Проєкт "Артеміда": чому це важливо. Як місячна програма США впливає на майбутнє всього людства

Вісім країн уклали міжнародну угоду, що регламентує дослідницьку та господарську діяльність поза Землею, розроблену США і названу "Угодою Артеміди", на честь однойменної американської місячної програми. Крім Сполучених Штатів, її підписали Великобританія, Італія, Канада, Австралія, Японія, ОАЕ і Люксембург.

Першопрохідців змінюють підприємці

Угода уточнює положення Договору про космос 1967 р., яке забороняло встановлювати суверенітет над будь-яким космічним тілом або його частиною. Необхідність в ній виникла у зв'язку з тим, що освоєння позаземних територій, зокрема, видобуток копалин на Місяці, який був у 1967 р. тільки мрією, впритул наблизилося до реалізації. І виникло протиріччя: як можна освоювати щось, не маючи можливості встановити над цією територією свій суверенітет?

Нова угода встановлює правові засади поводження поза Землею за аналогією з використанням ресурсів Світового океану: добувати щось можна, але володіти частиною океану поза територіальними водами не можна, і навіть "зона економічних інтересів" передбачає ведення в ній реальної діяльності (як це дотримується — інше питання). Такий підхід передбачається поширити і на позаземний простір: можна створювати бази з видобутку корисних копалин і зони безпеки навколо них для запобігання конфліктам з іншими країнами, але не можна просто застовпити територію, оголосивши її своєю і, наприклад, здавати в оренду. Просто кажучи, володіти можна тим, чим користуєшся. Немає використання — немає і володіння. Зрозуміло, тут можлива також імітація діяльності, але імітувати активність, наприклад, на Місяці для слаборозвинених країн буде важко.

Інакше кажучи, російський варіант "Арктика наша" в рамках нової угоди вже не проходить. Він, утім, не проходив і в рамках договору 1967 р., але старий договір не регламентував реальну діяльність.

Угода носить відкритий характер, і до неї можуть приєднатися всі бажаючі. Більш того, NASA має намір включати ці принципи в усі договори з країнами-партнерами в процесі двостороннього співробітництва. Це дасть можливість де-факто закріпити "Угоди Артеміди" в міжнародному праві без прямого підписання багатосторонніх договорів.

Глава NASA Джеймс Брайденстайн вже висловив надію, що до угоди в подальшому приєднається і Росія як одна з країн, які підписали договір 1967 р., "або принаймні буде слідувати принципам, які в ній викладені". Ця репліка стала відповіддю на позицію глави "Роскосмосу" Дмитра Рогозіна, який розкритикував угоду ще на стадії обговорення, порівнявши її з вторгненням США до Іраку і пообіцявши, що "Росія цього не допустить".

Китай, який не підписав договір 1967 р., відреагував на двох рівнях. У статтях для широкої публіки, що з'явилися в державних ЗМІ, угода оцінюється різко негативно. Вона названа "нещирою спробою" перешкодити китайським планам освоєння космосу, прикритою "нібито благородними цілями" і "кроком до закриття космічного простору корисливими Сполученими Штатами". Багато коментаторів також пов'язали появу угоди з успішним випробуванням нової версії китайської ракети великої потужності "Великий Похід" (Long March 5B).

У той же час ряд китайських експертів-юристів, які виступили в якісних виданнях, визнали необхідність створення нового розділу міжнародного права, що регулює видобуток космічних ресурсів, зокрема на Місяці, оскільки на сьогодні в цій сфері існує вакуум. Їхні оцінки угоди носять двоякий характер. Критикуючи спроби США "сформулювати свої власні закони, які завдадуть шкоди інтересам інших країн", вони в той же час визнають, що "тільки передові в технологічному відношенні країни можуть свідомо виконувати міжнародні угоди щодо космосу і виробляти прийнятну практику як майбутню основу нового розділу міжнародного права".

Таким чином, поява "Угоди Артеміди" позначила настання нової епохи. Романтику перших кроків людини по Місяцю змінює економічна діяльністю з прорахованим прибутком. Виробничі менеджери та фахівці з неземного економічного права виходять в перші ряди, а пілоти космічних кораблів знижуються в статусі, перетворюючись з відважних ікарів на простих перевізників, які виконують регулярні, економічно виправдані рейси.

Програма "Артеміда" — що це?

Старт програми запланований на кінець 2021 р., а до 2024 р. NASA розраховує здійснити висадку астронавтів на Місяць. Утім, у "Артеміди" є кілька напрямків.

На стогодні вся світова пілотована космонавтика, за винятком китайської, прив'язана до Міжнародної космічної станції (МКС), куди літають експедиції різних країн. Близько половини коштів на утримання МКС, приблизно $2,5 млрд щорічно, виплачують США. Після 2024 р. NASA планує припинити фінансування МКС, перейшовши виключно на її комерційне використання і зосередившись на дослідженнях далекого космосу.

До кінця 2020 — початку 2021 рр. планується завершити випробування корабля "Оріон", здатного літати на навколомісячну орбіту, і першого варіанту модульної надважкої ракети SLS. Це дозволить перейти до багатоетапного будівництва станції Gateway (Місячні ворота). Перший безпілотний політ до Місяця з доставкою на його орбіту групи невеликих супутників, необхідних для попереднього збору даних, запланований на кінець 2021-го, перші елементи станції планується відправити до Місяця у 2022-му, перших астронавтів — у 2023-му. На станції зможуть працювати чотири людини; тривалість кожної експедиції — до 90 днів. В роботі зможуть взяти участь усі бажаючі — як держави, так і приватні компанії. Звичайно, внісши свій внесок, фінансовий і технічний.

Зі станції Gateway американські астронавти зможуть висадитися на Місяць. Крім того, станція стане базою для стартів в далекий космос: у 2030 р. з неї повинна відправитися перша експедиція на Марс. Попередньо на Gateway будуть проведені дослідження щодо тривалого перебування людей поза низькою орбітою Землі з відпрацюванням методів захисту від сонячної радіації і галактичних космічних променів. Це принципово важливе завдання, оскільки на навколоземній орбіті, в тому числі і на МКС, космонавтів захищає магнітне поле Землі.

Фінанси, технології і скріпи

У 1965 р. США витрачали тільки на програму "Аполлон" понад 5% свого бюджету проти 0,4% витрат на всі проєкти NASA на сьогодні. Всього, за оцінками американських фахівців, програма "Аполлон" обійшлася США в $120 млрд в цінах 2016 р. Так багато на космос Америка більше не витрачала ніколи, але це не означає, що її інтерес до його освоєння впав. Змінилася сама структура вкладень у високотехнологічні галузі, оскільки вони стали здатні приносити реальний дохід. І "Угода Артеміди" якраз і створює нові можливості для приватних інвестицій в космічні проєкти, вибудовуючи гарантії їх захисту. Інакше кажучи, космос стає доступнішим для приватного бізнесу, але не будь-якого, а тільки передового і технологічно просунутого.

Друга важлива зміна: широка міждержавна кооперація, що включає і приватні фірми, раніше відпрацьована на ВПК (так, наприклад, F-35 фактично роблять 13 транснаціональних корпорацій і десяток країн, хоч і на чолі зі США). Це викликало, з одного боку, появу групи "космічних мільярдерів" (Маск, Безос, Бренсон), з іншого — зміну ролі державних структур. Їхнє завдання зараз полягає в тому, щоб фінансувати витратні першопрохідницькі проєкти, що не обіцяють прибутку в доступній для огляду перспективі, але необхідні для подальшого розвитку космічних технологій, і йти з тих галузей, де отримання прибутку стає вже можливим, поступаючись місцем приватному капіталу і забезпечуючи хороший інвестиційний клімат .

Це єдино можливий підхід, що не породжує чорну діру, здатну проковтнути бюджет будь-яких розмірів. Ті, хто зможе витримати послідовний курс на приватизацію космічних галузей, вирвуться вперед. Ті, хто не зможуть — неминуче відстануть. Така космонавтика відрізняється від початкового періоду космічних польотів так само, як буріння на арктичному шельфі для видобутку нафти і газу в заздалегідь прорахованих обсягах від героїчного походу до полюса на собачих упряжках, для демонстрації прапора попереду планети всієї. Але разом з тим розвиток економічно виправданих космічних проєктів забезпечує і світове лідерство, і демонстрацію прапора. Високі технології, відпрацьовані в екстремальних умовах космосу, незабаром знаходять застосування рівнем нижче, в звичайному виробництві, а потім і в побуті.

Ніяка диктатура не здатна вибудувати таку систему освоєння космосу. Диктатура завжди спирається на державні понти, виправдовуючи їх безмірною величчю і високим героїзмом економічно неефективну концентрацію влади в одних руках. Саме з цієї причини Китай поки і не вписується в проєкт "Артеміда", а Росія не здатна вписатися в нього в принципі. Як наслідок, Китай намагається розвивати власні космічні проєкти — як пілотовану космонавтику, так і місячну програму. Але навіть при його фінансових можливостях цей шлях веде в глухий кут. Серйозне освоєння Місяця, здатне перетворитися з джерела гігантських витрат, що не приносять нічого, крім роздутого національного почуття власної величі, в нормальну, тобто дохідну економічну діяльність, не по кишені жодній державі. Держава взагалі не повинна займатися економічною діяльністю безпосередньо, оскільки неминуче її провалить, що багаторазово підтверджувалося історичним досвідом. ЇЇ завдання — створити умови для економічної активності приватних осіб.

Що ж стосується Росії, то її пілотована космонавтика закінчиться, ймовірно, на МКС, завмерши на рівні багатомісячного пошуку діри в обшивці російського сектору, ремонту туалету, який забився, і доставки на орбіту все більш чудотворних ікон. Зараз Москва намагається приєднатися до китайських космічних проєктів, і, можливо, Пекін зробить якісь кроки їй назустріч. Але це закінчиться, як тільки практичні китайці побачать, що від російських партнерів їм дістаються одні збитки. Максимум, на що може розраховувати Росія, — це на спільну експлуатацію казахстанського Байконура, найімовірніше, з подальшим правом його повного викупу Китаєм. Хоча і тут Пекіну простіше буде розмовляти з Астаною.

І нарешті, Рогозін або інший глава "Роскосмосу" — не має значення хто, оскільки посада ця сьогодні в будь-якому разі клоунська, — буде час від часу виступати з химерними проєктами чергових "атомних буксирів", за допомогою яких Росія ось-ось повернеться в космос "на рівних зі США". Представники московітської цивілізації через свою крайню відсталість просто не здатні зрозуміти, що США взагалі не прагнуть зараз до "космічного лідерства". У них зовсім інше завдання — координація створення максимально широкої космічної кооперації. І якби Китай перестав впихати в свої електронні пристрої і ПЗ шпигунські модулі, то і він без жодних проблем зміг би в цю кооперацію увійти. Інше питання, що Китай, на своєму рівні розвитку, на це не піде, але у нього, принаймні технічно, є така можливість. Росії ж просто нічого запропонувати "Артеміді" — її вироби все менш конкурентоспроможні.

Черговий виток історії

Тут неможливо не помітити прямих паралелей з черговим освоєнням знову відкритого простору, що стає все більш доступним. Ранній Новий Час: Ост-Індська компанія і колонізація Нового Світу. Освоєння Дикого Заходу. Пізніше — будівництво Суецького каналу. Віртуальна революція, свідками якої ми нещодавно стали. Перед нами черговий історичний цикл, який знову демонструє непорушну істину: наукових відкриттів і промислових революцій за наказом зверху не буває, а будь-який розвиток насамперед вимагає цивільних і підприємницьких свобод, як мінімум більших, ніж в інших частинах світу. І ще: будь-які високодуховні амбіції — а європейців в Персії, Туреччині, Китаї, Індії, в обох Америках місцеві жителі сприймали як бездуховних варварів — незмінно програють хорошому мушкету, плугу, верстату і кораблю.

Чи є на цьому витку місце для України і де воно? Це непросте питання. З одного боку, на початку жовтня в США відбувся успішний запуск носія Antares, зібраного за участю фахівців українського КБ "Південне". Інакше кажучи, ми все ще можемо стати на сходинку цього вагона, якщо дуже сильно постараємося. Зокрема, якщо не будемо робити очевидних дурниць, дрейфуючи в бік Китаю і Росії, що не вписуються в новий технологічний виток через свою соціальну відсталість. Але разом з тим саме такий дрейф з незавидною постійністю і демонструє сьогодні українська влада.