Провокація чи пастка для Белграда. Про що свідчить збройний конфлікт на півночі Косова

Почалося все з інформації про дві вантажівки без номерних знаків, що заблокували міст-в’їзд до села Банська у муніципалітеті Звечан. О пів на третю ночі три підрозділи косівської поліції попрямували до цих автівок, де їх обстріляли невідомі зі стрілецької зброї і, зокрема, згідно із заявами Приштини, також з легкого гранатомета М-80 "Золя" ("Зоља"). Під час перестрілки загинув один поліцейський – сержант Афрім Бунджак, ще одного було поранено.

Влада Косова розпочала антитерористичну операцію у Банській. І вдень 24 вересня відбулося засідання Ради безпеки Косова, за підсумками якого на пресконференції прем'єр-міністр Альбін Курті повідомив про перебування у селі Банська щонайменше 30 озброєних "професіоналів, військових або поліцейських".

Ці 30 осіб, за словами Курті та начальника поліції Косова Газменда Ходжи, зайняли кілька будівель у селі Банська і тутешній монастир Сербської православної церкви, де в той час також перебували паломники з сербського міста Нові Сад. Село було оточено косовськими поліцейськими, і на місце прибули представники KFOR (Міжнародні сили НАТО з підтримки миру у Косові з мандатом ООН).

Аналогічну інформацію оприлюднив також Ходжа під час власної пресконференції на базі спецпідрозділів поліції "Бельведер" у Митровиці вже після завершення антитерористичної операції. Її результатом стала смерть трьох нападників, а також затримання двох — і ще чотирьох підозрюваних.

Решта, за словами Ходжи, у другій половині дня пішки змогла вийти з монастиря і села. Що, до речі, також свідчить про певний рівень підготовки підозрюваних. Тим часом до монастиря зайшли поліцейські і військові KFOR, під наглядом яких відбувалися обшуки і допит присутніх.

Арсенал для маленької війни

У "Бельведері" поліція презентувала також повний перелік зброї і устаткування, вилучених у нападників, і які раніше демонстрував прем’єр Курті.

Цей арсенал дійсно вражає.

У районі Банської невідомим "професіоналам" вдалося зібрати 26 позашляховиків та ще й броньований автомобіль.

Щодо зброї, то нападники мали 6 кулеметів, автомати АК-47, 20 глушників до них і 230 магазинів; 150 вибухових пристроїв, легкі гранатомети "Золя" 70-х років (копія американського M-72 LAW), що є на озброєнні у Боснії і Герцеговині, Індонезії, Косово, Північній Македонії, Сербії, Сінгапурі, Словенії, Хорватії, Чорногорії.

З устаткування вони мали три дрони, 15 біноклів з нічним режимом, 32 рації, 115 комплектів військової форми, 6 супутникових і 3 типографічних карт, а також 32 смартфони із сімками, гроші, багато медикаментів і продуктів харчування.

Сербський слід

Міністр внутрішніх справ Косово Джелал Свечла повідомив, що деякі із затриманих належать до організації "Цивільний захист" (Civilna zaštita), яку разом з "Північною бригадою" (Severna brigada) Приштина у червні цього року визнала терористичними організаціями.

Окрім того, міністр, спираючись на вилучені документі (дозволи місцевих установ, перелік зброї і транспортних засобів), також заявив про причетність до інциденту і заступника голови партії "Сербський список", що має 10 мандатів в парламенті Косово, Мілана Радоїчича, дуже впливової у Півінічному Косово людини і фігуранта санкційного списку США.

Вищезгадані документи, каже Свечла, також містять детально продуманий план атаки у Банській.

Реакції

Аргументуючи свою позицію рівнем підготовки і арсеналом нападників, що непросто зібрати без підтримки держави, Приштина покладає відповідальність за сутичку на Сербію.

Власне, президентка Косово Вьоса Османі, якій через події на півночі країни довелося перервати свій візит до США, заявила, що інцидент було організовано "сербськими кримінальними угрупованнями", і це є напад на суверенітет Косова.

Аналогічний коментар надав і прем’єр-міністр Курті: "Організована злочинність за політичної, фінансової та матеріально-технічної підтримки офіційного Белграда атакує нашу країну".

Засудив агресію і вбивство поліцейського і високий представник ЄС з закордонних питань і політики безпеки Жозеп Боррель, який оперативно зв’язався із косовським урядом, а також намагався зконтактувати з президентом Сербії Александром Вучичем.

Офіційний Белград, між тим, певний час зберігав мовчання щодо цих подій. І лише за 17 годин нарешті відреагував сам Вучич, якого, цілком ймовірно, заскочив зненацька або конфлікт, або ж викриття нападників. І відреагував вельми цікавим чином. Він у трагедії звинуватив уряд Курті і особисто прем’єра, заявивши, що поліція Косова вбила трьох сербів.

На думку сербського президента і очільниці сербського уряду Ани Брнабіч, відповідальність лежить саме на Курті через "переслідування" сербів на півночі Косово, де, завважимо, наприкінці травня відбулися вибори, за результатами яких мерами міст стали етнічні албанці. Місцеві серби вибори бойкотували, а згодом вийшли на протести, що переросли в сутички з поліцією Косова і натівською місією.

Тоді постраждали 30 представників KFOR з Італії та Угорщини, і близько 50 сербів. Відповідно відносини між Приштиною і Белградом знов значно загострилися. І от минає три тижні, як у Митровиці виявляють десятки осіб зі зброєю, які не вагаючись використовують її проти косівських правоохоронців.

Чи причетний Белград?

Водночас в сербському інформпросторі обережно просувається наратив про непричетність до конфлікту офіційного Белграду, і безпосередньо спецслужб Сербії.

Власне, у публікації сербського видання Nova читаємо коментар ексдиректора Агентства військової безпеки (VBA) Момира Стояновича, який стверджує, що на сьогодні спецслужби Сербії мають дуже малу присутність у Косово, тобто у них немає постійного моніторингу і аналізу ситуації, про які можна було б відрапортувати керівництву країни. Тому, за словами генерал-майора, не маючи присутності, нападники радше буцімто діяли самостійно.

Що стосується зброї, то колишній головний розвідник Сербії теж має пояснення: свого часу, у 1992 р. Територіальна оборона отримала чимало зброї і зберегли її до сьогодні.

З іншого боку, Момир Стоянович сам по собі – доволі цікава постать. По-перше, свого часу албанськомовна преса і сербські правозахисні організації звинувачували його в тому, що очолювані ним підрозділи були причетні до воєнних злочинів на території Косова.

Генерал звинувачення спростовує і запевняє, що його помилково ідентифікували керівником операцій Приштинського корпусу під час війни в Косові. З іншого боку, у 2015 р. Тимчасова місія ООН у Косові (UNMIK) оприлюднила "червоне повідомлення" Інтерполу через звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

По-друге, у 2004 р. Стоянович виступив з низкою скандальних заяв за відсутності переконливих доказів, але з посиланням на свідчення агентів у Косові, про те, що на Балканах діють осередки "Аль-Каїди", які начебто планували створення мусульманських країн на півострові. Що викликало обурення як Албанії та Боснії і Герцеговині, так і Європи в цілому. Скандал змусив Белград звільнити Стояновича, але з "пряником" у вигляді звання генерал-майора. Згодом він пішов у публічну політику.

Його постать цікава також і тим, що, на відміну від деяких типових сербських радикалів, які щиро підтримують агресивну політику Росії, його не можна віднести на 100% до друзів Кремля, хоча б тому, що Стоянович є противником участі сербів у війні РФ проти Україні на боці першої, адже такі найманці потім привозять додому "радикальні настрої".

Проте він, схоже, має інші погляди на радикальні настрої щодо Косова серед сербської етнічної меншини, риторично відмежовуючи офіційний Белград від інциденту у Банській.

І якщо вже заговорили про риторику, то зазначимо, що заява Вучича на диво сжожа на кремлівські аргументи щодо війни проти України.

По-перше, це й сумнозвісні воєнторги – Вучич стверджує, що форму, вилучені косівською поліцією, можна купити будь-де на ринку.

По-друге, перекладення відповідальності на потенційну жертву і торпедування тези про те, що буцімто проти Сербії ведуть війну, зокрема хочуть втягнути її до війни з НАТО. Тотожні наративи постійно використовує Владімір Путін і Москва загалом у межах їх концепції "фортеці в облозі" ворогами з НАТО.

Примітно, що одразу після конфлікту Вучич зустрівся з послом РФ Александром Боцан-Харченком, якому поскаржився на "жорстокі етнічні чистки, організовані Альбіном Курті за підтримки частини міжнародної спільноти".

З іншого боку, все ж не можна також відкидати версію, що планування провокації за російськими методичками дійсно могло відбуватися із залученням сербів, але без участі офіційного Белграда, який балансує між Заходом і Росією, з останнім часом спробами Вучича поліпшити відносини з ЄС та США. Це також може пояснити тривалу мовчанку президента Сербії щодо подій у Косові, що попри успішну антитерористичну операцію спричинили нову ескалацію між Приштиною та Белградом. Вірогідно, в межах цієї версії, Вучич потрапив до пастки і зараз вимушений звинувачувати в усьому Курті, аби не провокувати радикальні сили у власній країні, що мають підтримку Москви, яка, завважимо, ніколи не відмовлялася від можливості тим чи іншим чином дестабілізувати Балкани.