інтернеті речей або інтернеті речовин (так-так, "приймай, Батьківщина, кокс"). Те ж стосується якихось спроб імітувати політ думки Дональда Трампа щодо інфраструктурного буму, який повинен незабаром охопити ізольовану від капіталів і ринків країну, оскільки раніше кошти на національні проекти і програми в основному розкрадалися путінським оточенням, і чому це повинно раптом змінитися після 18 березня - невідомо.
Могутня хода Росії у всіх сферах буття, мабуть, заколисала парламентаріїв з першого по третій ряд - зрештою, багато що з цього вже не раз говорилося. Тому стрепенулися вони, схоже, лише знайомі ноти з молодості і юності, що стосувалися гонки озброєнь і Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ). Саме цим потягнуло, як з радянської радіоточки, від другої частини виступу президента РФ, працювало про великі досягнення російської оборонки. Тут тобі і крилаті ракети з ядерним двигуном, і гіперзвуковий ударний комплекс, і МБР, здатні проривати будь-яку ПРО. І невловима дрон-субмарина, здатна коригувати берегову лінію США у разі чого. Суцільний захват. Якщо не знати або не згадувати, що по більшій частині це старі радянські прожекти, які до масового виробництва яких не були доведені тоді, або виявилися більш ефективні для знищення економіки СРСР, ніж залякування США. І ситуація, по всій видимості, повторюється - якщо, звичайно, Путін не блефував. Тому що ця частина виступу виглядала як презентація оборонного відомства. Причому презентація в дусі телемагазину ("і ні разу не дребедень, дивись, як класно виглядає!"). Загалом, схоже, у Сергія Шойгу намагаються зіграти на державній параної, впарюючи вождю навіть те, чого в природі існувати не може - на зразок тих же крилатих ракет з ядерною силовою установкою (чергу за ходячими танки з "Зоряних воєн"?) . І Путін не проти: коли мова заходить про вундерваффе, про ціні звичайно не запитують. Так що Росія ступила на північнокорейську стезю.
Схожість посилює і те, з яким жаром Путін подав інтриги невдячних західних партнерів, з якими знов необхідно нещадна битва... І тут незрозуміло, чого і з чим, оскільки виступ Путіна було повністю позбавлене будь-якої ідеології. Бідним треба допомагати, але обмежено, вчених треба підтримувати, але в рамках державної системи, треба допомагати школярам, а також шліфувати систему оподаткування, але про якусь реформу її в більш ліберальну бік мова в посланні не пішла.
Правда, Путін заявив про необхідність зниження частки держави в економіці - схоже, державні корпорації підуть з молотка в руки його наближених офшорних аристократів і китайців, які забирають все, що погано лежить. Божевільні сотні мільярдів доларів, про які тлумачив Путін, - треба десь взяти. А оборонка таких коштів не приносить, більш того, очевидно, що США будуть посилювати тиск санкцій саме в цьому секторі, банально задвигая конкурентів на периферію.
Так що в контексті залякування американців (про інших країнах, крім згаданих мигцем Китаї та Казахстані, у посланні говорилося рівним рахунком нічого), російський правитель приступив до демонстрації того, що називається в сучасній живій мові "вундервафлями". Над цією презентацією вже встигли вдосталь познущатися багато, проте слід зауважити наступне.
Перше - знаючи тепер стилістику адміністрації Дональда Трампа, можна зі стовідсотковою ймовірністю припустити: у Вашингтоні не тільки не злякаються, але і поставляться до путінським вракам з усією серйозністю, сприйнявши це виступ як виклик і скориставшись ним як приводом ще більше збільшити військовий бюджет. А адже військовий бюджет США вже сьогодні більше російського мало не в 15 разів. Нової гонки озброєнь Росія виграти не здатна.
Друге - про газ, як не дивно, в посланні теж мова фактично не йшла, незважаючи на те, що Німеччина і Австрія, чий канцлер днями відвідав Москву, продовжують чіплятися за "Північний потік-2". Було б практичніше лякати ці країни сценаріями енергетичних катастроф, ніж "вундервафлями", оскільки між США і Росією як військово-політичного протектора їх вибір однозначний. А значить, гінці до двору Трампа вже полетіли, й, лускаючи від задоволення, він поставить на вид низькі витрати на оборону і запропонує купувати американську зброю, а може бути, і знову розміщувати американські військові частини. І куди тепер подітися?
І третє - виступивши в якості эпигона Кім Чен Ина, з кнопкою, скажімо так, середнього розміру, Путін не тільки накличе на себе глузування, оскільки корумпованих наддержав і навіть просто великих держав сьогодні не буває, але і посилить переговорні позиції нашої країни на західному напрямку.
Адже все більше очевидно, що лише посилення тиску (але не до ступеня провокування неконтрольованого розпаду) на РФ здатне спрямовувати її в правильне русло. Так, на переговорах з Курцем, який "домагається світу", але, як і Макрон, аж ніяк не на умовах Росії, Путін раптово розширив вікно Овертон, практично погодившись з розгортанням миротворчого контингенту на всій території ОРДЛО.
Вихід днями американських і китайських інвесторів співпраці з "Роснефтью" зробить його ще більш зговірливими, а параліч "Газпрому" може навіть викликати ступор, як в останні роки перед воцарінням Михайла Горбачова.
Це як раз те, про що в листі не було ні рядка, - але саме тому всі, хто займаються Росією, а до того - СРСР, так добре натреновані читати між рядків. А поки що будемо чекати нових жартів Дональда, показу американських озброєнь в Україні та показових навчань ВМФ США на Балтиці і на Тихому Океані.
