Протести в Білорусі. День п'ятий: ілюзія демократії, і що вирішить Путін

Перед самітом Євросоюзу щодо ситуації в Білорусі влада країни спробувала зіграти в демократію

"Гродно Азот". Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

У п'ятий день протестів у Білорусі проти підсумків президентських виборів силовики зменшили запал, а акції солідарності – ланцюга з громадян, що складаються уздовж доріг, – стали більш масовими. Їх географія ще ширша, ніж днем раніше.

Загальнонаціональний страйк дійсно охоплює всю країну. Причому працівники підприємств висловлюють свою незгоду з діями влади не тільки збираючись на території заводів, але й організовуючи багатолюдні ходи. Як наприклад, тисячі робітників "Гродно Азот", які після зміни з гаслом "Жыве Беларусь" попрямували в центр міста.

Продовжують звільнятися міліціонери, військовослужбовці і журналісти пропагандистських медіа.

Деякі військові і силовики відкрито висловлюють підтримку демонстрантів. Хтось — приймаючи квіти з рук дівчат в Мінську, хтось — відповідаючи знаком V з вікон військової вантажівки або через відчинені двері автобуса ОМОНу в мінській Малинівці; а в місті Сморгонь (Гродненська обл.) до демонстрантів з квітами вийшов солдат, який підкреслив, що він присягав народу Білорусі.

Ковток свободи

У четвер ввечері до рідним і близьким затриманих, які вже кілька днів чергують під Центром ізоляції правопорушників у провулку Окрестіна в Мінську, приїхав заступник голови Міністерства внутрішніх справ Олександр Барсуков.

Присутнім, яким довелося з центру чути звуки ударів і крики, від яких кров холоне в жилах, Борсуків пообіцяв, що до шостої ранку сьогоднішнього дня, тобто до ранку 14 серпня, всіх затриманих учасників акцій протесту випустять. І затриманих дійсно випустили під зобов'язання не брати участь у акціях протесту.

Спершу їх зустрічали оваціями, однак потім всіх присутніх попросили відмовитися від такого прояву радості, оскільки, чуючи оплески, озлоблені силовики приймаються бити тих, хто ще не вийшов на свободу.

Багатьох, як пишуть білоруські опозиційні Telegram-канали, відразу ж відправляються в лікарні. Разом із звільненими демонстрантами на волю потрапляють і моторошні розповіді про нелюдське ставлення до них з боку правоохоронців – про катування, побиття, знущання. Слова підкріплюються знімками та відео слідів (18+), що залишилися на тілі після побоїв.

Світло, камера, мотор

Так навіщо ж режим Лукашенко дав добро на звільнення демонстрантів? Навіщо допомагає поширенню розповідей і фото про свавілля силовиків, які розходяться по всьому світу?

Одна з відповідей — щоб вплинути на реакцію Євросоюзу. З самого початку протестів у Білорусі Брюссель і окремі країни-члени закликали Лукашенка припинити насильство, випустити політв'язнів і налагодити діалог з суспільством, погрожуючи санкціями.

У четвер, 14 серпня, Євросоюз підтвердив серйозність своїх погроз символічним заходом – посли низки країн ЄС та інших держав поклали квіти на місце вбивства Олександра Тарайковского на вулиці Пушкінській в Мінську ввечері 10 серпня.

В акції взяли участь глава представництва ЄС в Білорусі Дірк Шубель, посли ФРН, Франції, Польщі, Литви, Латвії, Італії, Австрії: Манфред Хутерер, Дідьє Канесс, Андрюс Пулокас, Эйнарс Семанис, Маріо Бальді, Алойзия Вергеттер; а також тимчасовий повірений у справах Словаччини в Білорусі Генріх Сасай, посли Швейцарії та Японії – Клод Альтерматт і Токунага Хірокі.

Квіти, як і всі букети, які з'являються на цьому місці, оперативно прибрали. Але камери картинку з іноземними дипломатами зафіксували — меседж відправлений і отриманий.

Але силовики "пригальмували" аж ніяк не з-за квітів дипломатів, скільки з-за того, що сьогодні на вимогу Польщі в режимі відеоконференції відбудеться екстрений саміт ЄС щодо Білорусі. Лукашенко намагається переконати європейців, що їх позицію він почув і пішов назустріч демонстрантам: "космонавти" практично по вулицях не хитаються, акції солідарності ніхто не розганяє, політв'язнів випускають із СІЗО.

Затишшя перед бурею

У той же час заява голови верхньої палати парламенту Білорусі (Ради Республіки Національних зборів) Наталії Кочановой, яке нібито повинно було показати готовність влади до примирення, свідчить якраз про протилежне.

Кочанова, по-перше, заявила, що Лукашенко почув думку страйкуючих працівників і обіцяє розібратися "зі всіма фактами затримань". І, як бачимо, "розібрався" — людей почали випускати.

І в той же час Кочанова закликає всіх прийняти результат виборів: "Народ зробив свій вибір. Але все, що почало відбуватися далі, - є безпрецедентною спробою зруйнувати те, чим ми завжди пишалися - наше мирне життя, - і розділити суспільство. У нас не повинно бути конфронтації".

Про що це говорить?

По-перше, Лукашенко продовжує слідувати своїй тракторно-польової тактиці — загравати з робочим класом, ігноруючи "буржуйчиков"-демонстрантів, яких перевиховати можна тільки роботою в агросекторі.

По-друге, імітувати діалог режим готовий. Але ні про який перегляд результатів виборів або проведення нових мови не йде. Принаймі зараз. А значить, після саміту ЄС, якщо Брюссель обмежиться лише виразом стурбованості, репресивна машина знову запрацює. Просто може буде працювати тихіше.

Поки режим буде вичікувати і сподіватися, що відсутність силовиків на вулиці і цей жест із звільненням політв'язнів сприятимуть тому, що всі ці мирні ланцюги солідарності з плином часу розгублять ланки, а робітники повернуться на підприємства, бо треба годувати сім'ї.

Колишні ж правоохоронці отримують чорну мітку. У них, швидше за все, будуть проблеми з працевлаштуванням за нинішньої влади. Одному міліціонеру, який звільнився одним з перших, протягом години скинули на рахунок 30 тис. рублів в якості фінансової допомоги. Але як довго будуть таких правоохоронців і військових фінансово підтримувати прості співгромадяни?

Зараз демонстрантам, щоб ефект від їх ненасильницького протесту не зійшов нанівець, варто було б вже приступити до створення якихось структур-комісій, які б зайнялися формуванням чітких вимог до влади, — або перерахунок голосів під їхнім наглядом, або нові вибори знову-таки під їх контролем. В іншому випадку всі ці переможні реляції в Telegram-каналах виявляться передчасними, якщо реакція ЄС буде беззубою, а протести втратять свою силу.

Тінь Путіна

Поки Лукашенко пускає пил в очі Заходу, викликає інтерес, що з приводу того, що відбувається в Білорусі, думають у Кремлі. І ще важливіше – що роблять.

За деякими даними, зокрема про це заявив у Facebook російський історик з МДІМВ Валерій Соловей, який деколи зливає інформацію високого ступеня важливості, 12 серпня Лукашенко переговорив по телефону з господарем Кремля Володимиром Путіним.

Президенти, мовляв, обговорювали ситуацію в країні, так і співпрацю в рамках створення Союзної держави. І Лукашенко, стверджує Соловей, погодився на всі забаганки Москви з цього питання. Чи правда те, що Лукашенко в обмін на допомогу росіян погодився де-факто здати суверенітет Білорусі, чи це лише інформаційна маніпуляція з боку Солов'я, яка, навпаки, може підвищити градус протестів у країні.

До кінця неясно, якого вектора політики щодо Білорусі вирішив дотримуватися і сам Путін. Тут можна окреслити два сценарії.

Перший: Росія надає допомогу Лукашенко, не криючись, – вводить війська, приміром, для посилення місцевих сил та Омону. Для цього було б не зайвим присутність у медійному контексті білоруських протестів якоїсь зовнішньої загрози.

І, як відомо, фейки про причетність України кремлівські пропагандисти вже розганяли.

Тепер же, мабуть, підійшла черга пропагандистів білоруських: 13 серпня канал "Білорусь-1" заявив про затримання українського провокатора, у якого при собі була обкладинка посвідчення СБУ, а всередині – календарик з Бандерою.

Підробити саме посвідчення білоруські правоохоронці або не встигли, або не зважилися. Але такого вкидання поряд з іншими, ідентичними, цілком може бути достатньо для продукування зовнішньої загрози і аргументів на користь прийняття допомоги Кремля.

Сценарій №2: Замість прямої підтримки Лукашенка Путін може продовжувати його топити, впроваджуючи в ряди протестуючих провокаторів. Їх дії спричинять за собою нову хвилю жорстокості з боку ОМОНу.

Паралельно Москва почне разом із Заходом підтримувати ідею з перевиборами, для участі в яких може відрядити кого-небудь з "ручних" білоруських опозиціонерів. Після втечі Світлани Тихановской в Литву та з-за фактично медійного відсутності інших опозиціонерів важко повірити, що з середовища цих самих опозиціонерів може вийти один кандидат, який користується підтримкою абсолютної більшості населення.

Для Кремля це шанс ввести, причому абсолютно демократичним шляхом, в політичне поле Білорусі, а потім і у вищі коридори влади своєї, куди більш слухняної, ніж Лукашенко, людини.