Австралійське досьє. Чому Трампу нецікаво, звідки взявся коронавірус

Австралія виступила з ініціативою провести незалежне розслідування джерела COVID-19, яку підтримав Брюссель. А під відкриття 72-ї асамблеї Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) у Женеві 20 травня до ініціативи Австралії та ЄС приєдналися вже 62 держави.

Як повідомляє австралійський телеканал ABC, до списку цих країн, зокрема, входять Росія, Японія, Великобританія, Південна Корея, Туреччина, Індонезія та ПАР.

Участь РФ в антикитайській ініціативі може викликати здивування. Але тільки на перший погляд. Наївно вважати, що відносини Москви і Пекіна союзницькі. Швидше вони перебувають у стані "хто ким більше користується". З перемінним успіхом завдяки перевазі в ресурсах це вдається Китаю.

Ще один момент: протидію епідемії Кремль з тріском провалив. І це позначилося на рейтингу самого Володимира Путіна, який, за деякими даними, поступається вже і рівню популярності російських губернаторів. Підтримка ж розслідування дозволить керівництву РФ дещо змістити акценти, переключивши співвітчизників на Китай. Добре що фундамент уже був закладений, коли в московській підземці почали щосили дискримінувати китайців.

При цьому участь Москви у розслідуванні буде більше символічною, щоб не дражнити Пекін; якщо взагалі не деструктивною на прохання друзів з Китаю.

Розслідування чи його імітація?

У ініціатора — Канберри, зауважимо, є що пред'явити Китаю, регіональне сусідство з яким, природно, обумовлює значний вплив Піднебесної на Співдружність. Справа в тому, що початком епідемії коронавірусу в Китаї місцеві філії китайських корпорацій, а саме Greenland і Risland, незважаючи на те, що їх ринок — нерухомість, різко змінили вектор і почали скуповувати і вивозити з Австралії в КНР засоби індивідуального захисту та інше медобладнання.

Коли ця інформація спливла в ЗМІ, розгорівся неабиякий скандал, бо, згідно з законодавством, австралійське Казначейство повинно було видати компаніям, що належить китайській державі, дозвіл на експорт. Чого зроблено не було. Тому горезвісна ініціатива частково може бути продиктована прагненням уряду замолити гріхи і реабілітуватися в очах співгромадян.

Привід ополчитися проти Пекіна є і у Європейського Союзу — інформаційний тиск Китаю на Європу.

І йдеться не стільки про дезінформацію, за масштабами якої Китай усе ж поступається Росії, скільки про спроби вплинути на європейські уряду і керівництво ЄС через дипломатичні канали. У чому, за даними The New York Times і Politico, китайський дипкорпус досяг поставленої мети, тому як Європейська служба зовнішніх дій (EAS) в опублікованій 24 квітня доповіді про кампанії з дезінформації після відповідного розпорядження з офісу Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля применшила роль Китай, тобто самоцензурувалась.

Питання в тому, чи мають намір Брюссель і Канберра йти до кінця?

На цей рахунок є певні сумніви. Особливо, що стосується ЄС у світлі повідомлень зазначених вище ЗМІ про цензуру доповіді EAS.

Формулювання ініціативи дещо обтічні. Її автори наполягають на "неупередженій, незалежній і всеосяжній оцінці міжнародних заходів під егідою ВООЗ у сфері охорони здоров'я щодо COVID-19".

ВООЗ також має у співпраці з Всесвітньою організацією з охорони здоров'я тварин за допомогою наукових досліджень і "польових місій" визначити "зоонозне джерело вірусу" і те, яким чином він почав поширюватися серед людей.

Водночас ні Китай, ні вогнище епідемії — місто Ухань — в пропозиції не згадуються. На Піднебесну Австралія і ЄС, очевидно, вирішили дуже не тиснути, оскільки, як пояснила речниця із закордонних зв'язків Ради ЄС Вірджинія Бату-Хенрікссон, їм потрібен консенсус, тобто згода Китаю.

Джерела в австралійському уряді запевнили ABC, що формулювання досить "сильні", щоб забезпечити повноцінне розслідування. Проте надмірно "сильні" для Китаю, і навпаки — для Сполучених Штатів. Обидві держави з різних причин ініціативу не підтримали, і зараз європейські та австралійські дипломати намагаються їх переконати.

У Вашингтоні хочуть більш жорстких формулювань і початку пошуку джерела безпосередньо з Китаю.

Це відповідає обраній президентом США Дональдом Трампом стратегії поведінки. Він регулярно підкреслює Китаю відповідальність за поширення зарази і через держсекретаря Майка Помпео звинувачує КНР в спробах приховати інформацію, а також, на тлі власних рейтингових втрат, погрожує Пекіну розслідуванням.

Як заявляв раніше Помпео, в американської розвідки є докази того, що поширення COVID-19 почалося з лабораторії в Ухані.

Поки ж ці докази ще не оприлюднені — ймовірно, тому, що час ще не прийшов: Трамп щойно зіткнувся з Коронагейтом, і наявність таких даних стане потужною відповіддю на критику демократів і на будь-яке розслідування.

Зрозуміло, якщо вони дійсно є в розпорядженні його адміністрації. Якщо так, то потрібно розуміти, що Трамп буде зацікавлений у збереженні ексклюзивних прав і з Євросоюзом навряд чи поділиться. Як, наприклад, розвідданими після виходу з Договору про відкрите небо.

Або ж у Білому домі насправді побоюються, що Брюссель, який не просто піддався серйозному тиску Пекіна, але й прогнулася під ним, може бути надмірно м'який щодо Китаю або зовсім спустити все на гальмах.

Як відбиватиметься Пекін

У будь-якому разі у Китаю виразно вже вироблена модель реагування.

По мірі того, як австралійці збирали свою коаліцію, Пекін готувався презентувати свого цапа-відбувайла — ним стане місцева влада. Такий висновок можна зробити з інтерв'ю старшого медрадника уряду КНР, епідеміолога Чжун Наньшань американському телеканалу CNN 17 травня.

За його словами, влада Уханя приховала важливу інформацію про масштаби епідемії в самому її початку: "Водночас місцева влада не хотіла говорити правду. На самому початку спалаху коронавірусу вона мовчала, і тоді я сказав, що, можливо, у нас буде інфіковано більшу кількість людей".

Чжун каже, що владу Уханя запідозрили у брехні, коли звернули увагу на те, що офіційна статистика протягом 10 днів залишалася незмінною — 41 особа. І, мовляв, він приїхав в Ухань 18 січня, а через два дні публічно заявив, що COVID-19 передається від людини до людини, а влада продовжила це заперечувати.

Хоча слід також зазначити, що через тиждень, 27 січня, мер Уханя Чжоу Сянван також публічно посипав голову попелом — в інтерв'ю CCTV визнав, що місцева влада вчасно не надала інформацію про COVID-19. Після чого висловив готовність піти у відставку, якщо накажуть.

При цьому інтерв'ю Чжоу дуже товсто натякнув, що взагалі він діяв в рамках чинних правил розкриття інформації, затверджених в центрі, тобто в Пекіні, і центральний уряд до 20 січня, мовляв, не дозволяв йому повідомляти подробиці про епідемію.

Та, незважаючи на ці натяки, Компартія Чжоу у відставку не відправила, а залишила на посаді. Тепер, після заяв Чжуна Наньшаня, зрозуміло навіщо — красиво злити мера Заходу. Докопатися до істини вищезгаданої коаліції, а тим більше Штатами, КНР, якщо раптом погодиться на розслідування, просто не дозволить. Принаймні буде дуже старатися, навіть якщо допустить на свою територію якихось інспекторів-аудиторів з ВООЗ. І водночас, напевно, всі — і США, і Австралія, і ЄС, і Росія, і сам Китай — отримають відмінні медійні вигоди.