Скиньтесь на війну. Кого і як Кремль розкуркулювати буде

В російському інформаційному просторі опісля результативного "Рамштайну-8" і візитів керівництва України до Європи, а також напередодні річниці повномасштабного вторгнення, що пішло абсолютно не за планом, значно посилився наратив щодо необхідності розкуркулення великого бізнесу. Заклики вкластися рублем у війну лунають як з вуст пропагандистів на кшталт Маргарити Симоньян чи Володимира Соловйова, так і членів уряду. 

Втім, цей тренд задав ще засновник ПВК "Вагнер" Євгєній Пригожин, відомий як "кухар Путіна", ще восени, під час активної фази його медіа-війни з олігархами.

Так, у листопаді, після початку його рейдів по колоніях і перших випадків утилізації найманців-зеків, він звинуватив олігархів у перешкоджанні повній мобілізації, а до купи вимагав, щоб багаті росіяни відправляли своїх дітей на війну. А вже наприкінці грудня Пригожин виступив за конфіскацію майна та житла олігархів, які, на його думку, недостатньо фінансують війну.

Проте треба завважити, що ті його заяви лунали, коли його популярність була на піку. Вона і зараз доволі висока, але деякі події вказують на певну втрату ним впливу. 

Зокрема це і пониження його креатури Сергія Суровікіна, і нещодавнє проголошене Пригожиним завершення вербування вя’знів (це джерело гарматного м’ясо перехопило відомство Сергія Шойгу). Окрім того, якщо припустити, що прокремлівський політолог Сергій Марков не збрехав в коментарі The New York Times про вказівку гостям пропагандистських шоу в РФ не сильно піарити Пригожина. Відповідну, начебто, методичку, передрукував і пов’язаний з "Вагнером" Telegram-канал Grey Zone. Що, однак, може бути не підтвердженням опали Пригожина, а лише імітацією немилості. 

Менше з тим, повертаючись до головної теми матеріалу, — наратив про розкуркулення великого бізнесу в Росії набирає обертів. 

8 лютого перший віце-прем'єр РФ Андрій Білоусов розказав про "дискусію" з бізнесом щодо разового "добровільного внеску" до бюджету з прибутків, що було отримано у минулому році. Йдеться про суму в розмірі 200-250 млрд руб. ($2,8-3,5 млрд). А ще в грудні в Росії відбувся перерахунок податків за 2022 р., — це плюс 1,8 трлн руб. ($25 млрд).

Аргументація: рік, а точніше перше півріччя, чи то пак перший квартал, буцімто, був вдалим для бізнесу, тож час ділитися, а не спостерігати за тим, як спершу кадрові, а потім і "мобілізовані" окупаційні війська утилізуються в Україні за мізерні кошти. 

Наступного дня крапку поставила Симоньян, коли написала, що "єдиноразовий внесок…обов'язково буде, і буде скоро". "Середньому та малому бізнесу розслабитися – їх це не стосується", — запевняє топ-пропагандистка, яку так цінує особисто Путін. Правда, щодо останнього її твердження є серйозні сумніви, враховуючи нещодавні висловлювання політиків, дії уряду та загальний стан російської економіки.

Ні, звісно той же Росстат традиційно подає оптимістичну картину. Наприклад, у реальності цього відомства річна інфляція прискорилася лише на 0,22 відсотка (до 11,72% у порівнянні з 11,5% тижнем раніше), тим часом зарплати зросли — аж на 0,3%, зокрема середня збільшилася на 12,3%. 

Водночас, як писала "ДС", дефіцит бюджету в Росії все ж буде набагато вищим за заплановані 3 трлн руб. — може сягнути 5-6 трлн, а це майже весь обсяг Фонду національного добробуту. Тим більше, що російський Мінфін констатував стрімке зниження доходів бюджету — на 35% (733 млрд руб.), а нафтогазові взагалі на 46% у порівнянні із січнем 2022 р. Щодо дефіциту бюджету, то картина ще більш безрадісна — 1,76 трлн, хоча ще рік тому був профіцит 125 млрд руб. І зрозуміло чому: витрати зросли на рекордні майже 60%.

Отже, режимові Путіна, який воліє продовжувати війну проти України у сподіванні на втому Європи, конче потрібні кошти. Особливо після ембарго на нафтопродукти і суттєвого скорочення поставок енергоносіїв до ЄС. 

Виникає закономірне питання: Де їх взяти? Раніше "годувальницею" всіх забаганок і авантюр Путіна та його оточення була нафтогазова галузь. Зараз це вже не актуально. Тому і лишається великий бізнес і середній клас. Звісно, Симоньян запевняє, що останніх це не торкнеться, але вірити в це — надзвичайно наївно.

По-перше, варто згадати про літнє рішення Мінфіну РФ запровадити сплату ПДФО у розмірі 30% для компаній, персонал якої працює за кордоном. Ідея "потрусити" таких росіян, передусім середній клас (айтішніків, тощо) під час "часткової мобілізації", від якої сотні тисяч втекли до інших країн, витає в повітрі. 

По-друге, в січні спікер Держдуми В’ячеслав Володін, який змагається із Дмитром Мєдведєвим за статус найбожевільнішого російського можновладця, в січні запропонував банально "віджимати" майно втікачів від мобілізації за кордон. 

Однак ця ідея знайшла як прибічників, так і противників. Останніх було більше, тому Володін пригальмував. Принаймні поки що. Це, однак, не виключає повернення ініціативи до обойми актуальних трендів. Тим більше, що той же Мінфін, хоч і повідомив про відмову від 30% ПДФО, але зробив це таким чином, що цей податок все ж компанії сплачуватимуть за своїх фрілансерів в "окремих" випадках. 

Зрозуміло, хто буде сплачувати, а хто ні – це буде вирішуватися в ручному режимі. Як і, власне, розкуркулення великого бізнесу, який, варто розуміти, свої втрати компенсує за рахунок споживачів середнього класу і нижче. 

Інших способів пошуку коштів на війну у Кремля стає дедалі менше. Йому потрібна планова економіка, де існуватимуть лише верхівка та робочий клас — бажано в сталінському стилі. Тодішня модель забезпечувала повний контроль над суспільством і дозволяла ініціювати великі прожекти, що потребували дешевої рабської сили. 

В сучасних умовах в РФ прагнення населення (саме населення) змін на краще мінімізується, оскільки і без того безправний громадянин Росії думатиме лише про забезпечення власного існування. Тобто, це зменшує протестний потенціал, і спонукає цього громадянина заради пайки долучитася до тих самих масштабних прожектів — від ролі гарматного м’яса до підняття чергової целіни.