Утилізація бойового мотлоху. Коли у росіян в Сирії закінчаться літаючі труни

10 жовтня російські військові в черговий раз продемонстрували "ефективність" своєї зброї в Сирії, розбивши на зльоті бомбардувальник Су-24 (загинули обидва члени екіпажу). Як вже писала "ДС", інцидент стався на аеродромі "Хмеймим", злітно-посадкової смуги якого виявилося замало то російським "асам", то несправному літаку, выкатившемуся за її межі і розвалився.

І це вже не перший Су-24, втрачений росіянами в Сирії. Перший був збитий турецьким F-16 у листопаді 2015 р. після вторгнення в турецький повітряний простір ("ніж у спину" або не зовсім ніж і трошки нижче, як говорили тоді злословные "ненависники Росії"). Ще один російський Су, але вже 33-й, зазнав аварії і затонув при посадці на запугавший англійців своїм паровозним димом авіаносний крейсер "Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов" (частіше званий ЗМІ "памирал Кузнєцов", або просто "Кузя"). Така ж доля спіткала і винищувач Міг-29КР, що дозволило говорити про створення Кремлем підводного авіації. Крім літаків, російські війська втратили в Сирії ще з десяток вертольотів і безпілотників.

Несе втрати не тільки російська авіація, але й інші роди військ. Наприклад, військово-морський флот. Адже, як пише "Газета.ги"середній розвідувальний корабель "Лиман", потоплений баранами у квітні цього року біля Босфору, неодноразово "вів спостереження в Середземному морі під час російської військової операції в Сирії". Цілком можливо, що сирійські берега було метою останнього його рейсу, а обставини загибелі допоможуть Росії виправдатися за удари не за ісламістам, а за помірної сирійської опозиції. Мовляв, апаратура періодично барахлить, ось навіть корабель-розвідник не зміг побачити перешкоду.

Моряків з "Лиману" встигли врятувати, чого не скажеш про морських пехотинцах, які брали участь у сухопутних операціях (один з них загинув, наприклад, під час спроби врятувати екіпаж збитого турками Су-24). А також про десятки тільки офіційно визнаних Кремлем втрати в сухопутних частинах, спрямованих на Близький Схід. Як пише "Комерсант", офіційно визнана загибель 41 людини (в їх числі і деякі авіатори з вищезазначених літаків і вертольотів, адже не всім членам їх екіпажів вдалося врятуватися). У публікації російського видання звертає на себе увагу те, що звання вказуються тільки щодо офіцерів, але робиться це досить часто, в тому числі і для полковників і підполковників. Генерал у цьому переліку лише один — встиг "відзначитися" на Донбасі Валерій Асапов, про якому "ДС" вже писала. Однак інші ЗМІ стверджують, що 6 жовтня в Сирії загинув ще один російський генерал — Олександр Вязников. При цьому зазначають, що він "був одним з організаторів вторгнення на територію України збройних регулярних підрозділів Росії".

Це підтверджують неодноразово виникають припущення, що Кремль занижує реальну кількість втрат своїх військовослужбовців. А учасників ПВК Вагнера, які загинули або потрапили в полон, взагалі не враховує у цих зведеннях. Хоча є версії, що "засвітилися" в Сирії вагнеровцы насправді звільняються російських військ, так само, як і "засвітилися" на Донбасі, тобто "заднім числом". Зрозуміло, що в такому випадку підрахувати реальні російські втрати ще більш складно, але "Фонтанка" в позаминулому місяці дала список з 40 учасників ПВК, загиблих за два останніх роки в Сирії.

Цей список, швидше за все, вже поповнився як мінімум двома нещодавно захопленими в полон росіянами Романом Заволокиным і Григорієм Цуркану. Відрадно, що останній так само, як і два утилізованих російських генерала, встиг "засвітитися" і на Донбасі. А також те, що військові дії Росії в Сирії трохи скорочують майбутню роботу українських судів по справах зрадників України, які в складі російських військ почали гинути на Близькому Сході практично відразу ж після військового втручання Кремля в сирійський конфлікт, про що "ДС" вже писала.

Але людські втрати, ймовірно, не особливо турбують Москви. Жуковське "Баби ще народять" залишається визначальним чинником російських стратегів, незважаючи на глибоку демографічну кризу та хронічний дефіцит кадрів. Та й під одну сирійську втрату можна списати кілька "ихтамнетов" з Донбасу, щоб дати родині можливість їх нормально поховати. А можна і утилізувати в Сирії тих же "ихтамнетов" укупі з донбаськими бойовиками з числа громадян України, на що, цілком ймовірно, і спрямований путінський указ, що дозволяє контрактникам-іноземцям брати участь в операції російських військ за кордоном.

Що до техніки, то тут варто відзначити просту, по суті, річ: кращого способу з користю утилізувати не підлягає модернізації мотлох, чий вік часто перевищує вік тих, хто нею управляє, ніж відправити її в зону локального конфлікту, ще не придумали ніде в світі. До речі, останній Су-24 був випущений в 1993 р., і стан бортів, які російський контингент застосовує в Сирії, не викликає питань хіба тільки тому, що нікому не цікаво.

А от фінансові втрати, що обчислюються трьома мільярдами доларів на рік, можуть серйозно позначитися на подсанкционной російській економіці. Особливо на тлі досить скромних результатів твердження російського величі на Близькому Сході. Адже це тільки російський глядач або читач сприймає фразу "після нашого втручання було звільнено від ісламістів близько 90% сирійській території" як "внаслідок нашого втручання...". Ознайомлені з ситуацією знають про значну шкоду, завдану ИГИЛ силами, які російські ВКЗ не тільки не підтримували, а навіть бомбили. Незважаючи ні на що, опозиційні союзному Кремлю асадовскому режиму сили змогли відбити у ИГИЛ і залишити під своїм контролем значні території. І донині продовжують це робити, як, наприклад, курдські Сили демократичної Сирії, розширюють свій контроль на сході країни.

В результаті цього Асад і Росія контролюють лише близько половини Сирії і навряд чи зможуть серйозно розширити свої "володіння" найближчим часом. А можуть і втратити частину з них в результаті успішних дій опозиціонерів або початку недавно турецької військової операції в Ідлібі, про реальних метою якої багато експертів поки що намагаються не особливо говорити, щоб "не потрапити пальцем в небо".