Просто папірець. Чому IBM не потрібні програмісти з дипломами

Ще недавно на тлі інформаційної революції програмісти та інші комп'ютерники здавалися новою елітою сучасного світу — кращі уми, золоті голови, дорогоцінні фахівці. Пройшло зовсім небагато часу, і найуспішніші з них зробили мільярди, увійшли в топи списків найбагатших людей, змінили обличчя світу і стали поглядати в космічні дали. А в зміненому світі тим часом заговорили про те, що програміст — це, загалом-то, робоча конячка. Як ще недавно — наладчик верстатів з ЧПУ, наприклад. І для того щоб гнати код, зовсім не обов'язково закінчувати університети.

Причому заговорили про це не які-небудь ламер-обивателі з музпедовским дипломом, впевнені, що грати на піаніно куди важче, ніж писати програми. Про це, зокрема, йшлося у відкритому листі гендиректору IBM Джіні Рометті без п'яти хвилин президента США Дональду Трампу.

Скажу відразу про цікавий нюанс — формі відкритого листа. Хоча у Рометті була і є можливість поділитися своїми ідеями особисто. Форма відкритого листа в даному випадку — це щось на кшталт декларації, а не тільки ділову пропозицію. Рометті визнала за необхідне повідомити не тільки Трампу, але і світу про реальний стан справ в IT-корпорації. Зокрема, про те, що в IBM, наприклад, працює немало людей не тільки без університетських дипломів — деякі з них не вчилися навіть в коледжі (10-15% — уточнив у своєму коментарі департамент з найму персоналу IBM).

Те, що університетський диплом починає мало значити у цій, можливо, основною сучасної індустрії, цікавий поворот сюжету. Який повинен сподобатися і Трампу, і його виборцям — нагадаю, що організації американських вчених, так і гіганти Кремнієвої долини агітували американців проти Трампа. Крім того, університети займають свою нішу в суспільно-політичному істеблішменті та ієрархії офіційних авторитетів США — а саме проти цих ієрархій і цього істеблішменту голосувала більшість виборців Трампа.

Так от, університети для IT-індустрії — не так щоб необхідна ланка. Рометті вказує, що сфера інформтехнологій в даний момент потребує новому робочому класі — людей, які досить швидко навчаються необхідним для конкретної компанії навичкам. Так, як завжди навчалися необхідним навичкам люди, що йдуть в робочі професії. На думку глави IBM, тепер такими робочими спеціальностями стають кібербезпека, великі дані, штучний інтелект і когнітивістика.

За словами Рометті, що IBM вже відпрацювала нову освітню модель — шестирічні громадські старші школи, які "поєднують в собі традиційне навчання з кращими практиками коледжів і реальним досвідом індустрії". Експеримент почався п'ять років тому, визнаний успішним, і найближчим часом можуть бути відкриті ще близько ста навчальних закладів в США.

Реальність постіндустріальної епохи проривається через наші індустріальні уявлення про межу між "пролетаріатом" та технічною інтелігенцією ("пролетаріатом розумової праці"). В епоху четвертої промислової революції кодер — це робоча спеціальність. І університет йому не потрібен. І це зовсім не голослівне твердження якогось обивателя — це досвід найбільшої IT-компанії. Для того щоб навчитися просто "гнати код" не потрібно витрачати шість років і величезні суми на навчання в університеті. У більшості випадків достатньо середньої освіти.

З точки зору Рометті, зняття освітнього бар'єру дозволить залучити в цей сегмент ринку праці нові сили, відкрити робочі місця для більшої кількості американців. Враховуючи прихильність глави IBM до Трампу, можливо, вона підказує новому президенту якщо не шлях "в обхід Китаю", то хоча б спосіб імітації цього шляху. Відновити автомобільну промисловість США — це очевидна утопія, а ось переконати виборця в тому, що хоча б деяка частина виробництва IT-продукції повернеться в США, — можна.

Це непогана пропозиція для Трампа ще й тому, що середня ланка американської IT-індустрії досі активно поповнювалася за рахунок мігрантів. Американська армія кодерів — це вихідці з Азії (від Китаю до Пакистану) і колишнього СРСР. Сюди охоче приїжджають навіть випускники європейських вузів — оскільки тут вище дохід і динамічно розвивається галузь. А останнім часом розширюється також присутність особливо нелюбимих Трампом латиноамериканців. Керівництво охоче бере на роботу всю цю разношерстую публіку, тому що вона, з одного боку, невибаглива і не дуже примхлива в сенсі зарплат, з іншого — це дуже пристойні фахівці, які готові працювати багато й тяжко. У той час як у випускників американських вузів співвідношення зарплата/ентузіазм менш привабливо для роботодавця. Якщо ж впустити в цю сферу новий робочий клас, можливо, частка американців серед кодерів збільшиться за рахунок тих, хто з якихось причин не зміг поступити в університет.

Втім, що б не пропонувала Трампу Рометті, що у неї як глави великої IT-корпорації є свої резони. У США диплом — не просто "папірець". Це певна гарантія для роботодавця. Але за цю гарантію доводиться платити — є певні зарплатні межі, нижче яких людині з дипломом платити не можна. І чим "крутіше" диплом, тим вище цей поріг.

Якщо ви, наприклад, доктор технічних наук, вам ні за що не обійняти посаду простого інженера на підприємстві. Навіть якщо вам за заріз потрібні праця і гроші.

Тому гендиректора IBM можна запідозрити як мінімум в тому, що вона таким чином передбачає знизити витрати своєї фірми на зарплатний фонд. Але справа, звичайно, не тільки і не стільки в цьому. А в тому, що з випускниками коледжів і навіть просто шкіл, не "зіпсованих" вузом, буває легше працювати. Починаючи з того, що на своїх курсах і в своїх освітніх таборах компанія готує фахівців до тієї роботи, яку їм доведеться виконувати (а не програмування взагалі). Крім того, компаніям потрібно все більша кількість не стільки розробників і архітекторів, скільки виконавців.

Які переваги для себе і своєї кампанії не бачила Рометті в подібній реформу галузі та профільної освіти, її пропозиція цілком у дусі часу. Хоч і віддає "новим середньовіччям". Те, що пропонує Рометті, — можливість для компаній відкривати свої навчальні курси для майбутніх співробітників — свого роду цехове навчання. Новий поділ між умовними ремісниками-виробничниками та університетами, чия мета, за великим рахунком, не підготувати фахівця для ринку, а втягнути людину в наукову діяльність. Раніше ця межа здавалася більш-менш чіткої і проходила між інтелектуальним і фізичним працею. Тепер вона трохи змістилася в інтелектуальну площину. Пропозиція Рометті зводиться до того, що університетам зовсім не потрібно готувати фахівців для провадження — виробничники самі про себе подбають. У своєму листі вона вказує на те, що запропоновані Трампом реформи допоможуть компаніям звільнити капітали, які можна вкласти у власні освітні та дослідницькі програми. А університети нехай займаються наукою.

Область IT не просто динамічна, що дає переваги практикам (IT-компаніям) перед теоретиками (університетами) в плані змісту навчання, вона стає все більш спеціалізованою. Багато великі компанії так чи інакше розробляють власну ниву і йдуть в неї іноді настільки глибоко, що жоден університет не зможе підготувати фахівців саме для її потреб, — їх далеко не все в принципі здатні зрозуміти. Ймовірно, на тлі розробки суперкомп'ютера IBM Watson Джіні Рометті просто стала однією з перших, хто зрозумів — вірніше, відчув на власній шкурі — необхідність переформатування підготовки фахівців для IT-сфери. Про що вона вважала за потрібне повідомити у своєму листі-декларації не стільки Трампу, скільки світу. Який сильно змінився, а значить, і правила гри в ньому повинні бути переглянуті.

Можливо, у Рометті з'явиться можливість ще раз змінити світ: після (швидше, внаслідок) публікації її листи Трамп запропонував їй увійти в свій президентський фонд стратегії та політиці.